Підготовка до мудуля з кпк, Study notes of Criminal Law

Download Підготовка до мудуля з кпк and more Study notes Criminal Law in PDF only on Docsity! ПОНЯТТЯ, СУТЬ І ЗАВДАННЯ КРИМІНАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ Тема 1 1. Поняття, сутність та значення кримінального процесу. Завдання кримінального провадження Кримінальний процес –це врегульована кримінальним процесуальним законом діяльність органів досудового розслідування, прокуратури і суду за участю інших фізичних та юридичних осіб, спрямована на розслідування кримінальних правопорушень, викриття осіб, які їх вчинили, здійснення правосуддя у кримінальному провадженні, а також на вирішення інших питань кримінального провадження. Поняття «кримінальний процес» вживається у чотирьох значеннях:  як специфічний вид діяльності  як галузь права як галузь науки  як навчальна дисципліна Як специфічний вид діяльності (кримінальне провадження, кримінальна процесуальна діяльність) – врегульована кримінальним процесуальним законом діяльність органів досудового розслідування, прокуратури та суду за участю інших фізичних та юридичних осіб, спрямована на виконання завдань кримінального провадження; Як галузь права (кримінальне процесуальне право) – одна із галузей правової системи України, яка є сукупністю правових норм, що регулюють діяльність органів досудового розслідування, прокуратури та суду, а також інших фізичних та юридичних осіб, які залучаються до цієї діяльності, під час здійснення кримінального провадження. Як галузь науки (наука кримінального процесу) – галузь правової науки, предметом дослідження якої є кримінальне процесуальне право, практика його застосування, а метою – формулювання пропозицій і рекомендацій щодо удосконалення кримінального процесуального законодавства та практики діяльності органів досудового розслідування, прокуратури та суду. Як навчальна дисципліна дисципліна, яку вивчають у вищих навчальних закладах юридичного профілю, предметом якої є кримінальне процесуальне право, практика його застосування, а також наука кримінального процесу. Завдання кримінального провадження сформульовані в ст. 2 КПК України 1) захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень; 2) охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження; 3) забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура. Вимога швидкості означає максимальне наближення строків проведення досудового розслідування та судового розгляду до моменту вчинення кримінального правопорушення (початку кримінального провадження). Вимога повноти означає встановлення під час проведення досудового розслідування та судового розгляду всіх обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні (ст. 91 КПК України). Вимога неупередженості означає об’єктивне, безстороннє дослідження обставин кримінального провадження під час досудового розслідування та судового розгляду. 2. Система стадій кримінального процесу Стадії кримінального процесу – це відносно самостійні етапи (частини) кримінальної процесуальної діяльності, що характеризуються безпосередніми завданнями, специфічним колом учасників, властивою їм кримінальною процесуальною формою та підсумковими процесуальними рішеннями. Відповідно до чинного законодавства кримінальне провадження складається з певної кількості стадій, сукупність яких утворює систему стадій кримінального процесу, а саме: 1) досудове розслідування; (п.5 ч.1 ст.3 КПКУ - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності, клопотання про закриття кримінального провадження) 2) підготовче провадження; (є стадією кримінального процесу, на якій суд не вирішує питання про винуватість підозрюваного, а встановлює наявність або відсутність достатніх правових та фактичних підстав для призначення судового розгляду.) 3) судовий розгляд; 4) провадження в суді апеляційної інстанції апеляційне провадження); (це стадія процесу, під час якої апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішень та ухвал суду першої інстанції, що не набрали законної сили.) 5) виконання судових рішень; 6) провадження в суді касаційної інстанції (касаційне провадження); (забезпечує право особи на оскарження судового рішення суду першої інстанції після його перегляду в апеляційному порядку та вироки або ухвали апеляційного суду щодо цих рішень) 7) провадження за нововиявленими або виключними обставинами. Кримінальний процес не завжди проходить усі ці стадії. Він може завершитися, наприклад, в стадії досудового розслідування шляхом прийняття рішення про закриття кримінального провадження; у разі неподання апеляційних і касаційних скарг будуть відсутні стадії апеляційного та касаційного провадження; у разі відсутності підстав для провадження за нововиявленими або виключними обставинами – будуть відсутні і ці стадії. 