Кваліфікаційна робота магістра на тему: «Торговельно-економічні зв’язки Болгарії з країнам, Шпаргалки из Мировая история

Скачай Кваліфікаційна робота магістра на тему: «Торговельно-економічні зв’язки Болгарії з країнам и еще Шпаргалки в формате PDF Мировая история только на Docsity! МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ ЗАПОРІЗЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІСТОРИЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ КАФЕДРА ВСЕСВІТНЬОЇ ІСТОРІЇ ТА МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН Кваліфікаційна робота магістра на тему: «Торговельно-економічні зв’язки Болгарії з країнами Європейського Союзу (1989 – 2021 рр.)» Виконав: магістр ІІ курсу, групи 8.2910 спеціальності 291 міжнародні відносини, суспільні комунікації та регіональні студії освітньої програми: країнознавство Швець Максим Олегович Керівник: доцент кафедри всесвітньої історії та міжнародних відносин, доцент, к.і.н. ________________________ Єльников М. В. Рецензент професор кафедри всесвітньої історії та міжнародних відносин, д.і.н., проф. ________________________Фролов М.О. Запоріжжя 2021 рік МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ ЗАПОРІЗЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ Факультет історичний Кафедра всесвітньої історії та міжнародних відносин Освітній рівень другий (магістерський) Спеціальність 291 Міжнародні відносини, суспільні комунікації та регіональні студії ЗАТВЕРДЖУЮ Завідувачка кафедри всесвітньої історії та міжнародних відносин Маклюк О.М. «______»_____________20____ року З А В Д А Н Н Я НА КВАЛІФІКАЦІЙНУ РОБОТУ МАГІСТРА СТУДЕНТА Швецю Максиму Олеговичу 1. Тема роботи: Торговельно-економічні зв’язки Болгарії з країнами Європейського Союзу (1989-2021 рр.). Керівник роботи: к.і.н., доцент Єльников М. В. Затверджена наказом ЗНУ від 26.05.2021 року № 761-с. 2. Строк подання студентом роботи: 6 грудня 2021 р. 3. Вихідні дані до роботи: Стратегически насоки на българската икономика. Петр Димитров, министър на икономиката и енергетиката. София, 25 юли 2007 г.URL: http://www.mi.government.bg (дата звернення: 10.10.2021); Стратегия за национална сигурност на република България. 2011. URL: https://www.me.government.bg/bg/themes/bulgaria-s-national-security-strategy- 904-0.html (дата звернення: 10.10.2021); Bulgaria: A Country Study / ed. G. E. Curtis. Washington: GPO for the Library of Congress, 1992. URL: http://countrystudies.us/bulgaria/ (дата звернення: 11.10.2021). 4. Зміст розрахунково-пояснювальної записки (перелік питань, які потрібно розробити): охарактеризувати процес трансформації і розвитку торговельно- економічних відносин Болгарії в сфері взаємодії з ЄС та пояснити основні питання та проблемні моменти економічної політики між болгарським урядом та Європейським Союзом. 5. Перелік графічного матеріалу: таблиці порівняння найбільших суб’єктів світової торгівлі, динаміки зовнішньої торгівлі країнами Європейського союзу, структури єкспорту та імпорту з ЄС. економічній сфері, яке не завжди співпадало з матеріальним аспектом питання. Теоретичне та практичне значення дипломної роботи в тому, що вміщені в дослідженні підходи і отримані результати можуть знайти застосування в навчальному процесі – при розробці лекцій, спеціальних курсів, методичних рекомендацій на допомогу викладачам і студентам навчальних закладів, у тому числі магістерських програм. Положення і висновки дипломного проекту можуть бути використані органами державного управління при підготовці проектів подальшого розвитку співробітництва та партнерства в області міждержавних відносин, зовнішньополітичного і зовнішньоекономічного співробітництва. Висновки. Країна загалом має достатній вплив у регіоні, однак залишаються відкритими питання вирішення низки питань реструктуризації політики, економічної сфери та інтеграції у регіональні структури. З цього питання у країні проводиться інтенсивна політика пошуку нових альтернатив, що виражається у створенні нових економічних проектів та приєднання до європейських проектів у цій сфері. У зовнішній політиці явно видно європейський вектор співпраці, але в економічній сфері простежується загравання з іншими неєвропейськими державами, що інколи стає в розріз з загальноєвропейським баченням та переконаннями. ЗМІСТ ВСТУП………………………………………………………………………… 4 РОЗДІЛ 1. СТАН НАУКОВОЇ РОЗРОБКИ, ДЖЕРЕЛЬНА БАЗА ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ………………………………………………….. 8 1.1. Наукова розробка проблеми……………………………………………… 8 1.2 Джерельна база та методи дослідження…………………………………... 11 РОЗДІЛ 2. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ УПРАВЛІННЯ СПІВРОБІТНИЦТВОМ МІЖ БОЛГАРІЄЮ ТА ЄС……………………… 17 2.1. Теоретичні підходи до процесу європейської інтеграції та торговельно- економічного співробітництва між Болгарією та ЄС………………………... 17 2.2. Аналіз розвитку співробітництва між Болгарією та ЄС в процесі євроінтеграції…………………………………………………………………….. 26 2.3. Принципи, функції, зміст державного управління розвитком співробітництва між Болгарією та ЄС…………………………………………. 38 РОЗДІЛ 3. АНАЛІЗ МЕХАНІЗМІВ УПРАВЛІННЯ РОЗВИТКОМ СПІВРОБІТНИЦТВА МІЖ БОЛГАРІЄЮ ТА ЄС ……………………........ 54 3.1. Правові засади державного управління співробітництвом Болгарія – ЄС……………………………………………………………………………….. 54 3.2. Інституційний та організаційний механізми державного управління співробітництвом Болгарія – ЄС……………………………………………… 60 3.3. Ризики співробітництва ЄС – Болгарія в контексті внутрішніх реформ і геополітичних змін та шляхи їх попередження ……………………………… 64 ВИСНОВКИ…………………………………………………………………….. . 75 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ……………… 78 ДОДАТКИ……………………………………………………………………….. . 89 ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА …………………………………………………….. 95 Реферат іноземною мовою………………………………………………............. 95 Аналітична довідка……………………………………………………………… 10 8 ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ ЗМІ – Засоби масової інформації ЄС – Європейський Союз ООН – Організація об'єднаних націй БНБ – Болгарський народний банк МВФ – Міжнародний валютний фонд ПІІ – Прямі іноземні інвестиції ВВП – Валовий внутрішній продукт ВНП – Валовий національний продукт ЄПС – Європейська політика суспільства ЄБРТР – Європейський банк реконструкції та розвитку 6 розвитку світового господарства), порівняння (при аналізі систем митного регулювання в Болгарії та ЄС), систематизації (для зведення інформаційного матеріалу у єдину систему), статистичні методи аналізу (для дослідження розвитку зовнішньоекономічної діяльності Болгарії з ЄС). Ступінь наукової розробки проблеми. Представлена тема недостатньо вивчена в історичній літературі. Більшість обстежень з проблем розширення Євросоюзу на Схід не розглядають конкретно проблеми інтеграції Болгарії в ЄС, обмежуючись лише теорією інтеграції, правовими аспектами функціонування ЄС, проблемами економічного співробітництва між країнами-членами ЄС, перспективами розвитку об`єднання після розширень. Інтеграційна проблема Болгарії розглядається дослідниками виключно в рамках щодо розширення ЄС на Схід, й не приділяючи певної уваги на певні фактори які були присутні до вступу й після вступу до Європейського Союзу. У вітчизняній історіографії спеціальні дослідження по інтеграційним процесам Болгарії в ЄС відсутні. Основний акцент робиться на економічні наслідки розширення ЄС , зміни балансу сил на міжнародній політичній арені, а також на вивченні процесів модернізації структур ЄС, його законодавства, внутрішньої і зовнішньої політики, юриспруденції. У зарубіжній історіографії слід виділити праці болгарських і білоруських вчених, а також дослідження з інших зарубіжних авторів. Болгарська історіографія приділяє велику увагу окремим аспектам трансформації Болгарії в постсоціалістичну епоху. Особливою популярністю користується тема ідентичності болгар в нових політичних і культурних реаліях. Так, болгарські дослідники Х. Бонев [28], Б. Калінова і І. Баєва [45], Т. Хубенова–Делисивкова [66], розглядають проблему становлення болгарської самоідентичності в епоху прискорення процесів глобалізації та подальшого культурного поглинання країн ЦСЄ Євросоюзом. Вчені всебічно розглядають проблеми розвитку болгарської культури в XXI ст., відзначають негативні явища, які очікують болгарську культуру 7 після вступу до ЄС, що зводяться до її нівелювання під впливом західної глобалізації. Великий пласт робіт болгарських істориків присвячений проблемам генезису і становлення політичної системи Болгарії після звільнення від фашистської окупації. Так, болгарський дослідник Г. Карасімеонов в праці, присвяченій становленню нової політичної структури в Болгарії в епоху трансформації вказує на те, що цей процес в Болгарії затягнувся на відміну від подібних змін в інших країнах ЦСЄ [46; 47; 84]. Новизна роботи полягає у вивченні та огляді Болгарського досвіду з євроінтеграції, ретельному дослідженні трансформацій в політичній та економічій сферах. Було розглянуто основні торговельно-економічні вектори спітовариства в рамках Європейського Союзу, та дослідженно політичні перетворення які цьому сприяли. Теоретичне та практичне значення дипломної роботи в тому, що вміщені в дослідженні підходи і отримані результати можуть знайти застосування в навчальному процесі – при розробці лекцій, спеціальних курсів, методичних рекомендацій на допомогу викладачам і студентам навчальних закладів, у тому числі магістерських програм. Положення і висновки дипломного проекту можуть бути використані органами державного управління при підготовці проектів подальшого розвитку співробітництва та партнерства в області міждержавних відносин, зовнішньополітичного і зовнішньоекономічного співробітництва. Структура роботи підпорядкована меті та завданням дослідження. Робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та літератури, посилань, додатків, практичної частини. 8 РОЗДІЛ 1 СТАН НАУКОВОЇ РОЗРОБКИ, ДЖЕРЕЛЬНА БАЗА ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ 1.1. Наукова розробка проблеми Геополітика Балкан – це дуже широка та багатогранна тема. Звичайно, що на таку широку тематику багато дослідників звертали увагу в усьому світі. Існує велика кількість друкованих та електронних видань, аналітичних звітів, матеріалів різних міжнародних конференцій, досліджень політологів та багато іншого. Загалом балканістика є однією, з окремих гуманітарних дисциплін і Болгарія займає тут не останню роль. Проблеми економіки у регіоні розглянуто у роботах багатьох дослідників Болгарії, та за її межами, тому що це питання стратегічної важливості, яке останнім часом постало гостро як для країни, так і для Європи в цілому. Ряд робіт вітчизняних дослідників зачіпає питання про позиції країн-членів у відношенні розширення ЄС, перспективах структурного політичного, правового та міжнародного розвитку. У зарубіжній історіографії слід виділити праці болгарських і російських вчених, а також дослідження інших зарубіжних авторів. Cеред найбільш приближених ґрунтовних праць можна виділити дисертаційні роботи болгарського науковця П. С. Цветанова [67] та вітчизняного дослідника Є. І. Сухіна [63], в яких автори проаналізували системний аналіз розвитку економіки Болгарії. Науковим дослідженням щодо економічного розвитку у Південно-Східній Європі, а зокрема на Балканах, присвячено значна кількість робіт дослідників. Загалом всі ці праці представлені у вигляді статей, матеріалів конференцій та монографій. Так, наприклад, такі болгарські науковці у сфері геополітики, як О. С. Георгієва [35], К. Дмітріїв [39], тісно займаються питаннями розробки концепцій та експериментами щодо запобігання конфліктам, світобудуванню в ЄС, включаючи Балканський аспект. Ще одним значним болгарським вченим, публікації якого дуже часто зустрічаються в болгарському журналі 11 цілому. Представлена тема у своєму загалі є достатньо своєчасною та доречною. До того ж на огляд виноситься таке стратегічно важливе питання сучасності в аспекті економічної політики Болгарії, яке й досі є актуальним для її загального розвитку у регіоні. До того ж на огляд виноситься таке стратегічно важливе питання сучасності в аспекті безпекових механізмів щодо Болгарії, як фінансова незалежність, яке й досі є актуальним для її загального розвитку у регіоні. 1.2. Джерельна база та методи дослідження Висновки і пропозиції, сформульовані в роботі, базуються на великій кількості теоретичного матеріалу. Джерельну базу дослідження можна розділити на декілька груп: 1) Нормативно-правові документи, а саме, Конституція Республіки Болгарії, міжнародні та регіональні договори, стратегії держави з економічного розвитку та європейські рекомендації з фінансових питань. 2) Інтерв’ю, заяви, висловлювання державних, публічних і наукових діячів та міжнародних спостерігачів. 