Docsity
Docsity

Przygotuj się do egzaminów
Przygotuj się do egzaminów

Studiuj dzięki licznym zasobom udostępnionym na Docsity


Otrzymaj punkty, aby pobrać
Otrzymaj punkty, aby pobrać

Zdobywaj punkty, pomagając innym studentom lub wykup je w ramach planu Premium


Informacje i wskazówki
Informacje i wskazówki


латинььььььььььььььь, Notatki z Język łaciński i kultura antyczna

латиньььььььььььььььььььььььььььььььььььь

Typologia: Notatki

2025/2026

Załadowany 05.02.2026

angelina-stetsenko
angelina-stetsenko 🇵🇱

23 dokumenty

1 / 37

Toggle sidebar

Ta strona nie jest widoczna w podglądzie

Nie przegap ważnych części!

bg1
Міністерство охорони здоров’я України
Запорізький державний медичний університет
Кафедра фармакології та медичної рецептури
ЗАГАЛЬНА РЕЦЕПТУРА
Рекомендації для студентів медичних та фармацевтичних факультетів
очної та заочної форми навчання
м. Запоріжжя
2016
pf3
pf4
pf5
pf8
pf9
pfa
pfd
pfe
pff
pf12
pf13
pf14
pf15
pf16
pf17
pf18
pf19
pf1a
pf1b
pf1c
pf1d
pf1e
pf1f
pf20
pf21
pf22
pf23
pf24
pf25

Podgląd częściowego tekstu

Pobierz латинььььььььььььььь i więcej Notatki w PDF z Język łaciński i kultura antyczna tylko na Docsity!

Міністерство охорони здоров’я України

Запорізький державний медичний університет

Кафедра фармакології та медичної рецептури

ЗАГАЛЬНА РЕЦЕПТУРА

Рекомендації для студентів медичних та фармацевтичних факультетів

очної та заочної форми навчання

м. Запоріжжя

Автори: Зав. кафедри, проф. І. Ф. Бєленичев, проф. Дунаєв В. В., проф. Стец В. Р., доц. Н. В. Бухтіярова, доц. С. Д. Тржецинський, ст. викл. С. В. Павлов, ас. А. В. Тихоновський, ас. А. А. Єгоров, ас. М. О. Єгорова, ас. О. П. Соколик, ас. Р. Л. Кулініч У навчальному посібнику представленні поняття про основні лікарські форми, розглядаються правила виписування їх в рецептах, приведені загальні відомості про ліки і Державну фармакопею України. Посібник призначений для студентів медичного та фармацевтичного факультету очної та заочної форми навчання. Рецензент: зав. кафедрою клінічної фармакології, фармакотерапії і клінічної фармації проф. О.В. Крайдашенко Рекомендації затверджені центральною методичною Радою ЗДМУ (протокол №_________ від__________20___ р.)

Загальні правила дозування лікарських речовин У рецептурі за одиницю маси прийнятий один грам (1,0), за одиницю об'єму — один мілілітр (1 ml). Якщо до складу лікарського препарату входить лікарська речовина в краплях, то кількість крапель позначають римською цифрою, перед якою пишуть gtts (скорочено від guttas ). Якщо до складу лікарського препарату входить лікарська речовина, що дозується в одиницях дії, то в рецепті замість вагових кількостей вказують число одиниць дії — ОД. При дозуванні лікарських речовин використовують величини, які менші, ніж один грам: 0,1 – 100 міліграм – 1 дециграм 0,01 – 10 міліграм – 1 сантиграм 0,001 – 1 міліграм 0,0001 – 1 дециміліграм 0,000001 – 1 мікрограм – 1 сантиміліграм Доза — це кількість лікарської речовини, введеної в організм. Розрізняють дози, що призначаються на один прийом — разові, протягом доби — добові, на курс лікування — курсові. Кожна з цих доз може бути середньою терапевтичною, вищою терапевтичною або мінімальною (пороговою). Середньою терапевтичною називається ефективна доза, що викликає певний терапевтичний ефект. Вищою терапевтичною називається доза лікарського засобу, що не досягає його мінімальної токсичної дози і умовно прийнята за найбільшу допустиму для введення в організм. Мінімальна, або порогова, доза — це найменша доза, що викликає зміни на рівні організму, що виходять за межі фізіологічних реакцій. Величина терапевтичної дози може мінятися залежно від віку, ваги, шляхів введення лікарської речовини, бажаного терапевтичного ефекту. Рецепт та його структура. Р ецепт — це письмове звернення лікаря в аптеку про відпустку хворому лікарського засобу в певній лікарській формі (лікарського препарату) з вказівкою дозування і способу його застосування. Рецепт являється офіційною формою зв'язку між лікарем (лікувальною установою) і фармацевтом, провізором (аптекою). Рецепт – це форма лікарської документації, являється медичним і юридичним документом. При виникненні сумнівів з приводу правильності лікування рецепт може служити виправдувальним документом, що свідчить на користь лікаря. У разі безкоштовної відпустки лікарських засобів рецепт є ще і фінансовим документом і служить підставою для розрахунків між аптеками і лікувальними установами. На рецепті обов'язково мають бути штамп з найменуванням установи, печатка цієї установи «Для рецептів» і особиста печатка лікаря. Бланки побудовані таким чином, що вони заповнюються лікарем і фармацевтом. Власне рецепт заповнює лікар, а відмітки про вартість, приготування ліків відбувається фармацевтом в аптеці. Рецепт складається з 5 частин.

