Міжнародний маркетинг - конспект - Международные отношения, Конспект из
Guzeev_anton
Guzeev_anton10 June 2013

Міжнародний маркетинг - конспект - Международные отношения, Конспект из

PDF (272.0 KB)
42 страница
98количество посещений
Описание
Samara State University of Economics . Конспект лекций по предмету Международные отношения. Теоретичне питання 15. Діагностика міжнародного економічного середовища Теоретичне питання 47. Характеристика сутності і форм ...
20очки
пункты необходимо загрузить
этот документ
скачать документ
предварительный показ3 страница / 42
это только предварительный показ
консультироваться и скачать документ
это только предварительный показ
консультироваться и скачать документ
предварительный показ закончен
консультироваться и скачать документ
это только предварительный показ
консультироваться и скачать документ
это только предварительный показ
консультироваться и скачать документ
предварительный показ закончен
консультироваться и скачать документ
???????????? ?????? ? ????? ???????

Міністерство освіти і науки України

Національний університет харчових технологій

Кафедра маркетингу

Контрольна робота

з дисципліни: “Міжнародний маркетинг”

Виконав:

студент 6 курсу

(з.ф.н.) спеціальність МЗЕД

Хаткевич Юрій

Перевірив:

Викладач

Крайнюченко Ольга Феодосіївна

Київ – 2009

Зміст

Теоретичне питання 15. Діагностика міжнародного економічного

середовища

Теоретичне питання 47. Характеристика сутності і форм прямого

інвестування як стратегії виходу фірми на міжнародний ринок

Задача

Список використаної літератури

Теоретичне питання 15. Діагностика міжнародного економічного

середовища

Міжнародне середовище –– це сукупність економічних,

соціально-культурних, політико-правових та інших умов, процесів, чинників,

що сприяють розвиткові міжнародної маркетингової діяльності або

ускладнюють її.

Міжнародне економічне середовище — сукупність економічних умов,

процесів, чинників, що сприяють чи протидіють розвиткові міжнародної

маркетингової діяльності.

До міжнародного економічного середовища можна віднести складові:

1) міжнародну торгівлю;

2) платіжний баланс;

3) зовнішньоторгівельну політику;

4) міжнародну інвестиційну діяльність;

5) міжнародні організації;

6) міжнародну економічну інтеграцію.

Отже, діагностика міжнародного економічного середовища полягає у

діагностиці його складових частин.

Міжнародна торгівля

Міжнародна торгівля — історично перша форма міжнародних

економічних відносин (якщо не брати до уваги натуральний обмін), що являє

собою обмін товарами та послугами між державами. Для національного

господарства участь у міжнародній торгівлі набуває форми зовнішньої

торгівлі.

Зовнішня торгівля — це торгівля однієї країни з іншими країнами, яка

складається з вивозу (експорту) та ввозу (імпорту) товарів та послуг.

У сукупності зовнішня торгівля різних держав утворює міжнародну

торгівлю.

Міжнародна торгівля — це складна соціально-економічна категорія,

яку можна розглядати в двох аспектах:

Рис. 1. Підходи до розуміння сутності міжнародної торгівлі

Для оцінки масштабів, темпів, тенденцій, напрямів розвитку

міжнародної торгівлі доцільно використовувати систему показників, яка

складається з 6 груп.

1. Абсолютні показники:

– експорт (реекспорт),

– імпорт (реімпорт),

– зовнішньоторговельний обіг (ЗТО),

– «генеральна» торгівля,

– «спеціальна» торгівля,

– фізичний обсяг зовнішньої торгівлі.

2. Структурні показники:

– товарна структура експорту та імпорту,

– географічна структура експорту та імпорту.

3. Показники інтенсивності торгівлі:

– обсяг експорту, імпорту чи зовнішньоторговельного

обігу на душу населення;

– експортна, імпортна чи зовнішньоторговельна квота.

4. Підсумовуючі показники:

– сальдо торговельного балансу,

– сальдо балансу послуг та некомерційних операцій,

– сальдо балансу з поточних операцій,

– індекс «умови торгівлі».

