Pobierz Dddddddddddfffffffffffffffffffffff i więcej Schematy w PDF z Zajęcia techniczne tylko na Docsity!
МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ
Запорізький державний медико-фармацевтичний університет МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ СТУДЕНТІВ 4 КУРСУ Навчальна дисципліна ОК 37 «Педіатрія» Галузь знань І «Охорона здоров’я та соціальне забезпечення» Спеціальність І3 «Педіатрія» Кафедра факультетської педіатрії
Тема: ЮВЕНІЛЬНИЙ ІДІОПАТИЧНИЙ АРТРИТ ТА
РЕАКТИВНИЙ АРТРИТ У ДІТЕЙ
Затверджено на засіданні кафедри «20» травня 2025 року Протокол № 20 Затверджено на засіданні ЦМК «22» травня 2025 року Протокол № 10 Запоріжжя 2025
1. Компетентності та програмні результати навчання: Студент повинен знати:
- Предметну галузь педіатрії (профілактика, діагностика та лікування захворювань у дітей різного віку) та розуміти професійну діяльність: причини, механізми розвитку, діагностику та надання допомоги дітям різного віку при захворюваннях сполучної тканини.
- методику обстеження та тактику ведення дітей різного віку при захворюваннях сполучної тканини. Студент повинен вміти:
- Збирати дані про скарги пацієнта, анамнез хвороби, анамнез життя за стандартною схемою опитування хворого, за встановленими алгоритмами проводити та оцінювати результати фізикального обстеження дітей різного віку при захворюваннях сполучної тканини.
- Оцінювати інформацію щодо діагнозу, застосовуючи стандартну процедуру на підставі результатів лабораторних і інструментальних досліджень дітей різного віку при захворюваннях сполучної тканини.
- Виділяти провідний клінічний симптом або синдром.
- Встановлювати найбільш вірогідний або синдромний діагноз захворювання. Призначати лабораторне та/або інструментальне обстеження хворої дитини. Здійснювати диференційну діагностику захворювань у дітей різного віку. Встановлювати попередній та клінічний діагноз у дітей різного віку при захворюваннях сполучної тканини.
- Визначати принципи та характер лікування захворювань сполучної тканини у дітей. Студент повинен бути здатен:
- Збирати медичну інформацію у дітей різного віку з захворюваннями сполучної тканини.
- Визначати необхідний перелік лабораторних та інструментальних досліджень та оцінювати їх результат у дітей різного віку при захворюваннях сполучної тканини.
- Встановлювати попередній та клінічний діагноз при захворюваннях сполучної тканини у дітей.
- Визначати принципи та характер лікування захворювань сполучної тканини у дітей. Студент повинен продемонструвати:
- Здатність застосовувати знання у практичних ситуаціях.
- Здатність працювати в команді.
- Здатність до міжособистісної взаємодії. Студент повинен володіти навиками:
- Збирати медичну інформацію про пацієнта і аналізувати клінічні дані.
- Надання екстреної медичної допомоги в амбулаторних умовах і в умовах стаціонару.
- Виконання медичних маніпуляцій.
АКТУАЛЬНІСТЬ ТЕМИ: Артрити у дитячому віці розвиваються не тільки при ревматичних захворюваннях. Початок багатьох соматичних хвороб може дебютувати появою артриту чи арталгії як неспецифічного прояву захвоювання. Крім того, артрит може бути проявом рідкісного генетичного захворювання. Окремою актуальною проблемою хвороб дитячого віку є ювеніальний ідіопатичний артрит (ЮІА), який ще до недавнього часу був більше відомий під назвою ювенільного ревматоїдного артриту. Розповсюдженість ЮІА в дитячому віці складає 0,01-0,03% дитячого населення. Найбільший пік захворюваності припадає на вік 2 – 5 років та пубертатний вік. В усі вікові періоди частіше хворіють дівчатка. Актуальність теми визначається клінічною значущістю захворювання, обумовленою тяжкістю уражень органів-«мішеней», на які спрямований аутоімунний процес.
