Download Generic socialogicval findings and more Summaries Social Sciences in PDF only on Docsity!
МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
імені О.О.БОГОМОЛЬЦЯ „ Затверджено” на методичній нараді
Завідувач кафедри Професор Лукашук В.Д.
„____”___________2010р. МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ для самостійної роботи студентів при підготовці до практичного (семінарського заняття) Навчальна дисципліна Педіатрія Модуль № Змістовний модуль Тема заняття Диференційна діагностика пневмоній у дітей. Ускладнення пневмонії. Невідкладна допомога при гострій дихальній недостатності у дітей. Курс VI Факультет Медичний №
Київ 20 10
1. Актуальність теми: пневмонія займає значне місце у захворюваності та смертности дітей. За даними ВООЗ (в 2001 г.) третя частина дітей, які не доживають до 5 років, помірають від гострих респираторних інфекцій (ГРВІ) та пов’язаних з ними пневмоній. Тому важне значення має своечасна діагностика пневмонії з проведенням дифереціальної діагностики з захворюваннямі бронхолегеневої системи, а також з захворюваннями, які мають подібну пневмонії симптоматику. Дихальна недостатність є проявою (ускладненням) більшої групи гострих захворювань органів дихання у структурі яких пневмонії (П) займають одне з провідних місць ( 5- 17%) 2. Конкретні цілі Знати провідні клінічні симптоми та синдроми при різних клінічних варіантах перебігу пневмонії у дітей. Знати провідні клінічні симптоми та синдроми при різних ускладненнях перебігу пневмонії у дітей. Вміти інтерпретувати дані лабораторних та інструментальних досліджень при різних клінічних варіантах пневмонії та ії ускладненнях (плеврит, абсцес, піоторакс, пневмоторакс). Вміти провести диференційну діагностику пневмонії, бронхіту і бронхіоліту у діте. Вміти провести диференційну діагностику між різними формами пневмонії. Вміти провести диференційну діагностику пневмонії та інших захворювань. Вміти встановити попередний діагноз. Знати тактику ведення хворого при різних кліничних варіантах перебігу пневмонії та її ускладненнях. Вміти додати невідкладну допомогу при гострої дихальної недостатності в залежності від причини виникнення та ступеня тяжкості. Знати профілактику пневмонії та ії ускладнень. 3. Базовий рівень підготовки Назви попередніх дисциплін Отримані навички
- Нормальна анатомія Знання анатомічних особливостей органів дихання: а) носової частини глотки; б) гортані, трахеї, бронхів; в) будови грудної клітки, тип дихання; г) будови легеневої тканини, плеври.
- Нормальна фізіологія Знання фізіологічних особливостей органів дихання: а) регулювальний вплив дихального центру і кіркової речовини великого мозку; б) дренажна функція бронхів; в) газообмін у легенях
- Біологія та генетика Значення генетичних факторів для росту і розвитку дитини
- Основи догляду за дітьми Догляд за органами дихання у здорової та хворої дитини
- Гістологія Знання гістологічної будови дихальних шляхів
- Пропедевтична і факультетська терапія та педіатрія Знання відповідних методик обстеження дихальної системи. 7.Фармакологія Групи ліків та знання механізхмів їх дії 4. Завдання для самостійної праці під час підготовки до заняття.
Запалення різних органів:
- остеомієліт, отит, менінгіт, пієлонефрит, ін. *Пневмонія, що виникла в перші 72 години життя. **Рання - перші 72 години ШВЛ, пізня - 4 доби і довшеШВЛ У класифікації виділяють групи пневмоній: первинні та вторинні. У разі первинної пневмонії патологічний процес розвивається в легеневій тканині й класифікується як основне захворювання; у разі вторинної — ускладнює інші хвороби легень (хронічні) або захворювання інших органів. Тяжкість пневмонії (легка, середня, тяжка) визначається виразністю токсикозу, дихальної недостатності та серцево-судинними змінами. Діагноз має містити також дані про локалізацію пневмонічного процесу, про уточнену або передбачувану етіологію хвороби та виразність дихальної недостатності (ДН 0, 1, 2, 3). Класифікація дихальної недостатності: 1-ст. – задишка виникає при звичайному фізичному навантаженні; 2-ст. – задишка при незначному фізичному навантаженні; 3-ст. - значна задишка у спокої. Класифікація дихальної недостатності для дітей раннього віку. 1-й ступінь – задишка, тахікардія при фізичному навантаженні. ( для немовлят фізичне навантаження – грудне вигодовування, крик, хвилювання). Парціальний тиск кисню в артеріальній крові – 80-65 мм рт.ст. 2-й ступінь – задишка, тахікардія в спокої, значне ії підсилення при фізичному навантаженні. Періоральний ціаноз губ, акроціаноз. Роздування крил носа, втягування міжреберних проміжків при диханні. Дитина млява, дративлива. Парціальний тиск кисню в артеріальній крові – 65-50 мм рт.ст. 3-й ступінь – задишка до 80-100 дихань в хвилину в спокої. Загальний ціаноз шкіри, слизових. В акті дихання беруть участь допоміжні м’язи. Може розвинутися гіпоксична енцефалопатія (порушення свідомості, судоми). Парціальний тиск кисню – нижче 50 мм рт.ст. Приклад діагнозу: Пневмонія, гострий перебіг, первинна,позалікарняна, сегменарна, правобічна, S X, середньої важкості, пневмококова, ДН2. Провідні клінічні симптоми та синдроми при різних клінічних варіантах та ускладненнях перебігу пневмонії у дітей.
- Анамнестичн симптоми: сухий або вологий кашель, біль у грудній клітці, підвищення температури понад 38 °С, інтоксикація. Зв’язок з ГРВІ, чинник переохолодження.