5. Показники динаміки.

6. Показники зіставлення.

Сучасний етап розвитку міжнародної торгівлі характеризується такими

особливостями:

1. Різким зростанням обсягів експорту та імпорту (див.табл.1).

2. Зростанням ролі зовнішньої торгівлі в економічному розвитку

більшості країн, про що свідчить зростання експортної квоти країн

(див.табл.2).

Таблиця 1.

Динаміка фізичного обсягу світової торгівлі (1980р. – 100 %) Показники 1 9 7 0

р.

1 9 8 5

р.

1 9 9 0

р.

ЕКСПОРТ, в цілому 62 112 152

у тому числі:

• індустріально розвинуті країни 54 118 154

• Країни, що розвиваються 79 98 156

• Східноєвропейські країни 53 113 110

ІМПОРТ, в цілому 58 114 160

у тому числі:

•Індустріально розвинуті країни 62 117 163

•Країни, що розвиваються 49 106 159

•Східноєвропейські країни 48 123 131

Таблиця 2.

Динаміка експортної квоти індустріально розвинутих країн КРАЇНА 1 9 6 0

р.

1 9 7 5

р.

1 9 9 0

р.

США 4.0 7.2 6.7

Великобританія 13.9 14.3 16.4

ФРН 15.8 21.2 26.9

Франція 11.4 15.5 17.6

Італія 9.8 20.3 15.5

Нідерланди 35.9 43.1 45.7

Бельгія та Люксембург 29.8 44.6 58.7

Швеція 21.0 25.1 27.6

Швейцарія 22.4 23.9 27.3

Данія 24.9 24.6 24.5

де Ке – експортна квота країни, ( %)

Е – річна вартість експорту,

ВВП – валовий внутрішній продукт за рік.

3. Вкрай нерівномірне зростання світових цін на основні види товарів.

4. Зміни в товарній структурі світової торгівлі: збільшення питомої

ваги готових виробів та напівфабрикатів; зростання частки машин,

обладнання та транспортних засобів; інтенсифікація обміну продукцією

інтелектуальної праці (ліцензіями, «ноу-хау», інжиніринговими послугами).

5. Зрушення в географічному розподілі товарних потоків.

6. Розповсюдження сталих та довгострокових відносин між

постачальниками та покупцями, зростання питомої ваги

внутрішньофірмових постачань у межах ТНК.

7. Зростання ролі країн, що розвиваються, у світовій торгівлі.

8. Послаблення позицій США, Великобританії, Франції, Італії при

істотному зміцненні позицій Японії та нових індустріальних країн.

9. Посилення конкуренції між трьома центрами світового

економічного розвитку: США, Японією та країнами ЄС.

10. Активізація (починаючи з другої половини 70-х років) зустрічної

торгівлі.

11. Посилення протекціоністських тенденцій у зовнішньо-економічній

політиці більшості країн.

12. Поява тенденції до створення замкнутих економічних просторів

(див. рис. 2).

Рис. 2. Питома вага внутрішньогрупової та міжгрупової торгівлі у

світовому експорті, % (Джерело: ООН, Департамент з економічних та

соціальних питань Секретаріату ООН, 1993 р.)

Платіжний баланс

Платіжний баланс — співвідношення між платежами, здійсненими

економічними суб’єктами даної країни в інших країнах, та надходженнями,

які одержані ними з інших країн за певний період часу (місяць, квартал, рік).

Платіжний баланс:

• у більшості країн оприлюднюється;

• в країнах з розвинутою ринковою економікою розробляється за

схемою, яка рекомендована Міжнародним валютним фондом (див. рис. 3);

• чітко відображає економічне становище країни;

• широко використовується для прогнозування та макроекономічного

регулювання.

Рис. 3. Схема платіжного балансу (рекомендована МВФ)

Стан платіжного балансу країни визначають:

• економічний потенціал,

• особливості структури економіки,

• участь у міжнародному поділі праці,

• зв’язки із світовим ринком позичкових капіталів,

• стан державного регулювання економіки і зовнішньоекономічних

зв’язків.