2. МАТЕРІАЛИ ДЛЯ ДОАУДИТОРНОЇ САМОСТІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ Артрити у дитячому віці розвивається не лише при ревматичних захворюваннях. Початок багатьох соматичних хвороб може дебютувати появою артриту чи артралгії як неспецифічного прояву захворювання. У процесі диференційної діагностики слід виключати інфекційні, онкологічні, метаболічні, а також запальні хвороби дитячого віку. У частини пацієнтів ураження суглобів має незапальне походження. З метою проведення раціонального аналізу хвороб, які проявляються артритами, можна проводити диференційну діагностику, аналізуючи перебіг хвороби за такими принципами:
- Диференціальна діагностика хвороб із персистуючим перебігом (онкологічні та септичні артрити, хвороба Лайма, реактивний артрит, ЮІА, артрит, пов’язаний із запальними захворюваннями кишківника, хронічний мультифокальний остеомієліт (ХМО), саркоїдоз дитячого віку, вроджений імунодефіцит).
- Диференційна діагностика хвороб, які проявляються артритом та пов’язані з іншими органними/системними маніфестаціями (системний ЮІА аутозапального походження, колагенози, моногенні аутозапальні хвороби).
- Артрит або арталгія незапального походження (гіпермобільність суглобів, «болі росту», пахідермоперіостоз, пігментний вілонодулярний синовії (ПВНС), мукополісахаридоз, хвороба Фарбера, синдром САСР, прогресуюча псевдоревматоїдна дисплазія (РРАС)). Ювенільний ідіопатичний артрит (ЮІА) – системне запальне захворювання сполучної тканини з переважною локалізацією процесу в опорно- руховому апараті та з ураженням суглобів у дітей, в основі якого лежить дисфункція імунної системи, виражена аутоагресія, що веде до розвитку
патологічних імунних реакцій. ЮІА є найчастішою причиною запального артриту у дітей. Наявність артриту тривалістю понад 6 тижнів у дітей до 18 років, причина якого не з’ясована, є підставою для встановлення діагнозу ЮІА. Єдиного етіологічного фактора не існує, а виникнення патологічного процесу пов´язане з різними факторами, які виявляють генетично детерміновану неповноцінність імунної відповіді, насамперед, зниження «цензорної» функції Т- клітинної популяції лімфоцитів, з розвитком аутоімунних реакцій з продукуванням і направленням аутоантитіл проти власних імуноглобулінів. Нозологічна належність захворювання визначається не стільки особливостями патогенезу, скільки органами-«мішенями», на які направлений аутоімунний процес. Враховуючи некерований процес розмноження імунокомпетентних клітин, ці захворювання схильні до рецидивів та прогресування. У дітей із хронічним артритом зростає ризик розвитку хронічного іридоцикліту або увеїту. Простежується зв’язок між увеїтом і певними варіантами антигенів HLA, а саме HLA-DR5, HLA-DR6 та HLA-DR8. Клінічні та лабораторні діагностичні критерії ЮІА. Таблиця 1 Критерії Характеристика
1. Ранкова скутість Ранкова скутість протягом 1-ї години на момент звертання або в анамнезі. 2. Інтермітуюча лихоманка з ефемерною висипкою. Тривала, до високих цифр, зі стрімким зниження, супроводжується яскравою поліморфною висипкою, яка зникає при нормалізації температура, супроводжується проливним потом 3. Артрит 3-х і більше суглобів Особливістю є симетричне ураження переважно дрібних (міжфалангових, міплюсневих, щелепних, міжхребцевих і т.п.) суглобів, у дітеу раннього віку може дебютувати із ураження крупного суглобу. Це завжди деформуючі артрити. 4. Ревматоїдні вузлики Підшкірні вузлики на виступаючих ділянках кісток, розгинальних поверхнях чи навколо суглобів, виявлені лікарем під час звернення чи в анамнезі 5. Позитивний ревматоїдний фактор (РФ) Результати аналізу інтерпретуються тільки в комплексі з Це антитіла, що виробляються імунною системою і атакують частинки, що попадають в кров із уражених суглобів, помилково сприймаючи їх за чужорідну і небезпечну субстанцію (аутоантитіла). Позитивний аналіз на ревматоїдний фактор може з’явитися за кілька років до появи перших
крові є незамінним тестом в лабораторній діагностиці основних імунопатологічних запальних захворювань, особливо на ранніх стадіях захворювання.