- Клінічні симптоми:
респіраторний синдром з ознаками ГРВІ, глибоким кашлем із виділенням слизистого
або гнійно-слизистого мокротиння або тільки сухим кашлем; синдром токсикозу різного ступеня виразності з можливими токсичними ускладненнями з боку внутрішніх органів. Температура понад 38 °С упродовж 3 діб і довше. У немовлят і дітей перших тижнів життя може бути гіпотермія; синдром дихальної недостатності: задишка понад 60 за 1 хв у дітей віком до 2-х місяців, понад 50 за 1 хв — від 2-х місяців до 1 року, понад 40 за 1 хв — від 1 до 5 років (дані ВООЗ). Втягування податливих місць грудної клітки за відсутності бронхіальної обструкції (бронхіальна обструкція, звичайно, виключає типову ГП і спостерігається за атипових, госпітальних і вірусних ГП). У немовлят і дітей перших тижнів життя за рахунок апное і брадипное частота дихання є невисокою, проте є ригідність грудної клітки, участь бере допоміжна мускулатура. бронхолегеневий синдром з локальними фізикальними змінами в легенях: вкорочення перкуторного тону, притуплення, тупість; ослаблення дихання або дихання з бронхіальним відтінком; локальні постійні дрібнопухирчасті хрипи, крепітація.
- Параклинічні симптоми:
Аналіз крові в разі бактеріальних пневмоній — лейкоцитоз понад 12,0 · 109 /л, понад 5% паличкоядерних нейтрофілів, ШОЕ перевищує 20 мм/год. У разі мікоплазмових, пневмоцистних пневмоній ці зміни є менш виразними. Рентгенологічне дослідження підтверджує клінічний діагноз і уточнює форму пневмонії: — гомогенні тіні (полісегментарні, часткові, вогнищеві) є характерними для бактеріальних пневмоній, — негомогенні — для ГП, спричинених МП, — дисеміновані процеси (інтерстиціальне ураження з альвеолярною інфільтрацією свідчить на користь хламідіозу або пневмоцистозу, — вогнищево-зливна інфільтрація є характерною для пневмоній, що ускладнюються деструкцією (частiше пов’занi зi cтафiлококом). Рентгенологічний контроль для неускладненої пневмонії, що зазвичай розсмоктується через 2—4 тижні, — необов’язковий. Диференційна діагностика клініко-рентгенологічних форм пневмоній приведена у таблиці 2, пневмонії та бронхитів у таблиці 1. Діагностика первинно вірусних пневмоній Діагноз вірусної пневмонії підтверджують позитивні результати імунофлюоресцентного аналізу змивів зі слизової оболонки носоглотки і виявлення на рентгенограмі легень негомогенної пневмонічної тіні без чітких контурів, без змін у гемограмі, характерних для бактеріальної пневмонії. Пневмонія, спричинена грипом, виникає з перших годин захворювання на тлі тяжкого стану з гіпертермією і має тип вогнищевої або сегментарної пневмонії. Фізикальні дані незначні або помірно виразні. Видужання настає через 2—3 тижні. Парагрипозні, аденовірусні, респіраторно-синцитіальні пневмонії часто перебігають з обструктивним синдромом, вогнищевою інфільтрацією легеневої тканини і мають тенденцію затяжного перебігу. При цьому парагрипозній пневмонії властиві симптоми ларингіту, аденовірусна пневмонія супроводжується фарингокон’юнктивальною гарячкою і може бути вогнищево-зливною. Морфологічною основою останьої хвороби є облітеруючий бронхіоліт, що супроводжується ураженням бронхіол та артеріол і зумовлює виразну обструкцію з подальшою облітерацією. Перенесена в ранньому віці аденовірусна пневмонія може бути причиною виникнення однобічної легеневої емфіземи (надпрозора легеня, синдром Маклеода). Пневмонія, що її зумовлює респіраторно-синцитіальний вірус , також розвивається гостро. Сухий кашель, що турбував спочатку зрідка, швидко посилюється і стає вологим, наростає недостатність дихання, виникають помірні явища інтоксикації і з’являються фізикальні дані пневмонії, підвищена температура тримається протягом 1—5 днів. Для дітей перших 6 місяців життя характерним є тяжкий бронхіоліт. Діагностика пневмоній, зумовлених деякими «рідкісними» інфекційними агентами. Серед них «атипові» пневмонії і пневмоцистні. «Атиповими» називають пневмонії, зумовлені мікоплазмою, хламідіями, легіонелою, коксієлою ( Coxiella burnetii — збудник гарячки Ку). У дітей перші два збудники спостерігаються найчастіше. Мікоплазмову пневмонію спричиняє найдрібніший серед позаклітинних мікроорганізмів збудник — Mycoplasma pneumoniae. В основному хворіють діти, що старші 5 років. Починається захворювання поступово. У клініці провідними симптомами є стійкий, тривалий кашель як прояв трахеобронхіту, нерідко асиметричного, і висока температура, при цьому стан відносно нетяжкий. Діти скаржаться на м’язовий біль, нерідко відзначається фарингіт, збільшення шийних лімфовузлів. Фізикально не виявляється чіткої зони притуплення перкуторного звуку, під час аускультації найчастіше вислуховуються розсіяні дрібнопухирчасті хрипи. Рентгенологічно визначається часто двобічний, несиметричний
