Download Resuscitation. Methodological recommendations and more Study Guides, Projects, Research General Surgery in PDF only on Docsity!
МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
імені О.О.БОГОМОЛЬЦЯ КАФЕДРА ЗАГАЛЬНОЇ ХІРУРГІЇ № «Затверджено» на методичній нараді кафедри від 29 серпня 2022 р., протокол № Завідувач кафедри д.мед.н., професор __________________ О.Ю. Іоффе МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ ПРИ ПІДГОТОВЦІ ДО ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ Навчальна дисципліна Загальна хірургія, в тому числі сестринська практика та базові медичні навички в хірургічному відділенні Модуль № 1 Введення в хірургію. Десмургія. Основи санітарно- епідемічного режиму в хірургічній клініці. Невідкладні хірургічні стани. Основи трансфузіології, анестезіології та реаніматології Змістовний модуль 3 Основи анестезіології та реаніматології Тема заняття № 8 Реаніматологія: термінальні стани; клінічна смерть; базова серцево-легенева реанімація. Курс Третій Факультет Медичний №1 та №4, ФПЗСУ
ОЦК Об’єм циркулюючої крові ШВЛ Штучна вентиляція легень ССС Серцево-судинна система РЗС Раптова зупинка серця - раптове припинення механічної активності серця, підтверджене відсутністю ознак циркуляції ДВЗ-синдром Синдром дисимінованого внутрішньо-судинного згортання Асфіксія Відсутність пульсу (asphyxia — грець. — від a+spixis — пульс). Під асфіксією розуміють задушення — стан загрози життю, обумовлений кисневою недостатністю чи накопиченням вуглекислоти, який проявляється розладами життєвоважливих функцій організму. 3.2 Актуальність теми Заходи серцево-легеневої реанімації (СЛР) не є полем діяльності лише лікарів анестезіологів-реаніматологів-інтенсивістів. Надання медичним персоналом (і не тільки) невідкладної допомоги хворим чи потерпілиму переважної більшості країн регламентовано на законодавчому рівні. Саме СЛР і є тією невідкладною допомогою, яку медики будь-якої спеціальності у першу чергу повинні надавати людям, які її потребують, будь-де та будь-коли. Раптова зупинка серця у осіб із серцево-судинними захворюваннями атеросклеротичного генезу, а також у осіб з надлишковою масою тіла є значимою медико-соціальною проблемою. Існують дані про те, що в США кількість раптових серцевих смертей (sudden cardiac death) досягає 350 тис. на рік. Приблизно таку ж кількість спостерігають і в країнах Євросоюзу. В Україні статистика щодо цього питання практично відсутня, але за аналогією зі США та Західною Європою можна спрогнозувати, що ця цифра не менша ніж 50–60 тис. на рік. У більшості розвинених країн частота успішного проведення СЛР на догоспітальному етапі не перевищує 40%. Це означає, що зі 100 осіб, яким співробітники служби швидкої допомоги розпочинають СЛР або продовжують її проведення після того, як вона була розпочата очевидцями події, лише 40 хворих досягають відновлення спонтанної циркуляції крові на момент госпіталізації. Не набагато краща ситуація щодо результативності СЛР серед пацієнтів, у яких РЗС відбулася в стаціонарі — виживає лише 14–17%. 3.3 Зміст теми Гостра судинна недостатність характеризується розладом периферійного кровообігу, який супроводжується низьким AT і порушенням кровопостачання органів і тканин. Розрізняють гостру і хронічну судинну недостатність. Гостра судинна недостатність виявляється непритомністю, колапсом і шоком. НЕПРИТОМНІСТЬ Раптова короткочасна втрата свідомості внаслідок спазму судин і гострої анемії головного мозку через швидкий відтік крові
