Реферат з психології - креативні якості особистості, Проектов из Психология. National Taras Shevchenko University of Kiev
catherine_kiev
catherine_kiev5 June 2015

Реферат з психології - креативні якості особистості, Проектов из Психология. National Taras Shevchenko University of Kiev

DOC (141.5 KB)
23 страница
1файлы скачать
1000+количество посещений
Описание
Реферат з психології
20очки
пункты необходимо загрузить
этот документ
скачать документ
предварительный показ3 страница / 23
это только предварительный показ
консультироваться и скачать документ
это только предварительный показ
консультироваться и скачать документ
предварительный показ закончен
консультироваться и скачать документ
это только предварительный показ
консультироваться и скачать документ
это только предварительный показ
консультироваться и скачать документ
предварительный показ закончен
консультироваться и скачать документ

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

Реферат на тему:

«Креативні якості особистості»

Київ – 2014

Зміст:

1. Вступ. Актуальність теми________________________________________с.3

2. Розуміння явища обдарованості ________________________________с. 4-7

3. Історія питання. Курйози у вихованні та навчанні геніїв__________с. 7-8

4. Феномен творчості у контексті розвитку особистості____________ с. 9-10

5. Що таке творчість, творчі здібності? Погляд на питання зарубіжних

вчених ____________________________________________________ с. 10-12

6. Креативні якості особистості. Розвиток творчої особистості______с. 12-17

7. Природа творчості, таланту. Думка вітчизняних науковців______ с. 17-20

8. Висновок___________________________________________________ с. 20-22

9. Список використаних джерел___________________________________ с. 23

1. Вступ. Актуальність теми

Творча особистість... ніде, ні за яких обставин не загине морально й фізично

і проведе в життя свою незалежну думку. Софія Русова

PAGE 2

Сучасний стан суспільного розвитку, динамічні зміни в усіх сферах

людської діяльності обумовлюють нагальну потребу успішних, нестандартно-

мислячих, творчих особистостей з високим рівнем інтелектуального розвитку,

здатних до створення, засвоєння та впровадження інновацій у будь-якій галузі

діяльності. Державі, суспільству потрібна сильна особистість. Її сила у

доброзичливості і вмінні контактувати з різними людьми, у розумінні і

прийнятті їх самоцінності й унікальності, у високому професіоналізмі,

компетентності, у готовності й причетності до змін, у здатності до генерації

оригінальних ідей, які відрізняються від загальноприйнятих. Такі люди

постійно йдуть уперед – відкривають нове, щось вигадують, будують,

захоплюються і вміють захоплювати інших чимось новим, несподіваним,

живуть повноцінним життям, зустрічаються з цікавими особистостями,

мандрують, стають лідерами в колективі, бо знають, як вирішувати проблеми,

як заряджати енергією інших, як досягати успіху. Без перебільшення, такі риси

притаманні саме творчим, креативним особистостям. Саме така особистість

є найбільшою цінністю в усіх країнах, а для незалежної України, яка впевнено

робить перші кроки на шляху розбудови високорозвиненої правової

демократичної держави, проблема розвитку творчих здібностей, активізації

творчої діяльності її громадян набуває пріоритетного значення.

Необхідність вирішення цих завдань потребує з’ясування таких питань:

- Що таке особистість і творчість?

- Які риси притаманні творчій особистості?

- Які умови і чинники забезпечують її розвиток?

Відповісти на них можна, розглядаючи проблему розвитку творчих

здібностей у широкому контексті особистості і творчості взагалі.

2. Розуміння явища обдарованості Термін «обдарована» був уперше вжитий А.Треєм у 1839 р. у розумінні

слова «геній». Стосовно обдарованості існує дві протилежні точки зору:

PAGE 2

1) Соціальна: більшість людей від народження однаково наділені розумом,

і різниця у рівні їх здібностей зумовлена різницею життєвих умов (Дж.Локк,

К.А.Гельвецій); і обдарованість – поширене явище (В.П.Єфроїмсон).

2) Генетична: обдарованість є вродженим, досить рідкісним явищем, що

успадковується від батьків і навіть через покоління (Ф.Гальтон, Р.Стернберг).

Попри ці крайнощі, наукові та життєві факти висвітлюють подвійну

детермінацію обдарованості – факторами успадкованими і факторами впливу

соціального середовища через систему виховання. Відомі ж, наприклад, цілі

родини математиків, музикантів, здібності яких можна пояснити генетичною

передачею математичної або музичної обдарованості, проте в галузі літератури,

мистецтва така спадковість не спостерігається, хоча роль традицій має місце й

тут.

Суперечність цих поглядів зникає, якщо вважати, що потенційна

обдарованість по відношенню до різних видів діяльності притаманна багатьом,

тоді як актуальну обдарованість демонструє лише незначна частина людей. До

того ж природа обдарованості має таку особливість як пластичність психічних

властивостей людини, яка змінюється на різних етапах її розвитку.

Обдарованість у певній діяльності може виникати стихійно й далі розвиватись

за сприятливих умов або затухати за несприятливих.

