heart disease diagnostics clinic, Summaries of Traumatology

Download heart disease diagnostics clinic and more Summaries Traumatology in PDF only on Docsity!

Клініка,

діагностика травм

серця та легень

Хомин Юлія 11117

Травми серця

1)Струс серця

1. Забій серця

4 ) Проникні поранення серця.

Непроникні поранення серця

1. Розриви серця

1. Наскрізні поранення серця

можуть бути наслідком закритої травми або поранення

грудей нанесених гострим предметом, холодною зброєю.

КЛАСИФІКАЦІЯ:

характерні функціональні розлади

серцевої діяльності: тахікардія,

екстрасистолія, миготлива аритмія, які

тривають декілька тижнів

1. Ізольовані поранення перикарда

Всі поранення серця відносяться до вкрай важких. Проникні поранення

серця ускладнюються його тампонадою.

Алгоритм невідкладної допомоги при

тампонаді серця:

• максимально в короткий термін провести

пункцію перикарду, видалити з нього кров для

полегшення роботи серця

⁃ (^) голку залишити в порожнині перикарду і

зафіксувати її до шкіри;

⁃ (^) паралельно і під час негайного

транспортування проводити протишокові

заходи

⁃ (^) проводити кисневу терапю;

⁃ (^) інтубація хворого і ШВЛ проводиться за показаннями;

⁃ серцеві засоби;

⁃ (^) повідомити чергову бригаду торакального

хірургічного відділення про

доставку потерплого з поранням серця;

- постраждалого доставляють в операційну

на ношах швидкої допомоги без

оформлення в приймальному відділенні.

ОШКОДЖЕННЯ ЛЕГЕНЬ

Закриті пошкодження легень:

1. забій легені;
2. розрив легені;
   1. розчавлення легені.

Відкриті пошкодження (рани) легень:

колото-різані і вогнепальні.

Забої легень залежно від тяжкості травми супроводжуються дрібними субплевральними

крововиливами, крововиливами в альвеоли з геморагічною інфільтрацією або розчавлюванням

тканини легень з пошкодженням бронхів, великих судин, з утворенням у легенях порожнин,

заповнених кровʼю і повітрям.

При забоях легень пневмотораксу і гемотораксу зазвичай не буває. Іноді спостерігається

кровохаркання.

Розриви легень бувають одиночними і

множинними, а за формою лінійними,

багатокутними і клаптевими.

У разі особливо грубої травми спостерігається

розчавлення легені з множинним

пошкодженням судин і бронхів. При розривах

легень в плевральну порожнину надходить

повітря і кров.

При розвитку емфіземи середостіння найбільш небезпечне можливе стискання

верхньої порожнинної вени з розладами гемодинаміки, що вимагає невідкладного

хірургічного втручання - розкриття і дренування переднього середостіння.

При виникненні АПЕЛ характерні симптоми вибухової

травми легень у поєднанні з ознаками коронарної і

церебральної емболії.

Як правило, випадки коронарного ураження

завершуються летальним наслідком на місці.

Церебральна емболія маніфестує раптовою

втратою свідомості, судомним синдромом, вогнищевою

симптоматикою при відсутності ознак черепно-

мозкової травми.

У тих випадках, коли переважають ушкодження

легень, найбільш типовими скаргами с задишка,

ціаноз, утруднення дихання, осиплість голосу, біль в

грудях, пінисте харкотиння з

домішкою крові.

Пальпаторно виявляється підшкірна крепітація у верхніх відділах тулуба, шиї.

При перкусії - коробковий звук, розширення меж і значне зниження

рухливості нижніх країв легень.

Аускультативно вислуховується ослаблене дихання.

Важкість стану багато в чому зумовлена

супутнім великим забоєм легень і

забоєм серця; у

цих випадках у клінічній картині

провідними є симптоми легенево-

серцевої недостатності.

Рентгенологічно над усіма легеневими

полями виявляється різке підвищення їх

повітряності,

на цьому тлі можна знайти бульозні

порожнини в місцях розривів

Клінічно синдром Мендельсона

може також проявлятися стійким

ателектазом легені, важкою некротичною

бронхопневмонією, нерідко настає раптова

смерть при явищах легенево-

серцевої недостатності.