  1. Першу частину рецепту (imcriptio — напис) складають дата виписки, прізвище і ім'я хворого, його вік і адреса (або N медичної карти), прізвище і ініціали лікаря.
  2. Друга частина (invocatid) — це звернення лікаря до фармацевта. Тут пишеться слово Recipe: (скорочено Rp.), що означає «візьми».
  3. Третя частину (praescriptio) містить перерахування лікарських речовин, що входять до складу даної лікарської форми:  основна речовина — Basis, що діє;  допоміжна індиферентна речовина — Adiuvans;  коригуюча індиферентна речовина, що виправляє органолептичні властивості ліків, -Comgens;  формоутворююча індиферентна речовина -Constituent.
  4. Четверта частина (subscription — це вказівка фармацевтові, в якій лікарській формі мають бути відпущене ліки. Друга — четверта частина рецепту заповнюються на латинській мові.
  1. П'ята частина рецепту (signatura — позначення) — розпорядження про спосіб і час вживання даних ліків. Воно починається словом Signa (скорочено S.), за яким слідують:
  1. дозування (по 1 порошу, по 1 столовій ложці, по 10 крапель і т. д.);
  2. частота прийому (скільки разів на день);
  3. час прийому (до їжі, на ніч, при нападі);
  4. спосіб застосування (внутрішньовенно, в порожнину кон'юнктиви і т. д.);
  5. особливості застосування (вводити повільно, запити 1/2 стакана теплої води і т. д.). Виправлення в рецепті не допускаються. Рецепт закінчується підписом лікаря. При дозуванні рідкого лікарського засобу застосовуються такі виміри: 1 столова ложка = 15 мл 1 десертна ложка = 10 мл 1 чайна ложка = 5 мл 1 мл водного розчину = 20 крапель 1 мл спиртового розчину = 50 крапель 1 мл масляного розчину = 30 крапель У тих випадках, коли виникає необхідність прискореного виготовлення і відпуску ліків, в лівому верхньому кутку рецептурного бланка пишуть «Cito» (швидко) або «Statum» (негайно). Слова підкреслюють або ставлять знак оклику. При необхідності повторення лікарського пропису на рецепті вказується також в лівому верхньому кутку «Repetatur» (хай буде повторено), «Bis repetatur» (хай буде повторено двічі) або «Semper repetatur» (хай повторюється завжди). Коли лікар виписує ліки для себе, на рецепті пишуть «Pro auctore» (для автора). Розрізняють скорочені і розгорнені лікарські прописи. У розгорненому лікарському рецепту перераховують всі вхідні в лікарський препарат інгредієнти і їх кількості. У скороченому лікарському рецепту вказують спочатку лікарську форму, потім назву лікарського засобу, концентрацію (якщо потрібно) і кількість, тобто не вказуються допоміжні, коригуючі і формоутворювальні індиферентні речовини. Лікарські препарати, що випускаються хіміко-фармацевтичною промисловістю по фармакопейним прописах, називають офіціальними (від officina – аптека). Ці препарати виписуються в скороченій формі. Лікарські препарати, що виготовляються в аптеці строго по рецепту, складеному на розсуд лікаря, з перерахуванням всіх інгредієнтів лікарської форми, називають магістральними (від magister — вчитель). Ці препарати виписуються в розгорненій формі. У практичній діяльності рекомендується користуватися готовими лікарськими формами (офіціальними препаратами і скороченими лікарськими прописами). У педіатричній практиці магістральними препаратами користуються частішим, оскільки Фармакопея в більшості випадків складена з розрахунком на доросле населення. Лікарські форми можуть бути дозованими і не дозованими. Дозованими лікарськими формами називають ті форми, для яких в рецепті приводиться доза лікарського засобу на один прийом і потім слідує - Da tales doses numero ... (D. t. d. N....) — «Дай таких доз числом...». Не дозованими лікарськими формами називають ті форми, для яких в рецепті лікарський засіб виписується загальною кількістю на всі прийоми. Пацієнт винен сам ділити його на відповідне число прийомів, про що вказується в сигнатурі (по I столовій ложці, по 10 крапель і т. д.). Фармацевтична та фармакологічна взаємодія лікарських речовин. На практиці дуже часто доводиться застосовувати одночасно декілька лікарських препаратів або готувати лікарські препарати, що включають декілька інгредієнтів. При цьому необхідно враховувати, що між речовинами можуть відбуватися різні види взаємодії. Розрізняють фармацевтичну і фармакологічну несумісність лікарських речовин. Фармацевтична несумісність має на увазі взаємодія лікарських речовин поза організмом людини. Вона підрозділяється на фізико-хімічну і хімічну несумісність. Фізико- хімічна несумісність характеризується тим, що при змішуванні виписаних інгредієнтів неможливо приготувати необхідну лікарську форму (наприклад, приготування розчину з рідин, що не змішуються). Хімічна несумісність спостерігається тоді, коли виписані речовини вступають в хімічну реакцію з утворенням неактивних, отруйних речовин або речовин з іншим типом дії.