Наслідки дефіциту платіжного балансу:

• посилення валютного контролю,

• зниження курсу національної валюти,

• зростання обсягу позик за кордоном,

• проблема економічної залежності (відносини з МВФ)

Наслідки надлишку платіжного балансу:

• тиск з боку інших країн з вимогами лібералізації торгівлі (відкриття

ринків) та стимулювання споживання

• перетворення країни в нетто-експортера капіталу.

Сальдо (від італ. salgo — розрахунок) у міжнародних розрахунках —

різниця між обсягом експорту та імпорту.

Види експортно-імпортного сальдо:

• сальдо торговельного балансу,

• сальдо балансу послуг,

• сальдо балансу послуг та некомерційних операцій,

• сальдо балансу поточних операцій,

• сальдо платіжного балансу.

Зовнішньоторговельна політика

Кожна країна будує свої міжнародні відносини, виходячи з

зовнішньоекономічної та зовнішньоторговельної політики.

Зовнішньоекономічна політика — генеральна лінія дій, система

заходів, які провадить держава у сфері експорту та імпорту, митного

регулювання, торговельних обмежень, залучення іноземних інвестицій,

зарубіжного інвестування, зовнішніх позик, надання економічної допомоги

іншим країнам, здійснення спільних економічних проектів відповідно до

інтересів країни.

Зовнішньоторговельна політика –– сукупність методів, прийомів та

механізмів регулювання обсягів та спрямованості експорту та імпорту, які

застосовує держава з метою реалізації зовнішньоекономічної політики в

цілому.

Історично відомі два основні напрями у формулюванні

зовнішньоторговельної політики: протекціонізм та лібералізація (рис. 4).

Рис.4. Типи зовнішньоторговельної політики

«Вільна торгівля» — відсутність будь-яких бар’єрів та обмежень у

торгівлі між державами. Реалізується тільки у вільних економічних зонах.

Лібералізація — розширення свободи економічних дій, скорочення

кількості та зниження рівня обмежень у торгівлі з іншими країнами.

Протекціонізм (від лат. proctio – прикриття) –– державна політика

захисту внутрішнього ринку від іноземної конкуренції.

Неопротекціонізм — сучасні обмеження на міжнародну торгівлю, які

застосовуються країнами як доповнення до традиційних форм обмеження

небажаного імпорту або замість них.

Обгрунтований (селективний) протекціонізм –– захист окремої галузі

економіки, групи підприємств, а не всього національного виробництва, або

протекціонізм у торгівлі з окремими країнами і за окремими групами товарів.

Автаркія –– політика економічного відокремлення країни, спрямована

на створення замкнутої, незалежної економіки, здатної забезпечити себе усім

необхідним самостійно.

Для реалізації зовнішньоторговельної політики уряди використовують

спеціальні методи та інструменти (рис. 5).

Рис. 5. Методи та інструменти регулювання зовнішньої торгівлі

Превентивне правове регулювання:

– система міжнародних торговельних договорів, угод та протоколів;

– застереження в угодах (захисні, валютні, інфляційні, податкові,

патентні, «ескалаторні», форс-мажорні та застереження щодо страхування).

Торговельні режими:

– режим найбільшого сприяння,

– преференційний,

– звичайний (простий),

– дискримінаційний (застосовується тимчасово).

Митне оподаткування:

– митний тариф (система товарної класифікації тарифу, структура

тарифу, види мита, метод визначення країни походження товару);

– митні податки та збори.

Внутрішнє (національне) оподаткування імпортних товарів ––

відповідно до положень ГАТТ національні податки та збори повинні

застосовуватися до іноземних товарів у такому ж розмірі, як і до товарів

вітчизняного виробництва.

Кількісні обмеження:

– ліцензії (індивідуальні, разові, генеральні тощо),

– контингенти (квоти),

– «добровільні» обмеження експорту.