3. Кримінальна процесуальна форма, функції , відносини та гарантії Кримінальна процесуальна форма – це визначений законом порядок кримінального провадження загалом, порядок виконання окремих процесуальних дій та порядок прийняття процесуальних рішень. Основні риси процесуальної форми: – точне встановлення в законі порядку діяльності державних органів – надання зацікавленим особам права безпосередньо брати участь у процесуальній діяльності з метою охорони своїх прав та законних інтересів; – створення спеціальних гарантій дотримання прав та законних інтересів осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні; – суб’єкти – усі державні органи, їх посадові особи, що здійснюють кримінальне провадження, а також інші громадяни, посадові та юридичні особи, що залучаються у сферу кримінального процесує – об’єкт – те, на що спрямовані та те, з приводу чого виникають, розвиваються і припиняються правовідносини, тобто конкретні обставини кримінального провадження; – зміст – діяльність суб’єктів правовідносин під час здійснення кримінального провадження. Кримінальні процесуальні правовідносини мають фактичний та юридичний зміст Юридичний зміст – закріплені у нормах кримінального процесуального права суб’єктивні права та юридичні обов’язки їх учасників. Фактичний зміст – реально здійснювані дії їх учасників, спрямовані на реалізацію своїх суб’єктивних прав та юридичних обов’язків, що визначаються інтересами у кримінальному провадженні (публічними чи приватними). Гарантія (від фр. garantie – забезпечення) за своєю суттю є засобом, необхідною умовою досягнення відповідних завдань. Кримінальні процесуальні гарантії – це передбачені кримінальним процесуальним законом засоби забезпечення ефективного здійснення кримінального провадження, виконання його завдань. Найбільш важливою рисою кримінальних процесуальних гарантій, яка лежить в основі їх забезпечувальної властивості, є їх багаторівнева системність. Систему кримінальних процесуальних гарантій становлять: 1) кримінальна процесуальна форма; 2) засади кримінального провадження; 3) процесуальний статус учасників кримінального провадження; 4) можливість застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 5) прокурорський нагляд; 6) відомчий контроль; 7) судовий контроль; 8) інститут оскарження дій, рішень і бездіяльності органів і посадових осіб, що здійснюють кримінальне провадження; 9) юридична відповідальність учасників кримінального провадження та інші. 4. Поняття та види кримінальних процесуальних документів Кримінальні процесуальні документи – це письмові документи, складені на підставі кримінального процесуального закону уповноваженими на те суб’єктами у зв’язку із виконанням процесуальних дій або прийняттям процесуальних рішень, у яких зафіксована інформація про хід і результати кримінальної процесуальної діяльності. Основні види кримінальних процесуальних документів: – постанова; – протокол; – клопотання; – ухвала; – обвинувальний акт; – вирок. Відповідно до ст. 110 КПК рішення слідчого, прокурора приймається у формі постанови. Постанова виноситься у випадках, передбачених КПК (наприклад, про продовження строку досудового розслідування, про зупинення досудового розслідування, про закриття кримінального провадження), а також коли слідчий, прокурор визнає це за необхідне. Судове рішення приймається у формі ухвали, постанови або вироку, які мають відповідати вимогам, передбаченим статтями 369, 371-374 КПК. Постанова слідчого, прокурора складається з: 1) вступної частини, яка повинна містити відомості про: місце і час прийняття постанови; прізвище, ім’я, по батькові, посаду особи, яка прийняла постанову; 2) мотивувальної частини, яка повинна містити відомості про: зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови; мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення КПК; 3) резолютивної частини, яка повинна містити відомості про: зміст прийнятого процесуального рішення; місце та час (строки) його