fruct. fructus плід gtts guttas капіж (вин. п. мн. ч.) hb. herba трава in amp. in ampullis у ампулах in caps. amyl. in capsulis amylaceis у крохмальних капсулах in caps. gel. in capsulis gelatino sis у желатинових капсулах in ch. cer. in charta cerata у вощеному папері in ch. paraff. in charta paraffanata у парафіновому папері in obi. in oblatis у облатках Inf. Infusum настій Linim. Linimentum лінімент Liq. Liquor рідина M. Misce Змішай M. D. S. Misce. Da. Signa. Змішай. Дай. Познач. M.f. Misce ut fiat Змішай, щоб вийшло Ol. Oleum масло Past. Pasta паста Pil. Pilula пілюля Pulv. Pulvis порошок q.s. quantum satis скільки буде потрібно rad. radix корінь Rp. Recipe Візьми

rhiz. rhizoma кореневище S. Signa (Signetur). Познач. sice. siccus (-a, -urn) сухий (-а, -е) sem. semen насіння sicc. siccus сухий simpl. simplex простий Sir. Sirupus сироп Sol. Solutio розчин Steril. Sterilisetur! Хай буде про- стерилизовано! Supp. Suppositorium супозиторії Susp. Suspensio суспензія Tab. tabuletta пігулка T-ra, Tinct. Tinctura настойка Ung. Unguentum мазь ut.f. ut fiat щоб вийшло Пігулка (TABULETTA) Пігулка — тверда дозована лікарська форма, що виробляється фабрично-заводським шляхом способом пресування лікарських і допоміжних (цукру, крохмалю, натрію гідрокарбонату і ін.) речовин, призначена для внутрішнього застосування. Всі пігулки офіціальні. Іноді пігулки можуть бути використані для зовнішнього або ін'єкційного застосування, і те тільки після попереднього розчинення у відповідному розчиннику. Окрім цього, пігулки можуть застосовуватися під язик (сублінгвально), за щоку (трансбуккально) або в піхві (вагінально). Допоміжні речовини, що додаються на заводі для збільшення маси пігулки або для поліпшення фармакокінетики лікарської речовини, в рецепті не вказуються. Переваги даної лікарської форми:

  • зберігається тривалий час;
  • маскує неприємний смак препаратів;
  • дозволяє точно дозувати лікарські речовини;
  • пролонгована дія лікарської речовини;
  • забезпечує послідовне всмоктування лікарських речовин
  • портативна.

