Діяльність транснаціональних компаній в Україні - конспект - Международные отношения, Конспект из Международные Отношения
Guzeev_anton
Guzeev_anton10 June 2013

Діяльність транснаціональних компаній в Україні - конспект - Международные отношения, Конспект из Международные Отношения

PDF (872 KB)
109 страница
349количество посещений
Описание
Samara State University of Economics . Конспект лекций по предмету Международные отношения. Вступ Розділ 1. Теоретичні аспекти діяльності транснаціональних корпорацій Глобальні ТНК: загальна характеристика ТНК у процес...
20очки
пункты необходимо загрузить
этот документ
скачать документ
предварительный показ3 страница / 109
это только предварительный показ
3 shown on 109 pages
скачать документ
это только предварительный показ
3 shown on 109 pages
скачать документ
это только предварительный показ
3 shown on 109 pages
скачать документ
это только предварительный показ
3 shown on 109 pages
скачать документ
???????? ??????

Дипломна робота

на тему:

Діяльність транснаціональних компаній в Україні

2

Зміст

Вступ

Розділ 1. Теоретичні аспекти діяльності транснаціональних корпорацій

1.1 Глобальні ТНК: загальна характеристика

1.2 ТНК у процесах глобального руху капіталів та інвестування

1.3 Позитивні та негативні наслідки господарської діяльності ТНК

Розділ 2. Аналіз сучасного стану діяльності ТНК в Україні

2.1 Роль ТНК в процесі іноземного інвестування в економіці України

2.2 Обсяги та розподіл іноземних інвестицій в Україні

2.3 Аналіз інвестицій ТНК у табачну промисловість України

Розділ 3. Характеристика прямих іноземних інвестицій ТНК у харчову

промисловість України

3.1 Характеристика діяльності компанії Nestle на ринку України

3.2 Характеристика компанії Coca-Cola в Україні

3.3 Характеристика інвестицій ТНК у економіку України у галузі

електроніки (на прикладі німецької ТНК Siemens)

Висновки та пропозиції

Список використаної літератури

Додатки

2

Вступ

Характеризуючи сучасні тенденції в розвитку ТНК, слід відзначити,

по-перше, вплив науково-технічного прогресу на розвиток

транснаціонального капіталу, по-друге, особливості інноваційної діяльності

ТНК, по-третє, прискорений розвиток і вдосконалення факторів

виробництва, що використовуються ТНК. Останніми роками відпала

необхідність у надвеликих підприємствах на територіях окремих держав,

розрахованих на всесвітній ринок. З'являється можливість створювати

заводи, що випускають одну і ту ж продукцію за однією і тією ж технології в

низці країн, тобто уніфікувати випуск продукції в міжнародному масштабі й

організувати спільне виробництво з підприємствами, що знаходяться в

різних точках земної кулі й мають різну національну належність.

Результатом НТП стала сучасна техніка, що дає змогу об'єднувати

підприємства, які спеціалізуються на випуску різних видів продукції, але

пов'язані виробничими відносинами в рамках однієї корпорації. Раніше такі

підприємства належали різним фірмам або були самостійними комерційними

одиницями. Тепер вони, підпорядковуючись одній ТНК, є складовими

загального міжнародного виробничого комплексу.

Важливе досягнення нового етапу НТП останньої третини XX ст. -

розвиток електроніки, інформатики, біотехнології, виробництва нових

композитних матеріалів. У цих умовах міняються місцями "матеріальний" і

"інтелектуальний" фактори виробництва. Розвиток супутникового зв'язку,

новітніх транспортних засобів і комунікацій формує своєрідний механізм

руху інформації, який дає змогу підтримувати постійний зв'язок з будь-якою

точкою світу і сприяє розвитку міжнародних мереж підприємств, пов'язаних

між гобою єдиним виробничим процесом. Знаходячись у різних країнах,

вони можуть управлятися з одного центра і за єдиним планом. Вмить

2

отримана інформація про виробництво, збут, прибутковість тощо на всіх

дільницях за допомогою комп'ютерної техніки і сучасних засобів оптичного і

космічного зв'язку сприяє вчасному прийняттю рішення про коригування у

глобальному масштабі.

Таким чином, ТНК можуть розміщувати виробництво в будь-якій точці

світу - там, де їм вигідно, не утруднюючи себе національними межами і

кордонами. В одних випадках вирішальну роль відіграє близькість сировини

і матеріалів, дуже громіздких, дорогих для транспортування. В інших

використовується близькість місткого ринку збуту. ТНК може приваблювати

наявність кваліфікованої робочої сили або, навпаки, використовується

величезний резерв дешевої та малокваліфікованої робочої сили у країнах, що

розвиваються. В усіх цих випадках виробництво орієнтується на випуск

продукції, що має споживчий попит, і постачають на будь-який ринок або

регіон звідти, де її виробництво найбільш вигідне. Виробництво стає

глобальним, з'являються підприємства, які працюють "на весь світ".

На рубежі XX - XXI ст. транснаціональним корпораціям (ТНК)

приділяється багато уваги. Сьогодні немає жодного значного процесу в

світовій економіці, що відбувався б без участі ТНК. Вони приймають як

пряму, так і опосередковану участь у світових економічних, а також

політичних процесах. Хоча ТНК здійснюють свою діяльність у системі

світового господарства, їх вплив поширюються і на політичну сферу, що

дозволяє розглядати ТНК поряд із державами і міжнародними організаціями.

