Pobierz tyyyyyyyyyyyttttttttttttttttt i więcej Matury próbne w PDF z Religia tylko na Docsity!
Волкідович 1- 20
Гавриленко 21- 40
Кідалова 41- 60
Лімонова 61- 80
Нагорний 81- 100
Сліпченко 101- 120
Сталевська 121- 140
Філенко 141- 160
Чернявська 161- 180
Югаєв 181- 200
Оформлення запитань
14 Times New Roman.
Терміни, важливі частини у великому блоці відповіді, розділи
запитання (якщо складається з кількоххє) виділяємо жирним і
кольором; інші елементи — на ваш розсуд.
Між частинами робимо відступи, щоб текст не виглядав суцільним та
важким для читання.
За потреби можна просити GPT структурувати великий текст у щось
коротше/читабельніше/у вигляді пунктів/списків 1- 2 - 3 - 4.
Перелік питань для підготовки до іспиту «Неврологія»
1.Назвіть основні етапи розвитку нервової системи.
Виділяють такі етапи розвитку: — етап сіткоподібної, дифузної, або асинаптичної нервової системи; — етап гангліозної нервової системи; — етап трубчастої нервової системи. Трубчаста нервова система в перше з’являється у хребетних, розвивається з ектодерми, побудована за сегментарним типом й оснащена скелетним моторним апаратом.
У ході онтогенезу нервова система повторює всі етапи філогенезу.
- Спершу із зовнішнього ектодермального листкаутворюється мозкова (медулярна) пластинка. Її краї з’єднуються у вигляді мозкової трубки, із задньої частини якої формується спинний мозок, а із передньої — головний. 2. Унаслідок нерівномірного росту передніх відділів мозкової трубки утворюються мозкові міхурі, з яких виникають відповідно передній (prosencephalon ), середній (mesencephalon) і задній, або ромбоподібний (rhombencephalon) мозок. Ця стадія отримала **назву стадії трьох міхурів.
- Згодом із** переднього мозку формується кінцевий мозок (telencephalon), до складу якого входять півкулі головного мозку, базальні ганглії, і проміжний мозок (diencephalon), угворений такими структурами: таламус, або зоровий горб, епіталамус, гіпоталамус, метаталамус. зорові шляхи і нерви, сітківка. Ця стадія має назву стадії **п’яти міхурів.
- Із** середнього мозку утворюється чотиригорбиковапластинка та ніжки **мозку.
- Із заднього — міст, мозочок і довгастий мозок.
- Задня частина мозкової трубки дає початок спинному мозку, а її** **порожнина — центральному канату спинного мозку.
- У кінцевому мозку розміщуються бічні шлуночки, у проміжному — III** шлуночок, у середньому — водопровід мозку, шо з’єднує III і IV шлуночки. Четвертий шлуночок локатізується в задньому мозку. Формування кінцівок у процесі еволюції зумовило виникнення потовщень у спинному мозку: шийного — для верхніх кінцівок, шо утворений сегментами С5-Т1, і поперекового — для нижніх (сегменти L1-S2). Таким чином, у ході еволюції нервова система проходить кілька етапів, шо мають важливе значення для її морфологічного і функціонального розвитку. Із морфологічних етапів виділяють: — централізацію нервової системи; — кефатізацію (від грец. kephale — голова); — кортикалізацію (у хордових); — появу симетричних півкуль (у вищих хребетних).
2. Вкажіть анатомо-топографічні відділи нервової системи.
1.Рецепторно-ефекторний відділ бере початок у рецепторах кожного із аналізаторів, які власне і визначають характер подразнення, трансформують його в нервовий імпульс, неперекручуючи інформації. Рецепторний відділ — це перший рівень аналітико-синтетичної діяльності нервової системи, на основі якої формуються реакції-відповідь. Ефектори бувають двох типів — рухові та секреторні.