Rp.: Tabulettarum «Nicoverinum» N. 20 D. S. По одній пігулці 2 рази на день. Rp.: Tab. «Biseptolum-960» N. 20 D. S. По одній пігулці 2 рази на день. Пігулки, що вкриті оболонкою. Пігулки можуть бути покриті оболонкою (Tabulettae obductae). Для цього використовують пшеничну муку, крохмаль, цукор, харчові барвники і ін. Оболонка призначена для поліпшення зовнішнього вигляду, усунення неприємного смаку або для вивільнення лікарських речовин у відповідних відділах травного тракту. Пігулки, що покриті оболонкою, не розчинною в шлунку і розчинною в кишечнику, носять назву «Фільм-пігілки» (Filmtabulettae). Rp.: Tabulettae Tetracyclini obductae 0, D. t. d. N. 20 S. По 1 пігулці після їжі 4 рази на день. Rp.: Rytmogenat 0, D. t. d. N. 20 in filmtabulettis S. По 1 пігулці 2 рази на день. Пігулки пролонгованої дії. Для збільшення тривалості дії, більш рівномірного надходження лікарського засобу до кров’яного потоку, повільнішого наростання концентрації в плазмі крові і для кращої переносимості розроблені пігулки пролонгованої дії. Вони зазвичай призначаються 1—2 рази на добу. Збільшення тривалості дії лікарської речовини досягається декількома способами. A.. Пігулки можуть бути багатошаровими, що забезпечує послідовне всмоктування лікарської речовини і продовження його дії. Б. Таблетки можуть складатися з мікродраже або мікрокапсул, що також забезпечує послідовне вивільнення лікарської речовини і послідовне всмоктування, оскільки частина мікрокапсул або мікродраже швидко розпадається при вживанні, а частина - розпадається поступово. B. У пігулці лікарська речовина може поєднуватися з полімерним носієм, що забезпечує дозоване вивільнення лікарської речовини в шлунково-кишечном тракті. Пігулки з пролонгованою дією носять назву: депо-пігулки (depo-), пігулка-лонг (-long) або пігулка-ретард (-retard). Дані терміни можуть входити в назву лікарського препарату або приєднуватися до назви лікарської форми. Такі пігулки не можна розламувати, жувати або розчиняти у воді. Rp.: Cisday 0, D. t. d. N. 20 in tabulettis-retard S. По 1 пігулці в день. Драже (DRAGEE) Драже — тверда дозована лікарська форма для внутрішнього застосування, що виробляється фабрично-заводським шляхом способом багатократного нашаровуванням лікарських і допоміжних речовин на гранули. Усі драже офіційні. В якості допоміжних речовин використовують цукор, пшеничну муку, какао, харчові лаки і ін. Допоміжні речовини в рецепті не вказуються. Драже може бути покрите оболонкою для захисту лікарської речовин від дії шлункового соку. Драже простого складу. Драже простого складу містить одну лікарську речовину і виписується аналогічно другому способу виписування рецепту на пігулки. Правила виписування.

Пропис завжди починається з назви лікарської форми. Після позначення Rp .: вказують лікарську форму в родовому відмінку однини з великої літери (Dragee), потім назва лікарської речовини також в родовому відмінку з великої літери і його разову дозу в грамах. Друга строчка — позначення числа драже — D. t. d. N.... (Дай таких доз числом ...). Третя строчка — сигнатура (S.). Rp.: Dragee Diazolini 0, D. t. d N. 20 S. По 1 драже в день. Драже складного складу з комерційною назвою. Драже складного складу мають спеціальні комерційні назви, щоб уникнути перерахування вхідних в їх склад лікарських речовин. Виписуються такі драже аналогічно складним пігулкам з комерційною назвою. Правила виписування. Пропис починають з назви лікарської форми в родовому відмінку множини з великої літери (Dragee), потім вказують назву драже в лапках з великої літери в називному відмінку і їх кількість. Дозу у таких драже не вказують. Друга строчка починається D. S., і далі слідує сигнатура. Rp.: Dragee «Pananginum» N. 50 D. S. По 1 драже 3 рази на день. Порошок (PULVIS) Порошок — тверда лікарська форма для внутрішнього, зовнішнього і ін'єкційного застосування, що володіє властивістю сипучості. Порошок може бути офіційним і магістральними, дозованими і не дозованими. Порошок може бути використаний для ін'єкційного застосування тільки після попереднього розчинення у відповідному розчиннику і з дотриманням стерильності. У порошках не виписуються гігроскопічні речовини, речовини, які при взаємному змішуванні утворюють вологі або легкоруйнівні маси. Розрізняють:

  1. Порошок простий (складається з однієї лікарської речовини) і складний (складається з декількох лікарських речовин);
  2. Порошок розділений, або дозований (розподілені на окремі дози), і не розділені, або не дозовані (виписуються загальною масою);
  3. Порошки для внутрішнього і зовнішнього застосування (присипки);
  4. Великі, дрібні і найдрібніші порошки. Переваги даної лікарської форми:  дозволяє точно дозувати лікарські речовини;  більшість зберігається тривалий час;  легко виготовляється;  відносно дешева. Не дозовані порошки. Не дозовані порошки виписуються загальною масою від 5 до 100 г. Кількість порошків на один прийом вказується в сигнатурі. Виписуються в не розділених порошках такі лікарські речовини, які не сильнодіючі і не вимагаючи точного дозування. Використовуються частішим зовнішньо, рідше – внутрішньо. Для зовнішнього застосування переважно використовують дрібні порошки, оскільки вони не надають місцевої подразнювальної дії і мають більшу адсорбуючу поверхню в порівнянні із звичайним порошком. А. Простий не дозований порошок. Простий не дозований порошок складається з однієї лікарської речовини.

При виписуванні таких порошків після позначення Rp .: вказують назву лікарської речовини в родовому відмінку з великої літери і його кількість в грамах. На другій строчці дається вказівка про кількість порошків: D. t. d N .... (Дай таких доз числом ...). Третя строчка — сигнатура (S.). Rp.: Pancreatini 0, D. t. d N. 24 S. По 1 порошу З разу на день до їжі. Б. Складний розділений порошок. Складний розділений порошок складається з декількох лікарських речовин. Правила виписування При виписуванні таких порошків після позначення Rp.: вказують назву однієї лікарської речовини в родовому відмінку з великої літери і його кількість в грамах. На другій строчці — назва наступної лікарської речовини в родовому відмінку з великої літери і його кількість в грамах і так далі. Потім вказується М. f. pulvis (Змішай, щоб вийшов порошок). Потім дається вказівка про кількість порошків: D. t. d. N .... (Дай таких доз числом ...). Остання строчка — сигнатура (S.). Rp.: Codeini phosphatis 0, Natrii hydrocarbonatis 0, M. f. pulvis D.t.d. N. 10 S. По 1 порошу 3 рази на день В. При виписуванні порошків дітям або при виписуванні сильнодіючих лікарських речовин, доза яких менше 0,1, для збільшення маси порошку додають індиферентні речовини (наприклад, цукор — Saccharum або глюкозу – Glucoсum ) в кількості 0,3 для отримання середньої маси порошку. Rp.: Dibazoli 0, Sacchari 0, М. f. pulvis D.t.d. N. 10 S. По 1 порошу З разу на день. Г. Порошки рослинного походження Правила виписування Рецепт порошків рослинного походження починають з назви лікарської форми в родовому відмінку однини з великої літери (Pulveris), далі вказують частину рослини в родовому відмінку з маленької літери і назву рослини також в родовому відмінку з великої літери. До порошків рослинного походження (з листя, коріння і ін.) індиферентні речовини (наприклад, цукор — Saccharum або глюкозу – Glucoсum ) в кількості 0, додають в тому випадку, якщо маса порошку менше 0,05. Rp.: Pulveris radicis Rhei 0, D. t. d. N. 24 S. По 1 порошу на ніч. Складний порошок з комерційною назвою. Порошки складного складу мають спеціальні комерційні назви, щоб уникнути перерахування вхідних в їх склад лікарських речовин. Виписується такий порошок аналогічно складним пігулкам з комерційною назвою. Правила виписування Рецепт починають з назви лікарської форми в родовому відмінку з великої літери в множині (Pulverum ), якщо порошок розділений, і в однині (Pulvis) у разі не розділеного