Загалом дослідження даної теми у різних дослідників є досить

суперечливим і неоднозначним, тому феномен ТНК і досі є дискусійним

питанням як у спеціалістів, що займаються дослідженням сучасних

міжнародних відносин, так і у керівників держав, а також і у політичних

діячів.

2

Об’єктом дослідження роботи виступають ТНК, їх діяльність в

Україні, вплив на економіку України, оскільки ТНК відіграють одне з

панівних положень у світовій економічній системі. Ще на стадії виникнення

ТНК стали об’єктом бурхливих економічних дискусій, а на сучасному етапі

розвитку міжнародних економічних відносин вони займають панівне

положення загалом завдяки своїй економічній могутності.

Метою даної роботи є дослідження діяльності Транснаціональних

корпорацій в Україні та їх вплив на розвиток політичних та економічних

реформ в країні.

Предметом дослідження є специфіка функціонування, особливості

діяльності ТНК у міжнародних відносинах, а також тенденції розвитку і їх

вплив на світові економічні процеси і, зокрема, в Україні.

Виходячи з мети роботи сформовані наступні завдання:

дослідити передумови виникнення і фактори розміщення, структуру і

типи ТНК;

проаналізувати вплив науково-технічної революції на їх діяльність;

охарактеризувати ТНК у різних аспектах, насамперед у фінансовій,

валютно-кредитній, інвестиційній, технологічній сферах;

провести дослідження щодо впливу діяльності ТНК (на прикладі таких

транснаціональних компаній як Coca-Cola, Nestle, Siemens, JTI, Philip Morris

на розвиток економіки України.

Завдання роботи зумовили її структуру.

Робота складається із вступу, трьох розділів, висновку, списку

літератури і додатків.

При написанні роботи використовувались такі методи дослідження

як порівняльний, системно-структурний, статистичний.

2

Розділ 1. Теоретичні аспекти діяльності транснаціональних корпорацій

1.1 Глобальні ТНК: загальна характеристика

Форми міжнародного підприємництва дуже різноманітні. Вони

включають створення дочірніх фірм і філіалів за рубежем, спільних

підприємств (СП) з фірмами інших країн, змішаних компаній за участю

місцевої і державних частки капіталу. У свою чергу, кожна з цих форм може

базуватися як на одноособовій, так і на спільній власності в області капіталу,

засобів виробництва чи технології. Однак загальним для усіх видів

міжнародного підприємництва є вихід економічної діяльності за рамки

національних кордонів, її транснаціоналізація.

Міжнародні корпорації являють собою великі фінансово-виробничі,

науково-технологічні, торгово-сервісні об'єднання, для яких характерно

органічне сполучення виробництва в країні базування з широко

розгалуженою системою функціонування за рубежем. На практиці

розрізняють три основних типи міжнародних корпорацій.

Перший з них - це транснаціональні корпорації (ТНК), до яких

відносять компанії з використанням переважно однонаціонального

акціонерного капіталу, управлінського контролю й інтернаціональною

сферою діяльності. ТНК організують головну компанію в країні базування і

дочірні компанії, філії по усьому світі. Найбільш типовими компаніями

такого типу є "Форд", "Екссон", "Нестле",.

Другий тип - багатонаціональні корпорації (МНК), що

інтернаціональні по використовуваному капіталі, контролю і сфері

діяльності. МНК поєднують національні компанії двох і більш країн

світового господарства. Найбільш типовими представниками даної групи є

"Ройял датч-Шелл", "Юнілевер", "Фіат-Сітроєн". Даний тип міжнародних

2

корпорацій виник раніш, ніж ТНК, але в даний час не має широкого

поширення.

Третій тип - це міжнародні корпоративні союзи, що являють собою

спеціальні об'єднання промислових, банківських і інших концернів з метою

рішення великих економічних задач. Дані союзи в більшому ступені

організуються в таких сферах, як електронному, електротехнічному,

хімічному, нафтова, автомобіле- і авіабудування, інформатика.

Останнім часом в економічній літературі стали використовувати

термін "глобальні корпорації", тобто ведучі свою діяльність у масштабах

усього світу. Однак на практиці не існує таких корпорацій, що мали би філії

у всіх країнах світу, і вищерозглянуті типи в більшому чи меншому ступені є

глобальними. Так, "Nestle" має філії в більш ніш 100 країнах, "Кока-кола" - у

190 країнах.

Комісія ООН по ТНК виділила ряд ознак, по яких у сучасних умовах

варто розпізнавати ТНК. До них відносяться:

• річний оборот (обсяг продажів) більш 1 млрд. дол.;

• наявність філій не менш чим у 6 країнах;

• частка закордонних активів повинна складати 25-30% у загальній

вартості всіх активів компанії;

• 1/5-1/3 всього обсягу обороту компанії повинна приходитися на

зовнішні операції, тобто реалізуватися за межами країни резиденції. ТНК

виникають під впливом цілого комплексу факторів, а саме:

1) інтернаціоналізації виробництва і капіталу на основі розвитку

продуктивних сил;

2) експансії капіталу за кордоном, створення власних відділень;

3) прагнення до одержання надприбутків;

4) твердої конкуренції, що веде до концентрації виробництва і капіталу

в м/н масштабі;

2

5) зниження значення геоекономічних границь.