званий вставний нейрон, шо забезпечує передачу імпульсу з чутливої ланки рефлекторної дуги на рухову. Діяльність ЦНС грунтується на принципах інтеграції, домінанти та саморегуляції. Інтеграцію соматичних і вегетативних функцій здійснює кора головного мозку через структури лімбіко-ретикулярного комплексу, шо сприяє реалізаціїрізноманітних пристосувальних реакцій і поведінкових актів. До виших рівнів інтеграції функцій у людини належить лобова частка кори. Домінантою називають переважне збудження у ЦНС, шо формується під впливом зовнішнього або внутрішньогосередовища і в певний момент підпорядковує собі діяльність інших центрів. Саморегуляція здійснюється на різних рівнях аналізаторних систем — від кіркових відділів до рецепторів із постійним підпорядкуванням нижчих відділів нервової системи вишим — і побудована на взаємодії збуджувальних і гальмівних процесів.
4. Із скількох нейронів складаються аналізатори загальної чутливості?
Чутливість — одна з основних функцій нервової системи, яка забезпечує адекватний контакт організму із навколишнім середовищем. Аналізатор — єдина морфофункціональна система, шо складається із:
- сприймального апарату, або рецепторів — рецепторного відділу;
- провідників чутливості — провідникового відділу;
- кіркового відділу, шо сприймає інформацію, аналізує тасинтезує її. Серед основних завдань аналізатора розрізняють приймання, проведення і перероблення однотипних нервових імпульсів. Загальну чутливість з урахуванням локалізації рецепторів поділяють на екстероцептивну, або поверхневу (шкіра і слизові оболонки), пропріоцептивну, або глибоку (м’язи, зв’язки, суглоби), та інтероцептивну (внутрішні органи). Аналізатор загальної чутливості складається з 3 нейронів: клітина 1 нейрона міститься в спінальних гангліях; клітини 2 нейрона містяться в задніх рогах спинного мозку; клітини 3 нейрона розміщуються в таламусі.
5. Назвіть спільні риси ходу провідників поверхневої і глибокої
чутливості.
Спільне
- І поверхнева і глибока чутливість це - аферентні шляхи.
- Шляхи трьохнейронні.
- Однакове розташування І нейрону (спинномозковий ганглій) і III нейрону (зоровий горб).
- Спільне кіркове закінчення (постцентральна звивина). Відмінне
- Рівень розміщення ІІ нейрону (поверхнева чутливість - задні роги спинного мозку, глибока чутливість - довгастий мозок).
- Рівень перехресту. *Відмінне дає змогу побачити половинне ураження спинного мозку (синдром Броун-Секара). Клітини ІІІ нейрона розміщуються в таламусі. Їхні аксони утворюють таламо- кірковий шлях, що проходить через задню третину задньої ніжки внутрішньої капсули, променистий вінець і закінчується в задній центральній звивині (поля 1, 2, 3) та верхній тім’яній частці (поля 5 і 7). СПІЛЬНІ риси ходу провідників поверхневої і глибокої чутливості
- Триденгова будова шляху 1 - й нейрон — у спинномозковому ганглії 2 - й нейрон — у сіру речовині ЦНС. 3 - й нейрон — у таламусі (VPL).
- Починаються від рецепторів → проходять через спинномозковий ганглій → входять у спинний мозок через задні корінці.
- Закінчуються у корі головного мозку o постцентральна звивина (Gyrus postcentralis).
- Перехрещуються (декусують) , але на різних рівнях.
- Проходять через таламус як обов’язкову точку переключення.
6. Назвіть відмінності в проходженні провідників поверхневої і глибокої
чутливості.
ПРОВІДНИКИ ПОВЕРХНЕВОЇ ЧУТЛИВОСТІ (біль, температура, грубий дотик) Хід:
- 1 - й нейрон: спинномозковий ганглій
- 2 - й нейрон: задні роги спинного мозку
- Перехрест : на рівні входу – протягом 1–2 сегментів (внутрішні arcuate fibers)
- Підйом у складі спиноталамічного тракту : o латеральний — біль і температура o передній — дотик, тиск
- 3 - й нейрон: таламус → кора Особливості: перехрещення ОДРАЗУ у спинному мозку; підіймається контралатерально. ПРОВІДНИКИ ГЛИБОКОЇ ЧУТЛИВОСТІ (вібрація, пропріоцепція, точний дотик, стереогноз)
Види порушення Чутливості
- Анестезія.
