Study with the several resources on Docsity
Earn points by helping other students or get them with a premium plan
Prepare for your exams
Study with the several resources on Docsity
Earn points to download
Earn points by helping other students or get them with a premium plan
Postoperative adhesions. presentation
Typology: Slides
1 / 24
This page cannot be seen from the preview
Don't miss anything!
МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ О. О. БОГОМОЛЬЦЯ КАФЕДРА ХІРУРГІЇ З КУРСОМ НЕВІДКЛАДНОЇ ТА СУДИННОЇ ХІРУРГІЇ ПРЕЗЕНТАЦІЯ ТЕМА: ПІСЛЯОПЕРАЦІЙНА СПАЙКОВА ХВОРОБА ЯК ПРИЧИНА РЕЦИДИВНОЇ ГКН ПІДГОТУВАЛА СТУДЕНТКА 4 КУРСУ ГРУПИ 12206 ГОЛЕМБЙОВСЬКА ЕЛИЗАВЕТА ІГОРІВНА ВИКЛАДАЧ: К. МЕД. НАУК, АСИСТ. КАФ. МАТВЄЄВ Р. М.
Післяопераційна спайкова хвороба – це формування щільних фіброзних зрощень між петлями кишечника та іншими органами черевної порожнини після операцій на очеревині. Внутрішньочеревні спайки є провідною причиною гострої кишкової непрохідності – за деякими даними, вони зумовлюють більшість випадків обтурації кишечнику у хірургічній практиці
Спайки – це тяжі чи мембрани зі щільної сполучної тканини, які тягнуться від одного органа до іншого в черевній порожнині. Коли утворюється велика кількість спайок, говорять про спайкову хворобу черевної порожнини.
Основним чинником їхнього виникнення є хірургічні втручання : навіть просте розсічення очеревини при лапаротомії може спричинити спайкоутворення. За даними спостережень, спайкова хвороба розвивається приблизно у 14% хворих після першої лапаротомії і майже в 96% – після третьої.
Крім того, утворенню спайок сприяє наявність сторонніх тіл у черевній порожнині (залишки тампонів, розсмоктовувані чи не розсмоктовувані шви, тальк із рукавичок ). Променева терапія органів таза і деякі токсичні впливи на очеревину також асоціюються зі спайкоутворенням.
Патогенез спайок починається з травми чи запалення очеревини. При пошкодженні мезотеліального шару очеревини виникає запальна реакція : підвищується проникність судин, з судинної стінки виливаються плазма крові та клітини (лімфоцити, нейтрофіли , моноцити) з великим вмістом фібриногену.
Якщо фібриноліз (розчинення фібрину) недостатньо активний, фібринова матриця перетворюється на сполучну тканину : утворюються міцні зшивки колагенових волокон з ковалентними зв’язками. Зрілі спайки мають власну неоваскуляризацію і нерухомі, міцно фіксуючи петлі кишечника один до одного чи до стінки очеревини. Формування міцних адгезій зазвичай завершується протягом 2 – 4 тижнів після ушкодження очеревини.
При гострому перебігу спайкової хвороби характерні симптоми кишкової непрохідності : різкий переймоподібний біль у животі (часто мезогастрально ), багаторазове блювання , здуття живота та відсутність відходження газів і випорожнень.
Хронічний перебіг спайкової хвороби проявляється персистуючим дискомфортом у животі, періодичними спазмами і порушеннями моторики кишківника (затримка випорожнень із періодами діареї ). Тривале існування зрощень призводить до зниження апетиту, маси тіла та працездатності. Довгоіснуючі спайки можуть викликати рецидивні напади неповної кишкової непрохідності : підсилення болю, нудоту, блювання і тимчасову кишкову атонію, які зазвичай самостійно минають або лікуються консервативно.
Діагноз спайкової непрохідності встановлюється на основі клінічного обстеження (анамнез оперативних втручань, характер симптомів) та інструментальних досліджень. На оглядовій рентгенограмі при кишковій непрохідності виявляють множинні повітряно-рідинні рівні та розширені петлі тонкої кишки.
Комп’ютерна томографія особливо корисна при підозрі на гостру непрохідність: вона показує дилатацію проксимальних петель, рідинні рівні та іноді точку обструкції. Специфічною КТ - ознакою адгезивної непрохідності є «завихрення» мезентеріальних судин (whirl sign).
Найнадійнішим способом встановити наявність спайок є лапароскопія або лапаротомія з прямим оглядом черевної порожнини. Лабораторні дослідження ( ЗАК , біохімія, С - реактивний білок) носять допоміжний характер, але можуть вказувати на тяжкість стану (зневоднення, запалення) чи ускладнення (можливий підйом лейкоцитів і СРБ при перфорації).
Одночасно проводять анальгезію і, за показаннями, антибактеріальну терапію для профілактики бактеріальної транслокації. Хворого ретельно спостерігають 48– 72 години. Якщо симптоми непрохідності зникають – операція не потрібна. За відсутності ефекту від консервативної терапії протягом 2– 3 діб або при появі ознак ускладнення (замкненої петлі, ішемії) показано екстрене хірургічне втручання.
Оперативне лікування полягає в адгезіолізисі (механічне розсічення спайок) і ревізії кишківника. При виявленні некротичних ділянок виконується резекція ураженого сегмента. За можливості перевагу віддають лапароскопічному доступу, оскільки лапароскопія / роботизована хірургія знижують ризик утворення нових спайок порівняно з лапаротомією.