Зазначимо, що у давні часи великого значення надавали розвитку

здібностей дітей, селекції еліти. Платон вважав, що юні обдарування треба

навчати окремо, а Конфуцій пропонував інтенсивно розвивати саме таких дітей,

бо в них вбачав гарантію майбутнього нації.

Сьогодні існує велике число концепцій обдарованості, але

найпопулярнішою вважається концепція, розроблена відомим американським

вченим Дж.Рензуллі, згідно з якою обдарованість – це множина трьох

характеристик:

- інтелектуальні здібності, які перевищують середній рівень;

- креативність;

- наполегливість (мотивація, орієнтована на завдання).

PAGE 2

Крім того, в його теоретичній моделі враховані: знання на основі досвіду

(ерудиція) і сприятливе оточуюче середовище. Рензуллі не зв'язує поняття

«обдарованість» з екстремально високими оцінками за кожним параметром.

Підкупляє демократичність цієї моделі, що дозволяє відносити до категорії

обдарованих тих, хто проявив високі показники хоча б за одним з параметрів.

Виділена Дж.Рензуллі тріада в модифікованому варіанті наявна в більшості

сучасних закордонних концепціях обдарованості (Е.Торренса, Д.Фельдхюсена

та ін.).

Важливою особливістю сучасного розуміння обдарованості є те, що вона

розглядається не як статична, а як динамічна характеристика(Ю.Д.Бабаєва,

А.І.Савєнков та ін.). Обдарованість реально існує в русі, в розвитку. Таке

розуміння привело до створення теоретичних моделей обдарованості, в яких є

фактори, що характеризують потенціал особистості, й фактори середовища. До

таких можна віднести «мультифакторну модель обдарованості» Ф.Монкса.

В Росії була розроблена «Робоча концепція обдарованості» за редакцією

Д.Б.Богоявленської та В.Д.Шадрікова. За визначенням авторів концепції,

обдарованість – це системна, динамічна, впродовж усього життя, якість психіки,

яка визначає можливість досягнення людиною високих результатів в одному або

декількох видах діяльності порівняно з іншими людьми. Цікавою та

оригінальною є пропозиція авторів концепції представити «ядро обдарованості»

не у вигляді трьох, як у західних моделях, а у вигляді двох основних

компонентів – інструментального та мотиваційного. Це, без сумніву, суттєвий

крок вперед у порівнянні із моделями, що виконували раніше функцію

офіційної точки зору (С.Л.Рубінштейн, Б.М.Теплов, О.М.Матюшкін та ін.).

Американські психологи висловлюють думку про існування певної групи

людей, які відзначаються винятковою обдарованістю до відповідних професій,

але через несприятливі соціальні умови позбавлені спеціальної освіти, і тому не

підозрюють, що мають певні здібності, відчувають болісну невдоволеність від

будь-якої «простої» професії, що й спричиняє їхнє «блукання по професіях».

Таке «блукання» може, зрештою, завести цих людей на «соціальне дно». Для

перевірки такої гіпотези були протестовані майже сотня людей із «соціальної

ями». І виявилось, що два похмурих бідолахи, які «пустилися берега», показали

PAGE 2

на окремих тестах результати, значно вищі від норми. Вони були залучені до

вузькоспеціальних програм освіти, де отримували знання у дозах, непосильних

для звичайних студентів, засвоювали знання з казковою легкістю й

незвичайним натхненням. Результат був приголомшуючий – один із них через

вісім місяців став професором, другий – через півтора року очолив відділ

електроніки у солідній науково-дослідній установі.

Однак слід підкреслити, що геній – не тільки щаслива «порода», іскра

Божа, це також сприятливе середовище, в якому може розкритися творчий

потенціал людини, і наполеглива праця над собою. Як відзначив А. Ейнштейн,

геній – це лише на 10 % талант, а на 90 % – наполеглива праця й терпіння.

П.К.Анохін, визначаючи якості вченого-дослідника, вказує на такі, що

формуються за життя, тобто у процесі виховання: одержимість, горіння,

благородний сумнів, вміння логічно мислити, наявність симультанного

мислення (від лат. simultané – одночасний; здатність одночасно оперувати

багатьма мисленнєвими об’єктами), інтуїції, фантазування та почуття нового.

Аналіз праць вітчизняних та зарубіжних вчених дає змогу зробити

висновок, що обдарованість – це комплекс задатків і здібностей, які за

сприятливих умов дозволяють потенційно досягти значних успіхів у певному

виді діяльності (чи діяльностей) порівняно з іншими людьми. Отже,

обдарованість виступає як інтеграція різних здібностей з метою досягнення

позитивних результатів у конкретній діяльності. Власне, кожна вищезгадана

концепція вірна по-своєму, проте дилема навколо феномену обдарованості буде

тривати й надалі, оскільки дане питання з кожним днем стає все більш

актуальним.

Серед творчих особистостей за класифікацією М. Бунге, можна виділити

такі типи:

а) критики-руйнівники, тобто дослідники, що знаходять недоліки у

чужих розробках, але самі нічого нового створити не можуть;

б) практики (appliers), тобто дослідники, що використовують існуючі

теорії й методи для розв’язання будь-яких проблем;

в) критики-творці, тобто розробники, що можуть вдосконалювати відомі

знаряддя, поширювати галузь їх використання;

PAGE 2

г) творці нових ідей, гіпотез, теорій, напрямів, підходів і методів їх

конструювання.

