Перўод формування та розвитку украинсько -академўчно соцўологў - конспект - Социология, Конспект из Социология
Bayan80
Bayan8013 June 2013

Перўод формування та розвитку украинсько -академўчно соцўологў - конспект - Социология, Конспект из Социология

PDF (79.6 KB)
19 страница
501количество посещений
Описание
Surgut State University. Лекции по социологии. Ўсторико-соцўологўчне знання - ўстотний компонент суспўльствознав- ства, де соцўологўя займаї особливе мўсце.Соцўологўчне вўдтворення жит- тїдўяльностў суспўльства пов'язан...
20очки
пункты необходимо загрузить
этот документ
скачать документ
предварительный показ3 страница / 19
это только предварительный показ
консультироваться и скачать документ
это только предварительный показ
консультироваться и скачать документ
предварительный показ закончен
консультироваться и скачать документ
это только предварительный показ
консультироваться и скачать документ
это только предварительный показ
консультироваться и скачать документ
предварительный показ закончен
консультироваться и скачать документ
????

ПЛАН

Вступ. I. Обслўдування народно∙ творчостў в Укра∙нў: а) вивчення укра∙нського фольклору; б) етнографўчнў дослўдження; в) соцўологўя лўтератури. II. Перўод формування та розвитку укра∙нсько∙ академўчно∙ соцўо- логў∙: 1. Полўтична соцўологўя М.Драгоманова. 2. Соцўологўчнў погляди Ў.Франка. 3. Грушевський як ўсторик-соцўолог. 4. Б.Костякўвський та його проект створення науково∙ соцўоло- гў∙. 5. Соцўологўчна концепцўя М.Шаповала. Укра∙нський ўнститут громадознавства В Празў. Заключення.

ВСТУП

Ўсторико-соцўологўчне знання - ўстотний компонент суспўльствознав- ства, де соцўологўя займаї особливе мўсце.Соцўологўчне вўдтворення жит- тїдўяльностў суспўльства пов'язане з осмисленням його конкретно-ўстори- чних потреб, ўнтересўв, проблем, норм, соцўальних цўнностей, ўдеалўв, соцўоструктурних особливостей. Соцўологўя вўдображуї специфўку ўсторич- ного розвитку народу, його культури, менталўтету й сприяї ∙х подаль- дальшўй еволюцў∙. Ўсторўя соцўологўчно∙ думки в УКра∙нў як цўлўсний еволюцўйний про- цес практично не дослўджувалася, а нечисленнў ўсторико-соцўологўчнў розвўдки обмежувалися розглядом соцўологўчно∙ проблематики конкретних мислителўв чи окремих ўсторичних етапўв. Ўсторўя кожного народу - це найперш ўсторўя його культури як су-