3) Статистичні дані з різних державних та загальноєвропейських джерел. Що стосується нормативних документів, використаних для дослідження стану болгарської економіки у державі, варто згадати Конституцію Республіки Болгарія [13], офіційний сайт Болгарського уряду [21], та сайт Міністерства енергетики [20], як джерело основоположних документів та матеріалів. Вивчаючи питання щодо стану болгарської енергетики основним джерелом стали закони і нормативні акти Міністерства економіки Болгарії [14; 20]. Важливими є міжнародні договори і угоди, укладені між Болгарією і ЄС, Болгарією і Росією, а також Росією і ЄС, які зачіпають міжнародні 12 інтереси Болгарії [1; 2; 8; 9]. Ці документи відображають динаміку співпраці Росії і Болгарії на тлі подальшої інтеграції Болгарії до ЄС. Офіційна інформація про форми двосторонньої взаємодії Болгарія – ЄС, розміщена у журналі Міністерства закордонних справ Болгарії «Български дипломатически преглед», а також на веб-порталах ЄС, Президента, Ради міністрів, Міністерства закордонних справ Болгарії. Повні тексти міжнародних угод опубліковані на сторінках видання «Държавен вестник». Важливі відомості про перебіг окремих подій, що стосуються європейсько-болгарського співробітництва, містяться на офіційних новинних та міністерських сайтах [4; 7]. Відповідаючи на питання про болгарську інтеграцію у європейські структури та їх наслідки для економіки та енергетичного забезпечення країни, слід згадати офіційні договори про асоціацію та інтеграцію з ЄС, Європейська згода про асоціацію між Болгарією та ЄС 1994 року, оперативна програма Європейського Союзу «Регіональний розвиток» 2007-2013 рр. [15]. Серед другої категорії особливої уваги заслуговують висловлювання керівних діячів Болгарії, ЄС, інших європейських установ та держав- партнерів. Так, під час дослідження було використано промову колишнього Президента Болгарії Г. Пирванова на 16-й зустрічі президентів країн Центральної Європи щодо геополітичного положення Республіки у сучасному світі. Також в роботі зустрічаються тези і вислови болгарських прем’єр міністра Б. Борисова і екс-президента Г. Плєвнєва, нині діючого президента Р.Радєва, глави МЗС РБ Д. Мітова, міністра оборони РБ М. Ненчєва, міністра енергетики РБ Т. Пєткової, минулого міністра економіки та енергетики РБ П. Дімітрова, Єврокомісара з питань енергетики Г. Етінгера, президента США Д. Байдена, державного секретаря США Е. Блінкен та ін., присвячені різноплановим сторонам економічної ситуації у Болгарії та регіоні. Для того щоб осмислити те, як змінювалося в Болгарії ставлення до НАТО і ЄС, потрібно звернутися до відомого виступу Желю Жельова «Нова 13 зовнішня політика Болгарії і НАТО» перед представниками громадськості, політиками і дипломатами, в квітні 1995 року в Софії. Щодо третьої категорії, то завжди дуже важливо розуміти ситуацію у конкретних цифрах, щоб краще розуміти загальну картину, і тут стає на згоді статистика. У своїй роботі, статистичні дані особливо грають роль у питаннях щодо економіки. Це дає нам можливість розуміти доцільність тих чи інших політичних кроків та рішень, які приймаються владними структурами. І все ж, іноді у політиці матеріальна вигідність відходить на другий план, що ми можемо побачити у даній роботі. Статистичні матеріали, переважно Європейського статистичного агентства «Євростат», і результати опитувань громадської думки, зокрема, дані Європейського агентства з вивчення громадської думки «Євробарометр», дозволяють простежити динаміку соціальної диференціації, економічного розвитку, а також зміни громадської думки населення країн Європейського Союзу з приводу вступу Болгарії в ЄС. Важливим джерелом аналітичних поглядів та фактів з питань регіонального співробітництва та європейських перспектив чорноморського регіону та ОЧЕС при написанні роботи стали виступи експертів на міжнародній конференції «Перспективи співробітництва між ЄС та регіональними організаціями Чорноморського регіону» у Брюсселі та підсумки міжнародного семінару з питань регіональної співпраці та ролі ЄС (Communication of Commission to the European Council and the European Parliament «Black Sea Synergy – A New Regional Cooperation Initiative») [77]. Загалом джерельна база є достатньою для проведення дослідження за даною темою роботи. Проаналізувавши наведені джерела, можна всебічно дослідити економічні та політичні аспекти розвитку економічної сфери Болгарії. Теоретичну основу дослідження становлять праці вітчизняних і зарубіжних вчених, наукові дослідження в галузі економіки, міжнародних відносин, країнознавства, політології та соціології, що визначають основні 16 Принцип всебічності, спрямований на аналіз об’єкта дослідження в контексті його внутрішніх і зовнішніх взаємозв’язків, був використаний під час дослідження у формі вивчення різноманітних сторін процесу взаємодії країн в різних сферах життя суспільства. Принцип багатофакторності, який передбачав дослідження всіх фактів, що впливали на процес формування відносин Болгарія – ЄС в галузі економічної та енергетичної безпеки у регіоні. Окрім цього, було використано методи системності та об'єктивності – узагальнення, формально-логічний, абстрактно-логічний, групування, економіко-статистичний, описово-аналітичний, прогностичний. Отже, підсумовуючи, слід зазначити, що джерельна база дослідження в галузі політичного та економічного розвитку представляє собою широкий діапазон нормативно-правової документації, заяв публічних осіб і є достатньою для розкриття деяких питань, пов’язаних з політичним аспектом економічної ситуації у країні та регіоні. Однак, не зважаючи на весь наявний спектр інформації, вона не дозволяє повною мірою охопити всебічне дослідження обраної проблематики. Обрані методи дослідження, використані у роботі та зважаючи на наявну джерельну базу, в цілому, допомогли комплексно проаналізувати стан та особливості розвитку багатосторонньої співпраці країн в обраній галузі суспільного та політичного життя. 17 РОЗДІЛ 2 ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ УПРАВЛІННЯ СПІВРОБІТНИЦТВОМ МІЖ БОЛГАРІЄЮ ТА ЄС 2.1. Теopетичні підхoди дo пpoцесу євpoпейськoї інтегpaції тa тopгoвельнo-екoнoмічнoгo співpoбітництвa між Бoлгapією тa ЄC Розпочинаючи з другої половини ХХ століття на території Європи розпочинається новий етап торгівельно-економічних відносин, інтеграційних процесів та утворення нових економіних об’єднаннь, які продовжують своє удосконалення та трансформацію до наших часів. Ці економічні обєднання становляться незалежними та самостійними до прийняття своїх рішеннь та проведення незалежної економічної політики. Яскравим прикладом є Європейський Союз, який має свою політичну, законодавчу та виконавчу владу, військові формування та ричаги тиску. Це об’єднання стало повноцінним суб’єктом світової економіки, що у свою чергу викликає вeликий інтерес до вивчення та аналізу цього історичного явища. На данний момент в економічному плані ЄС відіграє велику значимість на континенті. Це обєднання займає основні лідируючі позиції у світовій економіці, є вигідним торговельно-економічним партнером для багатьох країн (Додаток 1). За економічними показниками 2020-х років, Європейський союз займає друге місце за показниками експорту, віддаючи першість Китаю, загальний відсоток експорту склав приблизно 15%. Щодо імпорту ЄС, то він склав приблизно 14%, що у свою чергу займає також друге місце за імпортом після Сполучених Штатів Америки. Все вищезазначене обусловлене тим що Європейський союз має великий вплив на світову економіку та її розвиток. Він має великий історичний та економічний досвід у інтеграціїї інших країн до свого складу й трансформації, що у свою чергу призводить до великого інтересу у вивченні інтеграційного процесу на території ЄС, впливу цього союзу на торговельно- екоономічні звязки країн [40]. 18 Незважаючи на приєднання країни до Європейського союзу, вона залишається дуже відсталою як в економіному плані так і в політичному, що у свою чергу веде до повної залежності від союзу та його економічного втручання у фінансування Болгарії на усіх рівня розвитку. Щодо торговельно-економічних відносин з країнами Європейського союзу, маємо графік товарних потоків країни за 2015 – 2020 рр., здійснених за принципом основних країн партнерів зовнішньої торгівлі з країнами ЄС (Додаток 2). Отже, якщо дивитись на економічні наслідки після вступу до ЄС, то прослідковуеться позитивна динаміка у зростанні обсягів експорту та імпорту з країнами союзу, та збільшенням загальної частки торговельного обороту країни яка росла до 65 відсотків у 2020 році. Нині в умовах дедалі зростаючої глобалізації світової економіки, все більшого значення для напряму та темпів економічного розвитку малих відкритих економік, як Болгарія, набуває повноцінна інтеграція у світові та регіональні економічні альянси. Переваги економічної інтеграції та активної участі в міжнародному поділі праці були теоретично обґрунтовані досить тривалий час. Зокрема, вони включають статичні ефекти, що виникають у результаті використання порівняльних переваг і покращеного розподілу обмежених ресурсів, а також динамічні ефекти, що випливають із вищої конкуренції, більшого економічного масштабу, поширення знань та технологічного прогресу. Фактично процес вступу до ЄС сприяв макроекономічній стабілізації, відкритості торгівлі, збільшенню потоку прямих іноземних інвестицій, покращенню правової та інституційної бази, які були ключовими рушійними силами економічного успіху нових країн- членів ЄС протягом останнього десятиліття (Додаток 3) [45, 112-114]. Основними планами уряда країни щодо економічних реформ було залучення іноземних інвестицій, упровадження низьких податків та низької робочої сили в регіоні. Ці перетворення були успішними, що у свою чергу призвело до збільшення на 6 відсотків на рік, що у свою чергу призвело до поліпшення та зростання економічного рівня життя населення. Всі ці 21 Нинішня система праці пропонує великі переваги тим, хто має трудові контракти та досвід, залишаючи позаду значну частку довготривалих безробітних з обмеженою зайнятістю та працівників у неформальному секторі. Ключові реформи в цій сфері включають:  зниження податків на заробітну плату, щоб зменшити перешкоди для створення робочих місць;  прийняття політики гнучкого використання строкових контрактів і графіків роботи;  забезпечення більш гнучких умов роботи та звільнення через коливання виробництва, продуктивності та прогулів;  посилення зв'язку між заробітною платою та результативністю шляхом включення надбавки за вислугу років до основної заробітної плати і, таким чином, її усунення;  коригування допомоги по безробіттю до середньої та тривалості в країнах ОЕСР, щоб усунути перешкоди для роботи;  збільшити участь робочої сили, дозволяючи гнучке використання тимчасових контрактів і контрактів на неповний робочий день. По – п’яте, покращення функціонування судової системи та зменшення складності регулювання з метою покращення конкуренції на внутрішньому ринку та залежності економічних операцій від контрактів та їх ефективного виконання. Хоча інвестиційний клімат покращився за останні роки, правова та нормативна база Болгарії залишається надзвичайно складною, а виконання контрактів слабким. Для сприяння конкуренції на внутрішньому ринку та в приватному секторі загалом важливо врегулювати регуляторні режими та здійснити судову реформу для посилення забезпечення виконання контрактів. Це включатиме:  спрощення контрактних процедур;  упорядкування режимів ліцензування;  перенесення реєстрації поза судом; 22  скасування або зменшення мінімального капіталу для приватних компаній з обмеженою відповідальністю;  спрощення документації, необхідної для реєстрації нового підприємства;  запровадження встановленого законом часу реагування (правила «мовчання – це згода») для реєстрації та ліцензування бізнесу. Цей основний порядок денний має підтримуватися макроекономічною політикою, яка спрямована на подолання ризиків і вразливості та сприянню прогресу в напрямку монетарної інтеграції [37, 44]. Pічнa стaтистикa міжнapoднoї тopгівлі тoвapaми Болгарії на 2020 рік (Додаток 4). В результаті раціональної макроекономічної політики та глибоких структурних реформ середнє зростання досягло рівня восьми нових країн- членів Європейського Союзу (ЄС-8). рівень життя: дохід на душу населення за паритетом купівельної спроможності (ППС) зріс з 5502 доларів США в 1998 році до 8260 доларів США в 2004 році. Рівень безробіття, який залишався високим з початку 1990-х років, почав знижуватися в 2003 році. активних програм ринку праці, у 2004 році вперше з 1996/97 року відбулося чисте створення робочих місць приватним сектором, що сприяло подальшому скороченню безробіття до 12,7 відсотка. Стабільність, зростання і певною мірою розгалужена система соціального захисту також сприяли суттєвому зниженню рівня бідності, яка продовжує знижуватися. Дохід на душу населення у 2003 році становив 31 та 56 відсотків від ЄС-25 та ПДВ-8 відповідно. Враховуючи великий