Study with the several resources on Docsity
Earn points by helping other students or get them with a premium plan
Prepare for your exams
Study with the several resources on Docsity
Earn points to download
Earn points by helping other students or get them with a premium plan
anatimy anatomy pharv fafd d d
Typology: Summaries
1 / 17
This page cannot be seen from the preview
Don't miss anything!
Харківський національний медичний університет
Методичні вказівки для студентів
Рекомендовано Вченою радою ХНМУ Протокол № 11 від 19.11. 2015 р.
Харків ХНМУ
Перкусія легень. Методика та техніка проведення порівняльної та топографічної перкусії легень: Метод. вказ. для студентів / Уклад. Т.В. Ащеулова, В.І. Смирнова, Т.М. Амбросова. – Харків: ХНМУ, 2015. – 17 с. Укладачі: Т.В. Ащеулова В.І. Смирнова Т.М. Амбросова
Мета - порівняти перкуторний звук на симетричних і прилеглих областях на одній стороні грудної клітини. Послідовність проведення - передня, бічна, задня поверхня грудної клітини.
Передня поверхня грудної клітини – 10 кроків, починаючи з правої надключичної області (рис. 2). Перкусія проводиться по середньоключичних лініях і порівнюється до рівня 3 міжребер’я (враховуючи наяв- ність серцевої тупості), далі про- водиться тільки справа.
Рис. 2. Порівняльна перкусія легень. Передня поверхня грудної клітини
Бокова поверхня грудної клітини. Для проведення перкусії у пахвових областях необхідно попросити хворого поставити руки на пояс або підняти руки за голову. Починаючи з правої пахвової ямки - 6 кроків (рис.3).
Рис. 3. Порівняльна перкусія легень. Бічна поверхня грудної клітини
Задня поверхня грудної клітини. Необхідно попросити хворого схрестити руки на грудях. Починаючи з лівої надлопаткової області - 10 кроків (рис. 4). Зверніть увагу, що в надлопаткових областях палець - плессіметр знаходиться у горизонтальному положенні, в між- лопатковому просторі - у верти- кальному положенні, в підлопат- кових областях - знову у горизон- тальному положенні.
Рис. 4. Порівняльна перкусія легень. Задня поверхня грудної клітини
Перкуторний звук над легеневою поверхнею в нормі у здорової людини називається ясним легеневим (це гучний, тривалий, низький звук). Також у здорової людини перкуторний звук може бути трохи тихішим і коротшим у деяких областях: а) в області правої верхівки через більш короткий правий бронх і більш виражені м'язи плечового пояса праворуч; б) у 2 - 3 міжребер'ї зліва (через близькість серця); в) у правій пахвовій області (через близьке розташування печінки) в порівнянні з лівою (де дно шлунка, заповнене повітрям, утворює так званий простір Траубе, в якому вислуховується більш тихий і короткий перкуторний звук). Зміни перкуторного звуку. Притуплений перкуторний звук (тихий, вкорочений, високий) вислуховується при ущільненні легеневої тканини (зменшення легкості та зниження її еластичності) при: початковій стадії та стадії течії пневмонії, пневмосклерозі, туберкульозі легень, інфаркті легеню, набряку легенів внаслідок лівошлуночкової недостатності, компресійній ателектазі (над рівнем рідини), плевральних спайках, що утруднюють нормальне розтягнення легенів під час вдиху, обтураційній ателектазі. Тупий перкуторний звук (тихий, короткий, високий) вислуховується при ущільненні легеневої тканини: пневмонія (стадія консолідації); утворення великої порожнини, заповненої запальною рідиною; пухлина легень (безповітряна тканина); над рідиною у
вгору і медіально в напрямку соскоподібного кінця кивательного м'язу, пересуваючи після кожної пари перкуторних ударів палець - плессіметр на 0,5 - 1 см і зберігаючи його горизонтальне положення (рис. 5 б). Знайдену межу переходу ясного легеневого звуку у тупий фіксує пальцем - плессіметром і просить хворого нахилити голову вперед, щоб чітко було видно найбільш виступаючий назад остистий відросток VII шийного хребця. У нормі верхівки легень ззаду повинні знаходитися на його рівні.