5;1 - 3 - купностў створених ним матерўальних ў духовних надбань. В системў ўїрархў∙ цўнностей наука посўдаї одне з провўдних мўсць, тому дос- лўдження процесу розвитку соцўологўчно∙ думки в Укра∙нў, починаючи вўд ∙∙ давнўх витокўв до ўнституцўалўзацў∙ як академўчно∙ науки набуваї особливого значення. У нових умовах незалежностў Укра∙ни постаї низка проблем, пов'яза- них з ўсторўїю та особливостями розвитку соцўально∙ ў соцўологўчно∙ думки в кра∙нў. Адже в минулому панўвна ўдеологўя, полўтчна ў наукова практика виключали з поля зору ряд факторўв ў проблем, що лежали в ос- новў духовного ў культурного життя Укра∙ни, зокрема гострў проблеми ет- ногенезу укра∙нського народу, його культури, мови, науково∙ спадщини, проблеми нацўонально∙ незалежностў, державно∙ самостўйностў та багато ўн. Тому питання перевидання, реконструкцў∙ писемних джерел, вўдновлен- ня документўв ўсторў∙ укра∙нського народу, перевидання "репресованих" ў забутих матерўалўв, ознайомлення з ними широкого кола читачўв - одне з головних завдань нашого нацўонального ў культурного вўдродження. Потребуї переосмислення й процес становлення та розвитку су- спўльно∙, полўтично∙ ў соцўологўчно∙ думки в Укра∙нў. Тут виникаї цўлий комплекс проблем, що чекають свого вирўшення. Чи не найўстотнўшою, цен- тральною з них ї визначення ўсторичного часу та простору становлення укра∙нського етносу, його етнўчно∙ специфўчно∙ культури й менталўтету, державностў, ўсторчних етапўв розвитку. Необхўдно переглянути догматичнў схеми, типологўзацў∙, принципи, установки, коли всў самобутнў полўтичнў, соцўальнў та культурнў проце- си в багатонацўональнўй ўсторў∙ Росўйсько∙ держави вўдкидалися, замов- чувалися або ж пўдтягувались до великодержавного зразка. Штучнўсть, на- тяжки, перебўльшення або фальсифўкацўя й неправда були супутниками дог- матично∙ ўдеологў∙, котра залишила глибокў рубцў в соцўальнўй, полўтичнўй ў духовнўй ўсторў∙ нашого народу. Можна називати безлўч представникўв укра∙нсько∙ науки, лўтератури, мистецтва - духовну елўту, гордўсть нацў∙, дўяльнўсть яких ошельмована, спотворена або перелицьо- вана на свўй лад: М.Ў.Костомаров, М.П.Драгоманов, В.К.Винниченко, М.С.Грушевський, Д.Ў.Яворницький ў багато ўнших. Одним ўз ўстотних напрямўв розробки проблем ўсторў∙ соцўологўчно∙ думки в Укра∙нў маї бути переоцўнка окремих етапўв ∙∙ розвитку ў кла- сифўкацў∙ ∙∙ дўячўв. Ўсторўя - неперервний процес, тому розглядаючи

5;1 - 4 - ўсторўю соцўологўчно∙ думки в Укра∙нў, важливо вўдтворити ∙∙ як цўлўсний, спадково-поступальний процес еволюцў∙, вивчити внутрўшню логўку й механўзми цього процесу. Для цього ўсторўю соцўологўчно∙ думки роздўляють на два перўоди: - протосоцўологўчний перўод включаї в себе процеси зародження, становлення, розвитку донаукових (мўфологўя, геро∙чно-побутовий епос, релўгўйнў уявлення та ўн.) та елементўв наукових знань про людину, су- спўльство, соцўальнў вўдносини, соцўальну структуру, побуджувальнў мо- тиви людсько∙ дўяльностў, форми закрўплення та засоби здўйснення ∙∙ спецўалўзованих видўв щодо органўзацў∙, регулювання, управлўння соцў- альними процесами, взаїминами мўж соцўальними групами та ўндивўдами ў т.д. Зазначенў тут елементи соцўального знання виникають не вўдразу, ў ∙х формування пов'язане з певними комплексами умов, котрў ми вўдокрем- люїмо й видўляїмо в даному перўодў як його певнў етапи. Зрозумўло, що не слўд ототожнювати протосоцўологўю, протосоцўологўчне знання з соцўо- логўїю як наукою, котра виникла у першўй половинў ХIХ ст. Це рўзнў речў. Протосоцўологўчне знання минулого не ї наукою, як алхўмўя не ї хўмўїю, але так само , як з алхўмўчних пошукўв формувалася наука хўмўя, так ў з протосоцўологўчного знання (але не лише з нього) йшло станов- лення соцўологў∙. - перўод академўчно∙ соцўологў∙ включаї етапи класично∙ соцўологў∙ (вўд О.Конта до кўнця ХIХ ст.), ∙∙ ўнституцўалўзацўїю як визнано∙ нау- ково∙ дисциплўни (кўнець ХIХ ст. - 20-тў роки ХХ ст.) ў етап ново∙ та сучасно∙ соцўологў∙ (з 20-х рокўв ХХ ст.), пов'язаний з формуванням су- часних соцўологўчних концепцўй, виробленням нових принципўв ў методўв аналўзу, переходом до глобального бачення соцўологўчних проблем сучас- ного суспўльства, спробами створення загальносоцўологўчно∙ теорў∙ з глибокою спецўалўзацўїю системи сучасного соцўологўчного знання. Перўодизацўя ўсторў∙ соцўологўчно∙ думки маї вўдносний характер, оскўльки вона залежить вўд багатьох параметрўв (принципўв аналўзу, рўвнўв узагальнення, просторових ў хронологўчних факторўв та ўн.). В цўй роботў показано перўод становлення академўчно∙ соцўологў∙ на основў праць вўдомих дўячўв укра∙нсько∙ лўтератури, науки, культури.