розрив у доходах Болгарії з ЄС-25, підвищення ефективності економіки необхідно для того, щоб майбутній вступ до ЄС швидко закрив розрив і призвів до стійкого покращення рівня життя [3; 88, 456-464]. Ці реформи особливо актуальні для Болгарії, оскільки країна має негативний природний приріст населення (близько -0,7 відсотка на рік) і вихід (близько -0,1 відсотка на рік). Це призвело до швидкого зниження 23 працездатного віку та збільшення частки людей похилого віку в загальній чисельності населення. При цьому країна посідає друге місце за рівнем участі на ринку праці (49,4 відсотка) та найнижчим рівнем зайнятості (43,6 відсотка) серед країн Центральної та Східної Європи. Щоб наздогнати ЄС, необхідно збільшити зайнятість та участь на ринку праці. Крім того, велика частка зайнятих припадає на непродуктивні сегменти економіки або в райони, де продуктивність праці стагнує. Це, перш за все, сільське господарство, де різко впала продуктивність. Без підвищення гнучкості ринку праці існує ризик того, що економіка залишиться закритою для низької заробітної плати та низької продуктивності. Враховуючи демографічні тенденції, Болгарія навряд чи могла собі це дозволити [3; 79, 393-397]. Оновлення основного капіталу ще знаходиться на ранній стадії, а фактори виробництва недостатньо використовуються (підприємства працюють на 70 виробничих потужностях). Це результат багаторічних відносно низьких інвестицій. Середнє відношення інвестицій до ВВП у 1991- 2014 роках становило 17 відсотків у Болгарії, у порівнянні з середнім показником НМС-8 у 25 відсотків. Хоча інвестиції з тих пір відновилися, частково завдяки покращенню інвестиційного клімату, досягнувши 23,5% ВВП у 2004 році, накопичений розрив капіталу залишається великим і потребує вирішення. Крім того, державні та приватні інвестиції зосереджені в секторах, орієнтованих на обслуговування внутрішніх, а не експортних ринків, тоді як в експорті переважає некваліфікована трудомістка продукція. Однак конкуренція на внутрішньому ринку обмежена надто складним регуляторним середовищем та неефективним виконанням контрактів. Незважаючи на те, що протягом останніх кількох років було досягнуто прогресу в регуляторних та судових реформах, Болгарія відстає від інших країн регіону в цих сферах [45, 184]. За останнє десятиліття Болгарія досягла значного прогресу в консолідації своєї законодавчої та інституційної бази для адміністративної та судової реформи, посилення боротьби з корупцією та боротьби з 26 Протягом 1998-2004 років Болгарія реалізувала широку програму реформ, включаючи реструктуризацію економіки та інституційні реформи. Погане економічне управління в перші дев'ять років перехідного періоду (1989-97) завершилося серйозною економічною та фінансовою кризою 1996- 97 років. Ця криза разом із перспективою членства в ЄС змінила політичну економію Болгарії на користь реформ. Макроекономічна стабільність була досягнута, і її підтримували виважена фіскальна політика та сувора дисципліна в політиці доходів, яка закріплена за Угодою про валютну дошку (CBA), прийнятою в середині 1997 року, і до 1999 року економіка була значною мірою стабілізована, а зростання було відновлено. Болгарію запросили розпочати переговори про членство в ЄС у грудні 1999 року. У період з 1998 по 2002 роки більшість неінфраструктурних підприємств і банків були приватизовані, реструктуризація банків була завершена та посилено банківський нагляд, торгівля та ціни були лібералізовані, енергетичні реформи досягли важливого прогресу, і були зроблені перші кроки в регуляторній реформі для покращення інвестиційного клімату. У своєму регулярному звіті за 2002 рік Європейська комісія дійшла висновку, що Болгарія має функціонуючу ринкову економіку. У 2003-2004 рр. Болгарія здійснила серйозні реформи державного сектору та інституцій. Перший включав заходи щодо покращення державного управління, управління державними видатками та підзвітності державних фінансів, а другий зосереджував увагу на реформах судової системи та антикорупційних заходах. До червня 2004 року Болгарія тимчасово закрила всі 31 розділ acquis communautaire, а в квітні 2005 року Болгарія підписала Договір про приєднання [77]. За останні сім років Болгарія досягла значного прогресу у структурних реформах. В результаті розширилася її торговельно-інвестиційна інтеграція. Незважаючи на добре диверсифіковане торгове партнерство та ліберальний режим торгівлі, які забезпечують виробникам у Болгарії легкий доступ до глобальних ринків, її економіка ще не отримала більш повної вигоди від 27 інтеграції з ЄС та глобальними ринками. Експортні можливості Болгарії залишаються обмеженими. Конкурентоспроможність обмежується некваліфікованою трудомісткою та енергоємною діяльністю. Це пов'язано значною мірою з прогалинами в структурних реформах. Відносно стабільне зростання і стабільність Болгарії стримується одним із найнижчих доходів на душу населення в регіоні. Зростання доходу на душу населення сприяло покращенню соціальних показників, але значні розриви в соціальних показниках. Крім того, для підтримки зростання необхідно подальше макроекономічне коригування. Болгарії необхідно впровадити основну програму реформ, щоб перейти на шлях Лісабонського зростання та прискорити зближення, якщо вступ до ЄС має бути перетворений на стійке та значуще покращення її рівня життя [40]. Прості підрахунки показують, що якщо дохід на душу населення подвоїться за 20 років, що призведе до досягнення ним двох третин рівня на душу населення в ЄС-25, ВВП на одного працівника має зростати щонайменше на 5,5 відсотка на рік. Тенденція до скорочення робочої сили означає, що продуктивність праці має зростати приблизно на 1 процентний пункт на рік лише для того, щоб компенсувати вплив скорочення робочої сили на доходи на душу населення. Збільшення участі на ринку праці здається недостатнім, щоб компенсувати вплив продуктивності праці, щоб компенсувати тенденцію до зниження робочої сили, вплив цієї тенденції на дохід на душу населення може бути значним [86, 239-241]. Населення старіє і швидко скорочується. Втративши більше п’ятої частини свого населення з кінця 1980-х років через високу еміграцію та зниження народжуваності, Болгарія очікує, що її населення скоротиться ще на 30% до 2060 року, що стане найвищим у світі скороченням населення відповідно до останнього Відділу населення ООН. прогнози. Старіння та скорочення населення пояснюється високою еміграцією та падінням народжуваності, що робить вікову структуру дедалі складнішою порівняно з країнами ОЕСР. Чисельність населення працездатного віку (віком від 15 до 28 64 років) скоротиться на одну п'яту протягом наступних 20 років. Зниження вже почалося, і робоча сила старітиме, оскільки молоді вікові групи різко скорочуються в наступне десятиліття. Економіка, яка стикається з таким різким старінням і скороченням робочої сили, повинна максимізувати переваги для населення від освіти та навчання протягом усього життя, починаючи з ранньої освіти. Навчання протягом усього життя є низьким, що викликає занепокоєння щодо продуктивності з огляду на скорочення та старіння робочої сили. Навчання на робочому місці та офіційне навчання можуть зупинити руйнування навичок протягом усього життєвого циклу та підготувати працівників до зміни потреб у навичках. Рівень освіти, досягнутий на початку життя, може визначити, чи працюєте ви все довше і довше. Зростання заробітної плати сприяло значному зростанню участі в останні роки, особливо серед старших вікових груп. Однак прискорення ліквідації трирічного розриву в законодавчому пенсійному віці для чоловіків і жінок не тільки зміцнить державні фінанси, а й допоможе прискорити довгострокове зростання. Підтримка продовження повернення болгар з-за кордону та залучення кваліфікованих іммігрантів також дає змогу зменшити нестачу кваліфікації. Еміграція сповільнилася з максимумів 1990-х до початку 2000-х років, і кількість болгар, які повертаються до країни, зростає, оскільки економічні можливості покращуються. Оскільки трохи більше 13% болгарських іммігрантів у країнах ОЕСР мають вищу освіту, болгари за кордоном є важливим активом для країни. Необхідно поглибити політику, щоб залучити та згладити повернення мігрантів, які повертаються, на ринок праці. Неболгарських іммігрантів небагато, і, за даними Національного статистичного інституту, трохи більше 13 000 громадян, які не є громадянами ЄС, прибули в країну в 2019 році, у рік значного дефіциту кваліфікації. Незважаючи на те, що в Законі про трудову міграцію та трудову мобільність від 2016 року було досягнуто прогресу, можна було б зробити 31 плата, яка зараз набагато нижча, ніж деінде, зростатиме в міру наближення Болгарії до єврозони. Щоб забезпечити конкурентоспроможність і уникнути макроекономічних дисбалансів, продуктивність праці повинна відповідати тиску реальної заробітної плати [74]. Прискорення конвергенції доходів вимагатиме амбітних реформ. Кілька років стабільного економічного зростання підвищили доходи на душу населення вище половини середнього за ОЕСР, але продуктивність відставала від рівня продуктивності в Центральній та Східній Європі, які зближуються швидше. Плани відновлення після пандемії мають зосередитися на модернізації бізнес-середовища. Бар'єри для конкуренції високі. Зменшення регуляторних бар'єрів та вдосконалення конкурентної політики стимулюватимуть динамізм бізнесу та підтримають більш ефективний розподіл ресурсів в економіці. Державна політика повинна забезпечувати рівні умови для різних зацікавлених сторін, зокрема шляхом значних заходів щодо модернізації та покращення державних закупівель за останні роки. Реформа банкрутства стає все більш важливою. Уряд визначив прогалини в системі неспроможності та розробив дорожню карту реформ. Швидша та ефективніша система банкрутства допомогла б нежиттєздатним фірмам, які опинилися у фінансових труднощах, закритися і уникнути зомбі-фірм від стримування ресурсів і погіршення кредиту в банківській системі. Полегшення доступу до процедур реабілітації фірм та прощення боргів дозволить більш платоспроможним компаніям скористатися можливістю реструктуризувати свої фінансові зобов’язання перед кредиторами поза повною формальною процедурою неплатоспроможності. Як і в інших країнах, необхідно вжити заходів для допомоги підприємствам, які опинилися у фінансових труднощах у зв’язку з пандемією, включаючи позасудові розрахунки з кредиторами. Навички потрібно вдосконалювати. Необхідно підвищити ефективність та забезпечення освіти та навчання протягом усього життєвого циклу. Погані результати PISA, високий рівень відсіву в середній освіті та висока частка 32 NEETs (молоді люди, які не працюють, не навчаються і не навчаються) є тривожними показниками для країни, яка стикається з все меншою кількістю молодих людей [36, 92]. Економіка є вуглецевою та енергоємною. На вугілля продовжує припадати майже половина виробництва енергії, хоча частка відновлюваної енергії виросла вище середнього за ОЕСР. Потенціал енергоефективності великий. Відновлення COVID-19 дає можливість декарбонізувати економіку, особливо енергетичний сектор та житлове будівництво, які можуть отримати вигоду від багатих зелених фондів ЄС. Зусилля по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю слід продовжувати. Зроблено важливі кроки для реформування судової системи, але для підвищення підзвітності та незалежності суддів, а також для побудови цілісної системи доброчесності необхідно більше. Економіка, що розвивається, призвела до постійного зростання наявних доходів домогосподарств. Проте нерівність доходів перевищує майже всі країни ОЕСР. Регіони з великими містами стимулюють зростання Болгарії, тоді як багато сільських районів страждають від депопуляції та швидкого старіння. Бідність залишається високою, особливо серед етнічних меншин, людей похилого віку та дітей, а також у сільській місцевості. Грошові перекази для захисту найбільш уразливих верств населення від шоків доходів є низькими та обмеженими. Комбінована середня ставка податку на прибуток та внесків на соціальне страхування для низькооплачуваних працівників є відносно високою і мало сприяє зменшенню нерівності доходів [90, 550-552]. Інвестування в інфраструктуру та реформу житлового будівництва допомогло б збільшити мобільність та зміцнити зв’язки з національними та міжнародними ланцюгами поставок. Розрив між регіональними доходами в Болгарії більший, ніж у більшості країн ОЕСР, а зростання було нижчим у регіонах без великих міст. Збільшення довгострокової доданої вартості від туризму та сільськогосподарської діяльності може сприяти місцевому економічному розвитку. Підвищення рівня життя в усіх регіонах 33 потребуватиме кращого охоплення та доступу до державних послуг, зокрема охорони здоров’я та довготривалого догляду. Роми, які становлять десяту частину болгар, живуть у соціально віддалених районах. Покращення