виконання; особу, якій належить виконати постанову; можливість та порядок оскарження постанови. У випадках, передбачених КПК, хід і результати проведення процесуальної дії фіксуються у протоколі. Відповідно до ст. 104 КПК протокол складається з: 1) Вступна частина повинна містити відомості про: місце, час проведення та назву процесуальної дії; особу, яка проводить процесуальну дію (прізвище, ім'я, по батькові, посада); всіх осіб, які присутні під час проведення процесуальної дії (прізвища, імена, по батькові, дати народження, місця проживання); інформацію про те, що особи, які беруть участь у процесуальній дії, заздалегідь повідомлені про застосування технічних засобів фіксації, характеристики технічних засобів фіксації та носіїв інформації, які застосовуються при проведенні процесуальної дії, умови та порядок їх використання; 2) описова частина повинна містити відомості про: послідовність дій; отримані в результаті процесуальної дії відомості, важливі для цього кримінального провадження, в тому числі виявлені та/або надані речі і документи 3) заключна частина повинна містити відомості про: вилучені речі і документи та спосіб їх ідентифікації; спосіб ознайомлення учасників зі змістом протоколу; зауваження і доповнення до письмового протоколу з боку учасників процесуальної дії. Класифікація кримінальних процесуальних документів: 1.За процесуальним значенням – основні та допоміжні. Основні становлять підсумок певної діяльності Допоміжні акти, хоча і не є підсумковими, але також є важливими, оскільки забезпечують законне і обґрунтоване прийняття основного рішення, дають можливість учасникам процесу реалізовувати свої права, тощо; 2. За імперативністю складання – обов’язкові та факультативні. Обов’язкові – це ті з них, які завжди складаються з додержанням безумовної вимоги законодавця у будь- якому кримінальному провадженні чи у певній категорії кримінальних проваджень. Факультативні – це документи, що складаються не в усіх кримінальних провадженнях, залежно від фактичних обставин; 3. За місцем складання Ті, що складаються в службових приміщеннях органів досудового розслідування, прокуратури, суду та ті, що складаються поза їх межами. ЗАСАДИ КРИМІНАЛЬНОГО ПРОВАДЖЕННЯ Тема 2 1.Поняття, значення і класифікація засад кримінального провадження Засади кримінального провадження- це закріплені в правових нормах вихідні положення, що відбивають панівні в державі політичні та правові ідеї і визначають сутність організації і діяльності компетентних державних органів щодо досудового розслідування і судового розгляду кримінальних проваджень. Ознаки засад кримінального провадження: ▸ вони втілені у формі правових норм; ▸ норми-засади є не вивідними, а навпаки — із них виводяться всі інші норми кримінально- процесуального права; ▸ вони є найзагальнішими, фундаментальними правовими положеннями; ▸ на їх основі побудована і діє вся кримінально-процесуальна система; ▸ вони характеризують кримінальний процес у цілому — ззовні; ▸ норми-засади діють на всіх або на більшості стадій кримінального процесу і обов'язково в його центральній стадії — судовому розгляді; ▸ порушення однієї засади, як правило, призводить до порушення інших засад і тим самим до порушення законності при кримінальному провадженні; ▸ недотримання хоча б однієї засади спричиняє скасування прийнятих у кримінальному провадженні рішень та інші негативні наслідки. ▸ гарантією дотримання прав і законних інтересів особи в кримінальному процесі; ▸ гарантією прийняття законних і обґрунтованих рішень у кримінальному провадженні; ▸ вихідними положеннями для тлумачення окремих кримінальнопроцесуальних норм; ▸ засобом, завдяки якому досягається упорядкованість у розв’язанні питань, щодо яких є прогалини в праві, та у випадках застосування кримінальнопроцесуального права за аналогією; ▸ підґрунтям для вирішення всіх суперечностей, що виникають під час кримінального провадження. Засади кримінального провадження: 1) верховенство права; 2) законність; 3) рівність перед законом і судом; 4) повага до людської гідності; 5) забезпечення права на свободу та особисту недоторканність; 6) недоторканність житла чи іншого володіння особи; Засада права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності Кожному гарантується право на оскарження рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слидчого в порядку, передбаченого КПКУ. Суб'єкти