5;1 - 5 -

ГЛАВА I

Для ХIХ ст. характерне пожвавлення ўнтересу до вивчення народного життя й побуту у рўзних кра∙нах. В Укра∙нў для цього не було нў науко- вого досвўду, нў матерўальних можливостей, та й ўмперўя не була зацўкавленою. Проте етнографўчнў й деякў дослўдження соцўально-стру- ктурних явищ завдяки ентузўазму та власнўй ўнўцўативў дослўдникўв роз- вивалися. Особливо ўнтенсивно йшло нагромадження матерўалўв про госпо- дарство, торгўвлю, побут ў звича∙ народу. Майже в усўх регўонах Укра∙ни в цей час вўдбувалося збирання етнографўчних матерўалўв ў рўзних фанрўв народного фольклору - соцўально-побутових, ўсторичних, козацьких, чу- мацьких пўсень, дум, мўфўв, легенд, апокрифўв, казок, прислўв'∙в, при- казок, загадок ў т.д. В Укра∙нў були й сво∙ особливў причини, пов'язанў з бажанням збе- регти народнў матерўальнў та духовнў цўнностў й вўдродити ўнтерес до минулого, щоб яснўше бачити перспективи у зв'язку з пошуками шляхўв ви- ведення Укра∙ни на новў магўстралў розвитку як незалежно∙ нацўонально∙ держави. Все це визначило активний процес записўв, дослўджень, пошукўв та видань матерўалўв народно∙ творчостў. Протягом ХIХ ст. виходять у свўт численнў збўрки укра∙нського фольклору, серед яких одна з перших - праця укра∙нського та росўйсько- го фольклориста М.А.Цертелїва "Опыт собрания старинных малороссийских песен" (СПб.,1819), М.Максимовича "Украинские народные песни" в трьох книгах (М., 1827-1849), П.Я.Лукашевича "Малороссийские и червонорусские народные думы и песни" (СПб, 1836), М.А.Маркевича "Обычаи, поверья, кухня и напитки малороссиян" (К.,1860), М.Номиса "Укра∙нськў приказки, прислўв'я ў таке ўнше" (СПб.,1864) та ўншў. Масовий характер етнографўчних дослўджень в Укра∙нў ХIХ ст., бага- томанўтнўсть ∙х напрямкўв допомагали побачити прадавнў витоки нацўо- нально∙ культури, народного свўтосприйняття та менталўтету. Одночасно все бўльшого значення набували соцўально-полўтичнў проблеми поневолено- го народу, культура, традицў∙, мова, духовнўсть якого перебували пўд постўйно зростаючими масштабами загрози денацўоналўзацў∙. Тому в роз- витку етнографўчних дослўджень якоюсь мўрою матерўалўзувався й процес нацўонального пробудження, вўдбивалося самоусвўдомлення укра∙нським ет-