Зниження мозкового кровотоку за непритомності пов’язано з короткочасним спазмом церебральних судин у відповідь на психоемоційний подразник (переляк, біль, вигляд крові), нестачу повітря та ін. Сприятливими факторами непритомності є: Вазомоторний (за типом судинної недостатності) Вазовазальний (сповільнений ритм серця) Серцевий (слабкість серцевої діяльності) Перегрівання Голод, виснаження (психічне, фізичне) Різка переміна положення тіла Анемії Гормональна дискореляція Патогенетичним фактором непритомності є рефлекторний спазм судин та анемія. До клінічних проявів непритомності відносять: Шум у вухах Потемніння в очах Нудота Головокружіння Блідість шкіри та слизових Втрата рівноваги Холодний піт Брадикардія, потім тахікардія Пульс повільний, слабкого наповнення, аритмічний Зіниці розширені Тривалість непритомності – декілька хвилин, після кількох вдихів блідість зникає, хворий приходить до тями. Медична допомога і лікування непритомності:
- Горизонтальне положення з підняттям ніг
- Звільнити шию від одягу, забезпечити доступ свіжого повітря
- Дати понюхати 10% розчин аміаку, покропити холодною водою
- Зігріти
- 1 мл 25% розчину кордіаміну, 1-2мл 10% розчину кофеїну, про брадикардії 0,5-0,6 мг атропін сульфату
- При важких формах 0,2-0,3 мл 1% розчину мезатону або 0,5-1 мл 1% розчину норадреналіну, або дофамін 2-5 мкг/кг маси хворого, також в/венно реополіглюкін. Основними причинами колапсу є: Зменшення ОЦК через втрату рідини Слабкість серця через виснаження, захворювання серцевого м’язу, впливу отрути
можливі порушення серцевого ритму (екстрасистолія, блокади, синусова аритмія). Розлади мікроциркуляції проявляються мармуровістю шкірних покривів, акроціанозом. Залежно від причини, що спричинила передагональний стан, останній може бути відсутній (ураження електричним струмом) або тривати від кількох хвилин до кількох годин (крововтрата). Під час термінальних станів спостерігаються патологічні типи дихання (Біота, Космауля, Чейн-Стокса). В період агонії функції вищих відділів головного мозку вимкнені, регуляцію фізіологічних процесів здійснюють бульбарні центри і носять примітивний, невпорядкований характер. Активізація стовбурових утворень призводить до деякого збільшення АТ та посилення дихання, яке зазвичай має патологічний характер. Перехід передагонального стану в агональний обумовлений прогресуючим пригніченням ЦНС. Агональний сплеск життєдіяльності короткочасний і закінчується повним пригніченням усіх життєвих функцій – клінічною смертю. Спочатку відзначається коротка серія вдихів або єдиний неглибокий вдих. Працюють стовбурові і спінальні центри. Поступово зростає амплітуда дихальних рухів. В акті дихання беруть участь не тільки м'язи грудної клітки, але й м'язи шиї, рота. Досягнувши максимуму, дихальні рухи зменшуються і швидко припиняються. Свідомість та очні рефлекси відсутні, тони серця глухі, АТ не визначається, пульс на периферичних судинах нитковидний або не пальпується, на сонних артеріях слабкого наповнення. Клінічна смерть - потенційно зворотне припинення життєдіяльності організму. Клінічна смерть є перехідним станом між життям і смертю. В стані клінічної смерті відбувається зворотне гальмування всіх відділів ЦНС внаслідок гіпоксії головного мозку. Етіологія клінічної смерті Екстракардіальні причини - стани не пов’язані з захворюваннями чи пошкодженням серця: Гіпоксія Гіперкапнія Рефлекторна (вагусна) зупинка Гіперадреналінемія Дія електричного струму Екзо- та ендогенні інтоксикації Різке зниження ОЦК Тромбоемболія основного ствола і крупних гілок легеневої артерії Інтракардіальні причини Захворювання серцевого м’язу, ендокарду, перикарду, клапанної системи Пошкодження серця (поранення) Тампонада серця Електричний вплив на серце Порушення серцевого ритму та провідності. Основна відмінність клінічної смерті від передуючих їй станів – відсутність кровообігу та дихання, що робить неможливими окисно-відновні процеси в клітинах