Диференційно-діагностичні ознаки ГПБ, ГОБ, ГБ, ГП Таблиця 1 Клінічні ознаки Гострий простий бронхіт Гострий обструктивний бронхіт Гострий бронхіоліт Гостра пневмонія Вік Ступінь гарячки Тривалість гарячки Характер задишки Виразність задишки Початок обструкції Особливості перкуторного тону Аускультативна картина Загальний аналіз крові Рентгенографія легень Частіше в дітей старше 1 року Нижче 38 °С Менше 3 днів Немає Обструкція не є характерною Незмінений Жорстке,везикулярне дихання Сухі,велико-,середньо пухирчасті хрипи, непостійні Абсолютний або відносний лімфоцитоз, нормальна ШОЕ Посилений легеневої малюнок, розширені корені. Відсутність інфільтративних тіней Частіше в дітей більш 1 року Нижче 38 °С Менше 3 днів Експіраторна Помірна На 3–4 дні захворювання Коробковий Сухі свистячі хрипи на видиху Абсолютний або відносний лімфоцитоз, нормальна ШОЕ Посилений легеневої малюнок, розширені корені. Підвищена прозорість. Відсутність інфільтратів Частіше в дітей 1 року Нижче 38 °С Менше 3 днів Експіраторна Виразна На 2–3 дні ахворювання Коробковий Дрібнопухирчасті хрипи над усією поверхнею на вдиху, сухі на видиху Абсолютний або відносний лімфоцитоз, нормальна ШОЕ Посилений легеневої малюнок, розширені корені. Підвищена прозорість. Відсутність інфільтративних тіней Частіше в дітей старше 1 року Вище 38 °С Більше 3 днів Змішана Помірна Обструкція не є характерною Укорочення над ділянкою ураження На тлі локального ослаблення дихання, крепітація, дрібнопухирчасті хрипи Лейкоцитоз із ейтрофільозом, підвищена ШОЕ Посилений легеневої алюнок, розширені корені, особливо на боці ураження. Локалізовані, злівальні,інфільтративні, осередкові сегментарні тіні Таблиця 2 Диференційна діагностика клініко- рентгенологічних форм пневмоній Клінічні ознаки Вогнищева Сегментарна Крупозна Інтерстіціальна Вік Частіше у ранньому віці Моносегментарні частіше у дітей 3- років та школярів. Полісегментарні – у дітей 1-2 року життя. Частіше у школярів. Іноді у дітей 2- років. Частіше у недоношених та немовлят. У старшому віці –в ослаблених дітей Звязок з ГРВІ Так, тому бронхопневмонія. Може бути Звичайно ні Може бути Біль у животі, грудної кліткі При легеневих ускладненях Часто При легеневих ускладненях Рідко Характер розвитку пневмонії Поступовий протягом 1 тижня или раптово за 1- доби. Частіше раптовий розвиток. Менш стрімкий розвиток при вірусному трахеобронхіті. Циклічний перебіг Може бути атиповий перебіг: центральна, абортивна, мігруюча, Гострий початок у дітей раннього, дошкільного віку. Підгострий, малосимптомний – у дітей
апендикулярна, менінгеальна, тифоподібна. шкільного віку. Перебіг 6-8 тижнів і більше. Ускладнення Легеневі (частіше деструкція) при вогнищево-злівної формі У половині дітей виникають плевральні ураження Легеневі, частіше плеврит Переважно дихальна недостатність Синдром токсикозу Залежить від розміру вогнища, від наявності вогнищево-зливних форм. Виражений Виражений Частіше помірний. Але може бути виразний: нейротоксикоз, дихальна недостатність, гарячка. Респіраторний синдром Кашель продуктивний Нечастий, малопродуктивний Сухий, нечастий з початку хвороби, к 4- дню –продуктивний Частий нападоподібний малопродуктивний кашель Характер, виразність задишки Змішана. Виразність залежить від поширеності вогнищ Змішана Виражена Змішана. Виражена Змішана. Може бути експіраторна Голосове дрожання над вогнищем запалення Посилене Постилене Посилене Немає чітких змін Перкуторні дані Вкорочення перкуторного звуку Вкорочення перкуторного звука Вкорочення у стадії приливу, Тимпаніт Аускультативні дані Жорстке с „бронхіальними” хрипами. Над вогнищами
- послаблене або жорстке (але посилена бронхофонія) Послаблене дихання чи бронхіальне над вогнищем інфекції В залежності від стадії: послаблене, непостійна крепітація у стадію приливу, потім бронхіальне дихання, бронхофонія, хрипи не вислуховуються, але к 4-7 дню стадії спічінкування з’являється крепітація. У періоді завершення – вислуховується безліч вологих хрипів над ураженою часткою. Жорстке. Поодинокі сухі хрипи. Іноді крепітація Наслідок пневмонії Видужання. При вогнищево-злівної формі- часті легеневі ускладнення Існує ризик формування пневмосклерозу Видужання при своєчасному призначенні антибіотика, що діє на пневмокок. Повне видужання або формування пневмосклерозу Аналіз крові Помірний нейтрофільний лейкоцитоз.Збільшена ШОЕ Гострі запальні зміни Виразний нейтрофільний лейкоцитоз. Підвищення ШОЕ до 20-40 мм/год. Помірний нейтрофільний лейкоцитоз, в випадку вірусних збудників – лимфоцитарний. Прискорення ШОЕ Рентгеногра фія легень Вогнищева інфільтрація в однієї із легень. У дітей раннього віку чвстіше двобічна в I,II,VI,IX,X Гомогенні затемнення з чіткими прямолінійними межами (відповідає одному чи кільком сегментам), зниження структурності кореня з боку У стадіі приливу- посилення судинного малюнку і обмежена рухливість діафрагми. У стадії спечінкування- гомогенні тені з чіткими контурами, що „Комірчастий” вид легень.