Дівчата мають багатший словниковий запас, більш розвинуте мовлення.

Вони раніше оволодівають навичками читання, а також переважають

представників протилежної статі в тестах на швидкість перерахування об'єктів

однієї категорії. Хлопці ж значно краще, ніж дівчата, виконують просторові

тести. Це стосується, в першу чергу, завдань, що вимагають просторової уяви:

наприклад, мислиннєве (уявне) обертання різних предметів, розуміння і пошук

простих фігур, «схованих» у складніших конструкціях. В загальному можна

стверджувати, що у жінок більш розвинуті перцептивні і вербальні здібності, а

у чоловіків – зорово-просторові і математичні.

3. Історія питання. Курйози у вихованні та навчанні геніїв Це неможливо – сказала Причина. Це безрозсудно – відмітив Досвід. Це марно – відрізала Гордість. Спробуй… – шепнула Мрія. - Працюй так, ніби тобі не потрібні гроші. Люби, неначе тобі ніхто ніколи не заподіював біль. Танцюй, ніби ніхто на тебе не дивиться. Співай, ніби ніхто тебе не чує. Живи, неначе на землі рай… Твори, ніби ти перший… Твори мене, бо я – твоя Мрія.

За історію існування освіти є чимало курйозних прикладів, коли відомі

всьому світові творчі особистості – художники, вчені, письменники, музиканти,

державні діячі, у шкільні роки були відлучені від школи як нездібні. Наприклад,

Б.Франклін, Джером К.Джером, М.Твен залишили школу в 14 років і пішли

працювати. А.Лінкольн, Ч.Діккенс, Г.Форд, М.Горький не отримали шкільної

освіти. Т.Едісон ходив до школи всього три місяці. Вчителі вважали його

нерозумним і намагалися будь-що від нього спекатися. Йому довелося

продавати в роздріб овочі, газети, згодом він отримав місце телеграфіста і

одразу ж почав робити свої досліди. Прожив Едісон 84 роки без атестата

зрілості і запатентував 1093 винаходи.

Сімнадцятирічному Джузеппе Верді як нездібному відмовили в прийомі

до Міланської консерваторії, Едуард Моне з першого до випускного класу був

двієчником. Безпросвітними нездарами в школі вважалися Пьєр Кюрі, Семюель

PAGE 2

Морзе, Карл Лінней, Луї Пастер, Вальтер Скотт, Дж. Г. Байрон, Едгар По, Оноре

Бальзак, Чарльз Дарвін.

Найбільше вражає доля Манфреда фон Арденне, який народився у

Німеччині у 1907 році. У 15 років його вигнали зі школи через те, що він не

впорався з німецьким освітнім стандартом. Його помітив лауреат Нобелівської

премії Вальтер Нест і дав Арденне рекомендацію до Берлінського університету.

Його прийняли без атестата. Проте він згодом залишив університет з власної

волі, серйозно вивчивши всього три предмети: фізику, математику і хімію. У 22

роки Арденне очолює створений ним приватний інститут, у 24 – демонструє у

своєму інституті народження телевізора, а в 27 – винаходить супернадчутливий

електронний мікроскоп.

Цей перелік можна продовжувати й далі. Добре відомо, що багато хто

погано вчиться не тому, що не може вчитися, а тому, що не може вчитися так, як

його вчать.

Таким чином, час вимагає від нас подивитися на тих, кого ми вчимо, не

через окуляри свого предмета, а з позицій психології, педагогіки, методики та

фізіології. І тоді ми, мабуть, зуміємо відповісти на запитання: як же потрібно

навчати, виховувати, щоб насправді не втратити здібності юної особистості,

щоб дійсно дієво допомогти їй самоствердитися як творчій особистості, як

людині, як професіоналу ХХІ століття.

4. Феномен творчості у контексті розвитку особистості Якщо ви плануєте на один рік – вирощуйте рис,

якщо ви плануєте на двадцять років – вирощуйте сад, якщо ви плануєте на століття – вирощуйте людей.

Китайська мудрість

У спеціальній науковій літературі творчість найчастіше визначається як

процес діяльності, наслідком якого є створення якісно нових матеріальних і

духовних цінностей, які мають суспільну та особистісну значущість.

Суспільство загалом і кожен член його зокрема є суб'єктом творчої діяльності.

На думку академіка В.Вернадського, саме завдяки своїй продуктивній праці та

PAGE 2

творчій думці людство здійснило перехід від біосфери до ноосфери ( “ноос” з

грецької – розум). Упродовж усієї історії свого існування людина впливала на

навколишній світ, формувала нове середовище, в якому розвивалася цивілізація

та й сама природа.

Тваринний світ веде пристосовницький спосіб життя. Для цього йому

достатньо задовольнити свої потреби в їжі, сні, продовженні виду. Людині ж

притаманний перетворювальний спосіб життя. Творити, змінювати

навколишній світ – її родова ознака. Робити це можливо лише за законами

пропорції, симетрії, гармонії, за законами краси, творчості.