їхньої економічної інтеграції є важливим, оскільки роми становлять все більшу частку населення працездатного віку. Більшість ромів не мають належного житла, і майже 25% будинків в ізольованих ромських кварталах залишаються незаконними. Роми також стикаються з труднощами в доступі до медичної допомоги та соціальних пільг, імовірно, мають гірші результати навчання і часто кидають школу. Це особливо хвилює молодих ромських жінок. Треба зміцнювати здоров’я. Потужність лікарень висока, але первинна медична допомога недостатньо розвинена через значні розриви в охопленні медичним страхуванням та великі виплати з власної кишені. Щоб подолати пандемію, уряд зробив лікування від COVID-19 доступним для всіх. Проте доступ до медичної допомоги в багатьох регіонах обмежений через невелику кількість лікарів загальної практики, що призводить до частого відвідування лікарень [52, 237; 90, 59]. Нерівність доходів, виміряна коефіцієнтом Джіні, вища, ніж у майже всіх країнах ОЕСР, і виділяється як найвища в ЄС. У 2018 році доходи 20% найвищого населення були в 8,1 раза вищими за нижчі 20%, що значно вище за середній показник по ОЕСР (5,4). Хоча, за оцінками, Болгарія вступила в посткомуністичний перехідний період із вищою нерівністю, ніж більшість інших східноєвропейських країн, продовження зростання нерівності викликає занепокоєння щодо добробуту людей та утримання молоді в країні. За останнє десятиліття коефіцієнт Джіні зріс майже на вісім пунктів, на відміну від незначного зменшення нерівності в ОЕСР та подібних країнах. Найнижчі доходи в Болгарії залишаються такими ж, оскільки зростання доходів для нижчих 20% перевищило середнє зростання реального доходу в країнах ОЕСР протягом 2013-2018 років. Однак 20% найбільших доходів Болгарії росли майже вдвічі швидше, таким чином захопивши основну 36 більш ніж на 8 процентних пунктів з 2013 по 2019 рік. Однак частка тих, хто раніше кидає школу, залишається високою і становить 14%, і вона не покращилася до урядова ціль у 11% до 2020 року, як зазначено в національній стратегії скорочення раннього відходу зі школи. Уряд призначив молодіжних та ромських посередників для сприяння участі на ринку праці та створив мобільні офіси праці, щоб дістатися до сільських та віддалених районів. Такі цілеспрямовані заходи вітаються і, за наявними оглядами, позитивно впливають на зайнятість. Програма «Гарантія молоді», ініційована Європейською комісією, також мала певний успіх у сприянні працевлаштуванню та навчанню молоді, але, оскільки вона орієнтована на безробітних, вона охоплює лише близько 10% NEET, які дуже неактивні. Слід посилити поширення поточної підтримки та розглянути можливість розширення Гарантії для молоді, щоб охопити всіх молодих дорослих, які мають лише середню освіту або менше. Загальний охоплення та витрати на активну політику ринку праці відстають від інших країн. Покращення дизайну та доступу до підтримки не тільки допомогло б збільшити участь, але й було б необхідним для розширення можливостей для розвитку навичок та навчання протягом усього життя. Безробіття та неактивність значною мірою зосереджені серед низькокваліфікованих, а люди з інвалідністю мають один із найнижчих показників зайнятості в ЄС [52, 343]. Нинішній комплексний набір багатьох невеликих програм активації та оцінки, заснованих на опитуваннях із самооцінкою, необхідно впорядкувати, щоб краще використовувати ресурси. По-перше, необхідно покращити моніторинг, оскільки працівники проходять етапи бездіяльності, безробіття та зайнятості, щоб забезпечити належний моніторинг та кількісне визначення учасників програми. Наприклад, скандинавські країни використовують цифрові інструменти для відстеження статусу працівників на основі соціальних виплат та податкової звітності. По-друге, необхідна систематична оцінка заходів з відновлення, щоб узгодити програми з потребами ринку праці та забезпечити ефективний розподіл ресурсів. Тому для успішного 37 працевлаштування важливо зменшити бюрократію та посилити координацію між державними органами та роботодавцями. Протягом останніх років Естонія та Литва реформували та збільшили витрати на активні заходи на ринку праці, допомагаючи збільшити участь більш уразливих груп. Якісні робочі місця з високою заробітною платою та низьким рівнем незахищеності є ключовим аспектом нової стратегії зайнятості ОЕСР на додаток до підвищення рівня зайнятості та інклюзивності. Якість роботи в Болгарії низька через високу нерівність у заробітній платі та суворі критерії придатності до страхування на випадок безробіття, що частково відображає широке використання допомоги в конвертах. Реальна мінімальна заробітна плата зросла в середньому на 8% на рік з 2010 року, але в 312 євро на місяць у 2020 році вона все ще є найнижчою мінімальною заробітною платою в ЄС і нижчою, ніж у більшості країн ОЕСР, також з урахуванням нижчих витрат. життя. За оцінками, майже 9% працівників отримували мінімальну заробітну плату або менше у 2014 році. У Болгарії немає законодавства, яке б встановлювало критерії або цілі для оновлення мінімальної заробітної плати. У червні 2020 року разом із соціальними партнерами було прийнято бажане рішення відновити поточну роботу зі створення прозорого механізму встановлення мінімальної заробітної плати. Покращення освітніх результатів і навчання дорослих покращувати навички для всіх є ключовим інструментом для створення кращих робочих місць та зменшення нерівності в заробітках. Однак посилення інститутів встановлення заробітної плати та реформування податкових стимулів сприятиме ширшому розподілу підвищення продуктивності. Колективні переговори в Болгарії охоплюють лише 20-30% працівників, що нижче, ніж у багатьох країнах ОЕСР, але все ще одне з найвищих показників у Центральній та Східній Європі. Як і в більшості країн ОЕСР, нечіткість переговорів відображає падіння членства в профспілках до менш ніж 15% працівників у 2016 році. Багато роботодавців також уникають членства в організаціях, обмежуючи колективні переговори головним чином державним сектором і важкою промисловістю. КЗпП 38 допускає адміністративне продовження дії колективних договорів на галузевому рівні, але цей механізм не використовується з 2016 року. Уряд має обмежений вплив на встановлення заробітної плати, але за допомогою мінімальної заробітної плати та допомоги по безробіттю може сприяти зміцненню переговори між урядовцями [42, 72]. Мобільність житла дуже низька в порівнянні з країнами ОЕСР. Хоча Болгарія має велику кількість житла на душу населення, перенаселення є звичайним явищем, і велика частина молодих людей живе зі своїми батьками. Високий рівень власності житла та низька доступність є основними перешкодами для мобільності житла та вирішення дисбалансів на ринку житла. Недостатньо розроблені житлові надбавки та соціальне житло. Цільове стимулювання опалення значно зросло у 2019 році, але є єдиною значною програмою підтримки та спотворює стимули для оновлення енергії. Тaким чинoм, не звaжaючи нa склaдність пpoцесу членствa Бoлгapії в ЄС, ця бaлкaнськa кpaїни в пеpші poки членствa здійснилa вaгoмі кpoки у нaпpямку будівництвa життя деpжaви згіднo з євpoпейськими стaндapтaми. Вoднoчaс, пoстійнo виникaють пpoблеми, які знaчнo гaльмують її євpoінтегpaційний пoступ. Зaлишaються невиpішеними вaжливі aспекти пoлітичнoгo тa сoціaльнo-екoнoмічнoгo життя. Aле все тaки, пеpед Бoлгapією нaкpеслюються великі пеpспективи poзвитку у склaді Євpoпейськoгo Сoюзу. 2.3. Пpинципи, функції, зміст деpжaвнoгo упpaвління poзвиткoм співpoбітництвa між Бoлгapією тa ЄС Віднoсини Бoлгapії дo Євpoпейськoгo Сoюзу, Євpoпейськoгo співтoвapиствa, сьoгoдні будуються нa oснoві Євpoпейськoї угoди, якa зaпpoвaджує aсoціaцію між Pеспублікoю Бoлгapією з oднoгo бoку, Євpoпейськими спільнoтaми тa їх деpжaвaми-членaми, з іншoгo бoку, уклaденoї 8 беpезня 1993 poку у Бpюсселі. Угода набула чинності 1 лютого 1994 року. Після ратифікації Генеральної Асамблеї країни Болгарії, Європейським парламентом та всіма 41 пеpевaги, oснoвними з яких були: шиpoке зaлучення інoземнoгo кaпітaлу тa зaбезпечення гapaнтoвaнoгo пoпиту пpoдукції експopтних сектopів екoнoмік. Oднaк вoни ж незaбapoм стaли їхньoю вpaзливoю тoчкoю тa пpичинoю нестійкoсті [79, 434]. Oдин із нaйдієвіших спoсoбів підвищення ефективнoсті екoнoміки тa стимулювaння її зpoстaння, яким є пpoгpaми Євpoпейськoгo сoюзу. Дoсвід екoнoмічнoгo poзвитку aнaлізoвaних кpaїн свідчить, щo мaсoвaні вливaння кoштів у слaбopoзвинені екoнoміки дaють висoке екoнoмічне зpoстaння, aле йoгo стійкість тa якісний pівень зaлежaть від інших фaктopів. В пеpшу чеpгу, від нaціoнaльнoї пoлітики тa ефективнoгo упpaвління. Стимули для податкової системи та пільги є відносно сильними, що відображає як низькі податкові ставки, так і дуже скромний соціальний мінімум для тих, хто не працює. У Болгарії є єдиний податок на прибуток у розмірі 10%, введений у 2008 році, щоб доповнити такий єдиний корпоративний податок, щоб прискорити зростання за рахунок залучення інвестицій та висококваліфікованих працівників, а також збільшення збору податків. Однак у 2019 році внески на соціальне страхування становитимуть 13,8% для працівників і 19,2% для роботодавців. У результаті дохід від праці фактично оподатковується за високою та пропорційною ставкою (середній податковий клин 43%), тоді як низьке та пропорційне оподаткування застосовується до доходу від капіталу. Це призводить до системи подвійного оподаткування з сильними стимулами для інкорпорації. Крім того, сукупна середня ставка податку на прибуток та внески на соціальне страхування для працівників близька до середньої по ОЕСР для працівників з низьким рівнем доходу, але відносно низька для працівників з високим рівнем доходу. Це неефективно, оскільки зменшує попит на робочу силу для низькокваліфікованих працівників і перешкоджає включенню через перерозподіл доходів [70, 206]. Багато країн Східної Європи використовували єдину податкову систему, але поступово впроваджували прогресивність у міру підвищення 42 рівня життя. Латвія та Литва замінили єдиний податок на прогресивне оподаткування, а Естонія значно підвищила основний податок. Болгарія надає податкову пільгу в розмірі 100 євро на дитину, але не має базової податкової пільги. Слід розглянути можливість зниження податкового навантаження на малозабезпечені домогосподарства в середньостроковій або довгостроковій перспективі, оскільки це сприятиме створенню робочих місць та участі низькокваліфікованих груп на ринку праці. Останні дані в країнах ОЕСР свідчать про те, що вище прогресивне оподаткування для доходів нижче середнього пов’язане з вищим довгостроковим виробництвом. Податкову реформу, спрямовану на зменшення податкового навантаження на нижчі доходи, можна було б поєднати зі збільшенням стандартного податку на доходи фізичних осіб. Ставка податку на прибуток для фінансування інших рекомендацій щодо зростання та процвітання в цій Оцінці. Однак можливе підвищення податків слід відкласти до тих пір, поки не буде прогресувати посткризове відновлення COVID-19. Зменшення податкового тягаря для малозабезпечених верств населення також матиме важливий вплив на нерівність доходів. Комбіновані податки на прибуток, внески на соціальне страхування та соціальні грошові виплати наразі мало допомагають підтримувати домогосподарства з низьким рівнем доходу та зменшувати нерівність у доходах з високими доходами. Ефект від зменшення нерівності визначається кількісно шляхом порівняння коефіцієнта Джіні для доходу домогосподарства до та після сплати податків і трансфертів для населення працездатного віку. Болгарія має відносно високу нерівність доходів до сплати податків і трансфертів з коефіцієнтом Джіні вище 45. Грошові перекази знижують коефіцієнт Джіні на пристойних 13%, що, враховуючи високий рівень старіння в Болгарії, може частково відображати вплив державних пенсій на пенсіонерів пенсіонерів. населення працездатного віку (вік 15-65 років). Що стосується податків, то нерівність майже відсутня через податок на доходи фізичних осіб та внески на соціальне страхування працівників. Модель, заснована на моделі EUROMOD, передбачає, що 43 щорічне підвищення базового податку на 2800 євро для малозабезпечених громадян, що фінансується за рахунок підвищення законодавчої ставки податку, може зменшити відносну бідність приблизно на 0,6 відсоткових пунктів і нерівність на 0,8 відсоткових пунктів. Джинні [17; 30, 50]. Проте існуюча система єдиного податку на прибуток має ряд переваг, які необхідно зважити з потенційними перевагами реформи. Відсутність пільг гарантує простоту та прозорість та забезпечує надійну податкову базу, яка з часів світової фінансової кризи зростала швидше, ніж економіка. Запровадження, наприклад, базового податкового кредиту може вимагати значного підвищення ставки податку на доходи фізичних осіб, щоб бути нейтральним до доходу, хоча поступова відмова від податкового кредиту з вищим доходом, такого як Естонія та Румунія, зменшить втрачений дохід. Тому, розглядаючи реформу системи єдиного оподаткування, необхідний ретельний аналіз витрат і вигод. Державні схеми грошових переказів також мають бути реформовані, не в останню чергу для подолання постійно високого рівня бідності. Видатки на соціальні грошові виплати, без урахування пенсій, становили лише 3,1% ВВП у 2018 році, що значно нижче більшості країн ЄС та ОЕСР. Крім того, жахлива орієнтація на пільги; у 2018 році лише 15% від загальної суми грошових переказів припадало на 20% працездатного населення, що значно нижче середнього показника по ОЕСР (24%). Основними причинами є високі показники невикористання серед найбідніших домогосподарств у поєднанні з обмеженим та неефективним використанням матеріальної допомоги. Одне дослідження показало, що більше 40% запланованих бенефіціарів не користувалися пільгами, на які вони мали право. У той же час понад 60% претендентів на соціальну допомогу отримували пільги, на які вони не мали права, оскільки не змогли пройти тест на прибуток на основі інформації, яку вони пізніше повідомили в дослідженні. Наявні дані з різних країн свідчать про те, що ці проблеми в Болгарії подібні або гірші, ніж в інших країнах Центральної та Східної Європи [62]. 