гнійного риніту, помірно прискореного дихання, коклюшоподібного сухого кашлю. Температура, як правило, не підвищується або є субфебрильною. У третини дітей наявна лімфоаденопатія. У легенях визначається розсіяна крепітація по обидва боки, нерясні різнокаліберні вологі хрипи. У структурі набутих пневмоній 5—20% з них зумовлені Chlamidia pneumoniae , що зустрічається в дітей шкільного віку. Хламідійна пневмонія здебільшого починається поступово і має всі ознаки наявного бронхіту, супроводжується задишкою, розсіяною крепітацією. До 2-го тижня формується двобічна дисемінована пневмонія. Привертає увагу невідповідність між клінічно виразною пневмонією і відносно нетяжким станом із мінімальними симптомами інтоксикації. На рентгенограмі легень при пневмоніях, які пов’язані з даними чинниками - картина дифузійної інтерстиціальної пневмонії (сітчастий легеневий малюнок, поява стрічкоподібних затінень уздовж судин і бронхів на тлі емфіземи), можуть бути, особливо при збудникі пневмонії Chlamidia pneumoniae, множинні дрібновогнищеві інфільтративні тіні до 3 мм у діаметрі на тлі незначного здуття і посилення малюнка. У крові у всіх хворих помірний лейкоцитоз, збільшення ШОЕ, може бути еозинофілія, моноцитоз. Перебіг — тривалий, має рецидивний характер. Пневмонії, спричинені Chlamidia psittaci (орнітозна пневмонія на відміну від попередньої, розвивається гостро, супроводжується інтоксикацією, температурою понад 39 °С, що утримується від 2 до 10 днів. Пневмонія здебільшого є однобічною, нижньочастковою. Рентгенологічно визначаються виразні інтерстиціальні зміни на протязі сегмента або частки. Виникають гепатоспленомегалія, завжди є зміни з боку нервової системи (загальнотоксичні симптоми на висоті гарячки), іноді менінгіти, менінгоенцефаліти, неврити, психози. Частота легіонельозних позалікарняних пневмоній варіює в дорослих від 1 до 10%. Legionella pneumophila — поширений у природі гідрофільний мікроорганізм (природні водойми), що паразитує в амебах, інфузоріях. У системах водопостачання, кондиціонування повітря, інших інженерно-технічних системах, де циркулює вода, легіонели колонізують різноманітні поверхні — металеві, гумові та синтетичні. За високої концентрації збудника в поєднанні з можливістю аерозольного поширення виникає легіонельозна інфекція. Припущення стосовно цієї інфекції виникає в разі гострої тяжкої, найчастіше лобарної пневмонії (може бути ураження плеври), що погано піддається лікуванню пеніцилінами й іншими -лактамами. Пневмоцистну пневмонію спричиняє представник грибів Pneumocystae carinii , спостерігається вона лише в осіб із порушенням клітинного імунітету (наприклад у разі лікування імунодепресантами, у хворих на СНІД). Пневмоцистоз новонароджених і грудних дітей має особливості перебігу. Уражаються здебільшого інтерстиціальні перегородки, які потовщуються в 10—20 разів, перешкоджаючи газообміну. Захворювання розвивається поступово. Періоральний ціаноз і тахіпное є першими симптомами, а кашлю й гарячки звичайно немає. У міру розвитку захворювання з’являються напади апное, рентгенологічно — дифузні двобічні інтерстиціальні зміни з множинними дрібними (міліарними) тінями на тлі здуття легеневої тканини. Змін білої крові може не бути. Важливе значення має бактеріологічне дослідження бронхіального змиву. При діагностиці пневмонії лікар повинен провести диференціальну діагностику з цілим рядом захворювань, які проявляються синдромно-східної симптоматикою. Серед них найбільш головні є наступні. При наявності округлих затемнень у легенях, які супроводжують клініку захворювання чи перебігають бессимптомно, потрібно виключити туберкульоз, еозинофільні інфільтрати, кисти ретенціонні та паразитарні, пухлини.
Вогнищеві пневмонії диференцюють з первинним туберкульозним комплексом (ПТК) легень та вогнищевим туберкульозом. ПТК є вогнищем специфічного запалення на місці заглиблення мікобактерій туберкульозу, з лімфангоїтом і ураженням регіонарних лімфатичних вузлів. Первинне легеневе вогнище, як правило, не перевищує 1—1,5 см у діаметрі локалізується в 3, 4, 5, 8 сегментах, частіше правої легені, а ураження лімфатичних вузлів значно більш виразні і тривало зберігаються, ніж при звичайній пневмонії. Невелике вогнище з переважанням інфільтрації може повністю розсмоктатися. В іншому разі у вогнищі відкладається вапно з утворенням так званого вогнища Гона. Казеозні процеси у вогнищі спричинюють розпад тканини з утворенням каверни (тонкостінна порожнина). Вогнищевий туберкульоз легень характеризується наявністю невеликих (до 10 мм в діаметрі) вогнищ у межах 1–2-го сегментів в одній або обох легенях, що розташовані в над- або підключичному просторі, і малосимптомним перебігом. При туберкульозном процесі менше виражена інтоксикація, ніж при вогнищевой бактеріальній пневмонії. Рентгенологічески – при туберкульозному вогнищі більш чіткі контури, вони розташовані звичайно у верхній та середній частках. Вогнищевий інфільтративний процес може бути раннім проявом лимфогранульоматозу і домінувати у картині хвороби Крупнофокусні вогнищеві пневмонії потребують виключення легеневих метастазів злоякісних пухлин різних органів та бронхіолоальвеолярного раку легені, а також доброякісних пухлин. Але швидка зворотня клінічна та рентгенологічна динаміка на тлі антибіотикотерапії та відсутність ураження інших органів вказують на пневмонію. Ураження легень з еозинофільними інфільтратами – пневмоніями у сполученні з високою еозинофілією(синдром Леффлера) відмічається при сироватковій хворобі та деяких паразитарних захворюваннях: аскаридозі, токсокарозі, анкілостомозі, тріхінельозі, стронгілоїдозі, інвазією плоскими гельмінтами, коли личинки мигрують через легені. Аналогічні інфільтрати знаходять і в інших органах. У хворих відмічається субфебрильна температура тіла, кашель малопродуктивний, у складі мокротиння велика кількость еозинофілів, іноді біль у боці, задишка, алергічні висипи на шкірі, на рентгенограммі визначаються інфільтрати різного розміру з нечіткими контурами, вони швидко зникають (через 4-5 днів), на відміну від інфільтратів при альвеолярному ехинококозі, парагонімозі (легенева двувуска) і амебіазі, які зникают повільно тільки при використанні специфічної терапії. У