та призводить до їх загибелі та смерті організму в цілому. Але смерть не наступає безпосередньо в момент зупинки серця. Обмінні процеси згасають поступово. Найбільш чутливі до гіпоксії клітини кори головного мозку. При її тривалості 5- хвилин пошкодження більшої частини клітин кори головного мозку ще зворотні, що робить можливим повноцінне оживлення організму. Це пов’язано з високою пластичністю клітин ЦНС, функції загиблих клітин беруть на себе інші, що зберегли життєдіяльність. Для клінічної смерті характерні наступні ознаки: Втрата свідомості; Відсутність пульсу на центральних артеріях; Зупинка дихання; Відсутність тонів серця; Розширення зіниць; Зміна кольору шкірних покривів. Для констатації клінічної смерті та початку реанімаційних заходів достатньо перших трьох ознак. Для встановлення діагнозу є 10-15 секунд. Після встановлення діагнозу потрібно якнайшвидше починати заходи базової серцево-легеневої реанімації та при можливості викликати бригаду професіоналів-реаніматологів. Реанімаційні заходи не проводяться:
- При наявності ознак біологічної смерті
- При виникненні стану клінічної смерті на фоні прогресування достовірно встановлених невиліковних захворювань або невиліковних наслідків гострої травми несумісної з життям. Протипоказанням до проведення серцево-легеневої реанімації є біологічна, соціальна або клінічна смерть, що наступила в результаті інкурабельних захворювань з довготривалим перебігом, якщо з моменту зупинки кровообігу пройшло більше 25 хвилин в умовах нормотермії, коли хворий заздалегідь юридично зафіксував свою аргументовану відмову від серцево-легеневої реанімації. Реаніматологія (- повернення, повтор, - душа) - наука про оживлення організму і відновлення життєвих функцій організму при їх згасанні. Реанімація - комплекс заходів направлених на оживлення та відновлення функцій організму. Серцево-легенева реанімація - це комплекс заходів направлених на відновлення функцій організму у випадку зупинки кровообігу або дихання. Історія розвитку реаніматології 5000-3000 до н. е.. - Штучне дихання рот в рот Паг в 1754 році запропонував для реанімації новонароджених вдувати повітря через рот за допомогою повітроводу. 1780 - проба реанімації новонароджених методом надування в легені спец. апаратом (Шосье). 1874 - дослідний прямий масаж серця (Шифф). 1901 р. - перший успішний прямий масаж серця в клініці (Кристал, Інгельсруд). 1910 р. - інтубація трахеї ларингоскопом (Лілієнталь).
- Глибина вдавлювання – не менше 5 см для дорослих, і не менше 1/3 діаметра грудної клітки у дітей (приблизно 4 см у грудних дітей, і 5 см у дітей)
- Грудна клітка має повністю розправлятись після кожної компресії
- Інтервали між компресіями мають бути мінімальними Слід уникати надмірної вентиляції легень!!! Обов’язковою умовою проведення реанімаційних заходів є постійний контроль їх ефективності. Потрібно розрізняти два поняття: ефективність реанімації та ефективність штучного дихання та кровообігу. На догоспітальному етапі, як правило, проводять непрямий масаж, при якому серце стискають між грудиною і хребтом. Маніпуляцію проводять, уклавши хворого на тверду поверхню або підклавши під його грудну клітку щит. Долоні накладають одна на іншу під прямим кутом, розташувавши їх на нижньої третини грудини відступивши догори від місця прикріплення мечоподібного відростка до грудини на 2 см. Натискаючи на грудину із зусиллям, рівним 8 - 9 кг зміщують її до хребта на 5 - 6 см. Масаж серця здійснюють безперервно ритмічним натисканням на грудину випрямленими руками з частотою 100 натискань в 1 хв. У дітей до 10 років масаж серця виконують однією рукою з частотою 80 натискань в 1 хв. У новонароджених зовнішній масаж