Наявність творчих здібностей, естетичної потреби – найсуттєвіші риси

людини. Це те, що робить її Людиною Розумною, виділяє із тваринного світу.

Потяг до краси, до творчості закладений у ній природою. Нерозвинені творчі

здібності, незадоволена естетична потреба мають властивість деградувати,

розчиняючись в інстинктах, і людина за устроєм своєї психіки починає

нагадувати тварину. У своїй повсякденній поведінці вона вже керується не

прагненням творити, а певними фізіологічними чинниками. Коли дичавіє

окрема людина – це трагедія, коли дичавіє людство – це вже катастрофа.

Творчість людини – явище складне, багатогранне і суперечливе, охоплює

чимало сфер її буття. «У людини немає благороднішого заняття, яке

виправдовувало б її існування на землі, підтверджувало б високе звання

людини, давало б їй глибоку й істинну насолоду від ранньої юності до похилої

старості, ніж творчість», - зазначав філософ М.Гончаренко. Ця думка

підтверджена зізнаннями самих творців – письменників, поетів, музикантів та

вчених. Наприклад, М.Гоголь підкреслював: “Навряд чи є вища насолода, аніж

насолода творити”.

Загальновизнано, що поза творчістю не існує особистості. Творчість

постає як специфічна форма діяльності людини – її духовне діяння, в якому

індивід не тільки осягає навколишній світ, вчиться його організовувати,

розуміти і певним чином взаємодіяти з ним, а, що головне, - особистість осягає

власну здатність до подібних взаємодій, а також межі та міру своєї самостійної

та індивідуальної сили.

PAGE 2

Психологи стверджують, що людина здатна до творчості у всі періоди

свого життя і в усіх галузях діяльності, оскільки кожен індивід має творчий

потенціал різного рівня, а творчі здібності піддаються вихованню й

культивуванню.

Вітчизняні та зарубіжні дослідники В.Андрєєв, А.Бертон, Л.Виготський,

Г.Костюк, І.Лернер, А.Маслоу, Ж.Піаже, Я.Пономарьов, Дж.Редфорд,

В.Рибалка, С.Рубінштейн та ін. наголошують, що навчання творчості та

продуктивному мисленню можливе, воно зумовлене дією механізму переносу,

тобто вправляння у творчій діяльності в одній галузі може бути перенесене в

іншу галузь.

5. Що таке творчість, творчі здібності?

Погляд на питання зарубіжних вчених Є десятеро людей, впевнених,

що цього бути не може. І напевно знають це.

Потім приходить один, хто цього не знає… От він і робить відкриття. А.Ейнштейн

Колись великий А.Ейнштейн висловив дуже цікаву думку: відкриття

неможливо зробити, якщо дотримуватись абсолютної логіки. То що ж потрібно

хоча б для маленького відкриття, не для всього людства, а хоча б для себе?

Відповідь на це запитання досить проста – потрібно мислити творчо, потрібно

мати добре розвинуті креативні здібності.

А що ж таке творчість, креативність?

Німецький психолог Е.Фромм вважав, що творчість – це здатність

дивуватися й пізнавати, уміння знаходити рішення в нестандартних ситуаціях,

це налаштованість на відкриття нового і здатність до глибокого усвідомлення

свого досвіду.

Завдяки особливостям поведінки, умінню абстрагувати, ставити цікаві

запитання, робити оригінальні висновки, творчі, обдаровані особистості завжди

привертали до себе увагу науковців.

Творчі здібності – явище багатогранне. В психології виділяють наступні

компоненти творчих здібностей:

• мотиваційно-творча активність;

PAGE 2

• інтелектуально-логічні здібності;

• інтелектуально-евристичні здібності (або ж, у вузькому значенні цього

слова – креативні). Вони виявляються у здатності генерувати нові ідеї,

здійснювати перенесення знань, умінь у нові ситуації, у незалежності

суджень, здатності висувати гіпотези, фантазувати, знаходити

несподівані асоціації;

• здібності до самоорганізації;

• комунікативні здібності

М. Лейтес розрізняє 6 царин обдарованості дітей:

• інтелектуальна царина (або пізнавальна);

• царина академічних досягнень;

• творчість (креативність);

• комунікативна царина;

• царина художньої діяльності;

• рухова царина

Хаан і Каф, в свою чергу, виділяють наступні здібності:

• інтелектуальні;

• художні (малюнки, скульптура);

• музичний талант;

• здібності до занять науковою працею;

• літературна обдарованість;

• артистичний талант;

• технічні здібності;

• здібності до спорту

6. Креативні якості особистості. Розвиток творчої особистості Будь-який вияв творчості потребує ризику.

Якщо ви дозволите собі ризикувати, залишати зону комфорту хоча б ненадовго –

у вас є шанси на успіх. Фідлер

PAGE 2

Творча особистість завжди характеризується високим рівнем

креативності, яскраво вираженими особистісними якостями і здібностями, які

сприяють успішній навчальній діяльності. Кожна творча особистість у своєму

розвитку, за твердженням І.Раченка, проходить такі стадії:

- професійно-зорієнтоване становлення: це за суттю шлях “спроб і

помилок“, особистих пошуків у навчальній діяльності;

- стихійне самовдосконалення: полягає в орієнтації творчої діяльності

особистості на здобуті ним базові знання, уміння та навички;

- планомірна раціоналізація особистісної творчої діяльності, що

виражається у плануванні особистістю свого творчого досвіду, а також у

несистемному використанні власних новацій у своїй діяльності;

- оптимізація процесу і результатів праці: період, коли творча

діяльність не лише планується, а й на основі наукової організації праці

прогнозується її розвиток.