експіраторна задишка, тахікардія, участь

допоміжних мʼязів у диханні, визначення ділянок

притуплення при перкусії, хрипи, що

супроводжуться свистом і крепітацією в нижніх

відділах легень, зниження АТ; глибока

гіпоксемія в поєднанні з гіпокапнією, ацидозом;

рентгенологічна картина вогнищ зниженої

повітряності легеневої

тканини у вигляді «лапатого снігу» з тенденцією

до їх злиття, переважно з однієї сторони. НЕВІДКЛАДНІ ЗАХОДИ: зміна положення (Тренделенбурга, щоб запобігти подальшому

поширенню аспіранту), інкубація та аспірація вмісту дихальних шляхів, а також

оксигенотерапія та інгаляції. Також застосовують медикаментозну терапію для

боротьби з бронхоспазмом та іншими ускладненнями, включаючи М-холінолітики, 1-2-

адреноміметики та глюкокортикоїди.

ПЕРВИННА ПОСТРАВМАТИЧНА ПНЕВМОНІЯ ПП

Посттравматична пневмонія відноситься до числа

найбільш розповсюджених органопатологічних

проявів травми мирного і воєнного часу і багато в

чому визначає їх перебіг і результат.

Провідну роль у патогенезі ПІТІ відіграють

розлади в респіраторному апараті, повʼязані

з травмою, які включають ушкодження

паренхіми легень, обтурацію бронхів з

пригніченням дренажної функції

бронхіального дерева, тромбоемболією і

жировою емболію мікросудин;

На цьому тлі протягом перших двох діб відбувається інфікування трахеобронхіального

дерева умовнопатогенними коками, грибами, рідше - Гр- флорою, джерелами яких

можуть бути забруднені ділянки травм і поранень,

ПОСТРАВМАТИЧНИЙ

ПЛЕВРИТ Частота плевриту коливається від 7 до 29%. Початок формування реактивного плевриту пр

травмах, вогнепальних і мінно-вибухових пораненнях грудей відбувається в перші троє діб з

максимумом клінічних проявів на 4-5 добу.

Плеврит може розвиватися п ісля евакуації гемотораксу.

Як правило, симптоматика виявляється поступово: скарги на біль у боці при диханні з

іррадіацією в плече, шию,черевну стінку, сухий кашель, слабкість, пітливість; температура

частіше субфебрильна.

Зі збільшенням випоту гострий біль проходить, зʼявляється наростаюча задишка,

почуття

важкості в грудях. Потерпілий часто прагне лягти на уражений бік.

межею, над рівнем рідини визначається зона тимпанічного

звуку.

При аускультації - на ураженій стороні дихання

ослаблене, при значному пропотіванні - може не

вислухуватися.

На глибині вдиху в ряді випадків знаходять шум тертя

плеври, що, в основному, визначається при сухому плевриті

і характеризується двофазністю і переривчастістю -

«скрип снігу».

Реактивний характер

посттравматичного плевриту

підтверджується при плевральній

пункції, де геморагічний ексудат

виявляється менш ніж у половині

випадків.

Уточнює діагноз посттравматичного

плевриту рентгенологічне

дослідження, у ході якого на

початкових етапах розвитку

визначається трикутне паракостальне

затемнення, частіше в

задньому реберно-діафрагмальному

синусі, зсув середостіння в здоровий

бік.

У 15% випадків посттравматичний

плеврит набуває затяжний перебіг з

тенденцією до утворення спайок,

осумкуванню випоту, рецидивам,

Зрідка його перебіг ускладнюється

розвитком абсцесів і емпієми плеври.

Проводиться для видалення надлишку рідини (ексудату) з плевральної

порожнини. Ця процедура одночасно є і діагностичною (рідину аналізують на

причину плевриту), і лікувальною, оскільки полегшує стан пацієнта та покращує

дихання.

У разі великих скупчень рідини може знадобитися дренування.

Хірургічне втручання: У складних випадках, таких як емпієма (скупчення гною)

або надмірне накопичення рідини, може знадобитися хірургічне втручання, аж до