Зі створенням власних м/н виробничих комплексів ТНК одержують

додаткові можливості впровадження в економічну структуру інших країн.

Вони можуть використовувати у своїх інтересах їхній природний,

виробничий, технологічний і трудовий ресурси, поглиблювати

внутріфірмовий поділ праці на базі вже наявних чи створюваних за рубежем

вузькоспеціалізованих виробництв.

Закордонне виробництво дає ТНК ті переваги, що випливають з

розходження економічних умов між країною базування материнської

компанії і країнами, де розташовані її філії і підконтрольні фірми. До них

відносяться розходження в забезпеченості і вартості природних ресурсів, у

ставках заробітної плати, оподатковування, нормах амортизаційних

відрахувань, фірмового, антитрестовського і трудового законодавства,

екологічних стандартах, кваліфікації робочої сили, курсах валют і по

багатьох інших компонентах, що формує вартість виробленої продукції.

Організаційна структура ТНК дає їм таку специфічну перевагу, як перенос

зовнішньоекономічних операцій у внутріфірмові операції - це дозволяє

зберігати монополію на нові технології і "ноу-хау", обходити митні бар'єри,

уникати міжнародної конкуренції, знижувати собівартість продукції, тому

що внутрішні трансферні ціни в 3-4 рази нижче світових цін.

З часу виникнення наприкінці XIX ст. ТНК істотно еволюціонували.

ТНК першого покоління діяли в границях колоніальних імперій кінця,

що існували, XIX - початку XX ст. Це колоніально-сировинні ТНК (картелі,

синдикати, трести), основною метою яких було одержати доступ до дешевих

джерел сировини.

ТНК другого покоління існували в період між двома війнами початку і

середини XX в. Це військові ТНК, діяльність яких була зв'язана головним

чином з виробництвом озброєння, боєприпасів, амуніції.

2

ТНК третього покоління з'явилися на початку 60-х років з розвитком

НТР і ростом споживчого попиту - це техніко-споживчі компанії. Їхніми

цілями були завоювання ринків збуту, джерел сировини, сфер додатка

капіталів; вони широко використовують досягнення НТР і переваги

міжнародної кооперації підприємств. Становлення даних ТНК відбувалося в

умовах загострення світової конкуренції і початку західноєвропейської

інтеграції. Різкий ріст рівня життя змусив їх орієнтуватися на масовий

споживчий ринок.

ТНК четвертого покоління формуються з 80-х років - це глобальні

корпорації. Стратегія їх характеризується інноваційною агресивністю і

динамізмом, відходом від одногалузевої структури, постійним

удосконалюванням внутрікорпоративної структури, націленністю на

завоювання вже не окремих сегментів ринку, а ключових світогосподарських

позицій у виробництві і реалізації продукції.

З другої половини 80-х років почався новітній етап глобалізації

світового виробництва. Перший етап продовжувався 30 років, до початку

першої світової війни. Другий - 25 років після другої світової війни. Між

другим і третім етапами наступає пауза в інтенсивному рості міжнародних

прямих інвестицій, що припадає на 70-і і першу половину 80-х років.

Кожний етап інтенсивного формування і розвитку транснаціональних

підприємств супроводжувався прискореним ростом світової економіки.

У середині 19 ст., до того як одержало потужний розвиток міжнародне

підприємництво, в усьому світі переважало місцеве виробництво. Приблизно

90% усіх товарів і послуг вироблялись тоді на базі сировини і матеріалів,

котрі фірми одержували в радіусі 150 км, і в таких же межах реалізовувалася

переважна частина продукції. Сьогодні в індустріальних країнах у

середньому половина продукції виробляється іноземними філіями і

2

дочірніми підприємствами ТНК. Приблизно така ж частка сировини і

матеріалів імпортується або виробляється іноземними відділеннями.

У основі розвитку транснаціональних корпорацій лежить тенденція до

інтернаціоналізації виробництва і капіталу. Характерний вивіз капіталу з

промислово розвинутих країн. У період 1903-1913 р., експорт капіталу з

Англії складав у середньому 7% від національного доходу. У цілому на

частку Англії до 1914 р. припадало більш 50% всього експортованого

міжнародного капіталу. Іноземні інвестиції розподілялися в такий спосіб:

40% було вкладено в залізницю, 30% - урядові і муніципальні позики. У

період, між першою і другою світовими війнами напрямок інвестицій

починає змінюватися: країна Західної Європи і насамперед Англія,

втрачають своє панівне положення кредиторів і експортерів капіталу, а

американський капітал усе в більшому ступені проникає в Західну Європу.

Характерною рисою є те, що 25% від загальної суми складали прямі

інвестиції. Масивне спрямування американського капіталу за кордон і

створення там дочірніх філій почалося незабаром після другої світової війни.

Ця тенденція наочно ілюструється даними, наведеними в таблиці 1.1

Таблиця 1.1

Кількість американських іноземних філій, які засновувались Роки Усього У Західній Європі

51-55

56-60

61-65

66-67

68-69

70-71

72-73

74-75

83,8

192,0

322,4

390,0

508,5

431,0

378,0

265,5

25,6

72,2

136,8

167,5

237,0

208,5

179,0

104,0

2

Відбувалася зміна як додаткових сфер, географії й обсягу інвестицій,

так і їхньої сутності. Експортований капітал із сфери торгівлі, послуг,

портфельних інвестицій став переміщуватись в галузь виробництва.