кримінального процесу Тема 3 1. Поняття і класифікація суб’єктів кримінального процесу Суб’єкти (учасники) кримінального процесу – це державні органи, посадові, юридичні та приватні особи, які ведуть кримінальний процес, або залучаються до нього, вступають між собою у процесуальні правовідносини, набуваючи процесуальних прав і виконуючи процесуальні обов’язки. Ознаки суб’єктів кримінального процесу:  їх участь у провадженні передбачено кримінальним процесуальним законом  вони є суб’єктами певних процесуальних прав і обов’язків  вони діють у кримінальному процесі відповідно до своїх прав і обов’язків  вступають у процесуальні правовідносини  несуть відповідальність за невиконання своїх обов’язків Переліків учасників кримінального провадження (п. 25 ч. 1 ст. 3 КПК України) • сторони кримінального провадження, • потерпілий, його представник та законний представник, • цивільний позивач, його представник та законний представник, • цивільний відповідач та його представник • представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, • третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт, • інша особа, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, • особа, стосовно якої розглядається питання про видачу в іноземну державу (екстрадицію), • заявник, • свідок та його адвокат, • понятий, • заставодавець, • перекладач, • експерт • спеціаліст • представник персоналу органу пробації, • секретар судового засідання • судовий розпорядник Класифікація суб’єктів (учасників) кримінального процесу: 1) державні органи і посадові особи, які ведуть кримінальне провадження і залучають до його сфери всіх інших суб’єктів кримінальної процесуальної діяльності: суд, суддя, слідчий суддя, прокурор, слідчий, керівник органу досудового розслідування, оперативні підрозділи; 2) особи, які захищають свої права або представлені інтереси у кримінальному процесі: потерпілий, підозрюваний, обвинувачений, захисник, цивільний позивач, цивільний відповідач, представники потерпілого, цивільного позивача та відповідача; 3) особи, які відіграють допоміжну роль у кримінальному процесі: свідок, спеціаліст, експерт, перекладач, понятий, секретар судового засідання тощо. Вони не мають у справі самостійного інтересу і після виконання своїх функцій вибувають із процесу. 2. Суд, слідчий суддя, присяжний як суб’єкти кримінально- процесуальної діяльності Суд – це єдиний державний орган, на який покладена функція правосуддя. Відповідно до ч. 1 ст. 127 Конституції України, правосуддя здійснюють судді. У визначених законом випадках правосуддя здійснюється за участю присяжних. Слідчий суддя – суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому КПК, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні, та у випадку, передбаченому ст. 247 КПК, - голова чи за його визначенням інший суддя відповідного апеляційного суду. Слідчий суддя (слідчі судді) у суді першої інстанції обирається зборами суддів зі складу суддів цього суду. Присяжним може бути громадяни України, який досяг тридцятирічного віку і постійно проживає на території, на яку поширюється юрисдикція відповідного окружного суду, якщо інше не визначено законом (ст. 65 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів») 3. Сторона обвинувачення Прокурор – це суб’єкт кримінального процесу, що бере участь у всіх його стадіях, здійснюючи при цьому нагляд за дотриманням законів і підтримуючи державне обвинувачення у суді. Як прокурор у кримінальному процесі може виступати особа, яка обіймає посаду, передбачену ст.17 Закону України “Про прокуратуру” , та діє у межах своїх повноважень (п. 15 ч. 1 ст. 3 КПК України). Слідчий – службова особа органу досудового розслідування, уповноважена в межах компетенції, передбаченої КПК, здійснювати досудове розслідування кримінальних правопорушень. Органи досудового розслідування (ч.1 ст.38 КПК органи,шо здійснюють дізнання і досудове слідство) 2) підрозділ детективів, підрозділ внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України 1) слідчі підрозділи: а) органів Національної поліції; б) органів безпеки; в) органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства; г) органів державного бюро розслідувань; Керівник органу досудового розслідування – це посадова особа органу досудового розслідування, на яку покладено обов’язок щодо організації та контролю за діяльністю підлеглих слідчих. Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 3 КПК України керівник органу досудового розслідування – начальник Головного слідчого управління, слідчого управління, відділу, відділення органу Національної поліції, органу безпеки, органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, перший заступник або заступник Директора Державного бюро розслідувань, керівник (начальник) Головного слідчого управління, слідчого управління, відділу органу Державного бюро розслідувань, Головного підрозділу детективів, підрозділу детективів, відділу детективів, підрозділу внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України та його заступники, які діють у межах своїх повноважень Оперативними підрозділами є відповідні підрозділи: ➢органів Національної поліції, ➢органів безпеки, ➢Державного бюро розслідувань ➢органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового і митного законодавства ➢органів Державної кримінальновиконавчої служби України ➢органів Державної прикордонної служби України (здійснюють слідчі (розшукові) дії та негласні слідчі (розшукові) дії в кримінальному провадженні за письмовим дорученням слідчого, прокурора) ➢ Національного антикорупційного бюро України (здійснюють слідчі (розшукові) дії та негласні слідчі (розшукові) дії в кримінальному провадженні за письмовим дорученням детектива або прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури) 4. Сторона захисту 1. підозрюваний 2. обвинувачений (підсудний) 3. засуджений 4. виправданий 5. особа, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішувалося питання про їх застосування 6. їхні захисники 7. їх законні представники Підозрюваним є особа: ▪якій у порядку, передбаченому ст.ст. 276-279 КПК, повідомлено про підозру, ▪особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, ▪особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений КПК для вручення повідомлень. Обвинуваченим (підсудним) є особа, обвинувальний акт щодо якої переданий до суду у порядку, передбаченому ст. 291 КПК. Якщо підозрюваним, обвинуваченим є неповнолітній або особа, визнана у встановленому законом порядку недієздатною чи обмежено дієздатною, до участі в процесуальній дії разом з ним залучається його ЗАКОННИЙ ПРЕДСТАВНИК Як законні представники батьки (усиновлювачі), а в разі їх відсутності – опікуни чи піклувальники особи, інші повнолітні близькі родичі чи члени сім'ї, а також представники органів опіки і піклування, установ і організацій, під опікою чи піклуванням яких перебуває неповнолітній, недієздатний чи обмежено дієздатний. ПОНЯТИЙ – це незаінтересована особа, яка на запрошення слідчого, прокурора присутня при провадженні слідчих (розшукових) дій і своїм підписом засвідчує відповідність записів у протоколі виконаним діям. ПОНЯТИМИ НЕ МОЖУТЬ БУТИ:  Потерпілий  родичі підозрюваного  обвинуваченого і потерпілого  працівники правоохоронних органів,  особи, заінтересовані в результатах кримінального провадження ЕКСПЕРТ у кримінальному провадженні є особа, яка володіє науковими, технічними або іншими спеціальними знаннями, має право відповідно до Закону України «Про судову експертизу» на проведення експертизи і якій доручено провести дослідження об'єктів, явищ і процесів, що містять відомості про обставини вчинення кримінального правопорушення, та дати висновок з питань, які виникають під час кримінального провадження і стосуються сфери її знань (ч. 1 ст. 69 КПК України). СПЕЦІАЛІСТ у кримінальному провадженні є особа, яка володіє спеціальними знаннями та навичками застосування технічних або інших засобів і може надавати консультації під час досудового розслідування і судового розгляду з питань, що потребують відповідних спеціальних знань й навичок (ч. 1 ст. 71 КПК України) Перекладач (сурдоперекладач) – це особа, яка володіє мовою, якою здійснюється кримінальне провадження, і мовою особи, яка не володіє мовою якою здійснюється кримінальне провадження, яка залучається сторонами кримінального провадження або слідчим суддею чи судом до участі в провадженні у разі необхідності перекладу пояснень, показань або документів (ч. 1 ст. 68 КПК). Представник персоналу органу пробації Представником персоналу органу пробації є посадова особа такого органу, яка за ухвалою суду складає та подає до суду досудову доповідь. Інша особа, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, - особа, стосовно якої (в тому числі щодо її майна) здійснюються процесуальні дії, визначені КПК За рішенням слідчого чи прокурора може бути проведено обшук осіб, які перебувають в житлі чи іншому володінні, якщо є достатні підстави вважати, що вони переховують при собі предмети або документи, які мають значення для кримінального провадження (ч.5 ст. 256 КПК). Секретар судового засідання є учасником кримінального провадження, на якого покладається організаційне забезпечення судового провадження. Він є працівником суду якого не віднесено до кола учасників судового провадження. До участі в кримінальному провадженні головуючим у судовому засіданні може залучатися судовий розпорядник. Судовий розпорядник є учасником кримінального провадження, на якого покладається організаційно-технічне забезпечення судового провадження. Судовий розпорядник вирішує питання, які стосуються організації та проведення конкретного судового засідання, порядок вирішення яких, як правило, не регулюється процесуальним законодавством. До кола учасників судового провадження судовий розпорядник не входить. 7. Відводи суб’єктів кримінального провадження Метою застосування інституту відводів є: 1) належне виконання завдань кримінального провадження (ст. 2 КПК); 2) забезпечення всебічного, повного та неупередженого дослідження обставин кримінального провадження; 3) винесення законного, обґрунтованого і справедливого рішення в кожному кримінальному провадженні. Елементи процесу доказування збирання оцінкаперевірка Прокурор, слідчий не має права брати участь у кримінальному провадженні: 1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, членом сім’ї або близьким родичем сторони, заявника, потерпілого, цивільного позивача або цивільного відповідача; 2) якщо він брав участь у цьому ж провадженні як слідчий суддя, суддя, захисник або представник, свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач; 3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім’ї заінтересовані в результатах кримінального провадження або існують інші обставини, які викликають обґрунтовані сумніви в його неупередженості. Захисником, представником не має права бути особа, яка брала участь у цьому ж кримінальному провадженні як слідчий суддя, суддя, присяжний, прокурор, слідчий, потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач. Спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач, експерт, секретар судового засідання не мають права брати участі в кримінальному провадженні та відводяться за підставами, передбаченими частиною першою статті 77 КПК, з тим обмеженням, що їх попередня участь у цьому кримінальному провадженні як спеціаліста, представника персоналу органу пробації, перекладача, експерта і секретаря судового засідання не може бути підставою для відводу ДОКАЗИ І ДОКАЗУВАННЯ У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ Тема 4 1. ПОНЯТТЯ, СУТНІСТЬ, ЗНАЧЕННЯ ТА ЕТАПИ ПРОЦЕСУ КРИМІНАЛЬНОГО ПРОЦЕСУАЛЬНОГО ДОКАЗУВАННЯ Кримінальне процесуальне доказування – це діяльність слідчого, прокурора, слідчого судді і суду, а також інших учасників кримінального провадження, яка здійснюється у встановленій законом процесуальній формі і спрямована на збирання, перевірку та оцінку доказів з метою встановлення обставин, що підлягають.доказуванню. Метою доказування у кримінальному провадженні є отримання достовірних знань щодо події кримінального правопорушення та винуватості підозрюваного, обвинуваченого. В ч. 2 ст. 91 КПК України на законодавчому рівні визначено, що доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження. Збирання доказів – це врегульована КПК України діяльність сторін кримінального провадження, потерпілих, яка полягає в пошуку, виявленні й фіксації у встановленому порядку матеріальних та ідеальних слідів кримінального правопорушення або інших фактичних даних, що мають значення для кримінального провадження. Відповідно до ч. 2 ст. 93 КПК України способами збирання доказів та їх процесуальних джерел для сторони обвинувачення є: – проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій; – витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок; – проведення інших процесуальних дій, передбачених КПК України Згідно із ч. 3 ст. 93 КПК України для сторони захисту, потерпілого, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, способами збирання доказів є : – ініціювання проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій та інших процесуальних дій, – витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, службових та фізичних осіб речей, копій документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій, актів перевірок; – здійснення інших дій, які здатні забезпечити подання суду належних і допустимих доказів. Способи фіксації доказів:  складання протоколів слідчих (розшукових) дій  застосування технічних засобів фіксування кримінального провадження (фотографування, звукозапис, аудіо - чи відеозапис) виготовлення фототаблиць, схем, зліпків, відбитків та ін Перевірка доказів – це діяльність слідчого, прокурора, слідчого судді, суду з ретельного, всебічного й неупередженого визначення достовірності фактичних даних і доброякісності джерел їх отримання для правильного встановлення обставин кримінального провадження. Перевірка доказів здійснюється: 1) за допомогою логічно-розумової діяльності; 2) шляхом проведення нових чи повторних слідчих (розшукових) та негласних слідчих (розшукових) дій. Логічно-розумовий шлях перевірки доказів полягає: а) у аналізі і дослідженні змісту кожного доказу окремо з позицій його повноти, несуперечності, логічної послідовності; б) в зіставленні з іншими доказами. Оцінка доказів – це розумова (логічна) діяльність слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, яка полягає в тому, що вони за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів – з точки зору достатності та взаємозв’язку для прийняття відповідного процесуального рішення (ч. 1 ст. 94 КПК України). показання, речові докази, документи, висновки експертів 4.ХАРАКТЕРИСТИКА ПРОЦЕСУАЛЬНИХ ДЖЕРЕЛ ДОКАЗІВ Процесуальними джерелами доказів є: 1) показання; 2) речові докази; 3) документи; 4) висновки експертів. Показання – це відомості, які надаються в усній або письмовій формі під час допиту підозрюваним, обвинуваченим, свідком, потерпілим, експертом щодо відомих їм обставин у кримінальному провадженні, що мають значення для кримінального провадження (ч. 1 ст. 95 КПК України). Давати показання під час досудового розслідування та судового розгляду слідчому, прокурору, слідчому судді та суду: – для підозрюваного, обвинуваченого, потерпілого – право; – для свідка, експерта – обов’язок. Різновидами показань підозрюваного, обвинуваченого є: – обмова – це такі показання підозрюваного, обвинуваченого, в яких він викриває (правдиво чи неправдиво) інших осіб у вчиненні інкримінованого йому або іншого кримінального правопорушення; – самообмова – це такі показання підозрюваного, обвинуваченого, в яких він зізнається у вчиненні кримінального правопорушення, якого насправді не вчиняв, у більш тяжкому кримінальному правопорушенні, ніж вчинив у дійсності, або ж бере лише на себе всю вину за вчинене кримінальне правопорушення, хоча у дійсності воно вчинене групою осіб; – алібі – це твердження підозрюваного, обвинуваченого про те, що він не міг бути виконавцем інкримінованого кримінального правопорушення, оскільки в момент його вчинення перебував в іншому місці. Відповідно до ст.98 КПК речовими доказами є матеріальні об’єкти, які: – гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення (ч. 1 ст. 98 КПК). – в тому числі предмети, що були об’єктом кримінально протиправних дій; – зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження; – були знаряддям вчинення кримінального правопорушення; Документом - спеціально створений з метою збереження інформації матеріальний об’єкт, який містить зафіксовані за допомогою письмових знаків, звуку, зображення тощо відомості, які можуть бути використані як докази факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження (ч.1 ст.99 КПК). Висновок експерта – це докладний опис проведених експертом досліджень та зроблені за їх результатами висновки, обґрунтовані відповіді на запитання, поставлені особою, яка залучила експерта, або слідчим суддею чи судом, що доручив проведення експертизи (ч. 1 ст. 101 КПК). ЗАХОДИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ КРИМІНАЛЬНОГО ПРОВАДЖЕННЯ Тема 5 1.