останніх випадках має місто клініка амебної дизентерії, відмічається ураження печінки, як при ехинококозі так і при амебіазі. В аналізах крові, насамперед при токсокарозі, значно збільшений вміст еозинофілів, специфічні сироваткові реакції виявляють антитіла до даних паразитів. Крупозну, полісегментарну пневмонії диференцюють з інфільтративним туберкульозом легень та казеозною пневмонією, а також з інфарктом легені та ускладненнями пневмонії – плевритом, піопневмотораксом. Якщо такі обширні пневмонії мають нижньочасткову локалізацію, то інколи потрібно виключати апендицит, перитоніт, кишечну непрохідність. Незважаючи на гострі болі в животі, які локалізуються у ілеоцекальній ділянці, хворий на пневмонію допускає глибоку пальпацію живота, коли вдається відвернути його увагу. Існує атипова менінгеальна форма крупозної пневмонії, яку необхідно диференціювати з менінгітом, коли з перших часів захворювання визначаються виразні мозкові симптомми (головний біль, судоми, блювання, сонливість), наявні менінгеальні симптоми. Таким хворим з діагностичної та лікувальної метою призначається спиномозкова пункція. Спиномозкова ридина прозора, витікає під підвищеним тиском, цитоз та білок у нормі. Інфільтративний туберкульоз легень — це специфічний ексудативно-пневмонічний процес з протяжністю понад 10 мм, схильністю до прогресування, який клінічно нагадує
збільшення об'єму ураженої сторони, збільшення передньозаднього розміру грудної клітки. У дітей раннього віку помітні згладженість, розширення та навіть вибухання міжреберних проміжків, пастозність м'яких тканин, болючість при натискуванні на грудну клітку на стороні ексудату, там же нерідко розширені шкірні вени, згладжені над- і підключичні впадини. Правобічні плевральні випоти відтісняють до низу діафрагму та печінку. При лівобічних плевритах ексудат заповнює напівмісяцевий простір Траубе, якій зверху обмежений нижнім краєм легень, зліва - селезінкою, справа - лівим краєм печінки, де відмічається скорочення перкуторного тону. Внаслідок різного рівня від'ємного внутрішньоплеврального тиску рідина розміщується у вигляді лінії Елліса-Дамуазо-Соколова, що являє собою параболу, верхня межа якої від задньої аксилярної лінії поступово знижується у напрямку хребта і до бокової передньої поверхні грудної клітки. При перкусії на місці значного випоту відмічається абсолютно тупий звук, а над ним тимпанічний (зона Шкоди). При аускультації над зоною випоту виявляється бронхіальне дихання, чітка бронхофонія. Шум тертя плеври вислуховується тільки напочатку появи ексудату та при його розсмоктуванні. Картина крові при ексудативних плевритах аналогічна картині при сухому плевриті. При рентгенологічному дослідженні у прямій проекції відмічається гомогенне густе затемнення нижньої частини легені з типовим рівнем ексудату, верхня межа якого увігнута та йде зверху вниз медіально, збігаючись з лінією Елліса-Дамуазо- Соколова. В залежності від локалізації ексудату виділяють міжчастковий плеврит (інтерлобіт), базальний (діафрагмальний) плеврит, медіастинальний плеврит, дифузний (тотальний) плеврит. Міжчасткові плеврити часто розвиваються при повторних пневмоніях. Рентгенологічно міжчасткові плеврити характеризуються наявністю щільного гомогенного затемнення трикутникової чи лінзоподібної форми з чітким зовнішнім контуром у боковій проекції. Для обмеженого базального (наддіафрагмального) плевриту характерними є поверхневе дихання, біль в нижній частині грудної клітки. Рентгенологічно виявляється напівовальне чи у вигляді смуги однорідне затемнення, що зливається з куполом діафрагми. Медіастинальний плеврит найчастіше має звичайно туберкульозну етіологію. Характерним є накопичення ексудату між легеневою та медіастинальною плеврою. У клінічній картині домінує сильний загрудинний біль, біль у ділянці живота, при ковтанні. Може розвинутися дисфагія та дисфонія. У ділянці яремної ямки, шиї та грудей іноді спостерігається набряк м'яких тканин. Плеврит може ускладнитись полісерозітом. Ураження плеври у вигляді ексудативного або сухого плевриту часто супроводжує первинний легеневий туберкульоз і бронхоаденіт. Самостійною нозологічною одиницею вважають туберкульозний ексудативний плеврит з ураженням костальної плеври. Трапляється частіше в дітей дошкільного та шкільного віку й може мати алергійну форму (у відповідь на інфекцію в субплевральному сплетенні лімфатичних судин) або туберкульоз плеври (внаслідок прориву казеозного вмісту лімфатичного вузла в порожнину плеври). Ексудат при туберкульозному плевриті серозний або серозно- фібринозний, містить 40–60 г/л білка, з-поміж формених елементів переважають лімфоцити, у ньому рідко виявляють мікобактерії туберкульозу. Захворювання починається гостро, фізикальне дослідження виявляє типові ознаки плеврального випоту. Гнійні плеврити є ускладненням стафілококової пневмонії та вражають переважно дітей перших 2-х років життя. Виділяють обмежені, розповсюджені та тотальні гнійні
плеврити (емпієма). Емпієма плеври найчастіше розвивається у дітей грудного віку, обмежені плеврити (апікальні, пристиночні, міжчасткові, базальні та медіастинальні) - у дітей більш старшого віку. Клінічна та рентгенологічна картина гнійного плевриту тотожна клінічній картині ексудативного плевриту, однак тут значно більше виражені симптоми інтоксикації. Стан дитини більш тяжкий. Температура тіла гектична, хворого турбує сухий, болючий кашель з відходженням незначної кількості харкотиння. Грудна клітина на стороні ураження бочкоподібно роздута, відстає в акті дихання, міжребер'я розширені. Скорочення перкуторного звуку виражене більшою мірою позаду та збоку, в підпахвинній області. У дітей старшого віку чітко визначається лінія Елліса-Дамуазо-Соколова, трикутник Грокко- Раухфуса. У випадку швидкого накопичення гнійного випоту виникає дуже тяжкий стан ( різкий біль, задишка, цианоз, неспокій, серцебиття). Серцевий повштовх в цих випадках розлитий, зміщений в здорову сторону. Загальний аналіз крові: гіперлейкоцитоз (ЗО-40 х 10^9 /л) з нейтрофільозом та паличкоядерним зсувом до 15-20%, гіпохромна анемія, значне зниження гемоглобіну, прискорення ШОЕ (50-60 мм/г). Ранньою рентгенологічною ознакою гострого гнійного плевриту є