Економісти велику увагу звертають на стимули або мотиви, фактори,

що спонукають фірми інтернаціоналізувати виробництво. З цього приводу

існують різноманітні і дуже суперечливі погляди. Необхідність залучення

іноземних інвестицій економісти пояснюють недосконалістю внутрішнього і

зовнішнього ринків, конкуренцією з боку фірм і підприємств, що належать

державі, бажанням реалізувати технологічні й організаційні переваги,

управлінський і підприємницький досвід, використовувати розбіжності у

валютних курсах, забезпечити доступ до джерел сировини і т.д.

Англійський економіст П. Баклі і М. Кассон у 1976 р. спробували на

основі виділення певних класифікаційних ознак, що враховують інвестиційні

стимули підприємств, створити свою теорію інтернаціоналізації

виробництва. Ці автори вважають, що ухвалення рішення про іноземні

інвестиції залежить від балансу між чотирма групами факторів, що вони

визначають як:

фактори, специфічні для даної галузі промисловості (характер

продукції, структура ринку, масштаби виробництва);

фактори, специфічні для регіону (розмір території, транспортні зв'язки,

культурні особливості і традиції);

фактори, специфічні для нації або держави (тобто політичні фактори,

податкове і фінансове законодавство й ін);

фактори, специфічні для фірми (управлінський і виробничий досвід).

Теоретичний аналіз показує, що інвестори успішно за межами ТНК

володіють одним або кількома конкурентними перевагами в порівнянні з

фірмами країн, що приймають. У той же час ТНК намагаються розмістити

2

свої капітали в країні, що має порівняльні переваги у визначеній галузі

виробництва, або має широкий ринок.

Група вчених на чолі з Дж. Діболдом виділяє сім факторів, що на їхню

думку, у найбільшій мірі сприяли в 1950-70 р. (період інтенсивного росту

ТНК) перетворенню окремих національних компаній у ТНК.

одержання доступу до джерел дешевої робочої сили й енергії і

відхилення від дотримання технічних стандартів по охороні навколишнього

середовища і запобігання зменшення її забруднення;

використання з вигодою для себе змін, що відбуваються у світових

торгових відносинах;

наближення до іноземних ринків, ємкість яких зростає;

запобігання захопленню конкурентами іноземних ринків і джерела

сировини;

обхід національного антитрестівського законодавства країни

походження ТНК;

зменшення і нейтралізація циклічних коливань економіки на

внутрішньому ринку на базі батьківської корпорації;

реалізація переваг, пов'язаних із створенням цілком інтегрованої

системи для проведення великомасштабних економічних операцій.

Варто підкреслити, що зазначені фактори відбивають спонукальні

мотиви великомасштабного підприємництва взагалі.

Причини виникнення транснаціональних корпорацій дуже

різноманітні, але усі вони в тій чи іншій мірі пов'язані з недосконалістю

ринку, існуванням обмежень на шляху розвитку міжнародної торгівлі,

монопольною владою виробників, валютним контролем, транспортними

витратами, розбіжностями в податковому законодавстві.

Переваги очевидні для усіх, тому їх можна розглядати як причини, у

результаті яких транснаціональні корпорації так активно розвиваються:

2

можливості підвищення ефективності і посилення

конкурентноздатності, що є загальними для всіх значних промислових

фірм, що інтегрують у свою структуру постачальницькі, виробничі,

науково-дослідні, розподільчі і збутові підприємства.

недосконалість ринкового механізму в реалізації власності на

технології, виробничий досвід і інші так називані "невловимі активи", у

першу чергу управлінський і маркетинговий досвід, що змушують фірму

ринутися зберігати контроль над використанням своїх невловимих активів. У

рамках транснаціональних корпорацій такі активи стають мобільними,

спроможними до переносу в інші країни і зовнішні ефекти використання цих

активів не виходять за межі транснаціональних корпорацій.

додаткові можливості підвищення ефективності і посилення своєї

конкурентноздатності шляхом доступу до ресурсів іноземних держав

(використання більш дешевої або більш кваліфікованої робочої сили,

сировинних ресурсів, науково-дослідного потенціалу, виробничих

можливостей і фінансових ресурсів країни, що приймає,);

близькість до споживачів продукції іноземної філії фірми і

можливість одержання інформації про перспективи ринків і конкурентного

потенціалу фірм країни, що приймає. Філії транснаціональних корпорацій

одержують важливі переваги перед фірмами країни, що приймає, у

результаті використання науково-технічного й управлінського потенціалу

материнської фірми і її філій.

можливість використовувати у своїх інтересах особливості

державної, зокрема, податкової політики в різноманітних країнах, різницю

в курсах валют і т.д.;

спроможність продовжувати життєвий цикл своїх технологій і

продукції, скидаючи їх у міру застарілості до іноземних філій і

2

зосереджуючи зусилля і ресурси підрозділів у материнській країні на

розробці нових технологій і виробів;

за допомогою прямих інвестицій фірма одержує можливість

перебороти різного роду бар'єри на шляху впровадження на ринок тієї або

іншої країни шляхом експорту. Стимул для прямих іноземних інвестицій

часто створюють національні тарифні бар'єри. Так, у 60-х роках, значний

потік інвестицій із США в Європу був породжений тарифами,

установленими Європейським економічним співтовариством. Замість

експорту готової продукції, транснаціональні корпорації створили

виробництво в країнах ЄЕС, таким чином, обійшовши їхні тарифи.