порошку. Потім вказують назву порошку в лапках з великої літери в називному відмінку. Далі, якщо порошок розділений, слідує його кількість (N....) або, якщо порошок не розділений, його загальна маса. Дозу у таких порошках не вказують. Друга строчка починається позначенням D. S ., і далі слідує сигнатура. Rp .: Pulverum «Regidronum» N. 10 D. S. По 1 порошу 3 рази на день, заздалегідь розчинивши в 1/2 стаканах води. Rp.: Pulvis «Galmaninum» 50, D. S. Для присипки. Гранули (GRANULAE) Гранули тверда не дозована лікарська форма, у вигляді однорідних частинок округлої, циліндрової або неправильної форми, отримувана фабрично-заводським шляхом, призначена для внутрішнього застосування. Всі гранули офіціальні. Як допоміжні речовини при виробництві гранул використовують цукор, гідрокарбонат натрію, крохмаль, харчові фарбники і ін. У рецепті допоміжні речовини не вказуються. У гранулах випускають лікарські речовини, що володіють неприємним смаком, запахом або місцево-дратівливою дією, але що мають низьку токсичність. Дозуються гранули чайними або столовими ложками, перед вживанням більшість гранул розчиняють. Гранули простого складу Гранули простого складу містять одну лікарську речовину. Правила виписування При виписуванні таких гранул після позначення Rp .: вказують назву лікарської форми в родовому відмінку множини з великої літери (Granularum), потім назва лікарської речовини в родовому відмінку з великої літери і його загальна кількість в грамах. Друга строчка починається позначенням D. S., і далі слідує сигнатура. Rp.: Granularum Natrii para-aminosalicylatis 100, D. S. По 1 чайній ложці 3 рази на день через 1 годину після їжі. Гранули складного складу з комерційною назвою Гранули складного складу містять декілька лікарських речовин і мають комерційну назву, що дозволяє не перераховувати всі лікарські речовини, що входять до складу даного препарату. Правила виписування При виписуванні таких гранул після позначення Rp .: Вказують назву лікарської форми в родовому відмінку множини з великої літери ( Granularum ) потім назва лікарської речовини в лапках з великої літери в називному відмінку і його загальна кількість в грамах. Якщо на фармацевтичному заводі гранули розділені на дози і знаходяться в окремих пакетиках, то після; назви лікарської речовини вказується кількість пакетиків ( N ...). Друга строчка починається позначенням D. S ., і далі слідує сигнатура. Rp.: Granularum «URALYT-U» 280, D. S. По 1 мірній ложці вранці і вдень після їжі (попередньо розчинити в стакані води). Rp.: Granularum «ASPO-C forte» N. 10 D. S. Вміст пакетика розчинити в стакані теплої води, випити протягом дня. Мазь (UNGUENTUM). Мазь — м'яка не дозована лікарська форма, що має в'язку консистенцію, призначена для зовнішнього застосування. Мазі можуть бути офіціальними і магістральними.

D. S. Наносити на уражені ділянки шкіри. Б. Розгорнута форма пропису Прості мазі в розгорненій формі пропису виписуються тільки у тому випадку, коли магістральна мазь має бути приготована на якій-небудь спеціальній мазевої основи (не на вазеліні). Правила виписування Після позначення Rp.: вказують лікарську речовину в родовому відмінку з великої літери і його кількості в грамах або в одиницях дії. На другій строчці — мазеву основу в родовому відмінку з великої літери і її кількість в грамах до загальної ваги мазі («ad» — до). Третя строчці — М. f. unguentum (Змішай, щоб вийшла мазь). Четверта строчка починається позначенням D. S ., і потім слідує сигнатура. Rp.: Neomycinisulfatis 0, Lanolini ad 50, M. f. unguentum D. S. Змащувати уражені ділянки шкіри. Мазі складного складу Складні мазі складаються з декількох діючих речовин, або декілька формоутворювальних. Виписуються рецепт розгорнутою формою аналогічно розгорненій формі простих мазей. Правила виписування. Після позначення Rp .: вказують лікарську речовину в родовому відмінку з великої літери і його кількість в грамах або в одиницях дії. Таким чином перераховуються всі лікарські речовини. Далі перераховують мазеві основи (якщо їх декілька) в родовому відмінку з великої літери і їх кількість в грамах. Наступна строчка - М. f. unguentum (Змішай, щоб вийшла мазь). Потім слідує позначення D. S. і сигнатура. Rp.: Methyluracili 2, Furacilini 0, Vaselini ad 50, M. f. ung. D. S. Для змазування уражених ділянок шкіри. Мазі складного складу з комерційною назвою Складні мазі можуть мати комерційну назву. В цьому випадку вони також виписуються в скороченій формі. Правила виписування Після позначення Rp .: вказують лікарську форму в родовому відмінку однини з великої літери (Ung.), потім назва мазі в лапках в називному відмінку з великої літери і загальна кількість мазі в грамах. Друга строчка починається позначенням D. S ., і потім слі- дує сигнатура. Концентрація в таких мазях не вказується. Rp.: Ung. «Apisariron» 25, D. S. Для розтирання при ревматизмі. Паста (PASTA). Паста — м'яка не дозована лікарська форма, що є різновидом мазі, має тістоподібну консистенцію із змістом порошкоподібних речовин не менше 25%, призначена для зовнішнього застосування (рідко пасти застосовуються всередину). Пасти можуть бути офіціальними і магістральними.