8. Рентгенологічні критерії Типові для ЮІА зміни на рентгенограмі кисті і зап´ястків в передньо-задній проекції, чіткий остеопороз кісток ураженого суглоба і безпосередньо прилеглих до нього кісток, звуження суглобової щілини.. 9. Нейтрофільний лейкоцитоз (аж до лейкемічної реакції), висока ШЗЕ, тромбоцитоз На відміну від коллагенозів, для яких характерні цитопенії в гемограмі (лейкопенія, анемія, тромбоцитопенія), при тривалому перебігу ЮІА може розвинутись анемія. 10. Лімфаденопатія, гепатоспленомегалія 11. Залучення в патологічний процес інших органів і систем Системний варіант ЮІА, починається не з артриту, а із системного запалення. Наявність артриту тривалістю понад шість тижнів у дітей до 18 років, причина якого не з’ясована, є підставою для встановлення діагнозу ЮІА. Параклінічні діагностичні критерії ЮІА
- Лейкоцитоз, при тривалому перебігу – лейкопенія, гіпохромна або нормохромна анемія, тромбоцитоз
- Прискорення ШЗЕ
- Диспротеїнемія, зниження вмісту альбумінів, гіперглобулінемія
- Збільшення вмісту Ig A, G, M.
- Зниження Т-лімфоцитів (СD4, СD8, СD19), зміни хелперно-супресорного коефіцієнту (СD4: СD8).
- Дослідження синовіальної рідини може знадобитися для виключення гнійного артриту в дітей із ранніми моноартикулярними симптомами (нейтрофіли, в´язкість секрету знижена, крихкий згусток муцинів, в цитоплазмі лейкоцитів визначаються рогоцити, наявність бактерій в пунктаті при інфекційному артриті), зниження вмісту комплементу або декількох його компонентів (С3С4), визначаються підвищенні рівні цитокінів, ЦІК.
- Рентгендіагностика суглобів при ЮІА: І стадія – епіфізарний остеопороз; ІІ стадія – ерозії, узури суглобових поверхнів, суглобові поверхні зриті, мікрокісти; ІІІ стадія – різке звужування суглобових щілин, їх зникнення, утворення анкілозів, підвивихи суглобів; ІV стадія – поєднання симптомів ІІІ стадії з анкілозами.
- Ультразвукова денситометрія (визначення мінеральної щільності кісткової тканини).
- Міографія (атрофія м´язів, частіше регіонарна м´язова атрофія). Необхідно зазначити, що наявність АНА дає підстави ідентифікувати дітей з артритом, у яких ризик хронічного увеїту підвищений. Хоча ризик цього порушення зору має місце в усіх хворих на ЮІА, група дітей (особливо дівчаток) з олігоартикулярним (уражено менше 5 суглобів) варіантом за наявності АНА характеризується найвищим ризиком (увеїт у таких хворих розвивається у 80% випадків). Увеїт, асоційований з ЮІА, може мати безсимптомний перебіг навіть до моменту втрати зору. Тому вкрай важливо якомога раніше діагностувати увеїт, щоб запобігти сліпоті. Такі діти повинні проходити регулярне офтальмологічне обстеження із застосуванням щілинної лампи для виявлення запальних процесів у передній камері ока та своєчасного призначення лікування. Гетерогенну групу хворих із діагнозом ЮІА розділяють на окремі групи/варіанти перебігу залежно від клінічних та лабораторних проявів. На грунті клінічних проявів хвороби упродовж перших шести місяців ILAR (Міжнародна ліга асоціацій ревматологів) визначила 7 категорій/варіантів ЮІА, зокрема і серонегативний (з негативним РФ) та серопозитивний (позитивний РФ).