За організаційною структурою транснаціональні корпорації, як

правило, являють собою багатогалузеві концерни. Головна материнська

компанія виступає оперативним штабом корпорації. На базі

широкомасштабної спеціалізації і кооперування вона здійснює

техніко-економічну політику і контроль над діяльністю іноземних компаній і

філій.

Останнім часом у структурі транснаціональних корпорацій

відбуваються істотні зміни, головні з яких пов'язані із здійсненням так званої

комплексної стратегії.

Стратегія транснаціональних корпорацій заснована на глобальному

підході, що передбачає оптимізацію результату не для кожної окремої ланки,

а для об'єднання в цілому.

Регіональні системи управління розділяються на три основні види:

головне регіональне управління, відповідальне за усі види діяльності

ТНК у відповідному регіоні. Вони наділені всіма правами по координації і

контролю діяльності усіх філій у відповідному регіоні (наприклад, головне

регіональне управління американського концерну "General motors" по

координації діяльності філій в Азії й Океанії розташоване в Сінгапурі);

2

регіональне виробниче управління, що координує діяльність

підприємств по лінії направлення продукту, тобто по відповідному

виробничому ланцюжку. Таке управління відповідає за забезпечення

ефективної діяльності відповідних підприємств, безперебійне

функціонування всього технологічного ланцюжка, підпорядковане

безпосередньо головному регіональному керуванню ТНК. Вони націлені на

розвиток ефективних видів виробництва, нових моделей і товарів

(наприклад, корпорація "Hewlett-Packard" на початку 90-х рр. із цієї причини

перемістила свої виробничі управління лідируючих продуктів із США в

Європу);

функціональне регіональне управління забезпечує специфічні види

діяльності ТНК: збут, постачання, обслуговування споживачів після продажу

їм товару, науково-дослідні і дослідно-конструкторські роботи і т.д. Це

управління відповідальне за результати діяльності усіх відповідних структур

у регіональному або глобальному плані.

Виділяють такі типи транснаціональних корпорацій:

горизонтально інтегровані корпорації з підприємствами, що

випускають велику частину продукції. Наприклад, виробництво автомобілів

у США або мережа підприємств "Fast Food".

вертикально інтегровані корпорації, що об'єднують при однім

власнику і під єдиним контролем найважливіші сфери у виробництві

кінцевого продукту. Зокрема, у нафтовій промисловості видобуток сирої

нафти часто здійснюється в одній країні, рафінування - в інший, а продаж

кінцевих нафтопродуктів - у третіх країнах.

диверсифіковані транснаціональні корпорації, що містять у собі

національні підприємства з вертикальною і горизонтальною інтеграцією.

Типовим прикладом корпорації такого типу є шведська корпорації Nestle, що

має 95% свого виробництва за рубежем і зайнята ресторанним бізнесом,

2

виробництвом продуктів харчування, реалізацією косметики, вин і т.д. Число

таких компаній в останні роки швидко росте.

Однією з причин зменшення частки інвестицій у видобувній і обробній

галузі є відносне зменшення значення сировини в економіці. Тенденція до

зниження із розвитком НТП матеріало- і енергомісткості готової продукції

протистоїть абсолютному розширенню виробництва і споживання сировини

й палива, що зумовлює скорочення частки продукції найважливіших галузей

і зменшення витрат сировини: а енергії на одиницю національного прибутку

і промислового виробництва.

Важливим чинником, який сприяв економії сировини в останні роки, є

зростання використання повторної сировими, технологія якого істотно менш

енергомістка, і за рахунок цього досягається значна економія палива та

енергії.

Істотну роль у скороченні видобутку і споживання окремих

традиційних видів сировини відіграють замінники. Зокрема, скорочення

споживання сталі завдяки використанню більш дешевих пластмас, міді та

свинцю - через заміну кабельного зв'язку супутниковим. Однак зниження

матеріало- і енергомісткості не означає абсолютного скорочення потреб у

сировині та паливі. Світова економіка, що розвивається, і зростання

споживання, в тому числі у країнах, що розвиваються, під впливом

здійснюваних у них індустріалізації та модернізації сільського господарства

зумовлюють зростання споживання матеріалів і енергоносіїв на душу

населення. Однак прогнозуючи майбутнє споживання сировини і палива,

слід враховувати, що тенденція до зниження матеріало- і енергомісткості

збережеться. Хоча збільшення потреби в сировині та паливі зростатиме за

рахунок створення національної промисловості в країнах, що розвиваються,

але здійснюватися воно буде переважно за рахунок перенесення до цих країн

2

із промислове розвинутих екологічно небезпечних, матеріале- і працемістких

виробництв, зокрема нафтохімії, хімії, чорної та кольорової металургії.

Нині ТНК контролюють істотну частину науково-технічного

потенціалу промислове розвинутих країн. Це дає їм змогу відігравати

провідну роль у міжнародному обміні технологій і науково-технічних знань,

брати участь у НТП й сприяти структурним зрушенням у світовій економіці.