- Гіпер- або гіпостезія
- Гіперпатія.
- Парестезія.
- Поліестезія.
- Сінестезія.
- Дізестезія Субʼєктивні чутливі порушення:
- Парестезії - це відчуття повзання мурашок, холоду, жару, затерпання, поколювання, що виникають без впливуподразнея. Часто паретезії є першими знаками ураженнянервової системи.
- Болі. Больові відчуття можуть виникати при подразненніпатологічним процес ом чутливих аналізаторів на любому рівні (від рецепторів до кори). Обʼєктивні чутливі порушення поділяють на кількісні та якісні. До кількісних належать: анестезія, гіпестезія та гіперестезія.
- Анестезія - повна втрата одного або кількох видівчутливості. Наприклад:
- анальгезія - втрата больової чутливості;
- терманестезія - втрата температурної чутливості;
- батіанестезія - втрата глибокої мʼязово-суглобовоїчутливості.
- топанестезія — втрата відчуття локалізації
- астереогноз — втрата стереогностичного відчуття
- Гіпестезія - зниження чутливості.
- Гіперестезія - підвищення чутливості. Якісні розлади поверхневої чутливості з’являються внаслідок спотворення змісту сприйнятої інформації. До них належать: гіперпатія, дисоціація, поліестезія. дизестезія, синестезія, алохейрія, алодинія, алоестезія
- Дизестезія - спотворення чутливості (тепло відчувається хворим як холод, дотик - як біль).
- Гіперпатія - неприємні больові відчуття, що виникаютьлише при нанесенні си льних подразнень.
- Дисоціація - порушення одних видів чутливості при збереженні інших видів в тій самій ділянці.
- Синестезія- відчутя порання не тільки в місці йогонанесення, але в іншому місці.
- Поліестезія - відчуття одного подразнення, як багатьохнанесених.
- Алодинія - різновид дизестезії, при якій небольовий подразник сприймається як больовий
- Аюестезія — подразнення за своєю модальністю відчувається адекватно, але проектується в іншій ділянці.
- Алохейрія — подразнення відчувається не в ділянці нанесення, а на симетричній ділянці протилежної половини тіла.
8. Які типи чутливих порушень виділяють?
Види чутливості Поверхнева: больова ; тактильна; температурна (холодова, теплова) Глубока : м'язово- суставна; вибраційна: кінестезия; почуття маси; Складна : почуття локалізації; дискримінаційна; стереогностична; — двумірно-просторова Типи порушення чутливості
- Мононевритичний.
- Поліневритичний.
- Корінцевий.
- Сегментарно-дисоційований (заднероговий).
- Провідниковий Види порушення Чутливості
- Анестезія.
- Гіпер- або гіпостезія
- Гіперпатія.
- Парестезія.
- Поліестезія.
- Сінестезія.
- Дізестезія Залежно від рівня ураження чутливих шляхів розрізняють три типи порушень чутливості: периферичний, сегментарний і провідниковий Периферичний тип виникає при ураженні дендритів І нейрона всіх видів чутливості, а саме одного чи багатьох периферичних нервів, сплетень. Периферичнийтип поділяється на три підтипи: o Мононевритичний (або невральний) підтип виникає при ураженні одного периферичного нерва і полягає в порушенні всіх видів чутливості в зоні його іннервації. Цей підтип супроводжується болем у ділянці нерва, інколи гіперпатією, гіпералгезією, каузалгією, болем під час його пальпації. Пацієнт скаржиться на: біль і втрату чутливості в зоні, яку іннервує нерв. Неврологічний статус: ураження всіх видів чутливості зоні іннервації. o Поліневритичний підтип характерний для множинного симетричного ураження периферичних нервів і проявляється розладами чутливості в дистальних відділах кінцівок (симптоми шкарпеток, рукавичок). Пацієнт скаржиться на: біль і втрату чутливості в дистальних відділах кінцівок. Неврологічний статус: втрата всіх видів чутливості в дистальних відділах кінцівок з а типом шкарпеток та "рукавичок".