5;1 - 6 - носом власного ўснування як народу, що маї право на волю, незалежнўсть, на знання свої∙ ўсторў∙ та культури. Етнографўчний та етнологўчний матерўал, зўбраний у ХIХ ст., над- звичайно рўзноманўтний ў вўдображаї всў сфери народного життя й побуту, що даї пўдстави розглядати значну частину цих матерўалўв як формування зародкўв етносоцўологў∙, котра згодом видўлилась в самостўйний пўдроз- дўл соцўологў∙. Етносоцўологўя виникла у ХХ ст. на стику етнографў∙ та соцўологў∙. Предметом ∙∙ ї етноси як соцўальнў спўльностў, соцўальнў процеси, взаїмозв'язки та вўдносини, що ўснують мўж його внутрўшнўми структурни- ми елементами, так ў в його взаїмодў∙ з ўншими етносами. Соцўальне, полўтичне, духовне значення етнографўчного матерўалу було величезним. Пўд його безпосереднўм впливом вўдбувалося формування свўтогляду та ўнтересўв численних представникўв нацўонально∙ ўнтелўгенцў∙. Укра∙нська народна творчўсть привертала до себе увагу, викликала подив ў захоплення багатьох учених, дўячўв культури й за ме- жами Укра∙ни. Вона безпосередньо впливала на розвиток укра∙нсько∙ ху- дожньо∙ лўтератури, яка все частўше пўднўмала свўй голос на захист по- неволеного народу й набувала революцўйно-демократичного змўсту. На фольклорнўй основў створювались лўтературнў жанри комедўй, драм, тра- гедўй, ўсторичних поем, продовжились традицў∙ народного бурлеску тощо. З ХIХ ст. саме лўтература була головним носўїм ў поширювачем нацўо- нально∙ та державницько∙ ўдей, формувала менталўтет маси, будила гро- мадську думку, критикувала ўснуючий лад, була барометром, котрий вўдо- бражував стан суспўльства. Це коло проблем, що складають особливий предмет дослўдження, який можна розглядати як соцўологўю лўтератури. Предметом ∙∙ ї дослўдження взаїмозалежностей та закономўрностей взаїмо- дў∙ мўж масами, рўзними формами спўльностей ў тўїю сукупнўстю художнўх образўв, ўдеалўв, ўдей, норм, котрў даї лўтература. Завдяки масовому збору й дослўдженням фольклорного матерўалу цў данў перетворювалися в ефективнў засоби боротьби за соцўокультурну са- мобутнўсть укра∙нського етносу, за його мову, майбутнї; набуваючи час- то вўдчутного полўтичного забарвлення, вони сприяли вўдродженню ўнтере- су до минулого, пўдтримували вўру й сподўвання на краще майбутнї.

ГЛАВА II

5;1 - 7 -

Одним ўз перших мислителўв, хто закладав пўдвалини укра∙нсько∙ соцўологў∙, був Михайло Петрович Драгоманов (1841-1895) - людина енци- клопедичних знань, рўзнобўчних наукових ўнтересўв, яскравого публўцис- тичного таланту. З тих пўр, як з його ўменў була скинута завўса мов- чачння, опублўковано немало праць, що характеризують творчий генўй укра∙нського мислителя. Полўтична соцўологўя Драгоманова, певна рўч, похўдна вўд його загальнотеоретичних, методологўчних переконань, уяв- лень про сутнўсть ў завдання соцўологў∙ в цўлому. Соцўологўю вўн ро- зумўв як унўверсальну, а з тим ў точну науку про суспўльство, "якўй ба- гато з ўснуючих до цих пўр самостўйних наук повиннў стати вўддўлами". Винятки не передбачалися нў для ўсторў∙, нў для полўтично∙ економўки, нў для науки про державу. Драгоманов прагне не стўльки до диференцўацў∙ галузей суспўльствознавства, скўльки до теоретичного синтезу "науки суспўльно∙ чи наук суспўльних, динамўка яко∙ чи яких ў ї ўсторўя". Використовуючи загальнў методологўчнў установки першого пози- тивўзму, Драгоманов вельми критично ставився до тих концептуальних по- ложень його вўдомих представникўв, якў з рўзних причин не мўг прийняти ў схвалити; досить енергўйно розвивав власнў ўде∙. Драгоманов був не тўльки пропагандистом ў дослўдником позитивўстсько∙ соцўологў∙ в Росў∙ ў на Сходў Ївропи, а й фактично одним ўз спўвавторўв принципово ново∙ для того часу системи суспўльного знання. М.Драгоманов визначаї соцўологўю як "науку про дўяльнўсть людини в суспўльствў", а ўсторўю - як науку про звершену, минулу дўяльнўсть, стявлячи вимогу, щоб цў науки давали "такў ж точно узагальнення, якў дають ўншў науки, математичнў, фўзико-хўмўчнў ў бўологўчнў, тобто так званў закони". Соцўологўчний метод Драгоманова одержуї розвиток ў про- довження в сукупностў конкретних прийомўв ў процедур загальнонаукового значення, серед яких звертаї на себе увагу насамперед порўвняльний ме- тод, який широко використовуїтьсяв сучаснўй культурологў∙ та етносоцўо- логў∙. Ўсторико-порўвняльний метод Драгоманов успўшно застосовуї не тўльки в працях, присвячених питанням стародавньо∙ ўсторў∙, а й у тих, що аналўзують мўжетнўчнў взаїмодў∙ на Сходў Ївропи, полўтичнў проблеми Росў∙ та Укра∙ни, народну творчўсть укра∙нського народу, укра∙нський нацўонально-визвольний рух. Особливу увагу М.П.Драгоманов придўляї соцўологў∙ полўтичних

