Скачай Терапія 9 пара консп и еще Схемы в формате PDF Терапия только на Docsity!
ХХН
наявність ознак ураження нирок та/або зниження швидкості клубочкової фільтрації (ШКФ) менше 60 мл/хв протягом 3-х і більше місяців незалежно від їх причини. Це симптомокомплекс, що розвивається при хронічних захворюваннях нирок внаслідок поступової незворотньої загибелі нефронів зі стійким порушенням гомеостатичної функції нирок. Результати аналізу сечового осаду, візуалізаційні дослідження нирки та деякі клінічні симптоми можуть виявити різні типи ХХН, у тому числі гломерулярні, судинні, тубулоінтерстиціальні та кістозні. Критерії ХНН Пацієнт має ХХН, якщо присутній будь-який з наступних критеріїв:
Фактори ризику У нефрології виділяють 4 групи ризик-факторів , що впливають на розвиток та перебіг ХХН. Перша — це фактори, що мають імовірність впливати на розвиток ХХН, наприклад зростаючий вік пацієнта, сімейний анамнез щодо наявності в родичів ХХН, зниження розмірів та об’єму нирок, низька вага при народженні або недоношеність (дозрівання кількості нефронів спостерігається на 38-му тижні внутрішньоутробного розвитку), низький матеріальний дохід (соціальний статус) та освітній рівень. Друга група — ризик-фактори, що ініціюють ХХН, включають наявність цукрового діабету 1-го та 2-го типів, гіпертензію, автоімунні
— Гострий нефрит або нефротичний синдром в анамнезі. — Гемолітико-уремічний синдром в анамнезі. — Хвороба Шенлейна — Геноха в анамнезі. — Цукровий діабет. — Системний червоний вовчак. — Гіпертензія в анамнезі, зокрема внаслідок тромбозу ниркової артерії чи ниркової вени в перинатальному періоді. Формули для визначення ШКФ Основним критерієм для встановлення стадії ХХН є величина ШКФ. Для її визначення у дорослих використовують формули Cockroft- Gault, MDRD або радіоізотопні методики. За відсутності ознак ушкодження нирок і ШКФ 60–89 мл/хв/1,73 м 2 стадія ХХН не встановлюється, а в діагнозі відзначається «зниження ШКФ». У літніх осіб (> 65 років) показники ШКФ у межах 60–89 мл/хв/1,73 м 2 можуть розцінюватися як варіант норми. Пацієнтам на діалізі встановлюють V стадію ХХН. Стадії ХНН
Розрахунок ризику ускладнень
захворювання нирок відсутній): есенціальна АГ, злоякісна АГ; стеноз ниркових артерій; хронічний гломерулонефрит; хронічний тубулоінтерстіціальний нефрит; хронічний пієлонефрит; СЧВ, склеродермія, вузликовий періартеріїт, гранулематоз Вегенера; геморагічний васкуліт; діабетична нефропатія; амілоїдоз нирок; подагрична нефропатія; вроджені захворювання нирок, у тому числі полікістоз нирок, гіпоплазія нирок, синдром Олпорта, синдром Фанконі; мієломна хвороба; тривала обструкція сечовивідних шляхів; сечокам'яна хвороба; гідронефроз. Клінічна картина основного захворювання + полісистемність проявів: Шкіра: суха, бліда, з жовтим відтінком (затримка урохромів). Спостерігається геморагічна висипка (петехії, екхімози), розчухи при свербінні. В термінальній стадії ХНН виникає «припудрення» шкіри (за рахунок виділень через пори сечової кислоти). Поліурія і ніктурія – до розвитку термінальної стадії ХНН, в термінальну стадію
олігурія з наступною анурією. Неврологічні симптоми: Уремічна енцефалопатія: зниження пам'яті, порушення здатності до концентрації уваги, сонливість або безсоння. У термінальну стадію можливі «пурхаючий» тремор, судоми, хорея, ступор і кома. Кома розвивається поступово або раптово; Уремічна полінейропатія: синдром «неспокійних ніг», парестезії, відчуття печії в нижніх кінцівках, парези, паралічі (на пізніх стадіях). Ендокринні розлади: уремічний псевдодіабет і вторинний гіперпаратиреоз, часто відзначають аменорею у жінок, імпотенцію та олігоспермію у чоловіків. У підлітків часто виникають порушення процесів росту і статевого дозрівання. Водноелектролітні порушення; Поліурія з ніктурією (в I-III ст. ХНН); Олігурія, набряки в термінальну стадію; Гіпокаліємія в I-III ст. ХНН (передозування діуретиків, діарея): м'язова слабкість, задишка, гіпервентиляція; Гіпонатріємія в I-III ст. ХНН: спрага, слабкість, зниження тургору шкіри, ортостатична гіпотензія, підвищення гематокриту і концентрації загального білка в сироватці крові;