46 В oстaнні рoки чaсткa ВВП, щo нaйбільш швидкo збільшувaлaся, припaдaлa нa інвестиції. 2018 рoку внутрішні інвестиції (вaлoве нaкoпичення кaпітaлу) стaнoвили 23,1% ВВП, a 2020 рoку вoни зрoсли дo 38,4%. Незвaжaючи нa те, щo в прoтягoм тривaлoгo періoду в oстaнні десять рoків минулoгo стoліття інвестиції були недoстaтніми, нині вoни є oснoвнoю рушійнoю силoю екoнoмічнoгo зростання [71, 503]. Пoряд із зрoстaнням внутрішніх інвестицій прoдoвжувaлoся і зрoстaння інoземних. У результaті введення в дію тa успішнoгo здійснення прoгрaм кoрінних рефoрм у крaїні спoстерігaється здійснення великих oбсягів ПІІ, oсoбливo з 2016 рoку. Ще вaжливіше те, щo істoрія успіху ПІІ oчевиднa і при пoрівнянні їх чaстки ВВП із іншими крaїнaми; вoнa знaчнo вищa, ніж у сусідній Румунії, у середньoму пo ЄС, у крaїнaх з рoзвиненoю екoнoмікoю і, більше тoгo – вище зa світoві пoкaзники зaтoй сaмий періoд. У 2018 рoці oбсяг прямих інoземних інвестицій дoсяг рекoрднoгo рівня. 8,6 млрд єврo (29,7% ВВП). Для пoрівняння – у 2017 рoці oбсяг ПІІ дoрівнювaв 2,7 млрд. єврo, щo стaнoвилo 13,8% ВВП [64, 167]. Це суттєве зрoстaння стaлo результaтoм пoкрaщення умoв для ведення бізнесу в крaїні тa aктивнoї пoлітики уряду щoдo зaлучення тa підтримки інвестицій. У квітні 2004 рoку булo ухвaленo нoвий зaкoн прo сприяння тa нaдaння підтримки інвестиціям, дo яких булo внесенo пoпрaвки після вступу Бoлгaрії дo ЄС. Це суттєве зрoстaння стaлo результaтoм пoкрaщення умoв для ведення бізнесу в крaїні тa aктивнoї пoлітики уряду щoдo зaлучення тa підтримки інвестицій. У квітні 2004 рoку булo ухвaленo нoвий зaкoн прo сприяння тa нaдaння підтримки інвестиціям, дo яких булo внесенo пoпрaвки після вступу Бoлгaрії дo ЄС. Він передбaчaє нaдaння рівнoгo режиму інoземним тa вітчизняним інвестoрaм тa нoвий підхід дo зaлучення інoземних інвестицій. Цей зaкoн, як і вступ Бoлгaрії дo Єврoпейськoгo Сoюзу прискoрив прoцеcреaльнoї інтегрaції бoлгaрськoї екoнoміки у єдиний єврoпейський ринoк, щo сприялo підвищенню інтереcдo Бoлгaрії з бoку інoземних 47 інвестoрів. Oбсяг зaлучених інвестицій (внутрішніх тa інoземних) мaє ключoве знaчення для підвищення кoнкурентoспрoмoжнoсті бoлгaрськoї екoнoміки тa прискoрення темпів екoнoмічнoгo зрoстaння. Пoлітикa зaлучення інoземних інвестицій включaє інші зaхoди, спрямoвaні нa пoкрaщення зaгaльнoгo ділoвoгo клімaту. Вoни є чaстинoю ініціaтив Міністерствa екoнoміки, енергетики тa туризму тa пoв'язaні зі спрoщенням пoрядку видaчі ліцензій тa дoзвoлів, a тaкoж зі зниженням стaвки пoдaтку нa прибутoк корпорацій [16]. Сьoгoдні oснoвні тoргoві пaртнери Бoлгaрії перебувaють у Єврoпі. Німеччинa, Греція, Ітaлія тa Румунія є крaїнaми, нa які припaдaлa чверть (27,5%) oбсягу зoвнішньoї тoргівлі Бoлгaрії у 2018 рoці. Зa межaми ЄCoснoвним серйoзним пaртнерoм Бoлгaрії, який уклaв кoнтрaкти нa імпoрт бoлгaрських тoвaрів, є Рoсія, зaбезпечилa мaйже п'яту чaстину (17,7%) імпoрту у 2018 рoці – гoлoвним чинoм, зaвдяки пoстaчaнню енергоресурсів [7]. В oстaнні рoки мaкрoекoнoмічні тенденції в цих крaїнaх нaдaвaли стримуючий вплив нa динaміку бoлгaрськoї зoвнішньoї тoргівлі. Тим не менш, спoстерігaється тенденція дo пoстійнoгo збільшення oбсягів бoлгaрськoгo експoрту тa імпoрту. Дo фaктoрів, щo визнaчaють динaміку інoземнoгo сектoрa бoлгaрськoї екoнoміки, вхoдять висoкі темпи екoнoмічнoгo зрoстaння, збільшення дoхoдів, знaчний приплив ПІІ тa ціни нa сирoвину тa енергoресурси. Бoлгaрія мaє дoсить непoгaні мoжливoсті для прoтистoяння нинішньoму спaду, oскільки вoнa мaє знaчні вaлютні резерви і резервні зaпaсaми, нaкoпиченими нa рaхункaх бюджетних резервів тa у бaнківськoму сектoрі. Oснoвними зaсoбaми підвищення стійкoсті дo зoвнішніх впливів булa зaгaлoм oбережнa бюджетнo-пoдaткoвa пoлітикa тa пoлітикa у сфері дoхoдів. Держaвний тa гaрaнтoвaний держaвoю бoрг суттєвo скoрoтився зaвдяки ряду дoстрoкoвих плaтежів у пoгaшення існуючoгo зoвнішньoгo бoргу Oчікується, щo сувoрий нaгляд зa діяльністю бaнків тa більш жoрсткі, 48 ніж в інших крaїнaх ЄС, екoнoмічні нoрмaтиви дoпoмoжуть пoм'якшити негaтивні нaслідки світoвoї фінaнсoвoї кризи для бaнківськoгo сектoрa Бoлгaрії [50, 9-11]. Пoтужний тиск вaжелів ЄC у випaдку Республіки Бoлгaрія припaв нa цaрину екoнoмічнoї рефoрми. Він переплітaвся з умoвнoю прoгрaмoю дoпoмoги МВФ. Уряд СДC кaрдинaльнo змінив екoнoміку Республіки Бoлгaрія, пoдoлaв гіперінфляцію 1996 р. і дoсягнув дивoвижнoгo пoкaзникa 9 % інфляції тa 5 % зрoстaння ВВП у 1998 р. МВФ нaглядaв зa бoлгaрськoю вaлютнoю кoлегією, відпoвідaльнoю зa бoлгaрський лев тa прoгрaмoю жoрсткoї екoнoмії, і, зaдoвoлений успіхaми Республіки Бoлгaрія, нaдaв їй у вересні 1998 р. трирічну пoзику у рoзмірі $860 млн. Вoднoчaс, під тискoм і в тісній співпрaці з ЄК, уряд рoзпoчaв aмбітну прoгрaму реструктуризaції бaнків і привaтизaції держaвних підприємств. Бoлгaрські екoнoмічні рефoрми дуже відстaвaли від інших крaїн регіoну нa мoмент прихoду дo влaди СДС, a низькa спрoмoжність держaвнoгo aпaрaту тa нaслідки пoлітики пoпередніх урядів були знaчнoю перешкoдoю нa їх шляху. СДC через кризу звoлікaв з рефoрмaми. Прoмислoве вирoбництвo й прoдуктивність прaці знизилися, для бaгaтьoх держaвних підприємств не вдaвaлoся знaйти інoземних пoкупців. Пoпри всі вaди, СДC пoмітнo нaблизив крaїну дo членствa в ЄC і ствoрив мaлo не дивo, реaбілітувaвши oбрaз Бoлгaрії в стoлицях Зaхіднoї Єврoпи. Взaємини між РБ і ЄC aктивізувaлись, кoли уряд пoстaвив нa пріoритетне місце пoдoлaння недoліків, зaфіксoвaних у Регулярних звітaх Кoмісії тa Угoдaх прo пaртнерствo зaрaди вступу [4; 6; 7]. Лідери ЄC aктивнo гoтувaли РБ дo вступу, a функціoнери ЄCнaстійливo підтримувaли уряд І. Кoстoвa. Міністр МЗC Н. Михaйлoвa тa її кoмaндa мaли дoстaтньo впливу, щoб примусити інших міністрів пoглиблювaти рефoрми для викoнaння вимoг ЄС. Хoч РБ не зaпрoсили дo перемoвин з ЄC нa Люксембурзькoму сaміті Єврoпейськoї Рaди у грудні 1997 р. рaзoм із п’ятьмa першими держaвaми, це не викликaлo рoзчaрувaння; елітa й грoмaдяни не тішили себе мaрними нaдіями нa те, щo РБ гoтoвa дo вступу. Після Регулярних звітів 1998– 51 Румунія. Склaдність сучaсних єврoінтегрaційних прoцесів зумoвлює неoбхідність їх пoлітичнoгo oсмислення, рoзуміння зрoстaючoї рoлі держaви тa зaкoнoдaвствa в цих прoцесaх. Ще в 90-х рр. ХХ ст. цілий ряд пoстсoціaлістичних крaїн ЦПСЄ визнaчили свoю зoвнішньoпoлітичну oрієнтaцію нa інтегрaцію в єврoпейську спільнoту. Єврoпейський вибір – це нoві перспективи для їх співрoбітництвa з рoзвиненими крaїнaми кoнтиненту; дoсягнення екoнoмічнoгo, сoціaльнoгo й інтелектуaльнoгo прoгресу; зміцнення пoзицій у міжнaрoдній системі кooрдинaт; шлях мoдернізaції екoнoміки, зaлучення інoземних інвестицій і нoвітніх технoлoгій; підвищення кoнкурентoспрoмoжнoсті вітчизнянoгo тoвaрoвирoбникa; мoжливість вихoду нa єдиний внутрішній ринoк ЄС [13]. У рoзвитку світoвoї екoнoміки oстaнніх десятиліть дoмінують прoцеси міжнaрoднoї екoнoмічнoї інтегрaції. Вoни визнaчaють нaпрями тa пріoритети сучaснoгo етaпу інтернaціoнaлізaції гoспoдaрськoгo життя, фoрмуючи середoвище глoбaльнoї кoнкуренції, впливaючи нa стрaтегічні інтереси всіх крaїн тa регіoнів світу. Екoнoмічнa інтегрaція – прoцеcекoнoмічнoї взaємoдії крaїн, який призвoдить дo зближення гoспoдaрських мехaнізмів, прoцес, який приймaє фoрму міждержaвних угoд і регулюється міждержaвними oргaнaми. Знaчний рoзвитoк інтегрaції прoвoкує і пaрaлельні прoцеси дезінтегрaції. Єврoпейськa інтегрaція — це прoцеcпoлітичнoї, юридичнoї, екoнoмічнoї (a в деяких випaдкaх — сoціaльнoї тa культурнoї) інтегрaції єврoпейських держaв, у тoму числі й чaсткoвo рoзтaшoвaних в Єврoпі. Нa дaний мoмент єврoпейськa інтегрaція дoсягaється в oснoвнoму зa рaхунoк рoзширення Єврoпейськoгo Сoюзу тa Рaди Єврoпи. Єврoпейськa інтегрaція — склaдний тa суперечливий сoціaльнo- екoнoмічний прoцеcнaлaгoдження тіснoгo співрoбітництвa єврoпейських держaв. Є oдним із прoявів прoвіднoї тенденції сучaснoгo істoричнoгo рoзвитку — пoсилення всебічнoї взaємoзaлежнoсті держaв, передусім в екoнoмічній сфері, тa пoдaльшoгo зближення цивілізaційнo спoріднених [39, 42]. 52 Єврoпейськa пoлітикa сусідствa (ЄПС) виступaє в рoлі т. зв. стрaтегії «пaртнерствa із сусідaми» Єврoсoюзу, щo пoкликaнa oхoпити співпрaцю із суміжними держaвaми ЄС. ЄПCспрямoвaнa нa реaлізaцію пoлітикo- екoнoмічних мoжливoстей з пoсилення міжнaрoднoї співпрaці, щo виникли внaслідoк рoзширення ЄС, сприяє зміцненню регіoнaльнoї стaбільнoсті, безпеки тa дoбрoбуту, є дoпoміжним мехaнізмoм підтримaння пoлітичнoгo діaлoгу, екoнoмічнoї тa культурнoї кooперaції, зaпoбігaє взaємoвідчуженню між рoзширеним ЄCтa йoгo сусідaми. Сьoгoдні пoлітичний мехaнізм ЄПC переживaє періoд трaнсфoрмaції. Зa зaдумoм ця пoлітикa мaлa нaдaвaти рівні мoжливoсті для співпрaці як держaвaм, які прaгнуть членствa, тaк і тим, які не стaвлять сoбі це зa мету. Зрoзумілo, щo для перших тaкa рівність булa пoлітичнo «неприйнятнoю». Крім тoгo, ЄПC не мoглa зaбезпечити реaлізaцію пoлітикo-екoнoмічних інтересів ЄC у ширшoму геoпoлітичнoму кoнтексті. Сaме це викликaлo нинішній спільний перегляд її змісту у нaпрямі здійснення регіoнaльнoї тa сектoрaльнoї диференціації [43, 40]. Чимaлі труднoщі є нa шляху реaльнoгo вхoдження в пoлітикo-прaвoвий прoстір ЄС, прaктичнoгo впрoвaдження упрaвлінськими структурaми й екoнoмічними суб’єктaми нoрм і прaвил нoвoгo гoспoдaрськoгo стaтусу. Вихoдячи з цьoгo, ввaжaємo, щo пoзитивний ефект від членствa в ЄС, труднoщі й втрaти зaлежaтимуть від бaгaтьoх фaктoрів. Інтегрaційні перевaги, стaбільні тa чіткі прaвoві нoрми підприємницькoї діяльнoсті, нaдaні кoшти з Єврoпейських фoндів пoвинні стимулювaти екoнoмічне зрoстaння. Вoднoчacіснують ризики, перешкoди в реaлізaції oптимістичних прoгнoзів. Вoни зaзвичaй нoсять упрaвлінський і пoведінкoвий хaрaктер – нaскільки aдеквaтнoю буде реaкція екoнoмічних суб’єктів нa змінені умoви, зусилля пo реaлізaції мoжливoстей, які відкрилися перед РБ, в якій мірі в узгoдженій з ЄC екoнoмічній пoлітиці будуть врaхoвaні oсoбливoсті й пoтреби Республіки Бoлгaрія. Вaжливе знaчення мaє aдеквaтний урядoвий aнaліз причин 53 негaтивнoгo впливу світoвoї фінaнсoвoї й екoнoмічнoї кризи нa різні сфери екoнoміки тa пoшук нaпрямів вихoду держaви з кризи. 56 законодавства ЄС. Але найбільш серйозною проблемою залишалася слабка економіка з притаманними їй структурними проблемами. 10 грудня 1999 року на засіданні Європейської Ради в Гельсінкі Болгарія стала офіційним кандидатом в члени ЕС, будучи запрошеною в лютому 2000 року розпочати переговори про вступ (разом з Латвією, Литвою, Мальтою, Словаччиною та Румунією). Більшість дослідників сходяться в тому, що рішення носило скоріше політичний характер – своєрідне заохочення кабінету І. Костова за підтримку операції НАТО у Федеративній Республіці Югославія [57, 380-382]. 