5;1 - 8 - вўдносин. Тут його цўкавлять насамперед проблеми влади, взаїмовўдносин мўж державою ў суспўльством, мўж загальногромадянськими прўоритетами та особистими правами, ўндивўдуальною свободою; одне слово, широке коло питань, яке в сучаснўй термўнологў∙ визначаїться як предметна сфера ет- нополўтологў∙ - науки, що виражаї етнонацўональний аспект соцўально-по- лўтичних процесўв. Учений ясно бачив, що влада як суспўльне явище неперервно еволюцў- онуї; поточна полўтика мўнлива, пўдлягають змўнам ў фундаментальнў, здавалось би, основи полўтичного устрою. Тому не ўснують ў не можуть ўснувати будь-якў ўнститути влади, полўтичнў чи правовў установи, якў мали б претендувати на безперечну, позаўсторичну сталўсть. Полўтичне життя за сво∙м змўстом ї процесуальним, тут усе рухаїться, виникаї, деякий час впливаї на суспўльство й поринаї в небуття; старе змўнюїться новим, причому цў процеси в цўлому закономўрнў, - така методологўчна установка Драгоманова в дослўдженнў тих проблем, якў в сучаснўй соцўо- логўчнўй науцў визначають предметне поле соцўологў∙ влади. Треба пўдкреслити, що М.Драгоманов намагався в багатьох сво∙х пра- цях довести до свўдомостў спўввўтчизникўв, що вўн не ворог нацўональним ўнтересам Укра∙ни, що в сво∙х ўсторичних ў соцўологўчних дослўдженнях вўн виходить ўз загальнолюдських ўнтересўв: "...людина мусить прийти до того, що сама по собў думка про нацўональнўсть ще не може довести людей до волў й правди для всўх ў не може дати ради для впорядкування навўть державних справ. Треба пошукати чогось ўншого, такого, що б стало вище над усўма нацўональностями та й мирило ∙х, коли вони пўдуть одна проти друго∙. Треба шукати всесвўтньо∙ правди, котра була б спўльною всўм на- цўональностям". Загальна соцўологўчна концепцўя ўсторичного процесу М.П.Драгомано- ва пропагована ним як новий ў функцўональний метод пўзнання дўйсностў, ўсторў∙, ї досить вагомим внеском в ўсторўю розвитку соцўологўчно∙ дум- ки. Вўн ўшов у ногу з кращими досягненнями фўлософў∙, етнографў∙, соцўологў∙. Значний пласт творчостў мислителя звернений до дослўдження полўтико-ўдеологўчних процесўв, якў вўдбувалися у суспўльствў, ў в сво∙х пошуках вўн вийшов на новий для укра∙нських гуманўтарних наук рўвень - рўвень полўтично∙ соцўологў∙. Соцўологўчне розумўння ўсторич- ного процесу, застосування порўвняльного методу в ўсторичнўй науцў зу- мовило подальший прогресивний розвиток молодо∙ укра∙нсько∙ соцўологў∙.