Технічні бар’єри — велика група нетарифних обмежень, зумовлених

дією національних промислових стандартів, систем вимірювання та інспекції

якості товарів, вимогами техніки безпеки, санітарно-ветеринарними

нормами, правилами пакування та маркування товарів тощо.

Адміністративні формальності:

– імпортні процедури,

– зовнішньоторговельне діловодство,

– консульські формальності.

Екстрене правове регулювання:

– інструменти силового торговельно-політичного впливу (ембарго,

економічний бойкот, економічна блокада),

– антидемпінгові процедури.

Внутрішні фінансові та грошово-кредитні заходи:

– фінансування експортного виробництва,

– податкові пільги,

– державне кредитування.

Валютно-кредитне регулювання:

– механізм валютних курсів,

– валютні обмеження,

– імпортні депозити.

Організаційно-технічне сприяння експорту — система заходів з

інформаційної, консультативної та організаційної підтримки національних

експортерів.

Міжнародна інвестиційна діяльність

Інвестиції — довгострокові вкладення капіталу в об’єкти

підприємницької та інших видів діяльності з метою отримання доходу

(прибутку) або для досягнення некомерційних цілей.

Зарубіжні інвестиції — усі види цінностей, що вкладаються в об’єкти

інвестування, розміщені за межами територіальних кордонів даної країни.

Іноземні інвестиції — усі види цінностей, що вкладаються іноземним

інвестором в об’єкти інвестування на території даної країни.

Міжнародні інвестиції — інвестиції, реалізація яких передбачає

різнонаціональну належність учасників інвестиційного процесу.

Динаміку, обсяги та напрями міжнародного інвестування визначає

сукупність глобальних та регіональних чинників.

Міжнародні організації

Сучасна система міжнародних організацій налічує понад 4 тис.

інститутів, з котрих приблизно 300 — це міжурядові (міждержавні)

організації, а інші — неурядові. Після другої світової війни утворилася група

глобальних міжнародних організацій, які спрямовують свою діяльність на

стимулювання економічної та валютної стабільності у світі. Форми і методи

роботи міжнародних організацій, їхні взаємовідносини з урядами

країн-членів значною мірою визначають стан та тенденції розвитку

економічного середовища окремих країн і регіонів.

Бреттон-Вудські інститути — це Міжнародний валютний фонд та

Світовий банк, які є провідними міжнародними валютно-фінансовими

установами, найважливішою ланкою сучасної інституціональної структури

міжнародних валютних відносин. Свою назву вони дістали від назви

американського містечка Бреттон-Вудс, де у 1944 р. відбулася міжнародна

валютно-фінансова конференція, на якій і було прийнято рішення про

заснування цих двох установ.

Міжнародний валютний фонд — міжнародна валютно-кредитна

організація, метою якої є сприяння розвитку міжнародної торгівлі і

валютного співробітництва шляхом установлення норм регулювання

валютних курсів і контролю за їх додержанням, удосконалення

багатосторонньої системи платежів, надання державам-членам коштів в

іноземній валюті для вирівнювання платіжних балансів.

ПОЛІТИКО-ЕКОНОМІЧНІ

ФАКТОРИ

РЕСУРСНО-ЕКОНОМІЧНІ

ФАКТОРИ

ЗАГАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНІ

ФАКТОРИ

·Політична стабільність ·Наявність природних ресурсів ·Темпи економічного зростання

·Ступінь втручання уряду · Демографічна ситуація · Співвідношення споживання

в економіку ·Географічне положення і заощаджень

·Ставка позикового процента

· Дотримання

дво- і багатосторонніх угод

· Норма чистого прибутку

·Рівень і динаміка інфляції

·Ставлення до зарубіжного

інвестування

· Конвертованість валюти

· Стан платіжного балансу

Стан розвитку світової економіки, міжнародних факторних ринків,

в тому числі інвестиційного

•Стабільність світової валютної системи

•Рівень транснаціоналізації та регіональної інтеграції

•Розвиток міжнародної інвестиційної інфраструктури

Рис. 6. Чинники міжнародного інвестування

Рис. 7. Міжнародні організації з стимулювання економічної та

валютної стабільності

Термін «Світовий банк» охоплює дві організаційно і фінансово незалежні

установи: Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР) та

Міжнародну асоціацію розвитку (МАР), створену у 1960р. До цього часу

МБРР вважався офіційною назвою Світового банку.

