Biology is the scientific study of life. It is a natural science with a broad scope but ha, Cheat Sheet of Biology

Download Biology is the scientific study of life. It is a natural science with a broad scope but ha and more Cheat Sheet Biology in PDF only on Docsity! 17. Гострий гнійний періостит в ділянці 26 зуба Періостит — захворювання, котре характеризується поширенням запального процесу на окістя альвеолярного відростка та тіла щелепи з одонтогенного або неодонтогенного вогнища запалення. Класифікація періоститу щелеп за клініко- морфологічними ознаками: 1. Гострий періостит: а) серозний; б) гнійний. 2. Хронічний періостит: а) простий; б) осифікуючий; в) рарефікуючий. Етіологія. За причиною виникнення виділяють інфекційний (одонтогенний, контактний) та неінфекційний (травматичний) періостит. Патогенез. До передумов виникнення інфекційного одонтогенного періоститу відносять: 1) наявність періосту; 2) наявність джерела інфекції (для одонтогенного періоститу — інфікований періодонт); 3) наявність між ними анатомічних шляхів для поширення мікрофлори (кровоносні та лімфатичні судини). Причини виникнення гострого інфекційного періоститу: 1) активізація хронічного джерела інфекції; 2) зниження захисних можливостей організму пацієнта; 3) руйнування існуючих захисних тканинних бар’єрів навколо вогнища хронічного запалення (ендодонтичними інструментами тощо). Клінічна картина періоститу щелеп є досить типовою, залежить від ряду факторів і може широко варіювати. Найчастіше воротами для інфекції як на нижній, так і на верхній шелепі є моляри. Локалізується періостит з одного боку щелепи, найчастіше — на вестибулярній, рідше — на піднебінній та язиковій поверхні щелепи. Гострий гнійний періостит виявляють у 58 % випадків. Хворі скаржаться на біль у ділянці конкретного зуба з ірадіацією по ходу гілок трійчастого нерва, потім біль переходить у щелепу, через 1—3 доби з’являється припухлість м’яких тканин обличчя. Можливе підвищення температури тіла до 37,5—38 °С, слабкість. Об’єктивно: асиметрія обличчя, регіональні лімфатичні вузли болісні , відкривання рота є дещо обмеженим, “причинний” зуб зруйнований каріозним процесом (частіше) або запломбований, перкусія його слабко болісна або безболісна. Рентгенографічно: каріозна порожнина поєднується з пульповою камерою або в зубі є пломба, кореневий канал зуба не пломбований або запломбований неякісно, є ознаки верхівкового гранулюючого або гранулематозного періодонтиту. Лікування. Хірургічне лікування гострого та хронічного періоститу щелеп. Тактика лікування одонтогенного періоститу щелеп спрямована на ліквідацію запального процесу в періості і періодонті та, по можливості, збереження “причинного” зуба. Лікування гострого серозного одонтогенного періоститу однокореневих зубів у початковий період, полягає у спробі досягти зворотного розвитку процесу (якщо зуб необхідно зберегти). Проводять місцеве знеболювання, обробляють каріозну порожнину, пульпову камеру і кореневий канал зуба для отримання ексудату з періодонта та з метою забезпечення відтоку залишають їх відкритими (порожнину в зубі закривають ватним тампоном). Після чого виконують евакуацію ексудату з-під окістя шляхом періостотомії — розтинають слизову оболонку й окістя до кістки, паралельно перехідній складці, довжиною 1 — 1,5 см (до середини сусідніх зубів) та дренують рану гумовою смужкою. Призначають протизапальні, антимікробні та симптоматичні лікарські засоби, полоскання порожнини рота. Після стихання гострого запального процесу та зменшення відтоку ексудату з рани, кореневий канал пломбують із забезпеченням відтоку ексудату з рани по перехідній згортці. Лікування періоститу багатокореневих зубів з прямими каналами (які можуть підлягати ендодонтичному лікуванню) аналогічне. Розріз потрібно робити в межах 2—3 зубів (не менше), щоб забезпечити відтікання гною. Лікування періоститу однокореневих верхніх зубів (1—5), якщо інфекція поширилась на тверде піднебіння, де немає достатньо м’яких тканин для фіксації гумового дренажу і важко забезпечити ефективний тривалий відтік ексудату з рани, проводять аналогічно, але з висіченням невеликого клаптя слизової оболонки піднебіння трикутної форми, що забезпечує необхідний відтік з вогнища запалення. Лікування хронічного періоститу зазвичай не потребує термінових хірургічних втручань. Після розтину абсцесу і видалення зуба необхідно запропонувати хворому прополоскати рот слабким (1:1000) розчином калію перманганату; дренувати рану вузькою гумовою смужкою; призначити теплі полоскання порожнини рота. У разі тяжкого загального стану хворого призначають антибіотики, а як-що він після розтину і видалення зуба погіршився, це зазвичай свідчить про перехід періоститу в остеомієліт або флегмону. 18. Одонтогенний абсцес підочної ділянки справа Абсцес — гострий гнійний обмежений запальний процес органів і тканин, який супроводжується виникненням гнійної порожнини, що має внутрішній шар із грануляційної тканини. Етіологія. Причиною абсцесів і флегмон щелепно- лицевої ділянки є змішана мікрофлора одонтогенних (84—90 %) та інших (10— 16 %) запальних джерел. Одонтогенним джерелом інфекції можуть бути гострий та хронічний пе ріодонтит, захворювання пародонта і слизової оболонки. Серед неодонтогенних запальних процесів, що спричинюють абсцеси і флегмони виділяють фурункули и карбункули. Патогенез. Запальний процес виникає після проникнення в тканини мікрофлори лише за певних умов. Інфекція та запальний процес поширюється від первинного джерела в напрямку найменшого спротиву тканин, що зумовлено їх анатомічною будовою та можливостями інфекції долати тканинні перешкоди. Етіологія. Абсцеси і