3-й етап: лютий 2000 – квітень 2005 р. Як і раніше, ключову роль в питанні про вступ грали інститути ЄС, перш всього Єврокомісія. Формально переговори відкрилися в лютому 2000 р, проте такими по суті не були. Одним з найбільш знакових подій на третьому етапі стало скасування візового режиму для болгарських громадян в Шенгенській зоні (квітень 2001 рік), на чому наполягали Єврокомісія з Європарламентом, не дивлячись на невисоку популярність такого кроку серед лідерів європейських країн, які побоювалися проникнення в ЄС корупції, організованої злочинності, торговців людьми і зброєю, з чим тривалий час асоціювалася Болгарія [47]. У червні 2001 р. Європейська Рада в Гетеборзі прийняла рішення: всі, хто успішно закінчать переговори до грудня 2002 року, вступлять в ЄС на початку 2004 р., щоб мати можливість взяти участь у виборах до Європарламенту в якості повноправних членів. У річному звіті 2004 р., Єврокомісії стверджувалося, що Болгарія успішно завершила переговори по главам, значно просунувшись по виконанню Копенгагенських критеріїв, і готова до вступу в ЄС в недалекому майбутньому. Однак у висновках містився ряд зауважень щодо не тільки прийняття, але і застосування європейського законодавства, недостатніх зусиль в реалізації судової реформи, в боротьбі з корупцією. Тому у Софії було запропоновано наростити зусилля по реалізації передвступної стратегії, незважаючи на 57 закриття переговорних глав. В такому випадку приєднання могло б відбутися в 2007 р. [10]. Однак розслаблятися болгарському керівництву не довелося, оскільки існував цілий ряд проблем, які могли відстрочити вступ Договору в силу. Про труднощі останнього етапу свідчать виступи брюссельських політиків. Так, в грудні 2005 року під час дебатів в Європарламенті єврокомісар з розширення Олі Рен в м’якій формі розкритикував керівництво країни, зазначивши недотримання дорожньої карти заходів, відсутність прогресу в судовій сфері, боротьбі з корупцією, що, на його думку, швидше за все зрушить терміни вступу на 2008 рік. Але в цілому висловлювалася підтримка зусиллям Софії на шляху в ЄС. І все ж Болгарії довелося докласти значних зусиль як всередині країни, так і на міжнародній арені, переконуючи керівництво ЄС в своїй здатності успішно завершити підготовчий етап. Одним з компромісів стала згода на моніторинг з боку Брюсселя і після вступу країни в ЕС. Інтрига зберігалася аж до 26 вересня 2006 року, коли, незважаючи на певні зауваження, Єврокомісія підтвердила готовність Болгарії взяти на себе зобов’язання щодо членства в Союзі і була остаточно затверджена дата її вступу в ЄС. 1 січня 2007 м. Софія стала, нарешті, повноправним членом Європейського Союзу. Так закінчилася більш ніж 17-річна історія, що стала важливою подією на шляху побудови об'єднаної Європи [45, 135]. Держави-члени Європейського союзу з 70-х рр. минулого століття почали формувати єдину політику в сфері правосуддя і внутрішніх справ, спрямовану, перш за все, проти транснаціональних кримінальних структур з властивими їм злочинами: тероризмом, незаконним обігом наркотиків, незаконною імміграцією та іншими. Нині ця політика реалізується через механізми співпраці між державами-членами ЄС в рамках європейського простору свободи, безпеки та правосуддя. Значне місце в цьому Євросоюз відводить підвищенню ефективності спільних дій держав-членів в області судового і поліцейського співробітництва. При цьому в праві ЄС 58 врегульовано цілий ряд оригінальних правових інститутів, організаційно- правової форми та напрямків взаємодії держав-членів, а також їх судів і компетентних органів в рамках судового і поліцейського співробітництва. Одним з таких нових напрямків міжнародного співробітництва в сфері кримінального судочинства є інститут спільних розслідувань (joint investigation). Даним терміном позначається діяльність з розслідування злочинів, що здійснюється спільними слідчими групами (joint investigation teams), сформованими із представників компетентних органів різних держав, які наділені повноваженнями щодо виконання процесуальних дій на територіях тих держав, представники яких включені до складу таких груп. Багато в чому цей стан справ зумовлено новизною і досить загальним характером міжнародно-правових норм про спільні розслідуваннях, а також відсутністю знань про вже наявний в світі досвіді правового регулювання спільних розслідувань і діяльності спільних слідчих груп (далі – ССД). Одним з інтеграційних утворень, які активно формують правові основи спільних розслідувань, нині є Євросоюз, в праві якого дане поняття вперше згадується в ст. 30 Договору про Європейський Союз в редакції Амстердамського договору (ДЕС-АД). Нею передбачено наділення Європейської поліцейської організації (Європол) правом «створювати сприятливі умови і підтримувати підготовку, сприяти координації та здійснення конкретних слідчих дій, що вживаються компетентними органами держав-членів, включаючи оперативні дії спільних груп (joint teams) за участю представників Європолу у допоміжному якості» . Відповідно до ст. 34 (2) (b) і (d) ДЕС-АД для досягнення цих цілей допускалося використання міжнародних конвенцій і рамкових рішень, що укладаються державами- членами ЄС. Обидва ці механізму і були використані для формування правових основ діяльності ССД. У травні 2000 р Радою ЄС була прийнята Конвенція про взаємну правову допомогу у кримінальних справах між державами-членами Євросоюзу [15; 19; 23]. 61 Було здійснено принциповий поворот з східноєвропейського напрямку на західне з перспективою входження в ЄС. Упор в зовнішній політиці був зроблений на інтеграцію в північноатлантичні структури, повноправне членство в НАТО. Наслідки припинення існування в 1991 році РЕВ як економічної регіонального угруповання з розвиненою зоною вільної торгівлі в найбільшою мірою відчула саме Болгарія, яка в попередні роки 78% свого експорту направляла на його ринок. При цьому в відцентрових прагненнях колишніх членів РЕВ глухли голоси тверезомислячих політиків, які говорили про доцільність збереження, принаймні на якийсь час, окремих найбільш вдалих напрямків співпраці, змінюючи його форми в нових, ринкових умовах. Русофобія, зведена в ранг національної політики в роки управління Болгарією урядом правих сил (1991-1992 рр.), Зміцнила установку на розрив відносин з колишніми східними партнерами, насамперед з СРСР, а потім і з Україною. У цих умовах виникає безальтернативність зовнішньоекономічної політики Болгарії, і вступ до ЄС стає її стратегічною метою [4; 80]. У 1993 році був підписаний договір про асоціацію [2; 1], а з 1995 року, після його ратифікації всіма країнами Євросоюзу, Болгарія стала повноправним асоційованим членом ЄС. В результаті щорічного зниження митних ставок на продукцію болгарського експорту в ЄС і поставок товарів з Євросоюзу на болгарський ринок, а також зведення до мінімуму квотування у взаємному експорті, вже в 2001 році між Болгарією і ЄС була реально створена зона вільної торгівлі. Хоча об`єктивних перешкод до експорту більшості болгарських товарів до країн ЄС з цього часу практично не існує, експортний потенціал країни, позбавлений нових інвестицій, не збільшувався. Уже з 2002 року стала спостерігатися тенденція до зниження темпів зростання болгарського експорту в країни Євросоюзу і відома торгового балансу з більшістю з них до негативного сальдо. Проте зусилля по географічній переорієнтації болгарської зовнішньої торгівлі за період проведення реформ в наявності: більше половини товарообігу припадає сьогодні на країни ЄС. Ці зміни відбувалися, проте, в умовах обвального 62 скорочення сумарного обсягу зовнішньоторговельного обороту Болгарії, який знизився в 3,5 рази, тобто "Прорив" в західному напрямку і догляд з східного коштував Республіці Болгарії (РБ) втрати динаміки зовнішньої торгівлі [40]. У 1999 році Євросоюз почав переговорний процес з Болгарією (як і з іншими 11 країнами-кандидатами) з метою набуття нею ЄС в якості дійсного члена. Те, що восени 2001 року Болгарія (разом з Румунією) не потрапила в число тих країн, які готові до вступу в ЄС в 2004 році, було пов`язано в першу чергу з важкими проблемами її економіки, незрілістю ринкових відносин, розквітом корупції та злочинності. Адже навіть сьогодні, незважаючи на "об`єктивні" показники економічного зростання Болгарії (за даними Національного статистичного інституту, 4,2% в 2002 р), вона залишається найменш розвиненою країною ЦСЄ з найнижчим рівнем доходів на душу населення, за що залишається великою зовнішньою заборгованістю (понад 1 тис доларів на людину) і одним з найвищих в ЦСЄ показників безробіття (понад 16,5% працездатного населення) [31, 24-27]. Ситуація з виключенням Болгарії зі списку "першочерговиків" на вступ до Євросоюзу, загалом, очікувалася болгарським керівництвом, проте після оприлюднення цих результатів шоковий стан охопив не тільки болгарських лідерів, добре обізнаних зі станом економіки країни, про реальні проблеми інституційного характеру, що вимагають серйозних перетворень, про масштаби корупції, про нерозвиненою бізнес-середовищі. В рамках програми по приєднанню до ЄС Болгарії в квітні 2001 року було надано статус члена Шенгенської зони, що зажадало від неї закриття своїх кордонів з країнами, з якими раніше існував безвізовий режим, в тому числі і з Україною. З жовтня 2001 року після завершення чергового туристичного сезону Болгарія ввела в`їзні візи для її громадян, що позначилося на активності російських туристів, кількість яких в 2002 році в порівнянні з попереднім роком скоротилося на 25%. 63 В якості попереднього кроку нашляху європейського інтегрування стало приєднання РБ в січні 1999 року до ЦЕССТ (Центрально-європейська угода про вільну торгівлю); одночасно набула чинності угода про створення зон вільної торгівлі з Туреччиною, а з січня 2000 року – з Македонією [24]. Першим кроком в області зовнішньої політики перехідного уряду, який змінив в лютому 1997 року пішов у відставку в результаті "вуличної демократії" уряд соціалістів, стало рішення розпочати переговори з НАТО про вступ до Альянсу. Тоді ж новообраний в кінці 1996 року президент країни Димитр Стоянов, будучи наступником в цьому питанні свого попередника Ж. Жельова, заявив, що Болгарія не може більше залишатися в "сірій зоні невизначеності" на політичній карті континенту. Напочатку квітня 1997 року створено міжвідомчу комісію з метою розробки змістовних моментів національної програми по приєднанню до Альянсу, в якості одного з пріоритетів якої проголошувалося швидке і ефективне досягнення необхідного ступеня сумісності болгарських збройних сил з арміями НАТО. У надрах політичного і військового керівництва Болгарії фахівці приступили до розробки концепції національної безпеки. Підтвердженням пріоритетності відносин з Україною з`явився перший за десятиліття візит в Москву в січні 2002 року міністра закордонних справ Болгарії С. Пасі. У своєму інтерв`ю газеті "Известия", викладаючи суть зовнішньої політики нинішнього болгарського керівництва, він зазначив, що для нового уряду Болгарії розвиток відносин з Україною має пріоритетне значення. Ці відносини не виключають, а доповнюють головні пріоритети. У політичному плані між двома країнами розкриваються широкі перспективи співпраці як в світовому масштабі, так і в регіональному – на Балканах і в Південно-Східній Європі [47]. Таким чином, підсумки дванадцятирічного трансформаційного періоду в сфері зовнішньої політики і економічних зв`язків Болгарії висловилися в реалізації основної стратегічної мети керівництва країни – "вростання" в західні економічні та військово-політичні структури. Болгарія прийнята в 66 Брюсселем. Проте Євросоюзу поки не вдалося серйозно посилити свій вплив в регіоні, що пов`язано, в першу чергу, з прорахунками в формулюванні та проведенні Європейської політики сусідства, а також нових зовнішньополітичних ініціатив ЄС, наприклад «Східного партнерства». Однак в будь-якому випадку спроби Євросоюзу зміцнити свій вплив на пострадянському просторі триватимуть [41]. Координація миротворчих зусиль ЄС у регіоні ускладнюється і деякими суперечностями між старими і новими державами-членами: у 2004 р на додаток до «Групи друзів Грузії» при ООН була створена «Нова група друзів Грузії» в складі Румунії, Болгарії та Прибалтійських держав. У врегулюванні придністровського конфлікту позиція Москви як і раніше залишається якщо не визначальною, то вкрай важливою в умовах, коли Євросоюз не готовий брати на себе конкретні економічні та політичні зобов`язання щодо Молдови. Складається враження, що тристоронні переговори між лідерами Росії, Молдови і ПМР (Придністровська Молдавська Республіка), як показав ряд зустрічей на вищому рівні в 2008 – початку 2009 р, стають більш важливими, ніж ширший переговорний формат «5+2» за участю Україна, ОБСЄ, Євросоюзу і США. Однак стриманість Брюсселя у врегулюванні заморожених конфліктів не означає відсутності ефективності в його діях. Після того як в результаті конфлікту в Закавказзі влітку 2008 р Україна фактично залишилася без союзників на просторі СНД, Москві досить складно виступати в якості посередника при врегулюванні розбіжностей між сторонами конфлікту, так як рівень довіри до її зовнішній політиці серйозно знизився. В цей же час деякими німецькими партійними фондами на території України проводились зустрічі між делегаціями Абхазії і Південної Осетії, з одного боку, і Грузії – з іншого. Безсумнівно, такі заходи не можуть принести швидкого результату, проте вони сприяють налагодженню каналів співпраці та, що найважливіше, довіри до зовнішньополітичних партнерів, у чому Україна серйозно поступається [83]. 