втрата больової температурї чутливості (є верхня і нижня межі порушень) глибока чутливість не страждає. Провідниковий тип виникає при ураженні провідниківчутливості у межах спинного й головного мозку (спинномозково-таламічного шляху, пучків Голля і Бурдаха, бульбо-таламічного шляху, присередньої петлі,таламо- кіркового шляху, кори головного мозку). Розрізняють спінальний і церебральний підтипи, для яких характерні розлади чутливості від певного рівняураження і донизу o Спінальний підтип може мати:
- повний поперечник (буває при ураженні поперечника спинного мозку, коли випадають всі види чутливості нижче рівня ураження, причому больова і температурна випадають з рівня на 1 - 2 сегменти нижче, а глибока - з того самого рівня.
- половинний поперечний або Броун-Секаровський підтип при цьому глибоке чуття випадає на стороні ураження, а больове і температурне - на протилежній стороні, починаючи з рівня на 1- 2 сегменти нижче.
- низхідний;
- висхідний в залежності від екстра-чи інтрамедулярного ураження;
- монотип;
- гемітип. o Церебральний підтип поділяють на:
- Стовбуровий (альтернуючий). Виникає випадіння чутливості на обличчі по сегментарному типу на стороні ураження та випадіння больової і температурної чутливості на тулубі і кінцівках на протилежній стороні.
- Таламічний підтип (при ураженні зорового горба) в цьому випадку зʼявляється: гемігіпестезія - втрата всіх видів чутливості н а протилежній від вогнища стороні; гіперпатія - переважають розлади глибокого чуття; виникають таламічні болі пекучі, нестерпні, що важко піддаються лікуванню); геміатаксія (внаслідок зниження глибокого мʼязово-суглобового чуття.
- Капсулярний підтип - якщо в задній ніжці внутрішньої капсули вражаються чутливі волокна, то виникає гемігіпестезія всіх видів чутливості на протилежній стороні т а геміатаксія внаслідок випадіння глибокого чуття.
- Кірковий підтип - виникає при ураженні постцентральної звивини та верхньої тімʼяної дольки.Порушення виникають по монотипу або в руці, або в нозі, або в обличчі в залежності від локалізації ураження.
- При подразненні задньої центральної звивини кірковий підтип проявляється парестезіями на протилежній стороні від вогнища або в обличчі, або в руці чи в нозі.
- При ураженні тімʼяної частки в основному вражаються складні та глибокі види чутливості (виникає астереогнозія чи випадіння мʼязово-суглобового чуття).
9. При ураженні яких утворень порушується чутливість за периферичним
типом?
Периферичний тип виникає при ураженні дендритів І нейрона всіх видів чутливості, а саме одного чи багатьох периферичних нервів, сплетень. Периферичний тип поділяється на три підтипи: o Мононевритичний (або невральний) підтип виникає при ураженні одного периферичного нерва і полягає в порушенні всіх видів чутливості в зоні його іннервації. Цей підтип супроводжується болем у ділянці нерва, інколи гіперпатією, гіпералгезією, каузалгією, болем під час його пальпації. Пацієнт скаржиться на: біль і втрату чутливості в зоні, яку іннервує нерв. Неврологічний статус: ураження всіх видів чутливості зоні іннервації. o Поліневритичний підтип характерний для множинного симетричного ураження периферичних нервів і проявляється розладами чутливості в дистальних відділах кінцівок (симптоми шкарпеток, рукавичок). Пацієнт скаржиться на: біль і втрату чутливості в дистальних відділах кінцівок. Неврологічний статус: втрата всіх видів чутливості в дистальних відділах кінцівок з а типом шкарпеток та "рукавичок". o Плексопатичний підтип супроводжує ураження корінців сплетення і проявляється порушенням чутливості в зоні його іннервації, болем, шо йдуть від сплетення, і руховими розладами у вигляді периферичного парезу групи м’язів, шо іннервуються цим сплетенням. Пацієнт скаржиться на біль і втрату чутливості в зоні, яку інтервує сплетення. Неврологічний статус: ураження всіх видів чутливості в зоні іннервації; присутні вегетативні порушення та периферійний парез (параліч).