Рис. 5. Визначення висоти стояння верхівок спереду (а) та ззаду (б)
Визначення нижніх меж легень Для визначення нижньої межі правої легені перкусію проводять вниз по умовно проведених вертикальних лініях (біля грудини, середньоключичній, передньопахвовій, лопатки, біля хребта). Нижня межа лівої легені встановлюється з латеральної сторони по 3-х пахвових лініях і з боку спини. Спереду нижня межа лівої легені не визначається. Нижня межа легені знаходиться на місці переходу ясного легеневого звуку у тупий або притуплено-тимпанічний (табл. 1). Слід мати на увазі, що визначення нижньої межі лівої легені по передній пахвовій лінії може бути ускладненим внаслідок близького розташування області тимпанічного звуку у просторі Траубе.
Таблиця 1 Нормальне розташування нижніх меж легень у нормостеніків
Вертикальні розпізнавальні лінії
Нижня межа правої легені
Нижня межа лівої легені
Білягрудинна V міжребер’я Не визначають
Серединно-ключична VI міжребер’я Не визначають
Передня пахвова VII міжребер’я VII міжребер’я
Серединна пахвова VIII міжребер’я IX міжребер’я
Задня пахвова IX міжребер’я IX міжребер’я
Лопаткова X міжребер’я X міжребер’я
Колохребцеві Остистий відросток XI грудного хребця
Примітка: у гіперстеніків нижні межі легень розташовані на одне міжребер'я вище, ніж у нормостеніків, а в астеніків - на одне міжребер'я нижче.
Для позначення локалізації знайдених нижніх меж легень використовують ребра (міжребер'я), рахунок яких ведуть від ключиці (у чоловіків - від соска, що лежить на V ребрі), від нижнього кута лопатки, (VII міжребер'я) або від самого нижнього вільно лежачого XII ребра. На практиці можна, визначивши локалізацію нижньої межі легень по передній пахвовій лінії, відзначити її дермографом і використовувати цю позначку в якості орієнтира для визначення координат нижньої межі даної легені по інших лініях. Локалізацію нижньої межі легень по колохребцевих лініях прийнято позначати відносно остистих відростків хребців, оскільки промацати ребра тут заважають м'язи спини. За рахунок остистих відростків хребців орієнтуються на те, що лінія, що з'єднує нижні кути лопаток (при опущених руках), перетинає VII грудний хребець. У разі, коли у плевральній порожнині накопичується рідина (ексудат, транссудат, кров), нижня межа легені на стороні ураження також зміщується догори. При цьому випіт розподіляється в нижньому відділі плевральної порожнини таким чином, що межа між зоною тупого перкуторного звуку над рідиною і вище розміщеною
Треба пам'ятати, що при переході з горизонтального положення у вертикальне нижня межа опускається на 2 см, а в положенні на лівому боці - на 3 - 4 см. Рухливість легеневих країв змінюється при ряді патологічних станів. Рухливість нижнього легеневого краю визначають за відстанню між положеннями, які займає нижня межа легеню в стані повного видиху і глибокого вдиху. У хворих з патологією системи органів дихання дослідження проводять за тими ж вертикальними розпізнавальними лініями, що й при встановленні нижніх меж легенів. В інших випадках можна обмежитися дослідженням рухливості нижнього легеневого краю по обидва боки тільки по задніх пахвових лініях, де екскурсія легенів максимальна. На практиці зручно це робити безпосередньо після знаходження нижніх меж легенів по вказаних лініях. Хворий стоїть, поставивши руки на пояс. Лікар ставить палець
Рис. 6. Визначення нижньої межі легень під час видиху Далі пропонує хворому максимально глибоко вдихнути і знову затримати дихання. При цьому легені опуска- ється і нижче знайденої на видиху межі знову з'являється область ясного легеневого звуку. Продовжує перкуту- вати в напрямку зверху вниз до появи тупого звуку і фіксує цю межу пальцем
Рис. 7. Визначення нижньої межі легень під час вдиху Вимірявши відстань між двома знайденими таким чином межами, знаходить величину рухливості нижнього легеневого краю. У нормі вона становить 6-8 см (рис. 8). Зменшення рухливості нижнього легеневого краю по обидва боки в поєднанні з опущенням нижніх меж характерне для емфіземи легенів.