Міжнародний банк реконструкції та розвитку — міждержавний

інвестиційний інститут, метою якого є сприяння країнам-учасницям у

розвитку їх економіки шляхом надання довгострокових позик та кредитів,

гарантування приватних інвестицій.

Група Світового банку — сукупність міжнародних

фінансово-кредитних установ, діяльність яких сприяє досягненню основної

мети Світового банку.

Міжнародна асоціація розвитку була створена в 1960 р. як філія МБРР

з метою надання фінансової підтримки найменш розвинутим країнам на

більш ліберальних засадах, ніж ті, які пропонував Міжнародний банк

реконструкції та розвитку.

Міжнародна фінансова корпорація була створена в 1956 р. з метою

сприяння економічному зростанню країн, що розвиваються, шляхом

заохочення приватного бізнесу у виробничій сфері.

Багатостороннє агентство з гарантування інвестицій засновано у 1988

р. з метою сприяння надходженню інвестицій у країни, що розвиваються.

Міжнародний центр з урегулювання інвестиційних спорів, створений у

1966 р., має на меті стимулювання приватних інвестицій шляхом

улагодження конфліктів між іноземними інвесторами та місцевими

підприємствами, установами, урядами.

Регіональні банки розвитку — регіональні банківські установи, які

шляхом надання головним чином довгострокових кредитів на фінансування

інвестиційної діяльності приватних фірм та міжнародних проектів,

впливають на систему міжнародних валютно-фінансових відносин і процеси

міжнародної торгівлі.

Генеральна угода з тарифів і торгівлі (ГАТТ – General Аgreement on

Тariffs and Тrade):

1) договір, який було підписано у 1947 р.;

2) міжнародна організація, яка діє з 1948 р. на основі договору і

виконує три функції: впливає на державну зовнішньоекономічну політику

шляхом розробки правил міжнародної торгівлі; є форумом для переговорів,

котрі сприяють лібералізації та передбаченості торговельних відносин;

організує врегулювання спорів.

Всесвітня торговельна організація (ВТО – World Тrade Оrganization) —

нова міжнародна організаційна структура, яка заснована на ГАТТ,

результатах попередніх узгоджень, а також домовленостях, досягнутих під

час Уругвайського раунду і почала діяти з 1 січня 1995 р. З метою

підвищення статусу міжнародних торговельних правил, забезпечення

відкритості торговельної системи Уругвайський раунд прийняв рішення, що

ГАТТ стає постійним органом, який займається питаннями реалізації

товарів, надання послуг та правами інтелектуальної власності, а Всесвітня

торговельна організація буде втілювати в життя домовленості останнього

раунду переговорів.

Міжнародна економічна інтеграція

Міжнародна економічна інтеграція — вищий рівень розвитку МЕВ,

для якого характерні:

 синхронізація процесів відтворення в межах інтеграційного

угруповання;

 створення господарського комплексу з тісними взаємозв’язками

економік, при збереженні національного пріоритету розподілу праці;

 створення спільної інституціональної структури регулювання

переважно наднаціонального типу (на принципах федералізму, з передачею

частки функцій національного уряду створеним спільним органам

управління);

 узгоджена політика як у взаємних відносинах, так і у відносинах з

іншими країнами, інтеграційними угрупованнями, міжнародними

організаціями.

Рівень (глибина) економічної інтеграції залежить від її форми (рис. 8).

Стимулюючий вплив інтеграції на розвиток країн-учасниць

виявляється в:

• зниженні або усуненні митних бар’єрів;

• уніфікації зовнішньоторговельного законодавства та документообігу;

• можливості узгодження інтересів та економічної політики;

• об’єднанні потенціалів країн-учасниць.