Вузлом, головною загадкою творчого процесу є його кульмінація –

момент відкриття (психологи називають цей момент інсайтом). У цей вузол

стягується все: і напруженість пошукового мислення, і насиченість психіки

переживаннями, і проникаюча в невідоме інтуїція, і прихована робота поза-

свідомого.

У процесі роботи над розвитком креативної особистості психологи

виділяють 6 ланок творчості:

1) зіткнення з новим;

2) творча невизначеність;

3) прихована робота;

4) еврика (інсайт). На цій ланці усвідомлюються стратегія вирішення

проблеми, ідеї, задуму. Вони потребують розвитку, конкретизації.

5) процес вирішення ідеї, задуму;

6) критика, підтвердження і втілення.

Коли говорять про розвиток творчої особистості, то науковці

передбачають його як цілісний процес, який має свої новоутворення на

кожному своєму етапі:

PAGE 2

I етап – почуття новизни, незвичайного, чутливість до

суперечностей, критичність, схильність до творчого

сумніву. Інформаційний „голод”.

II етап – інтуїція, творча уява, почуття краси, дотепність,

здатність відкривати аналогії, натхненність,

оригінальність мислення, сміливість, емоційна

збудливість у творчій ситуації.

III етап - самокритичність, наполегливість у доведенні справи

до кінця, здатність користуватися різними формами

доказу, обгрунтування результатів творчості.

Гауен називає наступні креативні якості особистості :

швидкість мислення – це кількість ідей, які виникають за

одиницю часу.

гнучкість мислення – здатність швидко і без особливих зусиль

зосереджуватися на кількох думках; осмислювати інформацію,

отриману в одному контексті для використання в іншому.

Гнучкість – це добре розвинута навичка перенесення

(транспозиції). Вона забезпечує вміння легко переходити від

одного типу досліджуваних явищ до іншого, долати стереотипні

методи вирішення, вчасно відмовлятись від невдалої гіпотези,

бути готовим до інтелектуального ризику і парадоксів.

оригінальність – здатність до генерації ідей, які відрізняються

від загальноприйнятих, до парадоксальних, несподіваних рішень.

допитливість – здатність дивуватися, зацікавленість і

непогамовне прагнення нових знань.

точність – здатність удосконалювати і доводити до кінця свою

працю.

сміливість – здатність приймати рішення в ситуації

невизначеності, не лякатися власних висновків і доводити їх до

кінця, інколи навіть ризикуючи особистим успіхом, репутацією.

PAGE 2

Чи можна сказати, що ці здібності природні (спадкові), чи вони

піддаються впливові середовища?

Один із творців системи вимірювання творчих здібностей, П.Торренс,

сказав із цього приводу, що спадкоємний потенціал не є найважливішим

показником майбутньої креативної продуктивності. Перетворення творчих

імпульсів дитини у творчий характер здебільшого залежить від впливу батьків,

вчителів та інших дорослих. Родина і школа можуть або розвинути, або, на

жаль, знищити творчий потенціал дитини. Тому, навчиться дитина робити

великі й маленькі відкриття чи ні, залежить багато в чому від її оточення, від

дорослих.

Дуже цікавою щодо креативних якостей особистості є думка

французького психолога Натаніеля Брандена. Він бачить креативну особистість

у наступних проявах:

1. Обличчя, манера розмовляти, рухи і жести відображають задоволення,

яке отримують від самого життя.

2. Легко, прямо і чесно говорить про достоїнства та недоліки (тобто,

дружнє відношення до фактів).

3. Відчуває комфорт, говорячи і вислуховуючи компліменти,

слова приязні, схвалення.

4. Відкрита до критики і визнає свої помилки, оскільки самооцінка не

прив’язана до образу „досконалості”.

5. Слова і рухи мають якості легкості та спонтанності

(відсутня боротьба з самим собою).

6. Існує гармонійний зв’язок між тим, що людина говорить та

робить і тим, як вона виглядає, звучить і рухається.

7. Спостерігається принцип відкритості і допитливості,

зацікавленості до нових ідей, нового досвіду, нових можливостей в житті.

8. Здібність насолоджуватися гумористичними аспектами

життя – свого та інших.

9. В реакції на нові ситуації й задачі присутня гнучкість, котра

проявляється у винахідливості.

10. Спостерігається здібність зберігати гармонійність та

PAGE 2

достоїнство в умовах стресу.

Не менш цікавим і цінним є творчий спадок видатного американського

педагога, психолога, філософа Джона Дьюї (1859 – 1952). В його статті

«Психология и педагогика мышления» (у перекладі Е.Н. Гусинського,

Ю.І.Турчанінової) подано дуже цінні сентенції про творчу особистість. До речі,

поняття «творча» та «успішна» особистість Дьюї ототожнював. Отож, серед

найважливіших якостей, які допомагають людині бути успішною, Дж. Дьюї

називав прямоту, неупередженість, цілеспрямованість і відповідальність.