Рис. 8. Визначення рухливості нижнього легеневого краю
Крім того, зменшення рухливості нижнього легеневого краю може бути викликане ураженням легеневої тканини запального, пухлинного або рубцевого походження, ателектазом легеню, плевральними зрощеннями, порушенням функції діафрагми або підвищенням внутрішньочеревного тиску. За наявності плеврального випоту нижній край піджатого рідиною легеню залишається при диханні нерухомим. У хворих пневмотораксом нижня межа тимпанічного звуку на стороні ураження при диханні також не змінюється. Збільшення висоти стояння верхівок спостерігається при
емфіземі легенів. Навпаки, низьке стояння верхівок свідчить про зменшення обсягу верхньої частки відповідного легеню, наприклад, в результаті її рубцевого морщення або резекції. При патологічних процесах, що призводять до ущільнення верхівки легеню, над нею вже
при порівняльній перкусії проявляється тупий звук. У таких випадках визначення з цього боку висоти стояння верхівки часто буває неможливим.
7. Перкуторно при синдромі порожнини у легені виявляється: А) ясний легеневий звук Б) тупий звук В) тимпанічний звук Г) притуплення перкуторного звуку Д) коробковий звук 8. Тупий звук перкутується: А) при ущільненні легеневої тканини Б) над порожниною В) при пневмотораксі Г) при емфіземі легеню 9. Якому міжребер’ю по лінії лопатки відповідає нижня межа легеню: А) VII Б) VIII В) IX Г) X Д) VI 10. Порівняльну перкусію легень здійснюють, перкутуючи: А) тільки по ребрах Б) тільки по міжребер’ю В) по ребрах і міжребер’ю Г) поперек ребер Д) все перераховане 11. До перкуторних ознак емфіземи легень відносяться всі, крім: А) опущення нижніх меж легенів Б) обмеження або відсутності рухливості нижнього легеневого краю В) коробкового перкуторного звуку над легенями Г) неможливості визначення меж серцевої тупості Д) притуплення перкуторного звуку над легенями 12. При гідротораксі з'являється перкуторний звук: А) абсолютно тупий (стегновий) або притуплений Б) ясний легеневий В) тимпанічний Г) притуплення з тимпанічним відтінком Д) коробковий 13. Ясний легеневий звук: А) тихий Б) короткий В) тривалий Г) високий
14. При сухому плевриті з'являється перкуторний звук: А) абсолютно тупий (стегновий) або притуплений Б) ясний легеневий В) тимпанічний Г) притуплення з тимпанічним відтінком Д) коробковий 15. Перкусія легень не виявляє: А) ясний легеневий звук Б) притуплення перкуторного звуку при зменшенні легкості легеневої тканини В) тупий перкуторний звук при наявності випоту у плевральній порожнині Г) тимпанічний перкуторний звук при синдромі легеневого ущільнення Д) коробковий перкуторний звук при збільшенні легкості легеневої тканини 16. Тимпанічний звук перкуторно визначається при: А) порожнині у легені Б) ущільненні легеневої тканини В) підвищенні легкості легеневої тканини Г) інфільтрації легеневої тканини Д) утворенні ателектазу 17. Перкуторно при синдромі ущільнення легеневої тканини виявляється: А) легеневий звук Б) коробковий звук В) притуплення легеневого звуку Г) тимпанічний звук Д) притуплено-тимпанічний звук 18. Коробковий перкуторний звук відрізняється від ясного легеневого тим, що: А) коробковий звук вищий і тривалий Б) коробковий звук гучніший і високий В) коробковий звук нижчий і тривалий Г) коробковий звук відрізняється меншим тембровим забарвленням, ніж ясний легеневий 19. Перкуторно при синдромі скупчення рідини у порожнині плеври: А) ясний легеневий звук Б) коробковий звук В) притуплення перкуторного звуку
Навчальне видання
Методичні вказівки для студентів
Укладачі: Тетяна Вадимівна Ащеулова Вікторія Іванівна Смирнова Тетяна Миколаївна Амбросова
Відповідальний за випуск Ащеулова Т.В.
Редактор____________ Коректор ____________ Комп’ютерна верстка_____________
Пр. Науки, м. Харьков, 4, ХНМУ, 61022 Редакційно – видавницький відділ