Гіпернатріємія в термінальну стадію: гіпергідратація, АГ, застійна серцева недостатність; Гіперкаліємія в термінальну стадію (при підвищеному вмісті калію в їжі, гіперкатаболізмі, олігурії, метаболічному ацидозі, а також прийомі спіронолактону, інгібіторів АПФ, б-адреноблокаторів; гіпоальдостеронізм, СКФ менш 15 мл/хв): м'язові паралічі, гостра дихальна недостатність, брадикардія, АВ блокада. Зміни з боку кісткової системи (вторинний гіперпаратиреоз): нирковий рахіт (зміни аналогічні таким при звичайному рахіті), кістознофіброзний остеїт, остеосклероз, переломи кісток. Порушення фосфорнокальціевого обміну; Гіперфосфатемія (при зниженні ШКФ менше 25% норми) у поєднанні з гіпокальціємією (гіперпаратиреоз); Сверблячка (можливий внаслідок гіперпаратиреозу); Остеопороз; Гіпофосфатемія (синдром порушення всмоктування, прийом антацидів, гіпервентиляції, авітамінозу D); Зниження скорочувальної здатності міокарда; -АГ; Застійна серцева недостатність і гостра лівошлуночкова недостатність; Перикардит; Ураження міокарда: приглушеність тонів серця, «ритм галопу», систолічний шум, розширення меж серця, порушення ритму; АВ блокада аж до зупинки серця при вмісті калію більше 7 ммоль/л; ІХС; Швидке прогресування поширеного атеросклерозу. Порушення кровотворення і імунітету: анемія, лімфопенія, геморагічний діатез, підвищена сприйнятливість до інфекцій, спленомегалія і гіперспленізм, лейкопенія. Ураження легень: уремічний набряк, пневмонія, плеврит (полісерозит при уремії). Розлади ШКТ: анорексія, нудота, блювання, ерозії та виразки ШКТ, неприємний смак у роті і аміачний запах з рота, паротит і стоматит (вторинне інфікування).
Каваграфія (при підозрі на висхідний тромбоз нижньої порожнистої вени). Біопсія нирок. Радіоізотопна ренографія: сплощення ренографіческой кривої і затримка виділення ізотопу; при порушенні прохідності ниркових артерій стає менш вираженим перший підйом кривої (судинна фаза), при стазі сечі відсутнє зниження кривої в фазі екскреції. Основні показання до амбулаторної консультації нефролога Вперше виявлені та підтверджені при повторному дослідженні: ➢ Протеїнурія. ➢ Альбумінурія ≥ 30 мг / добу (мг / г). ➢ Гематурія. ➢ Зниження ШКФ до рівня менше 60 мл/хв/1,73 м2. ➢ Підвищення креатиніну або сечовини крові. ➢ Артеріальна гіпертензія, вперше виявлена у віці молодше 40 років або старше 60 років. ➢ Резистентна до лікування артеріальна гіпертензія. ➢ Порушення концентраційної функції нирок, канальцеві порушення (ніктурія, поліурія, стійке зниження питомої ваги сечі, глюко зурія при нормальному рівні цукру в крові). ➢ Ознаки синдрому Фанконі, інших тубулопатій, резистентного рахіту у дитини, особливо в поєднанні з порушенням фізичного розвитку. Основні показання до спеціалізованого нефрологічного стаціонарного обстеження: ➢ Олігурія (діурез менше 500 мл/добу), анурія. ➢ Швидкопрогресуюче зниження функції нирок (подвоєння рівня креатиніну крові менш ніж за 2 місяці). ➢ Вперше виявлене зниження ШКФ до рівня нижче 30 мл/хв або рівень креатиніну крові ≥ 250 мкмоль/л для чоловіків і ≥ 200 мкмоль/л для жінок. ➢ Нефротичний синдром (протеїнурія більше 3 г/добу,
гіпоальбумінемія). ➢ Вперше виявлений виражений сечовий синдром (протеїнурія понад 1 г/добу) Лікування
Схема лікування ХНН Серед інших антигіпертензивних препаратів, що пригнічують активність ренінангіотензин-альдостеронової системи, слід відзначити антагоністи альдостерону (спіронолактон, еплеренон), небіволол (доведене зниження смертності за рахунок зменшення центрального аортального тиску) та карведилол. Серед
Як правило, вважається, що ГУН має швидкий розвиток у строки менше ніж за 48 годин (упродовж 1–7 діб) і збереження не менше 24 годин. Стадії ГУН Класифікація RIFLE
Чинники ГУН