10. Які чутливі порушення виникають за умови ураження заднього рогу?
Сегментарно-спінальний підтип властивий ураженню задніх рогів спинного мозку або передньої сірої спайки. У зв’язку з порушенням функції розміщених у задніх рогах тіл II нейронів шляху поверхневого відчуття порушується: больова і температурна чутливість у відповідних ураженим сегментам спинного мозку дерматомах з того самого боку тіла. Глибока і тактильна чутливість при цьому зберігаються ,оскільки шляхи проведення імпульсів глибокої чутливості, входячи у спинний мозок, оминають його сіру речовину і надходять у задні канатики, тобтовиявляється дисоційоване порушення чутливості.
Плегія або параліч - повна втрата спроможності виконувати довільні рухи внаслідок денервації відповідних м’язів. Для виявлення наявності парезу чи паралічу та визначення їх виду детально досліджують рухову функцію хворого. Під час огляду звертають увагу на положення хворого (активне, пасивне, вимушене), наявність скривлення і деформацій хребта, грудної клітки, кінцівок, що можуть бути наслідком ураження м’язів, виявляють дрібні м’язові посмикування (фібрилярні скорочення окремих м’язових волокон), визначають наявність м’язовоїатрофії (зменшення об’єму м’язів). Для виявлення парезів чи паралічів визначають можливість та обсяг активних і пасивних рухів у різних суглобах, силу м’язів, їхній тонус, перевіряють рефлекси. Перевіряють активні рухи м’язів очей, глотки, язика, шиї, мімічних і жувальних м’язів, а також обсяг активних рухів у всіх суглобах кінцівок. Для виявлення легкого парезу м’язів кінцівок використовують верхню і нижню проби Барре. Хворий із заплющеними очима підіймає витягнуті вперед руки. У разі слабкості руки, вона відстає і поступовоопускається донизу. У положенні лежачи на спині хворому пропонують підняти ноги. Паретична кінцівка відстає від здорової або опускається. Пасивні рухи виконує лікар у різних суглобах хворого, який максимально розслабив м’язи, не допомагає і не чинить опір рухам. Дослідження пасивних рухів у кінцівках проводять для виявлення змін у суглобах, що можуть обмежувати рухи, а також для визначення м’язового тонусу. Стан м’язового тонусу визначають також обмацуванням м’язів, що знаходяться в стані спокою і повністю розслаблені. Перевіряють силу м’язів, тобто ступінь їхньої слабкості. Сила м’язів визначається здатністю хворого активно чинити опір пасивним рухам у тому чи іншому суглобі, атакож у верхніх кінцівках за допомогою динамометра. Дослідження рефлексів дає змогу визначити характер парезу чи паралічу, а також встановити рівень ураження нервової системи.
13. Які знаєте парези та паралічі?
За ступенем ураження: Повна втрата спроможності виконувати довільні рухи внаслідок денервації відповідних м’язів називається паралічем, або плегією ; часткове послаблення або неповна втрата довільної рухової активності — парезом. За кількістю кінцівок: Параліч (парез) однієї кінцівки має назву моноплегія (монопарез) обох кінцівок з одного боку — геміплегія (геміпарез) обох рук або ніг — верхня або нижня параплегія (парапарез), чотирьох кінцівок — тетратіегія (тетрапарез).
За типом ураження (який нейрон): Центральний (спастичний) парез/параліч Ураження верхнього мотонейрона (кора, кортико-спінальні тракти, внутрішня капсула, стовбур). Ознаки: o ↑ тонус (спастичність) o ↑ сухожильні рефлекси o патологічні рефлекси (Бабінський) o м’язи зберігають трофіку або слабка атрофія Периферичний (в’ялий) парез/параліч Ураження нижнього мотонейрона (передні роги, корінці, периферичні нерви). Ознаки: o ↓ тонус o ↓ або відсутні рефлекси o атрофія м’язів o фасцикуляції
14. Які ознаки центрального паралічу?