Прямота (впевненість, інтелектуальна ініціатива).

Що мав на увазі під прямотою Дж. Дьюї, легше показати через

порівняння. Сором’язливість і «зажатість» – ось що заважає бути

успішним.

Сором’язлива людина тільки почасти зайнята проблемою,

паралельно вона занепокоєна тим, що інші думають про її дії. Зайняти

позицію – зовсім не те ж саме, що турбуватися про неї. Людина може

думати про свої дії, коли вони є одним із засобів досягнення мети.

Впевненість, ініціативність – ось, на мою думку, хороші синоніми прямоти,

яку мав на увазі Дж. Дьюї.

Неупередженість (відкритість інтелекту, творча перспектива).

Надмірне прагнення до швидкого досягнення зовнішніх результатів

– ось головні супротивники, з якими неупередженість (або творча

перспектива) зустрічається у житті.

Відкритість ума, як ще називав неупередженість Дьюї, передбачає

деяку своєрідну «пасивність». Але саме ця «пасивність» (чи

непоспішність) дозволяє досвіду накопичуватись, вбиратись і дозрівати,

що дуже суттєво для розвитку творчого потенціалу. Видачу результатів

(правильних відповідей і рішень) можна прискорити, а перебіг процесів,

сам процес росту – ні. Якби всі педагоги усвідомили, що міра освітнього

росту – це якість інтелектуальних і творчих процесів у перспективі, а не

PAGE 2

видача на-гора якихось негайних і обов’язкових результатів, правильних

відповідей, - у педагогіці відбулась би революція.

Цілеспрямованість (інтелектуальна цілісність).

Інтелектуальній цілісності сприяють повне «занурення», поглинання,

зайнятість, цілковита зацікавленість предметним змістом заради нього

самого. А знищують інтелектуальну цілісність, на думку Дьюї,

«розкиданість» інтересів і відволікання. Вчений вважав, що інтелектуальна

цілісність, чесність та щирість – основа усвідомленої цілі (або

цілеспрямованості).

Відповідальність (інтелектуальна ретельність).

Відповідальність (або ще як її називав Дьюї, - інтелектуальна

ретельність) як компонент інтелектуального відношення до оточуючого

світу передбачає, що людина розглядає можливі наслідки будь-яких

проектованих дій та враховує їх у своїй роботі, а не тільки визнає їх

можливість.

Інтелектуальна ретельність – це ситуація, коли бачиш явище наскрізь

і передбачаєш усі можливі наслідки. Ця ретельність проявляється у

послідовності, з якою розробляється повний смисл мети, а не в

короткозорій увазі до окремих дій, нав’язаних зовні, якими б

«добросовісними» вони (дії) не були б.

Отже, Дж. Дьюї вважав, що шлях до творчості, до успіху передбачає

свободу мислення, яка проявляється в:

- інтелектуальній ініціативі,

- незалежності спостережень, думок,

- розумній винахідливості,

- передбаченні наслідків та проектуванні шляхів пристосування до них,

- оригінальності і неординарності мислення,

- розумних, позитивних амбіціях,

PAGE 2

- рішучості, сміливості і одночасно поступливості

Але поряд з вищеназваними якостями, орієнтованими на успіх, Дж.

Дьюї також наполягав на тому, що кожній особистості повинні

прищеплюватися одночасно моделі поведінки і лідера, і підлеглого,

оскільки в демократичному суспільстві людина повинна вміти приймати на

себе різні соціальні ролі. А саме: людина повинна уміти проявляти

ініціативу та відповідальність, як лідер, але в той же час

підпорядковуватися правилам колективу, законам держави, свідомо

займати відповідне місце у соціальних і виробничих відносинах.

Пройшло більш як століття, а новаторські ідеї Дж. Дьюї не втратили своєї

актуальності й донині.

7. Природа творчості, таланту. Думка вітчизняних науковців

Ні в кого не викликає сумніву, що прогрес цивілізації залежить виключно від

обдарованих людей. К.Текекс

Щодо вітчизняної психології, то в ній питання творчої, креативної

особистості розкривали такі науковці, як Ю.Гільбух, Ю.Бабанський, І.Бех,

І.Зязюн, Р.Моляко, В.Андрєєв, І.Заїка, М.Скаткін, І.Єрмаков, С.Сисоєва,

Л.Ващенко та інші. Не зупиняючись детально на психологічній теорії творчої

особистості та її розвитку, які висвітлюються в наукових працях названих

вчених, варто звернутися до наукової спадщини патріарха вітчизняної

психології, - Г.С.Костюка, ім’ям якого названо НДІ психології. Він вказував, що

здійснення творчого задуму завжди передбачає копітку й напружену працю, яка

потребує участі й піднесення всіх сил людини, а саме: одночасної участі

пізнавальних, емоційних і вольових сил людини, максимальної зосередженості

свідомості на предметі творчості. Основною умовою успіху творчості є

систематична, наполеглива і напружена праця.