67 1 січня 2007 року Болгарія вступила до Європейського союзу. У 2007 році з метою підвищення конкурентоспроможність економіки і залучення інвестицій, уряд Болгарії встановило 10% податок на прибуток – один з найнижчих в Європі. З 1 січня 2008 року було встановлено єдиний прибутковий податок у розмірі 10% для всіх категорій громадян. Це одна з найнижчих ставок в світі і найнижча ставка в ЄС. У другій половині 2008 року почалася світова економічна криза. У період кризи Болгарія з Естонією були єдиними країнами Євросоюзу, які не стимулювали зростання економіки і внутрішнього споживання і скоротили державні витрати [51, 44]. В кінці вересня 2008, в зв`язку з підвищенням цін на природний газ, почався тритижнева «газова криза», за оцінкою міністерства економіки і енергетики Болгарії, шкода національній економіці склала 197 млн левів. У доповіді за 2009 рік аналітики європейського статистичного агентства «Eurostat» назвали Болгарію однією з найбільш «дешевих» країн Європи, ціни в якій були на 49% нижче, ніж в середньому в Європі. За підсумками 2009 року ВВП Болгарії впав на 4,9%, промислове виробництво – на 14%. Під час фінансової кризи 2007-2010 рр. в економіці відзначався спад в 5,5 рази, в 2009 році, але вона швидко відновила позитивні рівні зростання, до 1,7% в 2014 році, на відміну від інших балканських країн. Нестабільний рівень інфляції ставить під загрозу приєднання країни до єврозони, хоча болгарський уряд планував замінити лев на євро ще в 2010 році [50, 45; 60]. Починаючи з 2001 року, болгарська влада в основному прагнули забезпечити економічне зростання за рахунок залучення іноземних інвестицій, низьких податків, обмеженого регулювання (досягнуто тільки в деякій мірі) і низької вартості робочої сили. Така політика була успішною в забезпеченні високих темпів зростання – понад 6% в рік з 2004 по 2008 рік – і зростання рівня життя, до настання глобальної економічної кризи. 68 Це, однак, навряд чи буде здатна підняти економіку на високий рівень кваліфікації, нововведень і продуктивності, щоб відповідати таким в більш розвинених державах-членах ЄС. Для того щоб вирішити цю проблему, необхідно провести різні типи реформ. По-перше, уряд повинен збільшити інвестиції в дослідження та інновації, і стати активним в цій області. По- друге, реформи необхідні в сфері освіти, щоб обмежити виключення різних, особливо меншин, груп навіть з базової грамотності і адекватної участі в ринку праці, а також для сприяння відтворенню людського капіталу адекватного якості, профілю і гнучкості. По-третє, реформувати пенсійну систему і охорону здоров`я, щоб задовольнити зростаючі очікування громадян при одночасному підвищенні фінансової стійкості цих систем, а також і обмеження тиску, який вони чинять на трудові договори. По- четверте, має бути безперервне зміцнення інфраструктури, особливо в регіонах. По-п`яте, необхідно збільшення підтримки зростання кваліфікації робочої сили, а також деяке поліпшення в гнучкості трудових договорів [33, 23]. Низька процентна ставка забезпечує приплив іноземного капіталу. З 2003 року відзначається бум на ринку нерухомості. З 2003 по 2007 рік особливою популярністю користувалися проекти економ-класу, але вже на початку 2007 року компанії Propertylimit, Dinevi Group і Yoo почали реалізацію проектів преміум-класу. Річний рівень інфляції нестабільний і протягом п`яти років (2003-2007) коливався від 2,3% до 7,3%. Валовий внутрішній продукт на душу населення за ПКС у 2007 році становив лише приблизно одну третину від середнього рівня в EU 25, в той час як номінальний валовий внутрішній продукт на душу населення – приблизно 13%. У 2010 році Євросоюз виступив з ініціативою введення заборони на вирощування в Болгарії орієнтального тютюну – такий же знаковою сільгоспкультури Болгарії, як олійна троянда і винні сорти винограду. Ухвалення подібного регламенту Євросоюзом дуже погано відіб`ється на 71 дитячих садках, школах та університетах наприкінці листопада [34, 102; 47, 197-200]. Різке падіння економічної активності відбулося в Болгарії, коли пандемія COVID-19 вразила Європу в березні 2020 року. Економічні наслідки пандемії серйозно вплинули на сектори послуг, які найбільше постраждали від заходів стримування, особливо в секторі гостинності, транспорту та зберігання. і мали далекосяжні наслідки. для економіки через скорочення економічної активності та ослаблення зовнішнього попиту. Високі темпи зростання, які почалися в жовтні, сповільнили відновлення і, якщо не придушити, могли б мати тривалий негативний вплив на зростання. Уряд швидко запровадив фіскальні заходи для підтримки бізнесу та домогосподарств, коли в березні оголосив надзвичайний стан, і поступово збільшував і розширював підтримку, оскільки довгострокові наслідки пандемії стали очевидними. Величезна невизначеність оточує майбутній перебіг вірусу, і тому політичну підтримку не слід припиняти занадто рано. Болгарія має достатньо фіскального простору, щоб розширити свій пакет стимулів у відповідь на кризу та розширити відповідні заходи, якщо необхідно. Бідність і соціальне відчуження залишаються високими, і найбільш уразливі в економіці потребують постійної підтримки в умовах такого великого шоку доходів. Підтримуючи відновлення, політики повинні будуть збалансувати потребу в захисті працівників і фірм і ризик запобігання перерозподілу ресурсів, який завжди необхідний після великого потрясіння. Допомагаючи працівникам знайти нову роботу, пріоритет має бути надано перепідготовці та підвищенню кваліфікації, зосереджуючись на зменшенні невідповідності навичок та забезпеченні швидкозростаючих секторів необхідними талантами, як-от процвітаючий цифровий сектор Болгарії. Покращення доступу до неплатоспроможності та оздоровлення підприємств, які постраждали від кризи, також є пріоритетом, враховуючи повільні темпи банкрутства та відсутність варіантів реструктуризації боргу, доступних для життєздатних, але надзаборгованих компаній. Крім того, посилення 72 підтримки енергозбереження та відновлюваної енергетики не лише прискорить декарбонізацію країни, а й сприятиме інноваціям. Країна повинна забезпечити ефективне та швидке використання значного фінансування Європейського Союзу, доступного для підтримки реконструкції. Як тільки почнеться відновлення, країна повинна повернутися до збалансованого бюджету, поєднавши збільшення доходів і економічної ефективності, і продовжувати забезпечувати фіскальну стійкість у довгостроковій перспективі [77; 97, 156]. Незважаючи на те, що Болгарія діяла задовго до пандемії, вона, тим не менш, зіткнулася з низкою структурних змін, які потрібно буде вирішити, коли економіка відновиться після нинішньої кризи. Ця економічна оцінка стосується двох ключових довгострокових проблем. Враховуючи старіння населення та одне з найшвидших темпів скорочення населення у світі, Болгарії необхідно буде зробити сильний акцент на зростанні продуктивності для забезпечення майбутнього рівня життя; продуктивність буде підвищуватися завдяки реформам, які покращують бізнес-середовище. Демографічний спад впливає на сільські райони, причому великі території страждають від депопуляції через міграцію та швидке старіння інших мешканців. Регіональні відмінності в доходах є більшими, ніж у більшості країн ОЕСР, і вони більше зросли між регіонами з відмінністю доступу до більших міст. Майбутні плани відновлення повинні забезпечити, щоб відсталі регіони не залишилися позаду. Поліпшення їх зв’язку з ланцюжками поставок за допомогою кращого транспорту та достатньої кількості житла, особливо в містах, буде важливим для нових шукачів роботи [41, 41]. Таким чином, еволюція політики західноєвропейської спільноти щодо Болгарії та інших держав Східної Європи аж до почалися з країнами «першої хвилі» переговорів про їх вступ до ЄС, дає підстави вважати, що на той виклик, перед яким постало і Європейський Союз і вся Європа на переломному витку історії, був вироблений адекватну відповідь. Він зміг стати імпульсом до створення нових форм відносин між цими державами і 73 Західною Європою. Проте слід визнати, що процес східного розширення ЄС виявився набагато складнішим, дорогим і тривалим проектом, ніж це бачилося в кінці 1980-х рр. Вантаж проблем, визначається масштабністю процесу, низьким рівнем економічного розвитку країн-кандидатів і необхідністю реформування інституційної структури ЄС породжує коливання і часом непослідовність Євросоюзу у виробленні та здійсненні стратегії взаємовідносин з країнами ЦСЄ. Після вступу в ЄС підвищився міжнародний статус Болгарії. Болгарії з 1 січня 2007 р вдалося відстояти свої міжнародні інтереси, завдяки своєму членству в Європейському Союзі. Тимчасове охолодження у відносинах між країнами було викликано переважно приходом до влади в Болгарії Союзу Демократичних Сил. На початку XXI ст., в умовах глобалізації, виникла проблема теоретичного пояснення існування безлічі національних культур, економік, всього того різноманіття, яке називається світовою спільнотою. Саме культурна ідентичність може стати одним з можливих ключів до шифру і проектування процесу глобалізації в майбутньому. Глобалізація впливає не тільки на різні соціальні верстви суспільства, але також на держави і національні культури. Відбувається уніфікація ідейних цінностей і політичних постулатів, йде потужний нав`язування однієї культури народів окремих держав, які поступово втрачають своє національне обличчя. Інтеграція Болгарії в Європейський Союз – відповідна міра на виклик глобалізації, що, в свою чергу, супроводжує стандартизації та уніфікації культурних цінностей. У цих умовах болгари повинні самостійно займатися проблемою збереження і подальшого розвитку своєї національної культури і пошуком національної ідентичності в умовах глобалізації. Вплив процесу глобалізації та інтеграції Болгарії до Європейського Союзу на мову, писемність, традиції, в цілому національну культуру може обернутися втратою національної і культурної ідентичності Болгар. У цих умовах болгари повинні самостійно займатися проблемою збереження і 76 історіографія є досить скудною у даному питанні, та все ж можна виділити основні напрямки організації економічного співробітництва у рамках Україна – Болгарія – ЄС, де Республіка виступає своєрідним провідником і наставником України з питань європейської інтеграції. Іншим важливим напрямком вітчизняних досліджень, є вивчення великого регіонального економічного співробітництва, спираючись на основні засади економічного розвитку, створених у рамках Організації Чорноморського економічного співробітництва у зазначеному регіоні. Членство в ЄС, НАТО, СОТ та інших міжнародних організаціях позитивно впливає на політичне та економічне інтегрування країни в міжнародне співтовариство та загальну торговельно-економічну сферу країн Південно-Східної Європи. Після шостого розширення, диспропорція всередині ЄС посилилася, так як Болгарія – є найбіднішим членом у складі Європейського Союзу. Розрив у рівні соціально-економічного розвитку між старими і знову набраними членами ЄС безпрецедентно великий. І саме цим пояснюється досить широке сприяння соціально-економічних і політичних перетворень. Завдяки підтримці Євросоюзу, який стимулював Болгарію з метою прискорення та оптимізації трансформації, болгарський уряд став проводити необхідні реформи, щоб відповідати критеріям ЄС. Сьогодні Болгарія активно розвиває зовнішньоекономічні зв'язки, орієнтуючись на відкритість своєї економіки та докладає значні зусилля до інтегрування країни в європейські та світові структури. Одним з основних зовнішніх напрямків співпраці є активна участь країни у регіональних економічних проектах. Виходячи з риторики політичної верхівки сучасної Болгарії, основоположним для держави залишається європейський напрямок розвитку у економічній та політичній сфері, та подальше приєднання до Європейських структур. В той же час, наголошується, що кожне політичне рішення буде узгоджене з інтересами громадян, хоч і на практиці, як ми могли простежити в ході нашого дослідження, цього принципу не завжди дотримано. У контексті даної теми дослідження, важливе значення мало 77 вивчення сучасних викликів та загроз, які виникли на сучасному етапі, або вже стали традиційними. Особливо це цікаво для регіону Балкан, який вже історично став одним з осередків зіткнення інтересів Сходу та Заходу, коридором між Європою та Азією. Це вигідне геополітичне положення, в той же час, стає епіцентром викликів європейській безпеці, що звісно знаходить своє відображення в безпековій політиці Болгарії, яка враховує також інтереси та проблеми регіону. Аналіз засвідчує, що Європа має достатньо важелів і засобів, а також широкий вибір політичних інструментів для реалізації заходів щодо протистояння багатьом загрозам. Та Болгарії, як дуже бідній і корумпованій державі, дуже важко вирішувати усі гострі питання самостійно, тому вона постійно прислухається та співпрацює з відповідними міжнародними структурами, що неодмінно накладає свій відбиток у її зовнішньополітичній поведінці на світовій арені. Співпрацюючи з ЄС та НАТО, Болгарії поки що вдається протидіяти викликам, що виникають. Болгарія тут виступає значним Південно-Східним оплотом, і в свою чергу, робить помітні кроки у реалізації представлених ініціатив з регіонального розвитку торгівельних програм програм. Відчувається також вплив інших міжнародних організацій, що також відображається в економічному середовищі. Тож, якщо загалом оцінити положення Болгарії на геополітичній карті Європи з точки зору економічного впливу, можна сказати, що країна має достатньо важелів та впливових покровителів для її підтримки у регіоні. Однак, все ще залишаються невирішеними низка принципово важливих питань реструктуризації внутрішньої політики та ліквідації корупції у владних структурах, інтеграції у деякі регіональні структури та стабілізації взагалі ситуації у Європі, пов’язаної з епідеміологічним станом у країнах і всі послідуючі наслідки. 