Паста, як і мазь, складається з основної речовини (Basis), що діє, і формоутворювальної індиферентної речовини (Constituens), званої мазевою основою. Для мазевої основи пасти використовують ті ж речовини, що і для мазей. Якщо порошкоподібних речовин в пасті менше 25%, то необхідно додавати допоміжні індиферентні речовини: крахмал (Amylum), тальк (Talcum), біла глина (Bolus alba), Оксид цинку (Zincum oxydum). Пасти на відміну від мазей володіють вираженими адсорбуючими та підсушуючими властивостями. Пасти простого складу. Прості пасти складаються з двох інгредієнтів: однієї діючої речовини і одного формоутворювального інгредієнта. Скороченою формою пропису виписуються всі офіційні пасти або магістральні прості пасти, де мазевою основою є вазелін і зміст порошкоподібних речовин не менше 25%. Правила виписування Після позначення Rp .: вказують лікарську форму в родовому відмінку однини з великої літери (Pastae), потім назва лікарської речовини також в родовому відмінку з великої літери і його концентрацію у відсотках або грамах, далі через тире слідує вага пасти в грамах. Друга строчка починається позначенням D. S ., і потім слідує сигнатура. Rp.: Pastae Aethacridini lactatis 25 % — 50, D. S. Змащувати уражені ділянки шкіри. Фармацевтичною промисловістю випускаються офіційні пасти, концентрація яких вказана у Фармакопеї (у іншій концентрації вони не випускаються). В цьому випадку в рецепті вказується тільки загальна кількість пасти. Rp.: Pastae Zinci 20, D. S. Наносити на уражені ділянки шкіри. Пасти складного складу До складних паст відносяться пасти до складу яких входять або декілька діючих речовин, або декілька формоутворюючих. Виписуються в розгорненій формі аналогічно розгорненій формі пропису мазі. Правила виписування А. Після позначення Rp .: вказують лікарську речовину в родовому відмінку з великої літери і його кількість в грамах. Таким чином перераховуються всі лікарські речовини. Далі вказують мазеві основи (одну або декілька) в родовому відмінку з великої літери і їх кількість в грамах. Наступна строчка — М. f. pasta (Змішай, щоб вийшла паста). Потім слідує позначення D. S. і сигнатура. Rp.: Anaesthesini 15, Lanolini Vaselini ana ad 50, M. f. pasta D. S. Прикладати до уражених ділянок шкіри. Б. Якщо в простій або складній магістральній пасті порошкоподібних речовин менше 25 %, то необхідно додавати допоміжну індиферентну речовину. Індиферентна речовина: крохмаль (Amylum), тальк (Talcum), біла глина (Bolus alba), Оксид цинку (Zincum oxydum) додається в такій кількості, щоб вміст порошкоподібних речовин в пасті був більше 25 %, але не перевищувало 65%. Правила виписування

Після позначення Rp.: вказують лікарську форму у родовому відмінку однини з великої літери (Crem), потім назва крему в лапках в називному відмінку з великої літери і загальна кількість крему в грамах. Друга строчка починається позначенням D. S., і потім слідує сигнатура. Концентрація в такому кремі не вказується. Rp.: Crem «Belogent» 30, D. S. Змащувати уражені ділянки шкіри. Гель (GEL). Гель — м'яка не дозована офіціальна лікарська форма, що має в'язку консистенцію. Призначається для зовнішнього застосування. Використовується для лікування захворювань шкіри і для резорбтивної дії. Гель складається з основної речовини (Basis), формоутворюючої індиферентної речовини (Constituens). На відміну від мазей формоутворюючою речовиною в гелі є желатин або агар-агар. Виписується гель в скороченій формі пропису, так само як виписуються мазі і пасти. формоутворююча речовина не вказується. Правила виписування Після позначення Rp .: вказують лікарську форму в родовому відмінку однини з великої літери ( Gel) , потім назва лікарської речовини також в родовому відмінку з великої літери і його концентрацію в процентах або грамах, далі через тире слідує вага гелю в грамах. Друга строчка починається позначенням D. S ., і потім слідує сигнатура. Rp.: Gel Troxevasin 2 % — 40, D. S. Наносити на шкіру 3 рази на день, злегка втираючи. Гелі складного складу з комерційною назвою Складні гелі мають комерційні назви. В цьому випадку вони виписуються в скороченій формі подібно до мазей і паст. Правила виписування Після позначення Rp.: вказують лікарську форму в родовому відмінку однини з великої літери (Gel) потім назва гелю в лапках в називному відмінку з великої літери і загальна кількість гелю в грамах. Друга строчка починається позначенням D. S., і потім слідує сигнатура. Концентрація в такому гелі не вказується. Rp.: Gel «Reparil» 100, D. S. Наносити на шкіру 1 раз на день. Супозиторії (SUPPOSITORIUM). Супозиторії — дозована лікарська форма, що тверда при кімнатній температурі і розплавляється при температурі тіла, призначена для введення в порожнини тіла. Використовуються для місцевої і резорбтивної дії. Супозиторії можуть бути официнальными і магістральними. Супозиторії складаються з основної діючої речовини (Basis), і формоутворюючої індиферентної речовини (Constituens). Як основу використовують:

  1. олія какао (oleum Cacao);
  2. бутирол (Butyrolum);
  3. желатино-гліцеринову масу (massa gelatinosa);
  4. поліетиленоксид (polyaethylenoxydum) та інш.; Ці речовини щільної консистенції плавляться при температурі тіла, не мають подразнювальні властивості, погано всмоктуються через слизові оболонки і не вступають в

хімічну взаємодію з лікарськими речовинами. У офіціальних супозиторіях як основа використовується олію какао. Якщо при виписуванні рецепту на магістральну свічку лікар не указує основу, то така супозиторія готується також на олії какао. В цьому випадку основу можна не вказують. По застосуванню розрізняють:

  1. ректальні супозиторії (suppositoria rectalia);
  2. вагінальні супозиторії (suppositoria vaginalia);
  3. палички (bacilli), для введення в свищуваті ходи, сечовипускальний канал, шийку матки і ін. (призначаються рідко, являються магістральними). Ректальні супозиторії мають зазвичай форму конуса або циліндра. Маса їх коливається від 1,1 до 4,0. Офіційні супозиторії випускаються масою 3,0. Якщо в прописі магістральних ректальних супозиторій лікарем маса не вказується, то їх також виготовляють масою 3,0. Ректальні супозиторії, використовувані в педіатричній практиці, повинні мати масу 0,5-1,5. Вагінальні супозиторії можуть бути сферичними (globuli), яйцевидними (ovula) або у вигляді плоского тіла із закругленим кінцем (pessaria). Маса вагінальних свічок 1,5—6,0. Офіціальні супозиторії випускаються масою 4,0. Якщо в прописі магістральних вагінальних супозиторій лікарем маса не вказується, то їх також виготовляють масою 4,0. Супозиторії простого складу. Складаються з однієї лікарської речовини і основи. Якщо основою є оля какао або супозиторія офіційна, то такий супозиторії виписуються скороченою формою пропису. А. Скорочена форма рецепту Правила виписування Після Rp .: рецепт починається з вказівки лікарської форми в родовому відмінку однини з великої літери (Suppositorii ), далі після cum слідує назва лікарської речовини в орудному відмінку однини з великої літери і його кількість в грамах. Друга строчка — D. t. d. N.. .. (Дай таких доз числом ...). Остання строчка — сигнатура (S.). Rp.: Suppositorii cum Ichthyolі 0, D. t. d N. 6 S. По 1 свічці вранці і на ніч в пряму кишку. Якщо лікар виписує просту магістральну супозиторію, у якій основою є не олія какао, то таку свічку слід виписувати розгорненою формою пропису. Б. Розгорнута форма рецепту Дана форма рецепту близька до пропису складних розділених порошків. Правила виписування А. При виписуванні таких супозиторій після позначення Rp .: вказують назву лікарської речовини в родовому відмінку з великої літери і його кількість в грамах. На другій строчці — назва основи в родовому відмінку з великої літери і її кількість в грамах. Далі вказується М. f. suppositorium rectale або vaginale (Змішай, щоб вийшов супозиторії ректальні або вагінальні). Потім дається вказівка про кількість свічок: D. t. d. N. ... (Дай таких доз числом ...). Остання строчка — сигнатура (S.). Якщо кількість основи не визначається лікарем, а супозиторія ректальна , то маса основи складає 3,0; якщо супозиторія вагінальна , то маса основи — 4,. Rp.: Euphyllini 0, Butyroli 3, М. f. suppositorium rectale D. t.d. N. 12 S. По 1 свічці в пряму кишку 3 рази на день.