Центральний параліч - центральний параліч виникає при ураженні волокон центрального рухового нейрону, тобто кірково-спинномозкового та кірково- ядерного шляхів. Синдроми порушення довільних рухів виникають при ушкодженні кірково- м’язового (пірамідного) шляху на різних його рівнях. Клінічно ці ушкодження проявляються симптомами двох синдромів: синдрому центрального парезу або паралічу та синдрому периферичного парезу або паралічу. Синдром центрального (спастичного) парезу або паралічу розвивається внаслідок ураження центрального рухового нейрона. До основних симптомів центрального паралічу належать:
- підвищення сухожилкових і періостальних рефлексів(гіперрефлексія); _- спастичне підвищення м’язового тонусу (гіпертонія), яке охоплює переважно м’язи-згиначі й привідні м’язи верхньої кінцівки та м’язи-розгиначі й відвідні м’язи нижньої кінцівки, із формуванням характерної пози Верніке — Манна: паралізована верхня кінцівка приведена до тулуба, пронована, зігнута в ліктьовому суглобі, пальці кисті зігнуті, нижня кінцівка розігнута в кульшовому та колінному суглобах і здається подовженою, тому під час ходьби нога описує коло, щоб не зачепити підлогу;
- пригнічення або зникнення поверхневих (підошвових і черевних) рефлексів, фізіологічне виникнення яких пов’язане із формуванням пірамідних шляхів, що з’єднують відповідні сегменти спинного мозку із руховою ділянкою кори головногомозку;_
Наприклад, центральний параліч може бути зумовлений церебральним чи спінальним інсультом, енцефалітами, енцефаломієлітами, розсіяним склерозом, перинагальним ураженням нервової системи, пухлинами, травмами головного чи спинного мозку. Ознаки центрального (спастичного) паралічу (парезу):
- Параліч дифузний. Це можна пояснити компактним розташуванням волокон у внутрішній капсулі, стовбурі).
- Спастична гіпертонія мʼязів (підвищення мʼязового тонусу за спастичним типом):
- на руках тонус підвищений в згиначах, в ногах - в розгиначах;
- у міру перевірки тонус зменшується, послаблюється;
- симптом «складеного ножа».
- Підвищення сухожилкових та періостальних рефлексів (гіперрефлексія). Шкірні рефлекси (черевні, підошовні, кремастерні) при центральних паралічах знижуються або зникають (оскільки центральний руховий нейрон є еферентною частиною дуги цих рефлексів). 4.Поява патологічних рефлексів. Це ті рефлекси, які в дитини втрачаються на 2-му році життя, в нормі їх немає, а при ураженні центрального нейрону є.
- Наявність захисних рефлексів. Мимовільні рухи паралізованою кінцівкою в разі подразнення або у відповідь на різкий пасивний рух у будь-якому суглобі:
- рефлекс Бєхтєрєва-Марі-Фау (при пасивному підошвовому згинанні пальців стопи паралізованої кінцівки відбувається її підтягування внаслідок спонтанного згинання у кульшовому та колінному суглобі);
- рефлекс Ремака (штрихове подразнення шкіри передньої поверхні стегна викликає підошвове згинання стопи та пальців).
- Наявність патологічних синкінезій - мимовільних рухів, що зʼявляються рефлекторно в паралізованій кінцівці при напруженні здорової.
15. Які ознаки периферичного паралічу?