серця проводять двома пальцями, розташовуючи їх в паралельно - сагітальній площині грудини. Частота натискань 120 в 1 хв. Прямий масаж серця застосовують при операціях на грудній клітці, множинних переломах ребер, деформаціях грудної клітки і неефективному непрямому масажі. Для здійснення прямого масажу серця роблять розтин грудної клітини в четвертому міжребер'ї зліва. Руку вводять в грудну порожнину, чотири пальці підводять під нижню поверхню серця, великий палець розташовують на його передній поверхні. Проводять масаж ритмічним стисненням серця. При операціях, коли грудна клітка широко розкрита, масаж серця можна проводити двома руками. При тампонаді серця необхідно розкрити перикард. Реанімаційні заходи можуть проводити одна або дві людини. Ефективність реанімації – позитивний результат оживлення хворого. Реанімаційні заходи вважаються ефективними при появі синусового ритму серцевих скорочень, відновленні кровообігу з реєстрацією систолічного АТ не нижче 70 мм.рт.ст., звуженні зіниць та появі реакції на світло, відновленні кольору шкірних покривів. Ефективність штучного дихання та кровообігу оцінюється за наступними показниками: Звуження зіниць Поява передаточної пульсації на сонних (стегнових) артеріях Зміна кольору шкірних покривів (зменшення ціанозу та блідості) Показанням для проведення серцево-легеневої реанімації є наявність не менш як двох наступних ознак клінічної смерті: Гіпоксія Гіповолемії Гіпер/гіпокаліємія, гіпокальціємія, ацидоз Гіпотермія Напружений пневмоторакс Тампонада
Тромбоемболічна та механічна обструкція Передозування токсичними або лікарськими речовинами Можливі ускладнення при СЛР При проведенні ШВЛ:
- регургітація і аспірація шлункового вмісту
- вивих нижньої щелепи
- розрив легеневої тканини і пневмоторакс При проведенні непрямого масажу серця:
- переломи ребер і грудини
- ушкодження внутрішніх органів (легень, серця, печінки, селезінки, шлунка)
- пневмоторакс, пневмомедіастинум, пневмоперітонеум Серед заходів спеціалізованої реанімації можна виділити наступні: Діагностика Венозний доступ Дефібриляція Інтубація трахеї Медикаментозна терапія Захист мозку Допоміжний кровообіг Подальша підтримка життя (спеціалізований період)
- A – airways – відновлення прохідності дихальних шляхів
- B – breath – штучна вентиляція легень
- C – circulation – зовнішній (непрямий) масаж серця
- D – drugs – медикаменти diagnosis – діагностика порушень серцевої діяльності defibrillation – дефібриляція Проводиться спеціалізованою реанімаційною бригадою:
- Відсмоктують слиз, блювотні маси
- Використовують повітроводи, інтубаційні трубки, апарати ШВЛ
- ЕКГ-діагностика
- Медикаментозна терапія
- Корекція ацидозу На ЕКГ виявляють:
- Фібриляцію шлуночків
- Асистолію (ізолінію) Неефективне серце (електрична активність збережена, серцеві скорочення ослаблені або відсутні) При цих станах кровообіг припиняється Через кожні 5 хвилин масажу серця вводять внутрішньовенно, внутрішньосерцево або ендотрахеально по 5-7 мл суміші: адреналін 0,1% 1мл,атропіну сульфат 0,1% 1мл, розведеного в 8-10 мл фіз. розчину або 4% карбонату натрію
- атропін по 0,1% 1 мл 3 рази
- Фібриляція шлуночків
- Шлуночкова тахікардія без пульсу Принцип роботи
- Дія короткочасного (тисячні частки секунди) постійного електричного струму малої сили та великої напруги Енергія розряду
- І – 200 Дж, ІІ – 300 Дж, ІІІ – 360 Дж
- Дефібрилятор з 1-м грудним електродом
- Грудний електрод – на рівні III-IV міжребер’я по середньо-ключичній лінії ліворуч (ділянка серця)
- Другий електрод – під лівою лопаткою
- Дефібрилятор з 2-ма грудними електродами
- Електрод Sternum – праворуч від грудини на рівні ІІ міжребер’я
- Електрод Apex – в ділянці верхівки серця