рівномірне зниження пневматизації легеневого поля та виникнення тіні плащевидного плевриту , що є початковою формою захворювання. При емпіємі на рентгенограмах виявляється гомогенне затемнення легеневого поля з чіткою межею ексудату та повітряною легеневою тканиною над ним, діафрагма не контурується, синуси не визначаються. Зі збільшенням випоту відмічається зміщення межистіння в протилежний бік та наростання інтенсивності тіні. Діагноз уточнюється після проведення пункції плевральної порожнини. Показання до проведення пункції плевральної порожнини: ексудативний плеврит неясної етіології; наявність великого випоту, що утруднює дихання та здавлює органи межистіння Пневмоторакс - патологічний стан, який характеризується скупченням повітря у плевральній порожнині й супроводжується частковим чи тотальним спаданням легені. Типи пневмотораксу: ідіопатичний первинний ( з'являється при відсутності клінічних проявів легеневих захворювань) і спонтанний вторинний ( розвивається при клінічно вираженому бронхолегеневому захворюванні). Види пневмотораксу: за механізмом розвитку- відкритий, закритий, клапанний (пневмоторакс напруження), за механізмом виникнення - спонтанний, травматичний чи ятрогенний. Критерії діагностики: клінічні симптоми та рентгенологічні ознаки стиснення легені. Піопневмоторакс - одночасне скупчення гною, а також газу чи повітря у плевральній порожнині. Локалізація процесу: тотальний (напружений чи ненапружений), обмежений ( осумкований). Критерії діагностики - клінічні й рентгенологічні симптоми стиснення легені й наявність гною у плевральній порожнині. При проведенні диференційного діагнозу між пневмонією та туберкульозом і раком легень проводят бронхоскопію, а також плевроскопію, біопсію легень, компьтерну томографію, дослідження мокротиння для виявлення ознак запалення, ракових клітин при пневмонії ракового генеза, еластичних волокон які свідчать про розпад легеневої тканини, а також бактеріологічне виділення бацили Коха. Порожнинні утворення, які ускладнюють пневмонію: абсцес, стафілококова деструкція легень з утворенням бул потребують диференціації з кавернозним туберкульозним процесом, кістами легень, пухлиною з розпадом. У випадку формування а бсцесу відмічається погіршення тяжкого стану дитини, нарастає слабкість, апатія, анорексія. Ще вище зростає температура тіла, шкіра набуває землистий відтінок, загострюються риси обличча, посилюється задишка з участю допоміжних м’язів. Перкуторно визначається вкорочення перкуторного звука над
діафрагми при часткової закупорки бронха. При повній закупорці відмічається гомогенне затемнення частки чи сегмента легені. При наявності інтерстиціального процесу у легенях лікар повінен виключити у першу чергу наступні стані: інтерстиціальний набряк легень, туберкульозне ураження легень, альвеоліти. Набряк легень може бути діагностований при наявності ураження серця (кардіомегалія, аускультативна картина вади серця, тахіаритмія, рубцові чи ішемічні ураженні на ЕКГ та ін.). Набряк легень звичайно перебігає як двобічний процес. Рентгенологічно відмічається посилення та деформація легеневого малюнка, а також затемнення частіше двобічні, які розташовані у середніх поясах легеневих полей, бліжче до коренів та нагадують тінь „метелика”. Діагноз туберкульозу в дітей встановлюють на підставі: детального анамнезу (відомості про вакцинацію БЦЖ, контакти з хворим на туберкульоз, відповідні чинники ризику), даних клінічного динамічного спостереження за перебігом захворювання, рентгено-томографічної картини, результатів туберкулінодіагностики в динаміці. Хламідійні та пнемоцистні пневмонії потрібно диференціювати з дисемінованим туберкульозом – це гематогенна форма, коли джерелом дисемінації зазвичай є казеозно перероджені бронхіальні лімфатичні вузли. Характеризується рівномірним густим висипанням дрібних, завбільшки з просяне зернятко, туберкульозних горбків в обох легенях. Гострий перебіг часто виявляється як міліарний туберкульоз, який характеризується дисемінацією інфекції не тільки в легені, а й в інші органи —печінку, селезінку, кишечник, мозкові оболонки. Альвеоліти можуть виникати в результаті екзогенного впливу пилку тваринного та неорганічного походження, харчових аллергенів, лікувальних препаратів та інших речовин (екзогенній альвеоліт). Токсичний альвеоліт виникає від вдихання отруйних речовин, токсичного впливу на легеневу тканину, химічних речовин та лікарських препаратів (цитостатики, нітрофурани, гангліоблокатори, сульфаниламіди, анаприлін и др.). При повторних впливах данних чинників починає формуватися фиброзуючий альвеоліт в результаті прогресуючого інтерстиціального фіброзу. В клінічній картині відмічаються насамперед спочатку задишка при фізичному навантаженні, потім у спокої, стомлюваність, кашель, звичайно сухий, з’являються ознаки гипоксії: відставання у фізичному розвитку, акроціаноз, формується хронічне легеневе сердце, артритичний синдром, поліцитемія. Патогномонічні аускультативні дані – ніжна , як «тріск целофану», непостійна, розсіяна крепітація На рентгенограмі відмічают дифузне зниження прозорості легень, высоке стояння діафрагми, картину «стільникової легені». При функціональному дослідженні легень з’являються рестриктивні порушення. Антибактеріальна терапія неефективна. Ураження легень при системних захворюваннях сполучної тканини мають залежність від виду колагенозу та характеру перебігу хвороби і характерізуються інтерстиціальним пневмонітом та легеневим васкулітом. Особливо типова рентгенологічна картина при склеродермії і дерматоміозиті, коли у нижніх частках відмічається дрібнокомірчастий малюнок з дрібновогнищевими інфільтратами, дисковідними ателектазами. При СКВ відмічається дифузне посилення легеневого малюнка у нижніх частках з появою нечітко обмежених ділянок інфільтрації. У клініці звертають увагу на системні прояви (суглобовий синдром, ураження шкіри, нирок, панцитопенія та ін.) та лабораторні маркери колагенозів. Інтерстиціальні процеси у легенях потребують виключення хронічних бронхолегеневих захворювань, пов’язаних із спадковою патологією (ідіопатичного гемосидерозу, дефициту α-1антитрипсину та ін.), насамперед, муковісцидозу та вродженими вадами бронхолегеної системи.