Таблиця 3. Ознака Ювенільний ідіопатични й артрит Ювенільни й анкілозний спонділіт Псоріатични й артрит Запальне захворюванн я кишок Стать Ж Ч Ж=Ч Ж=Ч Периферични й артрит
Симптоми ураження хребта
_ +++ + ++
Сімейний анамнез
АНА ++ ++ ++ +
HLA-B27 - ++ - -
РФ або анти- ЦЦП-антитіла
- (у разі пізнього початку)
Позасуглобові прояви Системні симптоми (системний варіант ЮІА) Ентезопатія Псоріаз, ураження нігтів Ураження кишок Ураження очей Передній увеїт, ірит Ірит Задній увеїт Передній увеїт Типові помилки під час діагностики олігоартикулярного ЮІА:
- Встановлення ЮІА при тривалості артриту понад 6 тижнів без проведення додаткового обстеження для виключення інших причин артриту;
- Трактування арталгій як активних артритів;
- Неврахування «віддзеркаленого бою»;
- Відсутність проведення стартового рентгенологічного дослідження суглобів;
- Гіпердіагностика синовіїтів за даними УЗД;
- Частковое серологічне обстеження;
- Відсутність повторних досліджень при первинно негативних значеннях усіх показників;
- Встановлення діагнозу лише за кількістю уражених на момент огляду суглобів без урахування раніше уражених суглобів, особливостей анамнезу і локалізацій виключення для олігоартриту;
- Помилки лабораторій;
- Недостатнє використання МРТ при моноартикулярному серонегативному ураженні для уточнення діагнозу (виключення новоутворень, сторонніх тіл, травм тощо); Неврахування наявності у дитини з суглобовим синдромом супутньої гострої або хронічної патології, що може впливати на результати загально- клінічних досліджень (ШЗЕ,СРБ, вміст лейкоцитів, гемоглобіну тощо). Лікування ЮІА спрямоване перш за все на зменшення запалення, збереження функції суглобів, запобігання деформації кісток і сліпоті. Передусім призначають НПЗП (нестероїдні протизапальні препарати), такі як напроксен, суліндак, ібопрофен, індометацин та ін. Слід уникати призначення кортикостероїдів, за винятком найтяжчих випадків системного варіанта ЮІА з поширенням патологічного процесу на внутрішні органи або вираженого активного артриту, що робить неможливим пересування хворого. У зазначених випадках кортикостероїди використовують як перехідну терапію доти, аж поки інші засоби не виявляться ефективними. У хворих із запаленням лише кількох суглобів доцільним може бути внутрішньосуглобове введення кортикостероїдів. Взагалі то, хворобомодифікуюча терапія з урахуванням етіологічних чинників – це цитостатики, препарат вибору – метотрексат , перорально або підшкірно. Як препарати другої лінії у разі неефективності НПЗП застосовують гідроксихлорохін і салазопохідні. Лікування тяжких, прогресуючих форм (пульс- терапія метилпреднізолоном, циклофосфаном), потім преднізолон, метотрексат. Біологічні засоби (моноклональні антитіла), які інгібують ФНП-альфа та блокують запальний каскад – етанерсепт, інфліксимаб, адалімумаб – можуть бути ефективнішими, ніж метотрексат, у разі спонділоартрипатій. Однак побічні ефекти цих засобів можуть бути значними, у тому числі ризик розвитку злоякісних пухлин. Для лікування системних проявів при системному варіанті ЮІА перспективним є препарат анакінра – антагоніст рецептора ІЛ-1. Зниження інтенсивності або відміна імунобіологічної терапії можливі лише при досягненні стійкої ремісії протягом 24 місяці. Критерії відсутності активності :
- Відсутність суглобів із активним артритом;
- Відсутність увеїту;
- ШЗЕ або рівень СРБ в межах норми чи відсутність зв’язку їх підвищення з ЮІА;
- Тривалість ранкової скутості менше 15 хв..
звисіванням цього збудника із зіва. У цієї категорії хворих ризик ураження серця є незначним. Патогенез реактивних артритів до кінця не з´ясований. Одним із можливих механізмів їх розвитку вважається перебільшена імунна відповідь макроорганізма на мікробні антигени, що знаходиться зовні порожнини суглоба. З формуванням імунних комплексів, що відкладаються в їх синовіальну оболонку та обумовлюють розвиток імунокомплексного синові ту. P.C. Dumonde (1979) серед артритів, що поєднуються з інфекцією, виділяють інфекційні, постінфекційні, реактивні, запальні в залежності від того, наскільки відомий при них етіологічний фактор та можливо його або його антигени ізолювати із порожнини суглоба. Серед реактивних артритів виділяють : гострий інфекційний артрит (септичний, гнійний) – ураження суглоба, що обумовлене прямим попаданням мікроорганізмів в його порожнину із первинних вогнищ або при відкритій травмі (проколі) суглоба; гонококовий артрит; бруцельозний артрит; туберкульозний артрит; сифілітичний артрит; вірусні артрити (при вірусному гепатиті, краснусі, епідемічному паротиті, Карельській лихоманці); грибкові артрити; артрити при паразитарних інвазіях, ієрсініозний артрит; Лайамовська хвороба – поєднання рецидивного моно- або олігоартриту з мігруючою ерітемою; хвороба Уіпла (інтерстиціальна ліподистрофія) – рідке захворювання, що проявляється мігруючим артритом та прогресуючим ураженням тонкої кишки (діарея, стеаторея – «жирний стул», в тяжких випадках синдром порушенного всмоктування. Клініка реактивних артритів залежить від причинного фактора, початок може бути як гострий, так і поступовий, але в усіх випадках є зміни з боку одного або декількох суглобів (частіше колінні та тазо стегнові суглоби), можливий больовий синдром, можлива лихоманка, інші симптоми, характерні для основного захворювання, запальні зміни синовіальної рідини, а при її посіві – виділення збудника; рентгенологічно – епіфізарний остеопороз, деструктивні зміни не тільки хряща, а й костного остова суглоба. Лікування реактивних артритів полягає в імобілізації ураженої кінцівки, призначення етіотропного лікування (антибактеріальні), за потреби - дренаж суглоба (в т.ч. хірургічний), анальгезуючі та нестероїдні протизапальні препарати. Найвірогідніший прогноз – повне одужання.