- Використання автоматичних зовнішніх дефібриляторів АЗД (AED – automated external defibrillator) можливе не лише медичними працівниками , але і не медиками (рятувальники, правоохоронні органи і т.д.) дозволить підвищити шанс на життя. АЗД (AED – automated external defibrillator)– це прилад, що сам визначає показання до проведення дефібриляції після накладання електродів потерпілому в критичному стані. При раптовій серцевій смерті штучне дихання та масаж серця дозволяють виграти час. Але тільки своєчасна дефібриляція може оживити людину. Дорога кожна хвилина з моменту початку розвитку механізму раптової серцевої смерті. Шанс успішної реанімації знижується на 10% щохвилини, якщо не проводиться дефібриляція. Якщо у вас немає дефібрилятора У хворого відсутня свідомість, немає пульсу на магістральних судинах, дихання відсутнє, або дуже порушене. Виконати прекордіальний удар. Продовжити СЛР згідно до стандартної схеми Рятівний ланцюжок Ланка I терміновий виклик медичної допомоги Ланка I Адекватна серцево-легенева реанімація Ланка IIІ рання дефібриляція Ланка IV спеціалізована допомога Порушення метаболізму під час зупинки кровообігу та дихання, а також при невідкладних реанімаційних заходах призводять до недостатності функцій різних органів (мозку, серця, легень, печінки, нирок), що розвивається після стабілізації
параметрів основних життєво важливих систем. Цей комплекс змін в організмі має назву “ постреанімаційної хвороби ”. Зазначений період характеризується такими змінами: З боку ЦНС – набряк мозку, декортикація, децеребрація; З боку ССС – прогресуюча серцево-судинна недостатність, зниження АТ і повторна зупинка серця; З боку легень – набряк легень, респіраторний дистрес-синдром; З боку нирок – шокова нирка, гостра ниркова недостатність; З боку печінки – гостра печінкова недостатність; З боку ендокринної системи – гостра надниркова недостатність; З боку системи згортання крові – гіперкоагуляція, ДВЗ-синдром. Принципи лікування. Проводиться комплекс екстра- та інтрацеребральних заходів з урахуванням перебігу постреанімаційної хвороби. Заходи екстрацеребрального впливу:
- Корекція геодинамічних порушень.
- Нормалізація функцій дихання.
- Корекція порушень водно-електролітного обміну, КОР.
- Корекція порушень системи гемокоагуляції.
- Профілактика та лікування гострої печінкової та ниркової недостатності.
- Корекція порушень імунної реактивності.
- Профілактика та лікування гнійно-септичних ускладнень.
- Ентеральне та парентеральне харчування.
- Детоксикацій на терапія. Заходи інтенсивної терапії інтрацеребрального впливу включають в себе застосування препаратів, що:
- Знижують енергетичні потреби мозку.
- Стабілізують клітинні мембрани, сприяють зменшенню їх проникності, знижують активність калікреїн-кінінової системи, знижують інтенсивність перекисного окислення.
- Покращують мозковий кровообіг. Серед нових методів лікування потрібно відмітити використання в комплексі інтенсивної терапії кровозамінника з газотранспортною функцією – перфторану. Він покращує киснево-транспортну функцію крові, збільшує газообмін та метаболізм на рівні тканин, покращує реологічні властивості крові та мікроциркуляцію, має мембраностабілізуючий ефект, нейро- та кардіопротекторну дію, дозозалежну імунопротекторну дію, є блокатором повільних кальцієвих каналів, володіє антиаритмічною дією за рахунок активації енергетичного обміну. В корекції постреанімаційних порушень та ускладнень обов’язковим є:
- Інтубація трахеї або трахеостомія або конікотомія
- Катетеризація магістральних судин
- Катетеризація сечового міхура
- Встановлення назогастрального зонда
- Контроль серцевої діяльності кардіомоніторами
- Ентеральне та парентеральне харчування.