Лікування Режим у дитини, що старше 1 року, має бути постільний протягом усього періоду гарячки. Із нормалізацією температури режим розширюють протягом 2—3 днів, і за 3— дні можна починати прогулянки, поступово збільшуючи їхню тривалість (від 20 хвилин). Харчування має відповідати вікові. У гострому періоді хвороби потрібна механічно і хімічно щадна їжа. Кількість рідини збільшують на 20% порівняно з віковими нормами (морси, соки, чай з лимоном і под.). Етіотропну терапію хворим на ГП проводять з урахуванням можливих збудників захворювання (вірусів, бактерій), з огляду на вік, походження пневмонії, клінічної картини. Застосовують противірусні препарати (ремантадин, алгірем, таміфлю, рибаверін, лаферон, віферон, анаферон, гропрінозин, аміксин, арбідол, амізон, протигрипозний імуноглобулін). Первинний вибір антибактеріального засобу за бактеріальної пневмонії, як і його заміну в разі неефективності, практично завжди проводять емпірично (таблиця 2). Як Згідно фармакокінетичним та фармакодинамічним дослідженням -лактамні антибіотики (пеніциліни, цефалоспорини) і макроліди потрібно уводити дворазового але препарати, що мають тривалий постантибіотичний вплив (аміноглікозиди), або нагромаджуються у великій концентрації в клітинах (сумамед, рифампіцин), або мають тривалий період напіввиведення (цефтріаксон), переважно вводять одноразово (усю добову дозу). Запорукою успішної антибактеріальної терапії є чітка реєстрація ефекту та заміна препарату в разі його неефективності. Повний ефект : спад температури нижче від 38 °С через 24—48 годин у разі неускладненої і через 3—4 доби в разі ускладненої пневмонії на тлі поліпшення стану й апетиту, зменшення задишки. У ці терміни рентгенологічні зміни не наростають або зменшуються. Частковий ефект : збереження фебрильної температури після закінчення зазначених вище термінів із зниженням ступеня токсикозу, задишки, поліпшенням апетиту і за відсутності негативної рентгенологічної динаміки. У цьому разі змінювати антибіотики не потрібно. Відсутність ефекту: збереження фебрильної температури із погіршенням стану і (або) наростанням патологічних змін у легенях або плеврі. Рекомендується для емпіричної, стартової терапії використовувати «захищені» пеніциліни, цефалоспорини 2-го покоління, зрідка (за госпітальної ГП, у новонароджених) цефалоспорини 3-го покоління, нові макроліди. Останні є препаратами вибору в разі атипових пневмоній. За адекватного добору антибіотика й швидкого настання ефекту в разі неускладненої типової ГП достатньо 6—7 днів антибактеріальної терапії (3—4 дні після нормалізації температури), у разі атипової: пневмоцистної — 14—21 доба, легіонельозної — 21 доба. Лікування ускладненої ГП є тривалим (у разі абсцедування 42—56 доби). Прийнято вважати, що парентеральне лікування слід продовжувати принаймні протягом 2-х днів після настання ефекту, потім переходити на пероральне введення препарату (східчаста терапія). У разі неускладненої пневмонії ліпше застосовувати оральні засоби з перших днів хвороби. За вірусних пневмоній на перший план виходить посиндромна терапія. За тяжкого грипу парентерально (внутрішньом’язово) уводять імуноглобулін протигрипозний, № 3— 4, з інтервалом 1—2 дні, інтерферон (лаферон) у віковій дозі. У разі РС-пневмонії — палі- зумаб (синаджиз). У разі цитомегаловірусної ГП призначають ганцикловір (в/в, добова доза 10 мг на 1 кг маси тіла, за 2 уведення, протягом 14—21 дня разом зі специфічним ЦМВ імуноглобуліном (цитотек) в/в крапельно по 50 ОД за одне введення або фоскаднет в/в. Потім підтримуюча половинна доза ганцикловіру упродовж 5—7 тижнів. Застосовувати деякі антибіотики, з огляду на їхню токсичність, заборонено до певного віку: фторхінолони — до 12, тетрацикліни — до 8 років.