4. МАТЕРІАЛИ МЕТОДИЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗАНЯТТЯ. 4.1. Контрольні запитання
- Етіологія та епідеміологія ЮІА та реактивних артритів у дітей.
- Основні патогенетичні аспекти розвитку ЮІА та реактивних артритів у дітей.
- Класифікація ЮІА у дітей.
- Критерії діагностики ЮІА та реактивних артритів у дітей.
- Диференційно-діагностичні ознаки ЮІА, реактивних артритів.
- Додаткові методи діагностики ЮІА та реактивних артритів.
- Показання для рентгенологічного обстеження істково-суглобової системи у дітей.
- Рентгенологічні ознаки ЮІА та реактивних артритів.
- Принципи лікування ЮІА та реактивних артритів у дітей.
- Прогноз при ЮІА та реактивних артритах у дітей. 4.2. Тестові завдання 1 Пік захворюваності на ЮІА припадає на: A.8 місяців B.2 роки C.5 років D.10 років E.16 років 2 В основі ЮІА лежить: A.патологічна імунна відповідь B.псевдоалергійна реакція C.алергійний механізм D.інфекційний процес E.травма 3 Відмітною ознакою суглобового синдрома при ЮІА є: A.біль B.припухлість C.ранкова скутість D.моно- та олігоартритичні ураження E.асиметричність ураження 4 ЮІА- це хронічне запальне захворювання суглобів, що починається у дитини в віці: A.до 1 року B.до 2-х років C.до 5-ти років
E.не призводить до сліпоти
Який з перелічених спеціалістів обов’язково повинен оглядати кожну дитину з ЮІА? A. травматолог B. кардіолог C. гастроентеролог D. D.окуліст E. E.невропатолог F.
Що не характерно для суглобово-вісцеральної форми ЮРА: A.лихоманка B.висип C.лімфаденопатія та гепатолієнальний синдром D.артралгії E.гіпертонія 13 Які ознаки лихоманки на спостерігаються при ЮРА : A.інтермітуючий чи ремітуючий характер, з температурою до 39,5-40оС ввечері і/чи вранці B.часто супроводжується виснажуючими ознобами C.після зниження температури діти зберігають бадьорість D.зниження температури досягається тільки великими дозами протизапальних засобів, особливо преднізолону E.ефективна антибіотикотерапія
Частота інтермітуючої лихоманки при ЮІА (J.G. Schabler, R.G. Wedwood) складає: A.20% B.40% C.60% D.80% E.100%
Частота ревматоїдного висипу при ЮІА за даними J.G. Schabler, R.G. Wedwood складає: A.20% B.40% C.60%
D.80%
E.95%
Спленомегалія, гепатомегалія та лімфаденопатія при ЮРА за даними J.G. Schabler, R.G. Wedwood зустрічається у: A.20% B.40% C.60% D.85% E.100%
Яка ознака не характерна для ревматоідного висипу при ЮРА? A.макульозний характер B.поліморфна, нестійка C.розквітає при підйомі температури, щезає при нормалізації температури D.рожевий колір E.сверблячий характер
Яка із позасуглобових ознак при суглобово-вісцеральній формі ЮРА за терміном появи є найпізнішою та розвивається через кілька років? A.ексудативний перикардит, міокардит, ендокардит B.плеврит, пневмоніт C.гломерулонефрит D.лімфаденопатія, гепато- та спленомегалія E.амілоїдоз нирок
Що не відноситься до особливостей показників крові при субсепсисі Віслера-Фанконі: A.нейтрофільний лейкоцитоз до 30-50*10^9 /л із зсувом вліво B.ШОЕ до 60-70 мм/год C.анемія, тромбоцитоз D.змінений титр сіалової кислоти, протеїнограма, фібриноген E.гіпербілірібінемія