Синдроми порушення довільних рухів виникають при ушкодженні кірково- м’язового (пірамідного) шляху на різних його рівнях. Клінічно ці ушкодження проявляються симптомами двох синдромів: синдрому центрального парезу або паралічу та синдрому периферичного парезу або паралічу. Синдроми периферичного парезу або паралічу супроводжують ураження периферичних рухових нейронів на будь-якому рівні (передні роги спинного мозку, переднікорінці, нервові сплетення, периферичні нерви). Для периферичного парезу (паралічу) характерні: гіпорефлексія або арефлексія на рівні ураження; м’язова гіпотонія або атонія, яка розвивається в разі неотримання м’язовими волокнами тонічних імпульсів і зумовлює надмірну млявість рухів у суглобах паралізованих кінцівок розвиток атрофії в паралізованих м’язах, зумовлений відсутністю трофічних впливів; виникнення фібрилярних посмикувань (фібриляції) м’язів унаслідок подразнення тіл периферичних мотонейронів у передніх рогах спинного мозку або рухових ядрах черепних нервів; розвиток реакції переродження або дегенерації, яка проявляється змінами реакції на електричний струм уражених нервів і м’язів, що ними іннервуються. реакція переродження (зміна електрозбудження м’язів).
При периферичному паралічі відзначають порушення цілості спінальних рефлекторних дуг і відсутність трофічних імпульсів від передніх рогів спинного мозку. У разі виявлення периферичних парезів, характерних для ураження мотонейрона або його аксона, слід запідозрити спінальну аміотрофію, поліомієліт, мононейропатію, полінейропатію тощо. За умови ураження центрального і периферичного мотонейронів (бічний аміотрофічний склероз) відмічається поєднання симптомів як центрального, так і периферичногопарезу Ознаки периферійного (вʼялого) паралічу (парезу):
- Відсутність або, зниження рефлексів (арефлексія, гіпорефлексія). Виникає в результаті порушення рефлекторної діяльності сегментарного апарату спинного мозку чи стовбура головного мозку.
- Пониження мʼязового тонусу (атонія, гіпотонія). Виникає в результаті втрати тонусу гама- мотонейронів спинного мозку.
- Гіпо- атрофія мʼязів. Виникає за рахунок відсутності трофічних імпульсів від спинного та головного мозку. 4.Фібрилярні або фасцикулярні посмикування мʼязів. Результат подразнення патологічним процесом передніх рогів спинного мозку. 5.Параліч (зазвичай) обмежений. Це повʼязано з тим, що уражаються або передні роги або передні корінці спинного мозку.
- Реакція дегенерації (переродження). Реакція виникає на 10-14 день після появи паралічу. При вивченні електрозбудливості мʼязів виявляють, що КЗС менше АЗС, тобто катод замикальне скорочення мʼязів є меншим за анодзамикальне скорочення. В нормі КЗС більше АЗС.
- Для виявлення розладів системи довільних рухів (паралічів чи парезів) вивчають:
- Обʼєм активних рухів.
- Силу мʼязів.
- М'язовий тонус.
- Наявність атрофій чи гіпотрофій.
- Наявність фібрилярних чи фасцикулярних посмикувань мʼязів.
- Рефлекси.
- Патологічні рефлекси. Неврологічний статус:
- гіпо-, атрофія; o гіпо-, атонія; rino-, арефлексія; фібриляції, фасцикуляції; реакція переродження; обмежений характер. Периферичний параліч мімічної мускулатури Неврологічний статус: уражені мімічні мʼязи лише нижньої частини обличчя; згладжена носо-губна складка; опущений кут рота.
16. Опишіть синдром ураження передцентральної звивини.