- Детоксикацій на терапія. Заходи інтенсивної терапії інтрацеребрального впливу включають в себе застосування препаратів, що:
- Знижують енергетичні потреби мозку.
- Стабілізують клітинні мембрани, сприяють зменшенню їх проникності, знижують активність калікреїн-кінінової системи, знижують інтенсивність перекисного окислення.
- Покращують мозковий кровообіг. Серед нових методів лікування потрібно відмітити використання в комплексі інтенсивної терапії кровозамінника з газотранспортною функцією – перфторану. Він покращує киснево-транспортну функцію крові, збільшує газообмін та метаболізм на рівні тканин, покращує реологічні властивості крові та мікроциркуляцію, має мембраностабілізуючий ефект, нейро- та кардіопротекторну дію, дозозалежну імунопротекторну дію, є блокатором повільних кальцієвих каналів, володіє антиаритмічною дією за рахунок активації енергетичного обміну. 4. ДОДАТКИ. ЗАСОБИ ДЛЯ КОНТРОЛЮ: **_6.1 Тестові завдання
- З чим пов’язано зниження мозкового кровоплину при непритомності?_** A. Короткочасним спазмом церебральних судин B. Короткочасним спазмом периферичних судин C. Короткочасним розширенням церебральних судин D. Короткочасним розширенням периферичних судин E. Довготривалим розширенням периферичних судин 2. Що є однією з причин колапсу? A. Зменшення ОЦК B. Збільшення ОЦК C. Збільшення загального периферичного опору D. Зменшення загального периферичного опору E. Зменшення систолічного об’єму 3. Що є центральною ланкою патогенезу термінальних станів? A. Гіпоксія та ішемія B. Гіперкапнія C. Гіперемія D. Гіпоксія та гіперемія E. Гіпокапнія 4. Який із відділів головного мозку здійснює регуляцію фізіологічних процесів в період агонії? A. Довгастий мозок B. Міст C. Таламус D. Підкіркові центри
E. Кора
5. Чим обумовлений перехід передагонального стану в агональний? A. Прогресуючим пригніченням ЦНС B. Прогресуючим пригніченням ССС C. Прогресуючим пригніченням дихальної системи D. Прогресуючим пригніченням ендокринної системи E. Прогресуючим пригніченням функції нирок 6. До якого з рівнів реанімаційних заходів належить непрямий масаж серця? A. Базового B. Первинного C. Вторинного D. Третинного E. Спеціалізованого 7. Ким і коли були сформульовані основні етапи базової серцево-легеневої реанімації? A. П. Сафаром у 20ст. B. C. Р. Кохом у 19ст. C. К. Ландштейнером у 20ст. D. А. Паре у 16ст. E. М. І. Пироговим у 19ст. 8. За якими показниками оцінюється ефективність штучного дихання та кровообігу? A. Поява пульсації на сонних артеріях, звуження зіниць, зміна кольору шкірних покривів B. Розширення зіниць C. Звуження зіниць D. Поява пульсації на сонних артеріях, розширення зіниць E. Поява пульсації на сонних артеріях, розширення зіниць, зміна кольору шкірних покривів 9. Який із заходів серцево-легеневої реанімації є найбільш ефективним у випадку раптової зупинки серця? A. Непрямий масаж серця та штучне дихання “рот в рот” B. Прекардіальний удар C. Непрямий масаж серця D. Штучне дихання “рот в рот” E. Інсуфляція кисню 10.Показаннями для проведення дефібриляції є: A. Фібриляція шлуночків та шлуночкова тахікардія B. Синусова тахікардія C. Блокада обох ніжок пучка Гіса D. Фібриляція передсердь E. Екстрасистолія 11.Протипоказаннями до проведення реанімаційних заходів є: A. Травма, не сумісна з життям, наявність ознак біологічної смерті B. Напружений пневмоторакс