Що не характерно для субсепсиса Віслера-Фанконі наступні, крім: A.хвилеподібний перебіг B.при адекватному лікуванні видужання після 1-2 рецидивів C.процес може локалізуватись у суглобах і захворювання отримає риси ЮРА D.хронізується на десятки років без ураження суглобів
- Що не відноситься до ознак серонегативного спондилоартриту (ювенільної спонділоартропатії) при ЮІА: A.болі у спині, скутість чи обмеженість рухів B.частіше вражається осьовий скелет (хребет та кряжово-клубові суглоби) C.часто зустрічається увеїт D.розвивається у віці >10 років E.частіше хворіють хлопчики, відсутні ревматоїдний та антинуклеарні фактори
- Які препарати не слід використовувати при загостренні ЮІА з низьким ступенем активності артрита (1 ступінь): A.НПЗП внутрішньо чи у вигляді мазей місцево B.делагіл, салазопірідозин C.аплікації димексида, парафіна D.лазеро- чи магнітотерапія на ділянки суглобів, ЛФК, масаж E.Д-пеніциламін
- Що не слід включати до терапії при загостренні ЮІА із середнім ступенем тяжкості ревматоїдного артрита (ІІ ступінь): A.НПЗП внутрішньо B.Д-пеніциламін, метотрексат C.індуктотермія на ділянки суглобів, ЛФК, масаж D.фонофорез гідрокортизона місцево, внутрішньосуглобове введення дипроспана E.делагіл
- Які препарати не призначають при загостренні ЮІА з високим ступенем активності (ІІІ ступінь): A.НПЗП внутрішньо, преднізолон пуль-терапією, місцево B.метотрексат, азатіоприм C.пульс-терапія метипредон та циклофосфан D.плазмаферез, гемосорбція, внутрішньосуглобове введення дипроспана E.делагіл
- Що не призначають в періоді ремісії ЮРА: A.спорадичного прийому НПЗП B.базові препарати в залежності від перенесеного ступеня активності (І-ІІ-й) (делагіл, Д-пеніциламін, метотрексат) C.ЛФК, санаторно-курортне лікування
D.метипред та циклофосфан при перенесеному високому ступеню активності E.преднизолон
- Які препарати не відносяться до НПЗП, що використовують в терапії ЮРА: A.вольтарен 2-3 мг/кг B.індометацин 1-3 мг/кг C.напроксен 10-20 мг/кг D.інгібітори циклооксигенази-2: німесулід, мелоксикам, лорноксикам, целекоксиб E.преднізолон 2 мг/кг
- Що не є показаннями до застосування глюкокортикоїдів при ЮІА: A.системного варіана початку з високою лихоманкою B.тяжкого кардита C.увеїта, що не купірується при місцевому використанні ГКС, інші тяжкі позасуглобові проявлення D.вираженого загостреного синдрома при поліартритичному варіанті E.яскраво вираженого олігоартрита
- До принципів використання ГКС при ЮІА відносять усе перелічене, за винятком: A.при стиханні системних проявів доза преднізолона через 2 - 3 тижні знижується до підтримуючої, потім переводиться на інтермитуючий прийом до відміни B.чим менше доза, тим повільніше зниження C.при системному варіанті ГКС поліпшують прогноз, при поліартритичному погіршують та використовуються, як симптоматичний засіб D.ГКС доцільно призначати для тривалого використання, як препарати першого вибору E.у випадку високої активності при системному варіанті ГКС використовують у вигляді пульс-терапії
- Пульс-терапія ГКС, що призначається при ЮІА, це: A.призначення високих доз преднізолона внутрішньо (до 5 мг/кг) на протязі 3 - х діб B.внутрішньом’язове введення преднізолона в дозі до 10 мг/кг