Ураження кори передцентральної звивини проявляється її руйнуванням або подразненням (іритація). У зв’язку із великою площею рухової зони кори тотальне її руйнування відмічається рідко. Зазвичай виявляють часткове її ураження, що спричинює розвиток рухових розладів у тій частині протилежної половини тіла, яка проектується на ушкоджену ділянку кори. Тому ураження кори найчастіше проявляється спастичними моноплегіями (монопарезами) на протилежному відвогнища ураження боці. Згідно із соматотопічним розташуванням нейронів у передцентральні й звивині, монопарез може охоплювати переважно верхню кінцівку(ураження
- центральний параліч ноги;
- сегментарно-дисоційований тип розладів чутливості на руці (сегменти C5-Th1); батіанестезія (втрата всіх видів глибокої чутливості) з рівня С5; синдром Горнера (птоз, міоз, енофталь); корінцевий біль у руці. Справа : аналгезія і терманестезія за провідниковим спінальним типом з рівня С7. При ураженні половини поперечника спинного мозку розвивається синдром Броун-Секара При цьому бічний пірамідний шлях уражується нижче від рівня його перехрестя, тому однобічний параліч або парез розвивається на боці патологічного вогнища. Характер рухових розладів (центральний або периферичний) залежить від рівня ураження і збігається з варіантами, описаними при тотальному поперечному ушкодженні спинного мозку. Рухові розлади зазвичай поєднуються із порушенням чутливості за провідниковим типом. На боці ураження спостерігається порушення пропріоцептивної чутливості, на протилежному боці - поверхневої (больової і температурної). Відмінною особливістю синдрому Броун-Секара є наявність на боці вогнища рухових розладів і порушень чутливості (поверхневої за сегментарним типом, глибокої - за провідниковим типом) і випадання поверхневих видів чутливості (больової і температурної) за провідниковим типом на протилежному боці. Тазові функції при цьому не страждають.
18. З яких утворень і скількох рівнів складається екстрапірамідна система?
АНАТОМІЯ ЕКСТРАПІРАМІДНОЇ СИСТЕМИ Палідарний відділ
- Латеральна і медіальна бліді кулі.
- Субталамічне ядро (тіло Люїса) (nucl. subthalamicus).
- Медіальне ядро зорового горба.
- Чорна речовина та червоні ядра.
- Мигдалеподібні ядра та ядра Даркшевича.
- Ретикулярна формація середнього мозку.
- Чотиригорбкові тіла.
- Нижні оливи і вестибулярні ядра Дейтерса.
- Гамма-мотонейрони та малі альфа-мотонейрони спинного мозку. Стріарний відділ
- 4, 6, 8 поля кори за Бродманом (лобна частка).
- Хвостате ядро (nucl. caudatus).
- Лушпина (putamen), яка входить до складу сочевицеподібного ядра.
- Огорожа (claustrum). Екстрапірамідна система має 3 рівні та складається з кількох основних структур. I рівень — кіркові центри премоторна кора (6 поле) додаткова моторна кора лобові очні поля II рівень — підкіркові утворення (базальні ядра) Це головні елементи екстрапірамідної системи: хвостате ядро шенк (putamen)
бліда кулька (globus pallidus — медіальна та латеральна частини) субталамічне ядро (ядро Луїса) чорна субстанція (substantia nigra) червоне ядро Разом хвостате ядро + путамен = стриатум Путамен + бліда кулька = лентикулярне ядро III рівень — стовбур мозку та мозочок ретикулярна формація ядра середнього мозку червоне ядро (rubrum) чорна субстанція олівовидні ядра провідні тракти: руброспінальний, вестибулоспінальний, тектоспінальний, ретикулоспінальний
19. Назвіть функції екстрапірамідної системи.
Серед основних функцій екстрапірамідної системи виділяють такі:
- реалізація і корекція довільних рухів — складних автоматизованих (біг, стрибки), завчених за стереотипом (гра на музичних інструментах), дифузних масивних (палідарні рухи — повзання, плавання);
- міотатичну функцію — готує м’язи, забезпечує м’язовий тонус для здійснення рухів з найменшою загратою енергії та часу: — створює попередню готовність м’язового апарату до довільних рухів; — створює набільш сприятливу позу для виконання запланованої дії; — надає плавність і розмірність довільним рухам; — забезпечує необхідний м’язовий тонус для здійснення рухів;
- підтримання сегментарного апарату в постійній готовності до дії;
- реалізація спонтанних рухових актів орієнтувального і захисного характеру (старт-рефлекси — узгоджені рухи голови, очей і тулуба у відповідь на звукові та світлові подразнення);
- участь у виразних мімічних рухах (мімічні прояви емоцій);
- формування і вибір рухової програми, ініціація і реалізація руху, найбільш адекватного на даний момент
20. В чому полягає баланс між холінергічними та дофамінергічними
структурами екстрапірамідної системи?