Прикладом великих ТНК є хімічні концерни. Вони продемонстрували

стабільність своїх позицій і здатність лідирувати в нових технологіях так

само, як вони лідирували І у традиційних виробництвах, їх успіх

пояснюється певними чинниками, зокрема наявністю спеціалізованих

дослідницьких лабораторій та інших інженерно-технічних підрозділів, в

яких акумулюються досвід і кваліфікація з багатьох наукових і технічних

дисциплін, та значних матеріальних ресурсів, технологічного потенціалу, що

перевищує потреби поточного виробництва, а також часу для дослідження

потенційних можливостей технологічних проривів, пристосування їх до

свого досвіду і профілю виробництва, що склався.

Сучасні ТНК здійснюють ефективну стратегію технологічного

розвитку. Вона базується на розумінні вимог НТП і охоплює організацію та

інтеграцію роботи функціональних і спеціалізованих груп у процесі

реалізації нововведень; постійний аналіз доцільності існуючої структури

ринків, функцій, завдань, погляд на технологічний розвиток в рамках фірми

на перспективу. Це дає змогу ТНК бути одним із головних суб'єктів

світового ринку технологій.

Здійснювати успішну стратегію глобальних операцій, бути лідером у

багатьох галузях виробництва, сфери послуг, носієм передових технологій

ТНК можуть завдяки їх організаційній структурі. Для ТНК характерна

трирівнева організація: а) головна компанія; б) підконтрольні філії; в)

конкретні підприємства.

2

Головна компанія, як правило, складається з холдингової та/або

оперативної компанії. Холдингова компанія - компанія-власниця

контрольного пакета акцій дочірніх товариств ТНК. Оперативна компанія -

компанія, що здійснює загальностратегічне керівництво, фінансове,

бухгалтерське планування, наукові дослідження, розробки, статистичний

облік, зв'язок з громадськістю.

Підконтрольні підрозділи пов'язані з головною компанією

виробничими і технологічними відносинами, зокрема це такі підрозділи:

1) філії та відділення, які не мають юридичної і фінансової

самостійності;

2) дочірні акціонерні товариства, що є юридичними особами, які

зберігають певну незалежність v фінансово-господарській і дослідницькій

діяльності, але частково або повністю належать за капіталом холдингу ТНК;

3) конкретні підприємства - первинні ланки організаційної структури

ТНК, що здійснюють виробничу, збутову, обслуговуючу,

фінансово-кредитну та науково-дослідну діяльність.

Стратегія ТНК охоплює різні форми їх інтеграції: водночас із

створенням традиційних зарубіжних філій створюється мережа філій за

рубежем, які мають різний ступені автономії щодо головної компанії, а

також різні форми між фірмових зв'язків (ліцензійні та субпідрядні угоди

тощо). За допомогою інформаційної технології ТНК керують мережею

підприємств, що виконують різні функції в багатьох регіонах і країнах. Така

стратегія комплексної інтеграції дає змогу постачати товари на численні

національні ринки і здійснювати необхідну сегментацію ринків.

Найважливішими функціями в системі підприємств ТНК - НДДКР є облік,

збір і обробка інформації, виробництво специфічних товарів. Вони

реалізуються у результат 1) інтеграції головної фірми та її дочірніх філій;

2) інтеграції самих зарубіжних філій;

2

3) укладання різних угод з незалежними фірмами.

За такого типу інтеграції успіх компанії в розміщенні своєї діяльності

оцінюється не з точки зору приймаючої країни, а за здатністю філій або

партнерів бити внесок у підвищення рентабельності компанії загалом.

Численні внутрішньо - і міжфірмові зв'язки нарівні з традиційними

горизонтальними і вертикальними зв'язкам заторкують все більше функцій і

є головним чинником посилення міжнародної економічної взаємозалежності

країн Хоча природа інтеграції в рамках ТНК ускладнюється, однак, щоб

вижити в сучасних умовах глобалізації економічного середовища, більшість

компаній змушена або пристосовуватися до міжнародного виробництва, або

підключатись до нього.

У 1990-ті роки популярними були міжфірмові зв'язки не лише

всередині ТНК, а й у їх відносинах з іншими господарюючими суб'єктами.

Своєрідність цих зв'язків полягав у тому, що вони безпосередньо не

заторкують відносин власності. Компанії, що співпрацюють, зберігають

свою автономію. У великих ТНК міжфірмові угоди, як правило, набувають

форми стратегічних альянсів. Вони укладаються між конкуруючими,

фірмами, які об'єднують свої зусилля у вирішенні окремих завдань. І хоча

точне поняття транснаціональних стратегічних альянсів ще не визначене,

фактично альянси зумовлюють формування міжнародної мережі

міжфірмових зв'язків. Розширення цієї мережі - головний чинник посилення

міжнародної економічної взаємозалежності країн. Отже, сучасні ТНК є

силою, з якою не може не рахуватися жодна національна держава.

Ще одна особливість діяльності ТНК в сучасних умовах - прагнення

зміцнити свої позиції на найбільш швидко зростаючих ринках. Саме у світлі

цієї тенденції можливими є перспективи збільшення іноземних прямих

інвестицій у країни Східної Європи та СНД у найближчі десятиріччя.

2

ТНК відіграють провідну роль не лише у світовій економіці, а й у

міжнародному політичному житті. Вони все інтенсивніше впливають на

політичні процеси в світі: втручаються у формування зовнішньої та

внутрішньої політики держав, втілюють її у життя, мають у своєму

розпорядженні арсенал коштів і можливостей реалізації та контролю власних

інтересів.