Вчений вважав, що при цій умові частіше виникають ті моменти творчого

піднесення, які називаютьнатхненням і при яких особливо успішно

знаходяться нові способи розв’язання задач, виникають нові, продуктивні ідеї,

створюються нові образи тощо.

PAGE 2

Але при цьому Г.С.Костюк зауважував, що «…натхнення помилково

вважають збудником творчої праці, ... навпаки воно виникає вже в процесі

наполегливої роботи, як певний її наслідок, а не до неї. Звідси виходить, що для

успішного досягнення мети треба систематично і регулярно працювати, а не

чекати натхнення». «Натхнення, творчість – це такий гість, який не любить

відвідувати лінивих», – також любив повторювати знаменитий композитор

П.Чайковський.

Г.М.Коджаспарова і А.Ю.Коджаспаров у педагогічному словнику

виокремлюють особливий тип «особистість самоактуалізуюча». Для неї

характерними є прагнення до найбільш повного виявлення і розвитку своїх

потенційних можливостей і здібностей. Такі особистості здатні до творчості,

повноцінного спілкування, істинного самоствердження, і є найціннішими як

майбутні фахівці. І саме на формування таких творчих особистостей мають бути

спрямовані зусилля педагогів та наставників. Особистість, якій притаманні

творче мислення, оригінальні нестандартні рішення поставлених завдань,

розумні амбіції, здатність до ризику, воля і цілеспрямованість, завжди буде

високопрофесійним спеціалістом, здатним до творчості у будь-якій галузі

професійної діяльності.

Успіх творчої праці залежить від того, як людина володіє прийомами,

технологіями роботи і як прискіпливо й критично вона ставиться вже до

готових результатів, до готового продукту творчості. Творчим особистостям

властиве критичне, вимогливе ставлення до результатів своєї діяльності, і навіть

незадоволення ними й постійне бажання щось переробити, вдосконалити.

Відомо, що багато знаменитих письменників, поетів, художників, композиторів

та інших талановитих людей дуже ретельно продовжували працювати над

оформленням своїх, вже закінчених творів, переробляючи, закреслюючи рядки,

замінюючи новими образами, штрихами. Справді талановитим людям

притаманна непогамовність, незаспокоєність у творчому процесі саме тому, що

натхнення не дозволяє їм зупинитись, вдовольнитись. Тому що, натхнення –

вічний двигун творчості, який вже включився під час самого процесу (а не

перед ним!) і який вже не зупинити, доки людина живе і працює. А початком,

PAGE 2

поштовхом творчості потрібно вважати мотив (а не натхнення), мотивацію

особистості, а також рівень її домагань.

Не треба забувати, що розвиток творчих компетенцій тісно пов’язаний із

процесами формування емоційної сфери особистості (пам’ятаємо, на це

вказував і Г.С.Костюк). М.С.Лейтес також вважав, що не будь-яка діяльність

розвиває, а лише та, у процесі якої виникають позитивні емоції. Саме емоційні

реакції і стан людини є, на думку С.Яковлєвої та І.Беха, основними формами

усвідомлення нею своєї індивідуальності. За Л.І.Слободянюк, обдарованість –

це не лише своєрідне поєднання здібностей людини, а ще й сукупність її

особистісних характеристик. В.Е.Чудновський і В.С.Юркевич визначають

обдарованість як високий рівень розвитку загальних і спеціальних здібностей.

Саме тому варто звернути особливу увагу на розвиток наступних

компетенцій емоційної сфери творчої особистості:

- реалістична „Я-концепція”;

- повага до інших;

- емпатійне ставлення до людей;

- схильність до самоаналізу;

- толерантне сприймання критики;

- готовність ділитися ідеями;

- наполегливість у виконанні завдань;

- незалежність у мисленні й поведінці;

- відсутність нетерпіння в очікуванні винагороди;

- змагальність;

- почуття гумору (але без тенденції до висміювання);

- чутливість до аналізу моральних проблем;

- впевненість у своїх силах і здібностях;

- внутрішня мотивація

8. Висновок

Отже, людина від природи – творець, бо приречена створювати те, чого в

навколишньому середовищі та соціумі досі не існувало. Здатність творити

максимально виявляється у новаторському розв’язанні найскладніших проблем

PAGE 2

людського буття, мінімально – у готовності реалізувати вже відомі завдання

оригінально, новими способами. Це стосується і професійної діяльності, в якій

особистість досягає такого рівня виявлення своєї сутності, коли її індивідуальні

прояви набувають культурно-історичного змісту, а кожний окремий продукт цієї

діяльності виходить за межі встановленого раніше, позначає нові грані, нові

потенційно можливі площини професійно-творчої діяльності (не тільки для

самої цієї особистості, а й для її наслідувачів).

На думку психологів, мотиви творчості можна звести до трьох основних

груп:

1)допитливість, суто пізнавальні і дослідницькі мотиви, що відповідають

предметному змісту діяльності;

2) мотиви особистісної зацікавленості, самовираження, успіху;

3) вищі соціальні піднесення, намагання принести користь суспільству.