ПОНЯТТЯ ТА КЛАСИФІКАЦІЯ ЗАХОДІВ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ КРИМІНАЛЬНОГО ПРОВАДЖЕННЯ. ЗАГАЛЬНІ ПРАВИЛА ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ Заходи забезпечення кримінального провадження (заходи кримінально-процесуального примусу) − це передбачені кримінально-процесуальним законом процесуальні засоби державно-правового примусу, що застосовуються уповноваженими на те органами (посадовими особами), які здійснюють кримінальне провадження, у чітко визначеному законом порядку стосовно осіб, котрі залучаються до кримінально-процесуальної діяльності, з метою досягнення дієвості кримінального провадження (для запобігання та припинення неправомірних дій, забезпечення виявлення та закріплення доказів тощо). Відмінність заходів процесуального примусу від інших заходів державного примусу: 1) вони мають процесуальний характер і регулюються кримінальним процесуальним законом, а тому є складовою кримінально-процесуальної форми. Цією ознакою вони відрізняються від інших примусових заходів, які застосовуються при провадженні щодо кримінальних правопорушень; 2) підстави, межі та порядок їх застосування детально регламентовані законом; 3) специфічна їх мета − забезпечити досягнення дієвості кримінально-процесуального провадження та вирішення завдань кримінального провадження; 4) примусовий характер, який залежить не від порядку їх реалізації, а від самої законодавчої моделі, що передбачає можливість застосування примусу; 5) виключний характер − вони застосовуються лише в тих випадках, коли іншими заходами завдання кримінального провадження досягнути неможливо; 6) специфічний суб’єкт застосування − процесуальний примус є різновидом державного примусу, а тому суб’єктом його застосування є компетентні державні органи та посадові особи, які здійснюють кримінальне провадження В И Д И заходів забезпечення кримінального (ч.2 ст. 131 КПК) 1) виклик слідчим, прокурором, судовий виклик і привід (ст. ст. 133−143 КПК); 2) накладення грошового стягнення (ст. ст. 144−147 КПК); 3) тимчасове обмеження у користуванні спеціальним правом (ст. ст. 148−153 КПК); 4) відсторонення від посади (ст. ст. 154−158 КПК); 5) тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв’язку з притягненням до кримінальної відповідальності та продовження строку такого тимчасового відсторонення (ст. 155-1 КПК) 6) тимчасовий доступ до речей і документів (ст. ст. 159−166 КПК); 7) тимчасове вилучення майна (ст. ст. 167−169 КПК); 8) арешт майна (ст. ст. 170−175 КПК); 9) затримання особи (ст. ст. 188− 192 КПК, ст. ст. 207−213); 10) запобіжні заходи (глава 17 ст.ст. 176-213 КПК). 2. Заходи забезпечення кримінального провадження (крім запобіжних заходів): види, порядок та підстави їх застосування Biscroponenua Bil nocayH BigcropoHesua Bi] MocayH Moxe 6yTH 37ificHeHO mIoZ0 ocobu, Sue PI COs o) OLN ULO MOOR OLIN: A LNA ORM Titel CMO LTTE he fete out ste) MSPS COs NAMM DPA CONOR I MCOLG LeU GIO MM BSW ace) ROMO Icha Bs Coed Ns(op-0 s(n) Bl MP 0:C0 les UMMC (0)7 170: MT CO1 (OM OLe80) JO cayx6oBOr0 ocoG0!0 NpaBooxopoHHOTo oprany. By Esp cesejeres(o)-tce a: SPB eCelec Pi Smc SNL! (ercice sauces: @ st UOPICem EC: Ym OUI (Ct EA OUT tsCoy Ko Meg sift Niel :Clemi (eae) e ROM MUSCAT IC elma vIN me Peete CA Coe eam reer br cele mse mes Nile) ee sCeM OMT Sta. eats nisl COs ole) ep :sbiCeane) ole): (istsk wc smUmBU Corer PIN; BUCey Coa enw EMU Ao LeN (O)sy:.C (0) Bigctoponenua” Ciel nC eC EEL yc | a PES) ees Ev ty Enis Cty SI stn Cose Cena tte i Bupilly€Taca TumuacoBe foctyn fo peyen i QOKyMeHTIB SeEebievetst:t CTOPOHI KPHMIHaJIbHOTO IIpOBaJPKeHHA OCOGOIO, y BOJIONIHHI KOT 3HAXOJATBCA TaKi pedi i MOKYMeHTH, MOXKJIMBOCTI O3HaMOMHTHCA 13 HMMH, Kj NOLO) UNL B COMED INNA ILeULe he Peui i QOKyMeHTH, DO AKNX 3a00poHeHo AocTyn: 1) JiucryBaHHa aOo 1nmM dopmMu oOOMiHy 1H@OpMallielO MDK 3aXHCHHKOM Ta Horo KII€HTOM 2) OO’eKTH, «Ki jOoaHi gO Takoro JIMCTYBaHHA  TumyacoBe BUnyYeHHA MaviHa € akTW4He Mo030aBJIeHHA IiO3plOBaHOro ado oci6, y BOJIOIHHI aAKHx TepebyBae MaiiHo (IlepesiK AKOTO BH3Ha¥eHO y 4.2 cv.167 KIIKY), MoxkmmpocTi BoOnITH, KOPHCTYBaTHCA Ta po3llopslpKaTHca HHM PICO ) CLOSE Ccese MOUISOR-NStcE MBN eOMl oslo UCN TIE a0o iioro MOBepHeHHA. THM41aCcOB0 BH.1y4eHHM Moxe OyTH Maino y BHTIATI peveii, OKYMeHTIB, [polieli TOMO, MIOZ0 AKHX € qoctTaTHi NiqcTaBH BBaxKaTH, D0 BOHH: 1) izWykaHi, BHrOTOBIEHI, IPHCTOCOBaHi 4H BIUKOpHCTaHi aK 3acoOH 4M 3Hapayia BYHHeHHA KpHMiHaJIbHOTO lpaBonopylueHHsA Ta (ado) s6epermn Ha col Horo cu1H; 2) Tpu3Hayamuica (BHKOplcTOByBalca) IIa cxWIaHHA ocoOll ZO BYHHeHHA KPHMiHambHOTOo MpaBollopyiieHua, dinaucyBanHa ta/a6o MatepialbHoro 3a0e3ledeHHa KPHMIHaIbHOTO [paBolopyWieHHaA ado BHHaropogqH 3a Holo BYMHeHHA;