50 (>1р.) Таблиця 4. Вибір антибактеріальної терапії у разі госпітальної пневмонії Нозологічна форма Препарат вибору Альтернативний препарат Пневмонії, що виникли у відділеннях загального профілю, без чинників ризику Амоксицилін/клавуланат Ампіцилін /сульбактам Цефалоспорини II–III, крім Цефтазидиму Цефепім+Аміноглікозид, Фторхіноли — Левофлоксацин 400 мг/добу Пневмонії, що виникли у відділеннях загального профілю, за наявності чинників ризику Цефалоспорини III Цефепім Цефтазидим або Цефапіразон+Аміноглікозид Карбопенеми, Тетрациклін/клавуланат або Азтріонам (в/м,в/в 30-50 мг/кг), Ванкоміцин (в/в 40 мг на 1 кг маси тіла) У лікуванні пневмоній у хворих з імунодефіцитними станами в разі пневмонії бактеріальної природи застосовують цефалоспорини III, IV покоління або ванкоміцин у поєднанні з аміноглікозидами (нетиміцин, амікоцин); у разі пневмоцистної ГП препаратом вибору є Ко-тримоксазол, менш активними є тинідазол і метронідазол; за грибкової інфекції — протигрибкові препарати (флюконазол, амфотерицин У). Слід зазначити, що в лікуванні стафілококової ГП слід обов’язково застосовувати антистафілококову плазму та гамма-глобулін. Призначення протигрибкових і біопрепаратів під час коротких курсів антибіотиків вузького спектра обмежується дітьми 1 місяця життя і хворими з імуносупресією. Тільки за тривалої (3—4 тижні) антибіотикотерапії широкого спектра, у тому числі в разі застосування альтернативних препаратів, показане їхнє призначення (флюконазол, кетоконазол). Патогенетичну терапію призначають, беручи до уваги основні патогенетичні механізми розвитку захворювання. Вона передбачає застосування: 1) протизапальних препаратів (мефенамінова кислота, ереспан та ін.), що пригнічують активність медіаторів запалення; 2) антиоксидантів і стабілізаторів мембран (вітаміни, особливо А, Е, димефосфон, есенціале та ін. впродовж 7—10 днів); 3) оксигенотерапії; 4) лікування власне токсикозу. Симптоматична терапія включає судинозвужувальні препарати для лікування риніту, препарати «від кашлю». Дітям до 1 року рекомендується ендоназально фізіологічний розчин — препарат у краплях Салін 0,65%, Аква Маріс (краплі, спрей), а з лікарських засобів, застосовуваних проти кашлю, перевагу надають «муколітичній» групі препаратів — ” муколітичні препарати з відхаркувальним ефектом” і власне відхаркувальні препарати. Слід пам’ятати, що антигістамінні препарати призначають інколи хворим із виразним ексудативним компонентом, оскільки вони мають «висушувальну» дію на слизову оболонку бронхів, посилюють непродуктивний кашель і є небезпечними в разі наявності в'язкого характеру секрету. Фізіотерапевтичне лікування. У гострому періоді пневмонії (за винятком ускладненої) застосовують електричне поле УВЧ, призначаючи 5—6 сеансів (більш тривалі курси не рекомендують через можливий розвиток склерозу), мікрохвильову терапію, індуктотермію. Потім проводять 10—15 сеансів ампліпульсофорезу з розчином нікотинової кислоти, хлористого кальцію, сульфату міді чи магнію. У разі затяжного перебігу, коли є ймовірність склеротичних змін у легенях, рекомендовано застосовувати індуктотермію, діатермію, ампліпульсофорез із 3% розчином йодиду калію, лідазою. Дітям із рахітом у період видужання призначають курс загального УФ-опромінення. Лікувальну фізкультуру починають після виходу з токсикозу і зниження температури до субфебрильних значень, зокрема проводять дихальну гімнастику і масаж грудної клітки
(вібромасаж, банковий масаж). Доцільним є проводити тепловологі інгаляції, інгаляції із муколітиками, відваром трав, фізіологічним розчином. Після закінчення гострого періоду призначають адаптогени (екстракт елеутерококу, настойки лимоннику, левзеї, родіоли рожевої, ехінацеї тощо) і вітаміни С, А, Е, групи В всередину. Лікування ускладнень Лікування ДН : ліквідування причини, що призвела до розвитку ДН, підтримка прохідності дихальних шляхів, нормалізація транспорту кисню, зниження навантаження на апарат дихання. Ліквідування причини, що призвела до розвитку ДН
- при інфекції трахеобронхіального дерева та пневмоніях призначається протимікробна терапія
- при пневмотораксі та плевриті проводять дренаж плевральної полості, при абсцесі
- при тромбоемболії легеневої артерії – тромболітична терапія
- при механічній обструкції дихальних шляхів видаляють стороннє тіло Догоспітальна допомога
- Забеспечити прохідность дихальних шляхів: фіксація язику, положення, очистити порожнину рота, введення воздуховода, відсасивання слизу.
- Проведення ІВЛ при III ст. ДН, гипоксемічних судомах: «Рот у рот», »рот в ніс», «рот в рот, ніс», через респіратор з ЧД у новонароджених - 30-40, з 1місяця до 1 року – 25-30, з 1 року до 3 років -20-25, від 3 до 14 років - 16-20 дихань за хвилину.
- Киснева терапія.
- Знеболювана терапія (наркотичні аналгетики) Шпитальна допомога
- Киснева терапія крізь носовий катетер або назофарінгеальний, який поставлений у нижній носовий хід. При цьому дитина отримує 25-35% кисню. Кисень потрібно давати безперервно протягом 2 -10 годин.
- Підтримування вільного проходження дихальних шляхів - покращення дренажної функції бронхів. Для цього - використання муколітичних препаратів інгаляційно (парови та УЗ-інгаляції). Механічна стимуляція кашля електровідсосом.
- Регидратація
- Положення пацієнта : положення на здоровому боці при масивній однобічній пневмонії; положення пацієнта на животі при ателектазах ( сприяє поліпшенню оксигенації і евакуації бронхіального секрету).
- Постуральний дренаж, вібраційний масаж, дихальна гімнастика.
- Прокол (коникотомія) щитоподібно-перстнеподібної перетинки товстої голкої, установка катетера 1мм і кожні 1-2 години введення через катетер теплого фізіологічного розчину з антибіотиками.
- У тяжких випадках - ДН III і навіть II ступеня при наявності у дитини рясної кількості мокротиння, яку вона не може сама відкашляти, є показанням до активної санації трахеї і бронхів: інтубація трахеї и «лаваж» (промивання ізотонічним розчином хлориду натрію (0,5-1 мл/кг) з антибіотиками, а також ІВЛ. Показання до ІВЛ. Абсолютні: зупинка дихання; його патологічні типи; нестабільна гемодинаміка (шок); виразні порушення свідомості (кома, сопор). Відносні: зніження РО2 менш ніж 45 мм рт. ст.; підвищення РСО2 більш ніж 60 мм рт.ст.; рН артеріальної крові – менш ніж 7,35; важка серцева недостатність, набряк легень; виразна інтоксикація.