C. Переробка інформації D. Кодування інформації E. Стійкість до гіпоксії 19.Яким чином температура зовнішнього середовища впливає на тривалість клінічної смерті? A. При гіпотермії збільшується тривалість B. При гіпотермії зменшується тривалість C. При гіпертермії збільшується тривалість D. Тривалість зменшується при зменшенні різниці температур між t тіла і t зовнішнього середовища E. Не впливає 20.В який момент настає смерть організму? A. Після відмирання клітин головного мозку B. Після зупинки дихання C. Після зупинки серцевої діяльності D. Після припинення ниркового кровообігу E. Після припинення кровообігу в печінці 21.Які значення центрального венозного тиску є нормальними для організму людини? A. 5-15 мм вод ст. B. 50-80 мм рт ст. C. 5-15 мм рт ст. D. 20-25 мм рт ст. E. 20-25 мм вод ст. 22.Внаслідок чого відбувається зупинка дихання за умови первинної зупинки кровообігу? A. Внаслідок виснаження дихального центру B. Внаслідок гіпертензії в малому колі кровообігу C. Внаслідок гіпертензії у великому колі кровообігу D. Внаслідок гіпоперфузії легень E. Внаслідок периферичного парезу дихальних м’язів 23.З якою метою в реаніматології використовують потрійний прийом Сафара? A. З метою забезпечення прохідності дихальних шляхів B. З метою стимуляції серцевої діяльності C. З метою нормалізації тонусу судин D. З метою нормалізації функції нирок E. З метою попередження післяреанімаційних ускладнень з боку шлунково- кишкового тракту 24.На яку глибину повинна зміщуватись груднина у дорослої людини при виконанні непрямого масажу серця? A. На 4-6 см B. На 1-2 см C. На 2-4 см D. На 2-4 мм E. Не повинна зміщуватись
25.Який препарат є першочерговим при зупинці серця? A. Адреналіну гідрохлорид B. Кальцію хлорид C. Норадреналіну гідротартрат D. Вазопресин E. Атропіну сульфат 26.Який препарат є першочерговим антиаритметиком? A. Лідокаїну гідрохлорид B. Адреналіну гідрохлорид C. Кордарон D. Атропіну сульфат E. Норадреналіну гідротартрат 27.За яких умов виникає ортостатична непритомність? A. При швидкій зміні положення тіла B. При хронічній гіпоксії C. При надмірному фізичному навантаженні D. При хронічній перевтомі E. При інфаркті міокарду 28.Яка основна відмінність клінічної смерті від передуючих їй станів? A. Відсутність кровообігу та дихання B. Відсутність свідомості C. Відсутність рефлексів D. Відсутність пульсу на периферії E. Відсутність активних рухів 29.З чим пов’язане збільшення артеріального тиску під час агонії? A. З активізацією стовбурових утворень B. Із збільшенням ОЦК C. Із збільшенням загального периферичного опору D. Із збільшенням серцевого викиду E. З легеневою гіпертензією 30.Які шляхи введення препаратів застосовуються в реаніматології? A. Внутрішньовенний, внутрішньосерцевий, ендотрахеальний B. Підшкірний, внутрішньом’язовий, внутрішньовенний C. Підшкірний, внутрішньошкірний, внутрішньом’язовий D. Внутрішньовенний, внутрішньом’язовий E. Внутрішньовенний, підшкірний, внутрішньосерцевий 31.Яка потужність першого розряду необхідна проведення дефібриляції? A. 200 Дж B. 20 Дж C. 12 Дж D. 120 Дж E. 12 кДж 32.В якому місці необхідно виконувати конікотомію? A. Між щитоподібним та перснеподібним хрящами B. По верхній межі щитоподібного хряща