Неважко пересвідчитися, що політичні позиції ТНК як у масштабах

окремої держави, так і в масштабах всього світу визначаються їхньою

економічною потужністю. Адже й в усьому світі зростаючий вплив на

світовий політичний процес мають процеси, що відбуваються у світовій

економіці. Могутня інтеграція, динамічне формування єдиного світового

ринку, світових факторів виробництва, розвиток НТП, інтернаціоналізація

виробництва, сфери обігу - все це створює матеріально-технічну базу для

світового політичного процесу. Отже, незважаючи на відносну самостійність

політичного процесу, зберігається його детермінація економічними

чинниками, провідним серед яких і є економічна могутність ТНК.

Таким чином, сучасні ТНК є продуктом еволюційного розвитку

транснаціонального капіталу. Пройшовши шлях від колоніально-сировинних

до глобальних, ТНК суттєво модифікували свої пріоритети. З 80-х років XX

ст. значно посилюється активність ТНК у сфері послуг, сфера обробної

промисловості відходить на задній план, а ділова активність корпорацій у

первинному секторі (у видобувній промисловості) різко скорочується.

Основна частина промислових активів зосереджується в чотирьох галузях:

нафтовій, автомобільній, хімічній та фармацевтичній.

Функціонування сучасних ТНК відбувається в умовах глобалізації

світогосподарських зв'язків, які, з одного боку, створюють зовнішнє

середовище для їх діяльності, а з іншого - самі є результатом такої

діяльності. Поява глобальних ТНК призвела до того, що нині третина

2

світової торгівлі здійснюється в рамках транснаціональних комплексів.

Одним із лідерів серед глобальних ТНК є швейцарська "Nestle". Обсяг її

зарубіжного продажу становить 98% від обсягу загальних продажів, у іншої

глобальної компанії - "Philips" - цей показник - 88%, у "British Petroleum" -

75%.

Сучасні ТНК є важливою складовою єдиної світової політичної та

економічної системи, вони беруть активну участь у міжнародних політичних

процесах і являють собою нові суб'єкти світового політичного процесу.

Незаперечним є факт, що умови діяльності ТНК, починаючи з 60-х

років XX ст., відчутно поліпшилися. Це було пов'язано з розвитком засобів

транспорту і зв'язку, певним скороченням тимчасового циклу виробництва.

Уряди багатьох країн, передусім США, стали створювати набагато

сприятливіші умови для діяльності ТНК. Американські корпорації, прагнучи

збільшити свою власність на зростаючому ринку, у відповідь на формування

європейського "Спільного ринку" і підвищення загальних зовнішніх тарифів

(податків) здійснювали значні капіталовкладення в Західній Європі.

Потребуючи сировини, особливо нафти, вони істотно розширили свою

діяльність на Близькому Сході та в інших регіонах. У відповідь на це

європейські, японські та інші корпорації, конкуруючи з американськими, з

середини 80-х років також розширили свою діяльність в усіх регіонах світу.

Істотними, як і раніше, були вкладення у виробництво сировинних

матеріалів і деякі інші традиційні галузі промисловості, однак у повоєнний

період вони були пов'язані з передовими виробничими галузями і секторами

економіки, автомобільною, хімічною, електронною промисловістю.

На початку 70-х років США були скоріше зарубіжним вкладником, ніж

експортером готових товарів, вироблених всередині країни. Американським

ТНК стало набагато вигідніше вкладати капітали за рубежем, ніж виробляти

продукцію у себе вдома. Зокрема, обсяги продукції, що вироблялася

2

американськими ТНК за рубежем, зростали в 4 рази швидше, ніж

американський експорт. Таким чином, вагома частка готових товарів

вироблялася за кордоном.

На початку 70-х років потік зарубіжних вкладень іноземних

корпорацій істотно змінюється: досягнувши свого піку, вони поступово

знижуються. Активізувалася діяльність європейських, японських корпорацій,

а також корпорацій нових індустріальних країн. Навіть деякі країни

"соціалістичного табору" здійснювали в той час зарубіжні

капіталовкладення. Незважаючи на домінування американців у цій галузі,

європейські та японські корпорації значно посилили свою активність у

70-80-ті роки. Відбулася істотна зміна балансу капіталовкладень у зарубіжні

країни.

Слід враховувати також, що в цей період помітно скоротився

технологічний розрив між економікою США і економіками розвинутих

капіталістичних країн. Це створило певні перешкоди для діяльності

американських фірм і, навпаки, сприяло діяльності європейських і японських

фірм. На іноземні капіталовкладення вплинули також зміни обмінних курсів

і нестабільність валют. Політична нестабільність у країнах, що розвиваються,

і як наслідок - її політична невизначеність призвели до скорочення

капіталовкладень у ці країни і збільшення інвестицій у США. Крім того,

посилювалися торгові бар'єри, що стало могутнім чинником збільшення

іноземних капіталовкладень як в розвинуті, так і в менш розвинуті країни.

Корпорації усвідомили, що вони повинні або субсидувати зростаючу

кількість країн, або створювати спільні підприємства, або вести пошук інших

форм співпраці з місцевими підприємствами з тим, щоб проникнути на

внутрішні, все більш захищені ринки. Цей час позначений також

суперництвом ТНК на ринках усіх країн.