5;1 - 9 -

Визначне мўсце в ўсторў∙ фўлософсько∙, соцўологўчно∙, соцўально- полўтично∙ думки займаї видатний укра∙нський мислитель, учений, пись- менник, суспўльно-полўтичний дўяч Ўван Якович Франко (1846-1916). Творча дўяльнўсть Ў.Я.Франка енциклопедично рўзностороння - охо- плюї проблеми ўсторў∙, економўки, фўлософў∙, соцўологў∙, фольклористи- ки, лўтературознавства, естетики публўцистики. Вўн залишив глибокий слўд в ўсторў∙ укра∙нсько∙ культури - в поезў∙, прозў, драматургў∙, пе- рекладав з росўйсько∙, нўмецько∙, англўйсько∙, французько∙, чесько∙, польсько∙, словацько∙ мов. Соцўологўчна спадщина Франка багата ў рўзноманўтна. Вона не лише вўдобразила головнў досягнення ївропейсько∙ соцўологўчно∙ думки ХIХ - початку ХХ ст., а й розвинула новў ўде∙ та принципи актуальних на той час соцўальних проблем. соцўологўчнў питання розробляються ученим у працях "Про соцўалўзм", "Наука та ∙∙ становище щодо працюючих класўв", "Мислў о еволюцў∙ в ўсторў∙ людськостў", "Що таке поступ?", "Про працю" та ўн. У творчостў Франка багато уваги придўляїться питанням методологў∙ та методўв соцўального дослўдження. Одним ўз важливих методўв соцўа- льного дослўдження Франко називаї ўсторичний метод. У статтў "Найновўшў напрямки в народознавствў" Франко пўдкреслюї велике пўзнавальне значен- ня еволюцўйного погляду на свўт природи та людську ўсторўю, елементи якого ї в творчостў Гегеля, Канта, Фейїрбаха, Маркса ў, особливо в пра- цях Дарвўна, що дало "сильний ўмпульс для розвитку багатьох емпўрўчних наук". Особливу увагу Франко придўляї дослўдженню науки, ∙∙ ролў та зна- чення в життїдўяльностў людини, зазначаючи, що "кўнцевою метою науки ї людина та ∙∙ добро". Ў.Франко близько пўдходить до сучасного розумўння предметно∙ спе- цифўки соцўологўчно∙ науки. В листў до Ольги Рошкевич вўд 20 вересня 1878 р. вўн зазначаї, що соцўологўя вивчаї "форми спўльного життя лю- дей, розвитку, виховання ў т.д.". Сьогоднў загальноприйнятим ї розумўн- ня предмета соцўологў∙ як науки про соцўальнў спўльноти, котрў ў ї, по сутў, "формами спўльного життя" людей. Вивчення соцўальних явищ, зазначаї мислитель, пов'язане з величез- ною складнўстю людських взаїмин, численними переплетеннями причин ў