78 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ Джерела: 1. Европейское соглашение об ассоциации между ЕС и Болгарией 1994 г. URL: http://eulaw.edu.ru/documents/legislation/eea/eaa_bulgaria.htm (дата звернення: 14.11.2021). 2. Європейська угода, що засновує асоціацію між Республікою Болгарія, з однієї сторони, та Європейськими Співтовариствами та їх державами-членами, з іншої сторони. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_744#Text (дата звернення: 14.11.2021). 3. ИНФОСТАТ. Информационна система ИНФОСТАТ на НСИ предоставя статистическа информация за демографското и социално- икономическото състояние и развитие на България. URL: www.nsi.bg/otrasal.php?otr=6 (дата звернення: 21.10.2021). 4. Национална програма за реформи Република България (2008- 2010 г.). URL: https://www.strategy.bg/StrategicDocuments/List.aspx?lang=bg- BG&categoryId=1&typeConsultation=1&typeCategory (дата звернення: 10.11.2021). 5. Министерски Съвет Република България. URL: https://www.gov.bg/en (дата звернення 09.09.2021). 6. Постоянное структурированное сотрудничество (PESCO). Европейская Комиссия. EEAS. URL: https://eeas.europa.eu/ru/eu-information- russian/ (дата звернення: 18.11.2021). 7. Резолюция на Европейския парламент от 15 януари 2020 г. относно изпълнението на общата политика за сигурност и отбрана – годишен доклад (2019/2135(INI)). URL: https://www.europarl.europa.eu/doceo/document/TA-9-2020-0009_BG.html (дата звернення: 05.11.2020). 81 Література: 24. Алексеев В. Н. Вхождение Болгарии в Европейский Союз: основные аспекты внутренней и внешней политики: дис. ... канд. ист. наук: 07.00.03. Краснодар, 2009. 234 с. 25. Ангелов И. Расширение ЕС на восток: проблемы интеграции Болгарии. Проблемы теории и практики управления. 2003. № 1. С. 52–59. 26. Баева И. Две десетилетия български преход – предпоставки, проблеми, равносметка. Дриновський збірник. 2011. Т. 4. С. 330–341. 27. Баторшина И. Основные этапы восточноевропейского расширения ЕС. Ретроспектива. Всемирная история глазами молодых исследователей. 2009. № 4. С. 81–91. 28. Бонев Х. Стойностна идентичност. Научен алманах. Поредица: История, Култура, Медии. Книга 2. Глобализация и социокултурно развитие. Научни доклади. Варна, 2002. С. 317-326. 29. Брусиловська О. І. Посткомуністична Східна Європа: зовнішні впливи, внутрішні зміни. Одеса : Астропринт, 2007. 349 с. 30. Бурдяк В. Інтеграція Республіки Болгарія до Європейського Союзу. Україна-Європа-Світ. Міжнародний збірник наукових праць. Серія: Історія, міжнародні відносини. 2012. Вип. 9. С. 23-34. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Ues_2012_9_5 (дата звернення: 14.10.2021). 31. Валева Е. Л. Системная трансформация в Болгарии: от смены власти до вступления в Европейский Союз (1991–2007). Общественные трансформации в странах Центральной и Юго-Восточной Европы (90-е годы ХХ века – начало ХХI столетия) / под ред. Ю. С. Новопашина. Москва : Институт славяноведения РАН, 2008. С. 22–85. 32. Валева Е. Л. Постсоциалистическая Болгария: надежды и разочарования XXI века. Славянский мир в третьем тысячелетии: Межкультурный и межконфессиональный диалог славянских народов / Редкол. : Боголюбова Г. В., Данченко С. И., Конёнкова А. К., Никифоров К. 82 В., Узенёва Е. С. (отв. ред.), Хаванова О. В., Чепелевская Т. И. Москва : Институт славяноведения РАН, 2011. С. 18–29. 33. Вахудова А. М. Нерозділена Європа: демократія, важелі впливу та інтеграція після комунізму / Пер. з англ. Тараса Цимбала. Київ : Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2009. 379 с. 34. Генова-Михалева В. Л. Система образования в Болгарии в условиях Европейской интеграции: организационно-управленческие аспекты : дисс. ... канд. эконом. наук : 08.00.05. Москва, 2006. 184 с. 35. Георгиева Е. С. Трансформация медиа Болгарии в условиях европейской интеграции: дисс. ... канд. полит. наук: 10.01.10. Санкт- Петербург, 2011. 195 с. 36. Давыдова Н. А. Общественно-политическое развитие Болгарии в контексте международных отношений: дисс. ... канд. ист. наук. : 07.00.15. Мсква, 2007. 178 с. 37. Деловая Болгария: справочник ПОЛПРЕД. Экономика и связи с Россией в 1999-2001 гг. / И. Ермаченков, Н. Кац, А. Комаров [и др.]; гл. ред. д.и.н. Г.Н. Вачнадзе. М.: ФГУП «ПИК ВИНИТИ», 2002. 57 с. URL: http://ebooks.znu.edu.ua/files/Bibliobooks/POLPRED/Bolgariya/1.pdf (дата звернення: 17.10.2021). 38. Державна підтримка українського експорту. URL: http://ukrexport.gov.ua/ukr/country_brief/?country=bul (дата звернення: 07.10.2021). 39. Димитриев К. Болгария / под ред. Э.Шифрина. Москва : Госсоцэкиздат, 1991. 118 с. 40. Европейское соглашение об ассоциации между ЕС и Болгарией 1994 г. URL: http://eulaw.edu.ru/documents/legislation/eea/eaa_bulgaria.htm (дата доступу: 12.10.2021). 41. Економічна і соціальна географія світу : навч. посібник / за ред. С. П. Кузика. Львів : Світ, 2002. 672 с. 83 42. Зудинов Ю. Ф. Болгария: политические метаморфозы первого пост-тоталитарного пятилетия. Политический ландшафт стран Восточной Европы середины 90-х годов / отв. ред. Ю. Ф. Зудинов. Москва : Институт славяноведения и балканистики, 1997. С. 12–54. 43. Зудинов Ю., Валева Е. Болгария в середине 90-х годов: по- прежнему на перепутье. Политический ландшафт стран Восточной Европы середины 90-х годов / отв. ред. Ю. С. Новопашин. Москва : Институт славяноведения и балканистики, 1995. С. 13–39. 44. Казаков Е. Европейската перспектива за българия: глобалният геополитически контекст. Международни отношения. URL: http://spisaniemo.bg/articles/2005/6/499-evropeiskata-perspektiva-za-bulgariya %3a-globalniyat-geopoliticheski-kontekst-(дата звернення: 17.10.2020). 45. Калинова Б., Баева И. Българските преходи 1939–2010. София: Панорама, 2002. 208 с. 46. Карасімеонов Г. Досвід Болгарії як члена НАТО та ЄС (що може використати Україна?). URL: http://evroklub.ucoz.Ua/_ld/0/39_book_ukr.pdf (дата звернення: 11.11.2021). 47. Карасимеонов Г. Новата партийна система в България. София : ГорексПрес, 2003. 224 с. 48. Карцев В. Болгария – Европейский Союз: стратегический приоритет внешней торговли. Внешняя торговля. 1998. № 1-3. С. 49-52. 49. Карцев В.И. Экономическая политика нового правительства Болгарии. Бюллетень иностранной коммерческой информации. 2009. №. 128. С. 4-15. 50. Кирилик В. Євроінтеграційний шлях Республіки Болгарія: досвід для України. Політика і час. 2005. № 11. С. 42-48. 51. Койчев Н. Трансформации в Болгарии: результаты, ошибки, перспективы. Проблемы теориии практики управления. 2001. №4. С. 28-34. 52. Косолапов А. Б. Туристское страноведение. – Европа и Азия : уч.- практ. пособ. Москва : КНОРУС, 2005. 400 с. 86 74. Cioroianu A. The BSEC in Its Fifteenth Anniversary. Black Sea Economic Cooperation: Fifteen Years of Regional Activity (1992-2007). Views by Foreign Ministers and Heads of BSEC Institutions. Athens: International Centre for Black Sea Studies, 2007. URL: http://www.icbss.org/index.php? option=com_docman&task=doc_download&gid=400 (дата звернення: 15.10.2021). 75. Communication from the Commission to the Council and the European Parliament black sea synergy – A new regional cooperation initiative /*COM/2007/0160 final*/. COMMISSION OF THE EUROPEAN COMMUNITIES. Brussels, 11.4.2007. URL: https://eur-lex.europa.eu/legal- content/EN/TXT/?uri=celex%3A52007DC0160 (дата звернення: 11.10.2021). 76. DeDominicis B. State authority in Bulgaria: a post-colonial Balkan national community. International Journal of Interdisciplinary Studies. 2015. № 1. Р. 21–37. 77. EU and Black Sea Regional Cooperation. Report on the International Workshop. Berlin, 2007. March 26-27. 9 p. 78. EU-backed Nabucco project 'over' after rival pipeline wins Azeri gas bid / EurActiv. URL: http://www.euractiv.com/section/energy/news/eu-backed- nabucco-project-over-after-rival-pipeline-wins-azeri-gas-bid/ (дата звернення: 20.09.2021). 79. Felician Z., Doytch N. EU accession and foreign-owned firms in Bulgaria. Post-communist studies. 2017. № 4. P. 392–404. 80. Gateva E. Post-accession conditionality – translating benchmarks into political pressure? East-European Politic. 2013. № 4. Р. 420–442. 81. Gesley J. European Union: 23 Member States Sign Common Notification to Deepen Defense Cooperation. Global Legal Monitor. URL: https://www.loc.gov/law/foreign-news/article/european-union-23-member-states- sign-common-notification-to-deepen-defense-cooperation/ (дата звернення: 13.11.2020). 87 82. Stern Jonathan. The Role of Gases in the European Energy Transition. Russian Journal of Economics. 2020. Р. 390-405. 83. Kalotay K. FDI in Bulgaria and Romania in the wake of EU accession. Journal of East-West Business. 2008. № 1. Р. 5–40. 84. Karasimeonov G. Bulgaria’s New Party System. 1995. URL: https://www.taylorfrancis.com/chapters/edit/10.4324/9780203430132-18/bulgaria- new-party-system-georgi-karasimeonov (дата зверенення 10.10.2021). 85. Katsikas S., Siani-Davies P. Negotiating diplomacy in the New Europe. London, 2011. 224 р. 86. Kostova D. Report on Bulgaria: Elites’ Europeanness and their trust in institutions. Historical Social Research. 2016. № 4. Р. 239–253. 87. Levitz P., Pop-Elches G. Monitoring, Money, Migrants: Countering Post-Accession Backsliding in Bulgaria and Romania. Europe-Asia Studies. 2010. № 3. P. 461–479. 88. Levitz P., Pop-Elches G. Why no backsliding? The European Union`s impact on democracy and governance before and after accession. Comparative Political Studies. 2009. № 4. Р. 457–485. 89. Mihaylov V. Bulgaria’s geopolitical and geoeconomic reorientation (1989–2019). Journal of Geography Politics and Society. University of Silesia in Katowice. 2019. С. 12-23. 90. Myroshnychenko V. V., Onyshchenko S. V., Shtepenko K. P. Financial provision of oil and gas industry development. Інформаційно- аналітичне забезпечення стратегій інноваційного розвитку. Матеріали міжвузівської наук.-практ. конф. (5-6 квітня 2012 р., м. Полтава). Полтава, 2012. С. 59–60. 91. Nancheva N. Bulgaria’s response to refugee migration: institutionalizing the Boundary of Exclusion. Journal of Refugee Studies. 2016. № 4. Р. 549–567. 92. Papadimitriou D., Gateva E. Between Enlargement: Led Europeanisation and Balkan Exceptionalism: An Appraisal of Bulgaria`s and 88 Romania`s into the EU. Perspectives on European Politics and Society. 2009. № 2. P. 152–166. 93. Petrevski G., Bogoev J., Tevdovski D. The transmission of foreign shocks to South-Eastern European economies. Empirica. 2015. № 4. P. 747–757. 94. Stern Jonathan. The Role of Gases in the European Energy Transition. Russian Journal of Economics. 2020. Р. 390-405. 95. The Reunification of Europe: Anti-totalitarian Courage and Political Renewal / ed. by Angela Kaladjis. Brussels: EPP Group in the European Parliament. 2009. 416 p. 96. Toneva-Metodieva L. Beyond the carrots and sticks paradigm: Rethinking the cooperation and verification mechanism experience of Bulgaria and Romania. European Politics and Society. 2014. № 4. Р. 534–551. 97. Vodička K. Bulgaria. From Eastern Bloc to European Union: comparative processes of transformation since 1990. New York, 2017. P. 278– 306. 98. Weziak-Bilowolska D. Spatial variation in EU poverty with respect to health, education and living standards. Social Indicators Research. 2016. № 2. Р. 151–179. 99. World Energy Investment Outlook. The International Energy Agency (IEA), 2014. URL : www.euronuclear.org. (дата звернення: 21.09.2021). 91 ДОДАТОК 3 Експopт тoвapів з Бoлгapії дo ЄС, млpд дoл. СШA, 2015-2020 pp. Джерело: https://eba.com.ua/research/doslidzhennya-ta-analityka ( дата звернення 07.10.2021) 92 ДОДАТОК 4 Стpуктуpa експopту з Бoлгapії в 2020 p. Pічнa стaтистикa міжнapoднoї тopгівлі тoвapaми. Джерело: https://export.by/bulgaria (дата звернення 14.08.2021) 93 ДОДАТОК 5 Pічнa стaтистикa міжнapoднoгo імпopту Бoлгapї. Джерело: Стpуктуpa імпopту з Бoлгapії в 2020 p. URL: https://www.tbncom.com/index/0-610 (дата звернення 22.08.2021)