Отже, підсумовуючи вищесказане, можна виділити найхарактерніші риси,

притаманні творчій особистості. Це, насамперед, високий рівень ідейно-

моральної свідомості, постійний пошук оптимальних оригінальних рішень

поставлених завдань, нестандартний стиль мислення, здатність бачити

проблему, виявляти суперечності, генерувати нові ідеї, творча фантазія,

розвинена уява, прагнення досягти ефективного результату за конкретних умов

праці, високий рівень загальної культури.

Враховуючи думки різних науковців, від минулого століття до наших

сучасників, я спробувала скласти своєрідний психологічнийпортрет сучасної

творчої особистості:

• мають добре розвинуте абстрактне, оригінальне (нестандартне)

мислення, саме незалежність суджень допомагає їм знаходити шляхи, якими

через страх виглядати смішно не наважуються йти інші люди;

• ставлять високі вимоги до себе, й одночасно боляче сприймають

суспільну несправедливість, у них гостро розвинуте почуття справедливості,

навіть, якщо це не стосується їх особисто;

• загальноприйняті цінності приймають лише тоді, коли вони

збігаються з їх власними;

PAGE 2

• наполегливі в досягненні результату в галузі, яка їх цікавить; для

них характерний творчий пошук, творчий сумнів, інформаційний «голод». Не

впадають у відчай, якщо їх нові задуми та проекти не поділяють, не

підтримують інші люди;

• у них перебільшене почуття відповідальності, сумління через

можливі невдачі; наявна вразливість, емоційна залежність від успіху (чи

невдачі);

• люблять фантазувати, у голові роїться безліч чудернацьких ідей,

зберігають до старості дитячу здатність дивуватися і захоплюватися та

одночасно критично оцінювати навколишню дійсність, прагнуть зрозуміти суть

речей і явищ;

• незалежні, вперті, недостатньо контактні з ровесниками, надають

перевагу читанню цікавої книги, а не друзям, компанії; якщо вибирають друзів,

то частіше старших від себе;

• із задоволенням виконують складні й довготривалі завдання;

заняття для них дуже цікаві тоді, коли використовується дослідницький метод

(технологія);

• завдяки частому звертанню до засобів масової інформації, уміють

швидко виділяти найзначущі відомості, самостійно знаходити важливі джерела

інформації.

• завдяки численним умінням (класифікувати, категоризувати,

планувати і прогнозувати, робити висновки) здатні краще за інших займатися

науковою-дослідницькою діяльністю.

Ми пам’ятаємо, що успіху досягає сильна і творча особистість.

Саме тому креативна особистість найшвидше зможе зорієнтуватися і

самореалізуватися у складній соціокультурній ситуації. А стратегічна орієнтація

суспільства на сьогодні – це рух на випередження. Руху на випередження

сприяє, в першу чергу, інтелектуальний потенціал нації. Він визначається

рівнем фізичного, інтелектуального та психічного здоров’я нації, її соціального

благополуччя, моральності, духовності, психологічної єдності, і загалом,

психоінтелектуальної активності.

PAGE 2

Ось так, від сильної, творчої особистості – до інтелектуального капіталу

нації повинна розвиватись сильна, успішна країна, яку будуть поважати в

економічному і соціокультурному просторі всього світу.

9. Список використаних джерел:

1. Гильбух Ю.З. Умственно одаренный ребенок. – К.: РОВО Укрвузполіграф,

1992.

2. Гончаренко Н.В. Гений в искусстве и науке. – М.: Искусство, 1991.

3. Дьюи Дж. Школа и ребенок. Школы будущего. Пер. с англ. - М.:

Педагогика – Пресс, 2000.

4. Дьюи Дж. Психология и педагогика мышления. Пер. с англ. - М.

Педагогика – Пресс, 2000.

5. Коджаспаров А.Ю., Коджаспарова Г.М. Педагогический словарь для

студентов высших и средних педагогических учебных заведений. – М.:

Издательский центр «Академия», 2001.

6. Кульчицька О.І. Творча обдарованість. Специфіка дитячої обдарованості.

– Харків, 2000.

7. Кульчицька О.І. Творчі здібності та особливості їх прояву в дитячому

віці. / Обдарована дитина. – К.: Социс, 2000.

PAGE 2

8. Моляко В.А. Психологические вопросы выявления одаренности. К.:

Знание, 1992.

9. Одаренные дети. Пер. с англ. Под общ. ред. Г.В. Бурменской, В.М.

Слуцкого. – М.: Прогресс, 1991.

10.Основи психології: Підручник / За заг. ред. О.В. Киричука, В.А. Роменця.

– Вид. 5-те стереотип. – К.: Либідь, 2002.

11.Подмазин С.И. Личностно ориентированное образование: социально-

философское исследование. – Запорожье: Просвіта, 2000.

12.Поташник М. М. Педагогическое творчество: проблемы развития и опыт:

Пособие для учителя. – К., 1998.

13.Психологічна підтримка творчості учня / Упоряд. О.Главник, В.Зоц – К.:

Шкільний світ, 2003.

14. Раченко И.П. НОТ учителя: Книга для учителя. – 2-е изд. – М.:

Просвещение, 1989.

15.Фромм Э. Душа человека. – М., 1992.

PAGE 2

комментарии (0)
не были сделаны комментарии
Напиши ваш первый комментарий
это только предварительный показ
консультироваться и скачать документ