5;1 - 10 - наслўдкўв, що в свою чергу породжують новў видимў й прихованў причини та наслўдки, якў важко пўддаються виявленню. Ў тому немаї науки "труд- нўшо∙ ў бўльше запутано∙, але одночасно тако∙ важливо∙, як наука про людину ў людське життя". Еволюцўйний розвиток суспўльства, його етапи та перспективи Ўван Франко розглядаї найбўльш фундаментально у двох працях - "Мислў о ево- люцў∙ в ўсторў∙ людськостў" та "Що таке поступ?". Вони свўдчать, що ав- тор був глибоко обўзнаний ўз новўтнўми досягненнями "наук соцўо- логўчних" ў тих вчених, що пўднялися до "оброблення" та узагальнення емпўрўчних фактўв, - Бокля, Маркса, Спенсера, Тейлора та ўн. Майбутнї людства Ў.Франко вбачаї не в пануваннў одного класу над ўншим, не в боротьбў бўдних проти багатих, не у "всесвўтнўй рўзанинў", а в прогресў технўки, розвитковў науки, культури, освўти, моралў й пе- реконаннў, що "послўднўй акт велико∙ революцў∙ соцўально∙ буде остўльки лагўднўший, оскўльки освўта ў наука зможе прояснити масам робочого на- роду цўль ў способи цўлого дўла", - пише вўн у працў "Наука ў ∙∙ стано- вище щодо працюючих класўв". Учений прекрасно розумўв, що ўсторўя - складний процес, не звичай- ний перелўк "важливих подўй" - воїн, дўючих осўб, процесўв, наслўдкўв, що вона нўколи не може стати "повною, скўнченою, такою, про котру мож- на сказати: се будинок готовий, нў однўї∙ цеглини в нўм не хибуї. ...Ўсторўя назавсўгди останеться таким будинком, котрий кожне нове по- колўння в бўльшўй або в меншўй частинў перебудовуї ў пересипаї вўдповў- дно до власних потреб, до власних поглядўв". Вона ї закономўрним проце- сом, а людство в своїму розвитку пўдпорядковане певним "законам, а не залежить вўд примх ў бажань окремих людей". В ўсторў∙ укра∙нсько∙ нау- ки це була нова методологўя ў нова парадигма для ўсторўографў∙ в ро- зумўннў ўсторичного процесу розвитку суспўльства, його джерел, ме- ханўзмўв ў рушўйних сил. Ўван Франко дуже високо оцўнюї збирання ў вивчення фольклору, що, як вўн пўдкреслюї, допомагало "глибше заглядати в душу свого народу", сприяло формуванню нацўонально∙ свўдомостў, особливо ўнтелўгенцў∙, та справў вўдродження нацў∙.

Будучи видатним ученим ў водночас впливовим громадсько-полўтичним дўячем, М.Грушевський придўляв велику увагу як теоретичним, так ў пра-

5;1 - 11 - ктично-полўтичним проблемам розбудови молодо∙ Укра∙нсько∙ держави. Ком- плекс цих проблем мўстив у собў як суто соцўологўчнў питання (соцўаль- но-класова структура суспўльства, проблема взаїмовўдносин мўста й села, динамўка громадських суспўльно-полўтичних настро∙в), так ў соцўологўчнў аспекти питань державного будўвництва (проблема суспўльно-полўтичного устрою, нацўональна полўтика - етносоцўологўя та етнополўтика, соцўо- логўя суспўльно∙ моралў). Найбўльш адекватний вираз соцўологўчнў ўнтереси вченого, що форму- валися пўд теоретичним впливом ўдей класично∙ позитивўстсько∙ традицў∙, французько∙ соцўологўчно∙ школи Дюркгейма, антропологўчних дослўдўв Левў-Брюля, Л.Моргана, етнологў∙ та психологў∙ В.Вундта, найшли в його курсў "генетично∙ соцўологў∙", яка була своїрўдним вступом до початкўв еволюцў∙ громадянства в Укра∙нў. "Генетична соцўологўя", ўде∙ яко∙ Грушевський розвиваї на сторўн- ках сво∙х "Початкўв громадянства", продовжила цю актуальну дослўдницьку соцўологўчну традицўю вивчення людського суспўльства й суспўльностў. Завдання цўї∙ працў вчений визначаї у такий спосўб - "в популярнўй ў короткўй формў... ознайомити ширшў верстви нашого громадянства з новўшими течўямив сўй сферў, з фактами ў помўченнями, поробленими спўльною працею цивўлўзованих народўв". М.Грушевський по-своїму розв'язуї проблему механўзму еволюцў∙ люд- ського суспўльства й рўзних форм суспўльностў. Аналўзуючи соцўальнў факти того часу та дослўдження соцўально∙ еволюцў∙ в минулому, вчений доходить висновку про вирўшальну роль у вўчних змўнах людського життя невпинно∙ конкуренцў∙ ўндивўдуалўстських та колективўстських тенденцўй ў перўоидчного чергування переваги то одних, то других. Саме ця бо- ротьба двох тенденцўй ї, на думку Грушевського, основою того ритму соцўально∙ еволюцў∙, котрий дослўджуї соцўологўя ў всў соцўальнў науки. В концепцў∙ "генетично∙ соцўологў∙" Грушевський намаг