2

З огляду на існуючі точки зору можна виділити такі джерела

активізації діяльності ТНК:

використання переваг володіння природними ресурсами (або доступу

до них), капіталом і знаннями, особливо результатами НДДКР, перед

фірмами, що здійснюють свою підприємницьку діяльність в одній країні і що

задовольняють свої потреби в закордонних ресурсах лише за рахунок

експортно-імпортних операцій;

можливість оптимального розміщення своїх підприємств у різних

країнах з урахуванням розмірів їх внутрішнього ринку, темпів економічного

зростання, ціни і кваліфікації робочої сили, цін і доступності інших

економічних ресурсів, розвиненості інфраструктури, а також

політико-правових чинників, серед яких найважливішим є політична

стабільність;

можливість акумулювання капіталу в рамках всієї системи ТНК,

включаючи позикові кошти в країнах розміщення зарубіжних філій, і

вкладання його в найбільш вигідних для компанії обставинах і місцях;

використання у власних цілях фінансових ресурсів усього світу.

Джерелами їх фінансування є не лише і не так головні американські

компанії, як фізичні та юридичні особи з приймаючих третіх країн. Для

цього зарубіжні філії ТНК широко використовують позики комерційних і

фінансових інститутів приймаючої держави і третіх країн, а не лише країн

базування материнської компанії;

постійна інформованість про кон'юнктуру товарних, валютних і

фінансових ринків у різних країнах, що дає змогу оперативно переводити

потоки капіталів у країни, де формуються сприятливі умови для отримання

максимального прибутку, й водночас розподіляти фінансові ресурси з

мінімальними ризиками (у тому числі ризиками від коливання курсів

національних валют);

2

постійне удосконалення раціональної організаційної структури, яка

перебуває під пильним контролем керівництва ТНК;

досвід міжнародного менеджменту, у тому числі оптимальної

організації виробництва і збуту, підтримання високої репутації фірми.

Джерела ефективної діяльності такого типу є динамічними: вони

збільшуються із зростанням активів компанії і диверсифікації її діяльності.

Необхідними умовами реалізації цих джерел є надійний і недорогий зв'язок

головної компанії із зарубіжними філіями, широка мережа ділових контактів

зарубіжної філії з місцевими фірмами приймаючої країни, уміле

використання нею можливостей, наданих законодавством цієї країни.

Таким чином, на зламі ХХ-ХХІ ст. спостерігалося зростання

зовнішньоекономічної діяльності, в якій ТНК є торговцями, інвесторами,

розповсюджувачами сучасних технологій, стимуляторами міжнародної

трудової міграції. Вони відіграють провідну роль в інтернаціоналізації

виробництва, в процесі розширення і поглиблення виробничих зв'язків між

підприємствами різних країн.

1.2 ТНК у процесах глобального руху капіталів та інвестування

Для сучасної світової економіки характерний навальний процес

транснаціоналізації. У цьому процесі рушійною силою виступають ТНК.

Вони являють собою господарські об'єднання, що складаються з головної

(батьківської, материнської) компанії і іноземних філій. Головна компанія

контролює діяльність вхідних в об'єднання підприємств шляхом володіння

часток у їхньому капіталі. У іноземних філіях ТНК на частку батьківської

компанії припадає більш 10% акцій або їхнього еквівалента.

Для головних промислово розвинутих країн саме іноземна діяльність

їх ТНК визначає характер зовнішньоекономічних зв'язків. Так, до 40%

2

вартості майна 100 найбільших ТНК (включаючи фінансові) перебуває за

межами їхньої країни базування. Якщо зіставити об’єм іноземного

(міжнародного) виробництва ТНК з обсягом їхнього експорту,

відмежованого від торгівлі в середині фірми, то наприкінці 80-х рр. це

співвідношення для США, Японії і ФРН складало відповідно: 4,1: 1; 2,6: 1;

1,5: 3.

У 90-і рр. у середньому 45% загального обсягу продажу ТНК припадає

на експорт.

ТНК охоплюють 90% світової торгівлі пшеницею, кукурудзою,

лісоматеріалами, тютюном, джгутом і залізною рудою, 85% - міддю і

бокситами, 80% - чаєм і оловом, 75% - натуральним каучуком і сирою

нафтою.

Роль постачання і послуг вітчизняних компаній своїм іноземним

філіям також велика в експорті цих країн. В другій половині 80-х рр. на

подібну торгівлю в середині фірми припадало від 14 до 20% експорту США,

23-29% - Японії і 24-28% - ФРН.

Протягом двох останніх десятиліть щорічно приблизно половина

американського експорту охоплює американські й іноземні ТНК, у

Великобританії ця частка досягає 80%, у Сінгапурі - 90%.

В останні роки активно розвивають свою діяльність на світовому

ринку транснаціональні корпорації нових індустріальних країн. Галузева

структура ТНК достатньо широка.60% міжнародних компаній зайняті в

сфері виробництва (насамперед вони спеціалізуються на електроніці,

автомобілебудуванні, хімічній і фармацевтичній промисловості), 37% - у

сфері послуг і 3% - у видобувній промисловості і сільському господарстві

(див. діаграму 1).

комментарии (0)
не были сделаны комментарии
Напиши ваш первый комментарий
это только предварительный показ
3 shown on 109 pages
скачать документ